Енергодефіцит України: що робити і хто винен
Юрій Корольчук,
член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій
Що робити і хто винен в дефіциті енергетичних потужностей України? Ці одвічні питання сьогодні як ніколи актуальні, особливо в контексті залежності української енергетики від поставок як російського газу, так і російського ядерного палива. Ситуацію посилило і те, що потрібно імпортувати з Росії вугілля та електроенергію. Іронія долі в тому, що Україна шукає відповіді на свої питання з допомогою Росії.
Чи можливий інший шлях у цій ситуації? Відразу варто відкинути безпідставні популістські заяви, що Україні вдасться пройти зиму за рахунок економії електроенергії та газу.
Питання ускладнюється ще й тим, що для України критичним виявився поточний опалювальний сезон. Хоча влада розраховувала на те, що період 2014-2015 рр вдасться проскочити, а проблеми виникнуть в опалювальному сезоні 2015-2016 рр.
У газовій галузі дефіцит вже проявився, але Міненерго поки закриває на неї очі. Враховуючи особливість використання газу, "Нафтогаз" поки не перейшов межу запасів у ПСГ у розмірі 11 млрд куб. м. І недостачу не відчули ще ні споживачі ЄС, ні України. На даний момент в ПСГ знаходиться 13,3 млрд куб. м. З 20 жовтня по 8 грудня (півтора місяця) Україна використовувала 3,5 млрд куб. м газу. При цьому, зазвичай ми відбираємо у жовтні-листопаді з ПСГ близько 1,5-2 млрд куб. м. І тільки з грудня відбір досягав близько 2-3 млрд куб. м щомісяця.
Зазначимо, що при зазначених темпах відбору газу, вже в січні його запаси в ПСГ складуть 11 млрд куб. м.
З січня по квітень Україна використовує з ПСГ не менше 6-7 млрд куб. м. Ще стільки ж потрібно купити у "Газпрому" або в ЄС. Але це при звичайній зими. А погодні НП ще ніхто не відміняв. Поки є плани підстрахуватися і купити у "Газпрому" 4 млрд куб. м. Плани є, але грошей немає. Крім того, ще не погашено частину боргу в розмірі 1,65 млрд дол., згідно з брюссельськими домовленостями.
Гостроту газового питання варто поставити на перше місце, так як нестача тиску в ПСГ загрожує зривом транзиту російського газу. А це загрожує іміджевими втратами для України. ЄС і так ледве відійшов від останніх переговорів з Україною і Росією.
Наступними - після репутації країни - постраждають жителі, як в одно-, так і багатоквартирних будинках. І тоді, в холоді, віялові відключення електроенергії здадуться "дитячим садком".
Як показала ситуація в електроенергетиці, нам доведеться час від часу використовувати газ за нецільовим призначенням - спалювати його на газо-мазутні блоки ТЕС. Нецільове - так як використання газу в 2,5 рази дорожче, ніж вугілля. Така практика вже застосовується, враховуючи дефіцит вугілля.
Тому питання вугілля - друга за важливістю після газового. Тут потрібно прийняти політичне рішення і відкинути поширений і підтриманий владою популізм серед населення про можливості обійтися без російського вугілля та електроенергії. За дилетантскому думку представників влади, населення може економити як газ, так і електроенергію. Хоча газ більшість споживачів і так вже давно економлять, оскільки у 10 з 14 млн домогосподарств встановлені лічильники.
А економія електроенергії за рахунок введення віялових відключень серед населення складе близько 2 млрд кВт-год (5%) з 42 млрд кВт-год, які споживає ця група. Більше втратить бюджет, так як стабільні відключення електроенергії приносить збитків підприємствам на суму близько 1,5 млрд грн щомісяця. Так що Україна втратить двічі - витративши гроші на закупівлю імпортного вугілля і електроенергії, і недоотримавши кошти в бюджет країни.
Так що зараз заощадити на населення і промисловості при дефіциті навіть 3 ГВт потужностей не вдасться ніяк. Хоча, реальний дефіцит залишився на рівні 5 ГВт. А при дефіциті на рівні 8 ГВт Україні загрожує непроглядна темрява (блек-аут), а слідом за цим - колапс енергосистеми.
В цілому до кінця опалювального сезону потрібно в середньому по 2 млн т вугілля щомісяця - близько 10 млн т. Якщо ж система буде працювати на знос в умовах дефіциту 3-5 ГВт, тоді потрібно буде до 7 млн т. Уряд схиляється до другого варіанту, так як не планує на постійній основі отримувати вугілля з територій підконтрольних формуванням ДНР і ЛНР.
Але це патовий шлях, оскільки Україна на наступні роки прирікає себе на імпортну залежність від російського вугілля. Як продовження вугільної проблеми з'явилася і буде постійно переслідувати країну проблема дефіциту електроенергії. Існуючі блоки АСЕ або газо-мазутні блоки ТЕС не можуть повноцінно замінити вугільні блоки.
Але всі ці питання імпортної залежності меркнуть на тлі проблеми майбутніх 5-10 років-необхідність заміни або модернізації блоків ТЕС та підготовки до будівництва нових АЕС. Це вже другий рівень проблеми, про яку воліють не думати ні влада, ні приватні власники електрогенерації.
Так що відповідь на питання хто винен напрошується сам за себе - безпосередньо нинішня влада, яка розуміла, яке енергетичне господарство бере на руки. Що робити в умовах кредитного цейтноту і неможливості забезпечити реальну диверсифікацію вугілля, ядерного палива та електроенергії? Домовлятися з тим, у кого є потрібний для України енергоресурс. Зараз влада, скриплячи зубами і програвши більше півроку, визнала, що це Росія. І тільки після стабілізації енергосистеми вже в 2015 році потрібно терміново залучати кошти під енергоефективність та модернізацію електрогенерації країни. Правда, ніхто не знає в якій тумбочці взяти гроші.
