"Електроважмаш": важка спадщина Абромавичуса

Після відходу з поста міністра економрозвитку Айвараса Абромавичуса спливло чимало води. Але наслідки його управління держпідприємствами ще довго будуть відгукуватися вітчизняному машинобудуванню. Так, 9 листопада закінчується конкурс на призначення директора харківського ДП "Електроважмаш". Одним з кандидатів на цю посаду залишається в.о. директора заводу. Колишній менеджер ДТЕК Дмитро Костюк (на фото). Його в свій час пролобіював Абромавичус і донині підтримує перший заступник голови МЕРТ Юлія Ковалів. Це дуже дивне лобі з боку європейців-реформаторів, яке місцями змушує засумніватися в щирості їхніх реформаторських поривів.

Ця історія почалася в серпні 2015 року, коли глава МЕРТ Айварас Абромавичус звільнив гендиректора ДП "Електроважмаш" Володимира Глушакова і призначив на його місце Дмитра Костюка. Костюк на той момент був першим заступником генерального і очолив підприємство з приставкою "в.о.".

У ЗМІ заговорили, що унікальне держпідприємство очолила людина Ахметова – до приходу в 2012 році в ДП "Електроважмаш" Костюк працював старшим менеджером в ДТЕК.

Між Глушаковим і МЕРТ почалася судова війна з перемінним успіхом. Поки йшли суди, міністр Абромавичус і його апарат творили формену чехарду, щоб залишити Костюка керівником держпідприємства. Крапку в протистоянні навесні 2016 року поставив Апеляційний суд Києва, який визнав правоту Абромавичуса.

Після цього був конкурс на керівника "Електроважмашу". До речі, що спеціалізується на випуску потужних гідрогенераторів, турбогенераторів для ТЕС і АЕС, шахтних підйомників та ін.

Конкурс виграв француз Жан-Андре-Барбоза, відомий у світі СЕО своїми успіхами на заводах компанії Saint-Gobain. Барбозу відмовився очолити машинобудівне держпідприємство. І МЕРТ призначив новий конкурс, який відбудеться вже 9 листопада.

У списку претендентів на гендиректора харківського заводу є і в. о. гендиректора Дмитро Костюк. Враховуючи, як його лобіювала перший заступник голови МЕРТ Юлія Ковалів при Абромавичусі, зрозуміло, на чиєму боці можуть бути симпатії міністерства.

До кінця незрозуміло, чим так зачарував керівництво Мінекономрозвитку колишній менеджер Ахметова, якого поставили в 2012 році "смотрящим" за "Електроважмашем". Але дії Костюка планомірно ведуть до знецінення заводу, який затверджено на приватизацію, і в 2017 році може піти з молотка.

Простий приклад: за 9 місяців 2016 року "Електроважмаш" скоротив виробництво на 25%. За 9 місяців 2015 року цей показник дорівнював 1,232 млрд грн. А в 2016 році по вересень ця сума склала 969 млн грн. Як це позначиться на вартості майбутнього продажу заводу? Це навіть не питання – унікальне високотехнологічне підприємство заберуть "за п'ять копійок".

Був би Костюк був прихильником реформаторських ідей. Так ні ж. Система ProZorro, якою так пишаються в МЕРТ, на "Електротяжмаші" не використовується. Держпідприємство проводить закупівлі за старою тендерної схемою – у дружніх в.о. гендиректора осіб.

ЗМІ неодноразово писали, що при закупівлі ДП "Електроважмаш" часто щастить запорізьким ЗАТ "Ферротрейдинг", ТОВ "Металскарб", а також естонській "Alloys OU". З естонського реєстру юросіб випливає, що засновниками "Alloys OU" є Олег і Ольга Ревчук, а у членів правління присутній батько Ольги Ревчук - Андрій Демидов.

Андрій Демидов - засновник ЗАТ "Ферротрейдинг". Олег Ревчук був співзасновником ТОВ "Металскарб". А Ольга Ревчук, серед іншого, - депутат Запорізької міськради від "БПП-Солідарність". Сімейний бізнес очевидний.

Чому саме Запоріжжя? Тому що Костюк звідси родом. Тут в будинку, купленому сином, живуть його батьки-пенсіонери. Тут же він на ім'я своєї сестри купив завод безалкогольних напоїв і хлібобулочних виробів.

Ми спробували вивчити Держреєстру майнових прав на предмет майна Костюка і його сестри. Список їх займає майже 20 сторінок. Також в Держреєстрі можна знайти і заарештовані підприємства Костюка.

А з Ревчуками Костюк настільки дружний, що вони разом 21-24 вересня ц.р. відвідали берлінську виставку Inno Trans, де "Електроважмаш" представляв свої розробки. За дивним збігом, за місяць до цієї поїздки Харківська горпрокуратура №3 внесла в Єдиний реєстр досудових рішень відомості про кримінальне правопорушення, вчинене керівництвом "Електроважмашу" (ст. 364 ч. 1 КК – зловживання владою або службовим становищем).

Співробітники держпідприємства на правах анонімності розповіли, що у другій половині серпня, поки завод повністю простоював, з нього були вкрадені 240 тонн металевих штампів. І, нібито, до цієї крадіжки може мати відношення керівництво ДП. Сподіваємося, харківські прокурори уважно вивчать свідчення співробітників "Електроважмашу".

Втім, поки на держпідприємстві твориться такий бедлам, особистий добробут Дмитра Костюка зростає. За час керівництва "Електроважмашем" він встиг прикупити: шість автомобілів класу "люкс" (Тойота RAV4, БМВ 528, Ауді А-8, БМВ Х6, Рендж Ровер, Мерседес-Бенц S-класу), квартиру в Києві і квартиру на 155 кв. метрів в Харкові (на ім'я матері).

Але декларація і напівсімейно-ділові зв'язки Костюка – це півбіди. До всього іншого, у нього є вид на проживання в Німеччині, що категорично заборонено законодавством України.

А ще Костюк – співзасновник двох німецьких фірм, German Power Group Investments AG і German Power Group KG. Компетентні люди в оточенні Костюка запевняють, що його німецький бізнес різко пішов в гору після підвищення на "Електротяжмаші".

Але не все там гладко. 26 вересня, після відвідин Берліна, Костюк знову літав у Німеччину, у Мюнхен, нібито на переговори. Насправді, стверджують джерела, Костюк літав на суд зі своїм компаньйоном – співзасновником фірм. Кажуть, що Дмитро Костюк цей суд програв.

Наскільки відомо автору, НАБУ вже цікавилися цими історіями Костюка. Тут важливо зрозуміти: чи прийме конкурсна комісія до уваги всі ці факти? Тим більше, що, за наявною інформацією, ці факти вже надані першому віце-прем'єру - міністру економіки Степану Кубіву.

P.S. Автор має в своєму розпорядженні копії всіх необхідних документів, щоб підтвердити наявність у керівника держпідприємства Дмитра Костюка тієї або іншої власності, а також бізнесу та виду на проживання в Німеччині.