Г.-Ю.Гаймзьот: "Я не вважаю, що в січні знову повториться газова криза"

РБК-Україна: Наскільки великий вплив т.зв. «російського газового лобі», яке асоціюють в першу чергу з екс-канцлером ФРН Герхадом Шрьодером, на уряд Німеччини і на ті рішення, які він приймає?

Ганс-Юрген Гаймзьот: Вплив, як ви говорите, «російського газового лобі» переоцінюється. Впродовж 40 років ми отримуємо газ з Росії. З тих пір спостерігалися періоди політичного підйому і спаду в наших відносинах. Іноді доходило і до кризових ситуацій, пригадаємо, наприклад, кризу між Німеччиною і тоді ще Радянським Союзом навколо розміщення ракет СС-20. Відзначу також, що окрім E.ON, яка пов'язана з «Газпромом» партнерськими відносинами, у нас є і інші компанії, що працюють в газовій сфері, - RWE і ENBW. RWE, до речі, недавно уклала контракт з Туркменістаном і є учасником консорціуму Nabucco. Це означає, що існують різні інтереси в Німеччині. І не одне певне газове лобі.

РБК-Україна: Але все-таки найбільшим постачальником газу є «Газпром», і з урахуванням агресивної геополітичної позиції Росії, це є потужним важелем впливу. Тому, існує думка, що і на Німеччину, і на Європу в цілому, йде сильний тиск. Як Ви це оцінюєте?

Г.-Ю.Г.: Що стосується Європейського Союзу, то я не можу сказати, що він за останні роки проводив свою політику під тиском Росії. У березні цього року комісар ЄС з питань енергетики (Андріс Пібалгс - РБК-Україна) уклав домовленість з Україною і міжнародними фінансовими інституціями. ЄС на даний момент займається тим, що прагне убезпечити себе від повторення тієї ситуації, яка відбулася в січні. Він докладає зусилля, щоб всі європейські країни були сполучені один з одним газопроводами. Щоб не виникало ситуацій, коли певні частини ЄС опиняться без постачань енергетичної сировини. У такому вигляді, навпаки, посилюється  енергетична незалежність від Росії.

РБК-Україна: Що стосується домовленостей з Україною про модернізацію ГТС. Яка перспектива виділення необхідних для цього коштів?

Г.-Ю.Г.: Існує домовленість про те, що європейські фінансові інституції допоможуть Україні модернізувати газотранспортну систему. Для цього були прописані чіткі і прозорі умови. Але з українського боку в цьому плані мало що відбулося. Я думаю, нереалістично чекати якихось окреслених змін в цьому питанні до виборів. Але надзвичайно важливо, щоб надалі збільшувалася прозорість «Нафтогазу України».

РБК-Україна: Як Ви оцінюєте перспективу реалізації проектів з будівництва газопроводів в обхід України - «Північного» і «Південного потоків»?

Г.-Ю.Г.: Після того, як Фінляндія і Швеція дали свою згоду на прокладку газопроводу «Північний потік» в їх територіальних водах, можна чекати, що в найближчому майбутньому ця газова гілка буде прокладена. Що стосується «Південного потоку» - те це, як мені здається, музика майбутнього. Це досить таки дорога і складна лінія. До того ж, в даний час спостерігається певне падіння інтересу до газу, що постачається по газопроводах. Існує також Nabucco. І, я вважаю, що є велика ймовірність, що  цей проект буде реалізований набагато скоріше, ніж «Південний потік». Але і у Nabucco є свої проблеми, які теж мають бути вирішені.

РБК-Україна: Виходить, для будівництва «Північного потоку» в даний час немає жодних перешкод?

Г.-Ю.Г.: Я думаю, що всі найважливіші критичні пункти вирішені.

РБК-Україна: Навіть якщо будуть успішно реалізовані всі ці проекти, Україна все одно залишиться ключовим транзитером газу до Європи. Як можна уникнути ситуацій, коли через проблеми у відносинах між Україною і РФ, які носять навіть більше політичний, ніж економічний характер, європейські споживачі залишаються без газу?

Г.-Ю.Г.: Я не вважаю, що в січні знову повториться газова криза. На початку 2009 р. існував ряд неясностей, які привели до загострення ситуації. Нині правова ситуація стабільніша - договір, який існує між Україною і Росією, створює передумови для того, щоб цього року подібна ситуація не повторилася. По суті, йдеться про те, щоб газові постачання своєчасно оплачувалися. На мою думку, у Росії немає зацікавленості в тому, щоб газова криза повторилася.

РБК-Україна: Але у Росії, судячи з усього, є величезний інтерес отримати, хоч би під частковий контроль, українську трубу. У січні у зв'язку з виборами газової війни, швидше за все, не буде, але в майбутньому від цього ніхто не застрахований.

Г.-Ю.Г.: Правова ситуація з газотранспортною системою України відносно ясна. Чи зміниться що-небудь після виборів зараз складно сказати. Домовленість між ЄС і Україною від 23 березня показала можливість того, яким чином може бути модернізована ГТС України в існуючих правових реаліях. Чи буде уряд України активніше діяти в цьому напрямі - побачимо в кінці лютого. 

РБК-Україна: Яка позиція Німеччини щодо євроінтеграційних прагнень України? Як  ви готові їх підтримати?

Г.-Ю.Г.: Федеративна Республіка Німеччина виступає за щонайтісніший зв'язок між Україною і Європейським Союзом. І для цього у нас є багато проектів: з підготовки адміністрування, з розвитку соціальної інфраструктури, з розвитку малого і середнього бізнесу. Існують розширені можливості для навчання молодих українців в Німеччині. В рамках «Східного партнерства» надаються додаткові кошти для того, щоб допомагати Україні в розвитку прикордонного менеджменту. Вирішальним для України в питанні євроінтеграції є те, щоб вона проводила реформи, які зближуватимуть її з ЄС. Важливими елементами, які просувають Україну в цьому напрямку, є угода про асоціацію і договір про вільну торгівлю. Адже найважливіша інтеграція відбувається в економіці. Тому дуже важливо, щоб Україна докладала зусиль, щоб її економіка знову почала рости, щоб її економіка ставала відкритою. В Україні на сьогоднішній день дуже мало інвестицій з Німеччини і з Європи в цілому. Потенціал великий, але підприємства просто бояться. Адже умови для інвестицій не є привабливими, крім того, правова система непрозора, а регіональні керівники іноді більше піклуються про свої інтереси, ніж про створення робочих місць. Україна повинна ухвалити рішення, чи рухатися їй в такому напрямку як, наприклад, Норвегія, або ж залишитися провінційною східноєвропейською країною.

РБК-Україна: Чи розглядає Німеччина можливість подальшого спрощення візових процедур для українців?

Г.-Ю.Г.: В даний час починається візовий діалог між ЄС і Україною. Я переконаний, що будуть подальші спрощення. Але не потрібно недооцінювати те, що спрощення візового режиму, що вже діє, дало позитивні результати, і про це часто забувають. В даний час ми спостерігаємо зростання кількості українців, що відвідали ЄС, в три рази в порівнянні з тим, що були два-три роки тому. На сьогоднішній день половина всіх віз, виданих посольством ФРН - безкоштовні. Багатократно зросла кількість т.зв. довгострокових віз, що видаються на один-два-три роки.

РБК-Україна: Які перспективи співпраці між Україною і Німеччини на регіональному рівні?

Г.-Ю.Г.: У нас є партнерські відносини на рівні міст, регіонів. І ці відносини розвиваються. Але треба також визнати, що в даний час в України є проблема іміджу в Європі і за її межами. І коли хтось намагається встановити нові партнерські зв'язки, не відразу знаходить розуміння. Але ми докладатимемо зусилля, щоб і надалі поглиблювати відносини між простими людьми, а також на рівні міст і регіонів.

РБК-Україна: Чого чекає Німеччина від президентських виборів 2010 р. в Україні?

Г.-Ю.Г.: Ми чекаємо, що Україна отримає чітке ясне керівництво. Ми чекаємо що Україна, як країна, з демократичними цінностями модернізуватиметься, проводитиме реформи. Так вона зближуватиметься з ЄС. І у будь-якому випадку Німеччина готова допомагати їй в цьому.

РБК-Україна: Чи є, на вашу думку, загроза, що у разі перемоги того чи іншого кандидата, поміняється чіткий західний, європейський і євроатлантичний, вектор зовнішньої політики України, який існує при чинному президентові?

Г.-Ю.Г.: Всі провідні кандидати в президенти висловлюються за подальше зближення з ЄС. Звичайно ж, потім виникне питання, з якою інтенсивністю вони ці вислови упроваджуватимуть в життя. Але, як би там не було, я вважаю, що думки  про нейтральний і позаблоковий статус, які зараз висловлюються, - це думки 50-60-х років, які не відповідають нинішнім реаліям. І, крім того - тісні зв'язки України з ЄС зовсім не протирічать хорошим економічним і іншим зв'язкам України з іншими партнерськими і сусідніми країнами.

Спілкувався Володимир Драбчук