5 європейських країн підписали угоду про будівництво трубопроводу довжиною 1,5 тис. км від берега Чорного моря до Італії. Вартість проекту – 3,5 млрд дол., повідомляє ICTV.
Участь у будівництві візьмуть Румунія, Сербія, Хорватія, Словенія та Італія. Новим трубопроводом ітиме нафта з Каспію до країн ЄС. Від 2012 р. планують перекачувати 90 млн т нафти на рік. Проект є частиною стратегії ЄС, спрямованої на скорочення енергетичної залежності від Росії та Близького Сходу.
Тим часом, залишається актуальним також питання альтернативного забезпечення Європи газом.
У травні у Варшаві відбудеться енергетичний саміт, на якому обговорюватиметься проект постачань середньоазійського газу до Європи, оминаючи Росію. На саміт запрошено представників Грузії, Казахстану та Азербайджану. Участь у саміті має намір взяти й Україна. Як зазначив нещодавно міністр палива та енергетики України Юрій Бойко, на цій зустрічі може бути поставлено крапку в питанні будівництва альтернативного газогону. Водночас, на його думку, всі розмови, які зараз ведуться навколо транськаспійського газогону з Туркменістану і, можливо, Казахстану через Каспійське море на Кавказ щодо його продовження Чорним морем до України, - на сьогоднішній день не більш, ніж декларації. "Щоб реалізувати проект такого масштабу - потрібно мати чітке розуміння ресурсної бази. Для відпарцювання цього потрібна ретельна робота фахівців, і потім повинне ухвалюватися рішення. На сьогодні такої роботи не проводиться", - зазначив голова Мінпаленерго України.
На сьогодні Євросоюз остаточно не визначився щодо пріоритетних енергетичних проектів. Можливо, саме тому Євросоюз досі так і не дав відповіді щодо добудови нафтогону Одесса-Броди до польського Плоцька, далі Гданьська і продовження його до Литви. Україна неодноразово заявляла, що готова запустити цей трубопровід в аверсному режимі. Проте, наразі все залишається на рівні розмов. Раніше Польща активно просувала цей проект, його продовження до Вентспілса активно лобіює Литва. Проте зараз Варшава робить акцент на газових проектах. Це також пояснюється особливостями планування пріоритетів ЄС, зокрема, те, що більше уваги надається газовим проектам, зважаючи на особливості нафтового ринку, де втручання Євросоюзу не надто вітається. Проте, на думку експертів, це не означає, що забезпечення безпечного і безперебійного транспортування нафти до країн Євросоюзу не являє інтересу для ЄС.