Економіка під час пандемії: чи можна було б допомогти бізнесу більше
Ініціативи президента Володимира Зеленського з підтримки бізнесу в умовах пандемії активно обговорюються не тільки в експертних колах, а й в українському політикумі. Про логіку запропонованої допомоги – думка економіста Олега Устенка.
Перша хвиля коронавірусу в Україні пройшла з набагато меншими втратами, якщо порівнювати з країнами ЄС.
Однак, під час другої хвилі в Україні відбувається значний сплеск захворювань, що є наслідком множинності факторів – "імпорт" захворювання ззовні через туристичні потоки, внутрішня "міграція", політичні "ігри" регіональних властей, що бажають збільшити свій рейтинг на суперечностях з центром, а тому часто ігнорують будь-які обмеження, відверта безладність частини громадян тощо.
На тлі введення обмежень на вихідні й більш ніж очікуваною критики політичних опонентів, які в більшості своїй підтримують аж ніяк не державницьку позицію і намагаються "конвертувати" все в власний політичний рейтинг, президент Зеленський ініціював низку програм із підтримки економіки.
Ініціатива президента була більш ніж очікуваною. Фактично лінійка можливостей застосовуваних заходів не була такою вже великою. Фактично діяти можна було від "абсолютного ігнорування потреб бізнесу", до "абсолютно повної підтримки бізнесу з компенсацією всього недоотриманого прибутку".
Але, навіть нульова позначка була б пов'язана зі значними економічними витратами. Як мінімум, необхідно було б збільшити асигнування на зростання армії безробітних. Причому ці витрати виникли б вже в короткостроковій перспективі. А в довгостроковій, вони були б мультипліковані "втратою бійців", які вже закрили свої підприємства. І, коли економіка вийде на етап зростання – а це все одно має статися – то виявиться, що частина компаній вже пішла з ринку.
Варіант 100%-ї компенсації найбільш прийнятний для бізнесу, але нездійсненний для країн, які мають серйозні бюджетні обмеження з вкрай лімітованими можливостями їх фінансування. Абсолютно логічно, що компромісний варіант повинен знаходитися посередині.
Очікувано посипався шквал критики, починаючи "звідки взяти гроші на підтримку економіки?" до "запропоновані варіанти підтримки бізнесу - абсолютно недостатні". Зрозуміло, мало. Зрозуміло, бізнес хотів би більше. Зрозуміло, держава дала б більше. Тільки одне "але". Більше просто немає.
Ось чому, "привабливість" пакету підтримки могла бути збільшена лише одним. Включенням механізмів "не кешовій підтримці" - скасування податку, кредитні канікули, знижки за оренду комунальної власності. Тобто те, що не вимагає негайного асигнування з боку держбюджету, який зараз переживає не найкращі часи.
