Інвестиції в газові мережі стали заручником політичного популізму. Поки держава на догоду передвиборної соціології, намагається змусити "олігархів платити за мережі", останні, будучи державним майном, стрімко деградують.
За спиною ГПУ
У квітні Генеральна прокуратура подала позови проти п'яти облгазів. Відомство через суд має намір домогтися плати за користування державними мережами від газорозподільних компаній. Поки пройшли підготовчі засідання, в ході яких слово "орендна плата" зникло з позовів прокуратури.
За даними позовами простежуються інтереси державної монополії НАК "Нафтогаз України". За допомогою позовів у компанії розраховують встановити повну монополію на газовому ринку.
На даний момент компанією НАК "Нафтогаз України" монополізовані практично всі сегменти газового ринку: внутрішній видобуток газу, імпорт газу і контроль над магістральними газопроводами та підземними сховищами.
"Нафтогаз України" контролює 76% ресурсу внутрішнього газу через свою дочірню компанію "Укргазвидобування". У минулому році "дочка" здобула 15,25 млрд. куб. м газу. На всі інші видобувні компанії довелося трохи менше 5,5 млрд. куб м газу. Аналогічно, НАК "Нафтогаз України" импортирует понад 62% газу в Україну. З 14 млрд. куб. м. ввезених в цьому році 8,7 млрд. були імпортовані держмонополією.
В європейському законодавстві існує "третій енергопакет". Згідно йому, діяльність з продажу газ повинна бути відокремлена від його транспортування. Ця європейська директива прийнята для того, щоб продавець газу не мав можливості обмежувати роботу інших продавців, володіючи трубопроводом. Знаменитий анбандлинг "Нафтогазу України" - відділення "Укртрансгазу" від материнської компанії повинно було відбутися ще в 2017 року, потім перенесли через Стокгольма на 2018 рік.
Але Андрій Коболєв запропонував відстрочити відділення "Укртрансгазу" і підземних сховищ ще на два роки. Тепер, посилаючись на дію контракту на транзит. З повним контролем над ресурсом ринку, магістральними газопроводами та підземними сховищами одна компанія отримує необмежені можливості маніпулювання нею.
Єдиним сегментом критичної інфраструктури, на яку не поширюється вплив НАК "Нафтогаз України" є газорозподільні мережі. У них – контроль доступу на ринок побутових споживачів і теплової генерації з обсягом споживання близько 16 – 17 млрд. куб. м. А так само значної частини промислових споживачів, які не отримують газ з магістральних газопроводів.
Зараз газорозподільні мережі не схильні до чиєї-небудь впливу. Трейдери вільно торгують газом з підприємствами. Ринок побутових споживачів поки не цікавий продавцям газу. В Україні видано близько 400 ліцензій на торгівлю газом. Проте жодна компанія з 400 так і не взяла на себе зобов'язання ПСО-постачальника. Ніхто з них не в змозі купувати газ ринку 8 000 – 9 000 грн./тис. куб. м, а продавати населенню по 6 000 грн./тис. куб. м. Це можуть робити лише компанії, що мають доступ до українського газу.
У НАК "Нафтогаз України" є інтерес – здавати в оренду газорозподільні мережі. Державна компанія може користуватися ними безкоштовно, а приватна – ні. Тому всередині "Нафтогазу України" ще в 2016 році було створено "Центр метрології та газових мереж". Основне завдання підрозділу – отримувати гроші зі споживачів за оренду газорозподільних мереж. Цей філія розраховує, що кожен рік споживачі газу будуть виплачувати НАК "Нафтогаз України" близько 700 млн грн з власної кишені.
Позови до пяти газорозподільним компаніям – це спроба перетягнути державні мережі під своє дочірнє підприємство. Генеральна прокуратура просто виконує роль інструменту, за допомогою якого НАК "Нафтогаз України" хочуть зацементувати свою монополію на ринку газу у всіх сегментах. Ці п'ять позовів, швидше всього лише пробна куля. Ймовірно, що такі позови будуть подані і проти інших операторів газорозподільних мереж.
Мережі, які старіють
Стан самих газорозподільних мереж весь цей час залишається за дужками. Поки, держкомпанії ділять уявні 700 млн грн в самі мережі вкладається набагато менше цих коштів. Але потреба мереж, які є держвласністю держави, в інвестиціях величезна.
| Об'єкти ГРС | Всього в експлуатації | З вичерпаним терміном експлуатації | |
| % | |||
| Газопроводи, км | |||
| станом на 2017 р. | 185923 | 15545 | 8,3 |
| Перспектива, 2026 р. | 29711 | 15,9 | |
| Газорегуляторныепункты, од | |||
| станом на 2017 р. | 11540 | 9970 | 86 |
| Перспектива, 2026 р. | 11273 | 98 | |
| Шафові регуляторні пункти, од | |||
| станом на 2017 р. | 33957 | 16500 | 48 |
| Перспектива, 2026 р. | 30516 | 90 | |
| Станції катодного захисту, од | |||
| станом на 2017 р. | 19562 | 15201 | 78 |
| Перспектива, 2026 р. | 18647 | 96 | |
За даними операторів ГРС співвідношення повністю зношених мереж та модернізованих за останні п'ять років склало 1:6,5. Тобто на кожен кілометр реконструйованих газопроводів припадає 6,5 кілометрів – віком понад 40 років. Повністю замортизованих мереж не повинно бути в принципі. На їх місці вже повинна бути нова труба.
| Технічно незадовільні об'єкти газорозподільних мереж: малонадійні, аварійні | ||||
| станом на 2017 р | Прогноз на 2026 р | |||
| Об'єкти ГРС | % | % | ||
| Газопроводи, км | 4097,4 | 2,2 | 11763,45 | 6,3 |
| ГРП/ШРП, од | 5763 | 12,6 | 16508 | 36 |
| СКЗ | 2748 | 14 | 10477 | 53 |
"Протяжність реконструйованих газопроводів за період 2013 – 2017 років становить 32 км при потребі 86 км Виходячи з такої динаміки, інвестиції в мережі повинні бути в чотири-п'ять разів більшими, - каже Володимир Білаш, технічний директор "Вінницягаз". Так як з кожним роком термін експлуатації мереж збільшується, зростає протяжність мереж, які потребують ремонту або реконструкції".
Так за даними групи компаній РГК з 2013 по 2017 роки було самортизировано близько 6 800 км, а модернізовано і реконструйовано близько 1 500 км. тобто кожен рік, в Україні більше тисячі кілометрів газопроводів переступають вік у 40 років. Всього за підсумками 2017 року в Україні налічувалося 18 500 км газопроводів з нульовими амортизаційними відрахуваннями.
| Об'єкти газорозподільних мереж з нульовими амортизаційними відрахуваннями | ||
| станом на 2017 р | ||
| 'об'єкти ГРМ | % | |
| Газопроводи, км | 18497,54664 | 9,9 |
| ГРП/ШРП, од | 8488 | 18,6 |
| СКЗ | 10116 | 51,8 |
"За останні шість років держава виділила нам в тарифі 200 млн грн На них ми провели заміну 400 км газопроводів, хоча за цей період потрібно було замінити 1000 км, - вважає Павло Сербан, технічний директор ПАТ "Львівгаз". - Тобто це фінансування далеко неадекватно необхідного обсягу робіт і зараз у нас набагато менше коштів, ніж необхідно газорозподільних мереж".
Старий газопровід – це дорога проблема на шиї споживача. Він вимагає більш частого обслуговування, ремонтів. Навіть зміст таких газопроводів обходиться дорожче. За "економію" 370 тисяч гривень для заміни одного кілометра газопроводів, споживач платить за їх утримання і ремонт щороку.
"Зношені мережі вимагають великих витрат, - говорить Віталій Нестеренко головний інженер "Запоріжгазу". - Наприклад, мережі, яким вже більше 40 років, необхідно обстежити кожен рік. Таких в Запорізькій області налічується понад 3 тис. км. Підземні мережі старше 25 років потрібно перевіряти приладовим методом кожні 3 роки".
Модернізація і заміна відпрацьованих своє газорозподільних мереж може розглядатися як величезний джерело економії тарифних засобів. Але щоб отримати якість і характеристики послуг "як в Європі", потрібні інвестиції.
"Якщо говорити в цифрах, то експлуатуючи більше 10 тис. км газопроводів, ПАТ "Рівнегаз" за планом розвитку має інвестувати в модернізацію газових мереж та споруд понад 80 млн. грн. у рік, - пояснює Олександр Ганжа, технічний директор ПАТ "Рівнегаз". - За нинішньої тарифної політики ми ледь отримуємо чверть цих коштів. Тому за останні п'ять років нам вдалося замінити лише 25 км газопроводів та 120 газорозподільних пунктів, які були вже аварійними.
Хоча співвідношення зношених і оновлених мереж іноді є страшним, це не означає, що інвестиції необхідно помножити на цей коефіцієнт. Візьмемо для прикладу "Дніпропетровськгаз", тут співвідношення нових і "списаних" мереж складає 1:20. За останні п'ять років повністю самортизировано 1930 км газопроводів, а модернізовано 50 км. При цьому згідно з розрахунками компанії щорічні інвестиції повинні були б становити 41 млн грн.\ в рік замість нинішніх 13,5 млн грн. Тобто менше ніж у три рази. Інший приклад - "Хмельницькгаз". Тут на 475 км зношених мереж припадає 60 км нових. Але обсяг інвестицій в мережі потрібно збільшити з 80 до 100 млн грн.
У цілому, за оцінками фахівців двадцяти газорозподільних компаній суми інвестицій у державні мережі слід було б збільшити в 4 рази. Але це не означає автоматичного збільшення тарифу на розподіл в кілька разів. У даний момент інвестиційна складова в тарифі облгазів займає близько 10%. І її збільшення навіть у чотири рази спричинить зростання тарифу на розподіл газу на 15 – 20 копійок на кубометрі газу. Поки ж, як стверджує Володимир Білаш, зараз надходження тарифних засобів та інвестицій, які затверджує НКРЭКУ, покривають лише витрати на невідкладні ремонти та підтримання газових мереж в робочому стані.
| Заходи | Подано на затвердження | Затверджено в тарифі 2016 року (включаючи установку лічильників) | Подано на затвердження | Затверджено в тарифі 2017 року (включаючи установку лічильників) | Евростандарт | Дефіцит засобів (Поточний тариф до Євростандарту) |
| Розмір інвестиційних програм, | 3,2 | 1,1 | 3,8 | 0,7 | 5,7 | 5,0 |
Вихід в іншому місці
В таких реаліях постановка питання про плату за мережі є абсурдною. По-перше, кожен споживач газу вже взяв участь в оплаті побудови мереж по всій Україні. По-друге, річна сума плати за мережі, озвучена НАК "Нафтогаз України" в 2016 році складає понад 700 млн грн. Це більш ніж у два рази більше, ніж всі амортизаційні відрахування – тобто кошти на мережі на рік. В газорозподільних компаніях вважають такий підхід до експлуатації державної власності непослідовним.
"Значна частина газопроводів, які експлуатуються, потребують капітального ремонту, - зазначає Олександр Ганжа. - Тому перш ніж говорити про орендну плату за використання мереж, держава повинна подумати про безпеку людей і дати можливість газорозподільним компаніям гідно виконувати свої обов'язки за безперервного і безпечного газопостачання".
На їхню думку, підхід у якому споживачеві доведеться платити за мережі, які побудовані на його ж кошти, при хронічному недофінансуванні інфраструктури газопостачання є помилковим.
"Державі необхідно прийняти для себе рішення, куди направляти кошти від плати за мережі. Просто направляти їх в бюджет, в якому вони загубляться або ж вкладати в державні газові мережі, щоб споживач мав безперебійне газопостачання", - говорить Павло Сербан.
Вирішити дану ситуацію могло б комплексне рішення. Наприклад, у НАК "Нафтогаз України" виступають за введення стимулюючого тарифу для облгазів із зобов'язанням проводити закупівлі тільки на Prozorro. На думку представників держкомпанії, стимулююче тарифоутворення дає всі можливості для врахування інтересів як власників мереж, операторів так і споживачів.
"RAB-тариф з економічною знеціненням активів міг би враховувати рівень платоспроможності споживачів газу, - вважає Юрій Вітренко, комерційний директор НАК "Нафтогаз України" тобто, якщо платоспроможний попит не може в повній мірі покрити витрати на капітал, то регуляторну базу активів необхідно знецінювати до рівня, при якому вартість капіталу може бути покрита Але для розрахунку тарифу необхідно враховувати як необхідний дохід на інвестований капітал (плата за мережі), так і платоспроможний попит".
Як вважають в НАК "Нафтогаз України" облгази повинні укласти договори на платне використання мереж, розраховувати і по можливості платити за мережі, а так само заявити НКРЭКУ про своє бажання перейти на стимулюючий тариф. Але платити за мережі все одно доведеться споживачеві.
В даний момент сама методологія RAB-тарифів занадто дискредитована після тривалого скандалу навколо вугільної формули "Роттердам+". І введення її для розподілу газу представляється малоймовірним. І новому складу НКРЕКП доведеться шукати складне і проміжне рішення.
Що ж стосується перспективи розірвання через суд діючої договірної бази між облгазами і Минэнергугля, то це лише означає, що споживачеві доведеться заплатити близько мільярда гривень за зміст чергових чиновників НАК "Нафтогаз України" і не отримати ніякого покращення якості послуг. Зараз же ми бачимо, як держмонополія намагається захопити останню і дуже важливу галузь для того, щоб оформити безроздільний контроль над ринком газу. Після чого можна буде переходити до підвищення цін на рівні імпортного паритету, який буде не нижче 12 грн за кубометр.