Енергокриза в Україні: хто винен і як вирішити проблему

В українській енергетиці цієї зими зійшлися одразу кілька критичних для галузі факторів. До кризи багатомільярдних неплатежів додався затяжний ремонт блоків АЕС, висока аварійність теплоелектростанцій, а також різке спалювання запасів вугілля.

Як підсумок – виник дефіцит потужностей на тлі сильних морозів і збільшеного споживання. Під цим приводом Україна відновила комерційний імпорт е/е з РФ, який загрожує енергетичній незалежності країни. Хто винен у кризі, кому вона вигідна і як з неї вийти – у матеріалі РБК-Україна.

Україна вперше з 2014 року зіткнулася з браком вугілля. І якщо минулої аномально теплої зими склади були переповнені, то тепер, коли у країну прийшли холоди, відразу кілька енергоблоків, переважно державних ТЕС "Центренерго", не можуть працювати через відсутність вугілля.

І це при тому, що опалювальний сезон почався більш ніж з комфортними запасами для проходження зими – за даними Міненерго, до середини жовтня, на складах було близько 2,8 млн т вугілля, що на 194,5% більше, ніж роком раніше. У "Центренерго" пояснюють, що до початку опалювального сезону рівень їх запасів у три рази перевищував гарантований обсяг.

Але ще до кінця року ці "надлишки" у буквальному розумінні довелося спалити, коли навантаження на ТЕС зросло у зв'язку із затяжними ремонтами на атомних станціях. А через те, що нові партії вугілля не встигали надходити, запаси різко скоротилися і вже до початку року перебували на критичному рівні.

Державний "Енергоатом" виявився також не готовий до холодної зими: майже весь січень і половину лютого не працювали 5 з 15 блоків. Така ситуація мала б тривати до кінця лютого, однак на одному з блоків Хмельницької станції вирішено перервати ремонт та підключити його на 30 днів раніше від початку відведеного терміну.

Проблеми у галузі на тлі ремонтів АЕС і нестачі вугілля на ТЕС стали певним виправданням для чиновників, що підтримують імпорт е/е з Росії. Цей крок подається як вимушений захід через кризу в енергетиці. У ньому політики часто звинувачують компанії теплової генерації, які нібито не запаслися достатнім обсягом вугілля.

"В Україні почався імпорт електроенергії, зараз він займає десь приблизно 3-4% від нашого споживання. Але, що важливо, цей імпорт йде в піковий період споживання електроенергії, зокрема, у вечірні години, і сприяє збалансуванню енергосистеми", – говорив на початку тижня голова профільного енергетичного комітету Ради Андрій Герус (автор поправки про початок імпорту). На його думку, "з допомогою імпорту збалансується ситуація" і не буде ризиків для віялових відключень.

Валерій Тарасюк, глава регулятора – НКРЕКП, який скасував обмеження на аукціони з доступу до міждержавних перетинів, також не заперечує проти імпорту з Білорусі та РФ. Поставки з Білорусі у січні, за його словами, суттєво допомогли стабільної роботи енергосистеми, коли запаси вугілля на складах були на мінімумі.

"Імпорт певною мірою навіть допоміг, тому потрібно обережно і зважено підходити до таких рішень", – говорив Тарасюк, коментуючи питання про необхідність припинення імпорту з Білорусі та РФ. До речі, з початку року Україна імпортувала з Росії та Білорусі 323 млн кВт*год на суму 514 млн грн.

Хто винен і причини кризи

Фундамент кризи в енергетиці закладений ще у жовтні 2019 року. І парадокс у тому, що імпорт, який зараз об'єктивно дозволяє "Укренерго" – оператор енергосистеми, більш впевнено проходити пікові навантаження, і спровокував цю кризу.

З осені 2019 по весну 2020 року Україна імпортувала 1,1 млрд кВт*год, що на тлі теплої зими вже до першого березневого локдауну обвалило попит на електроенергію та вугілля. Вже у березні-квітні минулого року 95% шахт перебували у вимушеному простої. І у такому стані вони залишалися кілька місяців, поки попит на українське вугілля знову не почав рости. Але за підсумком року видобуток вугілля на державних шахтах впав на 24%.

Паралельно, з грудня 2019 по лютий 2020 року, на ринку процвітали різного роду схеми та маніпуляції, про що раніше докладно писало РБК-Україна. Найбільш відома схема – "торгівля повітрям", через яку державний НАЕК "Енергоатом" втрачав по 1 млрд грн на місяць.

Через маніпуляції нечистих на руку гравців і мовчазної згоди регулятора, НАЕК не мав можливості продавати електроенергію на ліквідних майданчиках (Ринок "на добу наперед"). Замість цього держкомпанія зі своїми обсягами випадала на балансуючий ринок, де її електроенергію викуповували з 45% дисконтом.

Така ситуація очікувано призвела до збитків для компанії – за 2020 рік "Енергоатом" отримав "рекордний" збиток понад 7 млрд гривень. Влітку компанія навіть брала кредити для виплати зарплат. І на тлі дефіциту коштів зірвала ремонтну кампанію АЕС. Тепер же, у зимовий період, АЕС не можуть нести навантаження, як мали б, що підвищило попит на вугілля.

До того ж ситуацію ще більше ускладнила бездіяльність НКРЕКП. Регулятор в останньому кварталі 2020 року, спостерігаючи, як зменшуються запаси вугілля на ТЕС, відмовився знімати обмеження за ціною (price-cap), що не дало можливості вугільній генерації, у першу чергу державній "Центренерго", у достатньому обсязі закуповувати вугілля. Як відомо, обмеження за ціною вводилися як тимчасовий захід при запуску ринку е/е у липні 2019 року, але все ще продовжують діяти "на постійній основі".

У чиїх інтересах ця криза? Експерти енергетичної галузі та окремі учасники ринку припускають, що криза створена штучно, в тому числі й для того, щоб відкрити дорогу дешевому російському імпорту. Вже зараз закупівля е/е у країни-агресора публічно подається як безальтернативний і вимушений захід. Але далі частка російських виробників може стати критичною, і відмовитися від неї буде вкрай складно.

Ще восени 2020 року Андрій Герус публічно стверджував, що імпорт може бути до 5% від обсягу споживання, а це приблизно 7-8 млрд кВт*год. У сьогоднішніх цінах це становить близько 11 млрд гривень.

Головним бенефіціаром від кризи на українському енергоринку стають імпортери російської електроенергії та сама російська "Інтер РАО". У минулому році російська "Інтер РАО" експортувала всього 20 млрд кВт*год. Якщо ідея по досягненню імпорту е/е на рівні 5% українського споживання спрацює, обсяг експортних контрактів російської монополії за рахунок України виросте майже у півтора рази.

Імпорт е/е з РФ та Білорусі, як випливає з публічної інформації, здійснюють, серед іншого, "Нова Енергетична Компанія" Олександра Притики – колишнього топ-менеджера Дмитра Фірташа, а також "Дніпросталь-Енерго" Віктора Пінчука, "ДЕ Трейдинг" Максима Єфімова і ще два невеликих трейдери.

План "Б" – як вийти з кризи

Щоб забезпечити стабільність роботи енергосистеми, державна "Центренерго" перейшла на спалювання газу замість вугілля. Як мінімум три блоки кожен піковий період працюють на газі, спалюючи за 9 млн м3 газу на добу, про що раніше заявили у компанії.

"Підключення до енергомережі блоків на газ не є ініціативою "Центренерго", це форс-мажорна ситуація для компанії та вимушений крок заради збереження енергетичної безпеки України", – пояснила прес-служба підприємства.

Що ж стосується приватної генерації, то через обмеження по ціні на е/е ТЕС, переходячи на газ, мають ще більші збитки, ніж при роботі на вугіллі. За оцінками учасників ринку, собівартість виробництва 1 мВт*год при запуску газових блоків становить 75 євро, тоді як price-cap обмежує ціну на рівні приблизно 50 євро.

Але для розв'язання проблеми з браком вугілля, приміром, компанія ДТЕК законтрактувала на лютий імпорт 450 тисяч т вугілля з Казахстану і Польщі, а також вивела на повну потужність свої шахти у Павлограді. Але у разі імпорту вугілля є ряд ризиків. По-перше, російська сторона може заблокувати транзит з Казахстану.

Тим самим РФ зможе збільшити свій експорт е/е в Україну, посиливши залежність Києва від струму з Москви. Але навряд чи цей сценарій може влаштувати українську сторону, пам'ятаючи про те, що до 2023 року Україна планує приєднатися до європейської енергетичної системи – ENTSO-E.

Щоб не довести до безповоротної точки, розв'язати проблему можуть ті, хто її створив – у першу чергу НКРЕКП. Для цього, як зазначають учасники ринку, необхідно припинити вручну втручатися у роботу галузі та перестати змінювати правила роботи по кілька разів на рік. Крім того, регулятору варто скасувати штучні обмеження цін, усунути перекоси на ринку, які призводять до мільярдних заборгованостей перед виробниками електроенергії.