як Єгипет чинить опір "Ісламській державі"

Єгипетський філія "Ісламської держави" зіткнувся з опором з боку наркоторговців і постачальників контрабандних сигарет, не готових жертвувати бізнесом заради побудови халіфату. У ситуації розбиралася РБК-Україна.

у середині тижня В пісках недалеко від поселення синайських бедуїнів був виявлений обгорілий труп чоловіка. Мешканці селища пояснили владі, що страта чоловіки - їх рук справа. Вбитий, впевнені члени племені, належав до діючої на Синаї угруповання "Ісламської держави", під контролем якої знаходяться вже чималі території на кордоні Єгипту з Ізраїлем і Сектором Газа.

Жорстока кара - а чоловіка спалили живцем - стала помстою за недавнє напад джихадистів на представників племені Тарабин: в минулий вівторок на блок-посту біля в'їзду на територію племені терорист підірвав закріплену у нього на тілі бомбу, убивши себе і чотирьох бедуїнів.

Тарабин - одне з тих бедуїнських племен Сіная (всього на півострові живе 26 племен), відносини яких з "Ісламським державою" не склалися. Багато інші ж цілком здружилися з джихадистами. Та що там, більшість бійців єгипетської гілки "Ісламської держави" - бедуїни.

Саме з бедуїнів складалася в основному одна з найбільших і найбільш небезпечних джихадистські угруповань Єгипту "Ансар Бейт Аль-Макдис" (Захисники священного храму), в листопаді 2014 року оголосила про приєднання до "Ісламського державі" і стала, якщо так можна висловитися, його філією в цій північноафриканській країні і відома з тих пір, як "Вілаят Сінай".

"Ми закликаємо всіх мусульман, де б вони не були, заявити про вірність халіфу (главі ИГИЛ Аль-Багдаді, - ред.) і надати йому підтримку", - говорилося в зробленому організацією заяві.

"Ансар Бейт Аль-Макдис", перш ніж оголосити себе частиною ИГИЛ, добилися від самопроголошеного халіфату обіцянок допомоги грошима і зброєю, погрожували серйозними неприємностями всьому регіону.

"Вони вбили сотні солдатів і поліцейських, вони наймали досвідчених бійців і влаштовували відмінно сплановані рейди із Західної пустелі на Синайський півострів... Об'єднання з ИГИЛ може змінити тактику угруповання, перш избиравшей своїми жертвами майже виключно військових і співробітників сил безпеки. Зробити її схожою на тактику "Ісламської держави", без розбору масово страчує мирних жителів", - писав незабаром після принесення бійцями "Ансар Бейт Аль-Макдис" клятви вірності "Ісламському державі" близькосхідний кореспондент The New York Times Девід Кіркпатрік.

Так воно в підсумку і вийшло - "Вілаят Сінай" розв'язав бескопромиссную війну проти всіх, підірвавши, наприклад, російський літак з туристами в жовтні 2015 року. Причому, вийшло не раптово. Збройне протистояння з єгипетськими властями і з тими, кого вони вважали чужинцями, для багатьох бедуїнів давно стало звичним.

Ще в 50-ті роки минулого століття північні племена півострова взялися за вирощування маку, з якої потім робили героїн, бойко расходившийся серед туристів, уподобали південний край Сіная. Злочинний бізнес призупинився після окупації півострова Ізраїлем у 1967 році, але знову розцвів після деокупації на початку 80-х років.

Каїр неодноразово намагався покласти край наркопромыслу, але всякий раз стикався з активним опором добре озброєних бедуїнів.

Процес виробництва і збуту наркотиків був украй складний і небезпечний. Вирощена на півночі Синаю макова соломка переправлялася в лабораторії в центральній африканській частині Єгипту, звідки відправлялася тому, на азіатський півострів вже у вигляді героїну. Кожної партії доводилося проробляти шлях у сотні кілометрів, і на кожному кроці вантаж могли «накрити» поліцейські або конкуренти. Тому бедуїнські племена взялися за диверсифікацію ризиків. Освоїли не тільки наркотрафік, але і контрабанду зброї, алкоголю, сигарет та електроніки. Благо в Африці на все це є постійний попит, а через Синай, завдяки його виключно зручному географічному положенню, зручно тягнути на чорний континент все це добро з Європи, Азії або сусіднього Ізраїлю.

Власне, торгівля зброєю чи наркотиками для багатьох бедуїнів була єдиною можливістю вибратися з убогості. Їх десятиліттями не брали на службу в армію і поліцію, де виключно милитаризованном Єгипті робилися найбільш успішні кар'єри, не допускали на урядові посади і викреслювали з державних програм підтримки фермерів та малого бізнесу.

Але не тільки злочинний світ представляв інтерес для що були фактично громадянами другого сорту бедуїнів. Деякі не йшли в контрабандисти, а знаходили порятунок у вірі. На Синаї десятиліттями діяли різного роду ісламістські угруповання, незважаючи на безперервне тиск офіційного Каїра. Причому, бувало, ісламістським вербувальникам вдавалося переманити до себе контрабандистів, а траплялося і навпаки. Таким чином, між ісламістами і злочинними групами відбувався постійний обмін людьми та ідеями.

З перетворенням Єгипту в одне з головних туристичних напрямків обороти і активність злочинного бізнесу потихеньку знижувалися - багато з недавніх наркоділків і контрабандистів, розбагатівши, вважали за краще перейти на легальне становище і переключилися на динамічний готельний рыок - але ніколи не сходили нанівець.

Макові плантації дбайливо зберігалися у важкодоступних районах півострова і здорово виручили місцевих жителів, коли вибухнув боляче вдарила по туристичному бізнесу економічна криза 2008 року.

до Речі, потік туристів на Синай почав скорочуватися навіть раніше глобальних економічних потрясінь восьмого року. В 2004, 2005 і 2006 роках на півострові відбуваються кілька нападів на туристів. Відповідальність за них бере на себе організація "Аль-Таухида валь-Джихад" ("Єдинобожність і джихад", до речі, дуже поширена назва серед джихадистські груп, також називалася попередниця ИГИЛ, організація в Секторі Газу і західноафриканська гілка " Аль-Каїди, - ред.). Групування в той час тісно взаємодіє з Аль-Каїдою, отримує гроші і зброю з арабських країн, в неї входять представники різних народів, але от на чолі стоїть бедуїн - колишній стоматолог з північного племені Саварка Халед Мусаид.

До середини двотисячних на півострові діє вже з півдюжини великих джихадистські угруповань. Синай, юридично розділений на дві провінції - північну і південну, стає розділеним і де-факто. На півдні, кордон з яким охороняє армія, будуються готелі, в які щороку приїжджають мільйони туристів. На півночі - набирає обертів контрабанда та все більш вільно почувають себе джихадисти, налагодили контакт не тільки з сусіднім Сектором Газу, але і з багатими однодумцями з країн Перської затоки.

У контрабандистів і джихадистів в ту пору різні цінності і цілі, але один головний ворог - центральний уряд в Каїрі, яке дуже ускладнює життя і тим і іншим, нацьковуючи на них армію і спецслужби.

Тому в 2011 році, як тільки в результаті народного повстання падає режим Хосні Мубарака, і джихадисти і члени злочинних кланів виявляються по одну сторону барикад. Вони намагаються якщо не відколоти від Єгипту Синай, то, принаймні, змусити Каїр не втручатися в їх діяльність. Поки в країні панує хаос, джихадисти беруть під свій контроль найбільший місто півострова - Ель-Аріш.

"Ми стали іншими Афганістаном", - з гіркотою підсумовує колишній мер міста Амар Салах Гоуда, багато років був головним посередником у переговорах між Каїром і синайськими племенами.

Нечисленні армійські підрозділи - а мирний договір з Ізраїлем накладає суттєві обмеження на чисельність людей і техніки поблизу кордону - не можуть надати повстанцям належного опору, і вони одразу беруть базу багатонаціональних сил, розквартированих там після ізраїльської деокупації Синая. А паралельно і другий, після захопленого в Ель-Аріш, аеропорт. Тим самим захищаючи себе від теоретично можливої висадки армійських підрозділів і техніки у власному тилу.

Тоді - в 2011-2012 роках - преса і влада називали загарбників джихадистами, але насправді Синай зіткнувся з добре скоординованим повстанням, в якому брали участь не тільки релігійно мотивовані угрупування, але і злочинні співтовариства.

Але незабаром, після проголошення "Вилаята Сінай", шляхи колишніх союзників розійшлися. В "Ісламському державі" під суворою забороною алкоголь, наркотики і сигарети. Тому контрабандисти, що промишляють доставкою цих товарів, були оголошені віровідступниками і ворогами. На зайнятій вилаятом території контрабандистів привселюдно б'ють батогом і страчують. А ще, до речі джихадисти розбивають телевізори, заборонені на їхню думку шаріатом, і нищать могили, вважаючи надгробки з іменами покійних проявом ідолопоклонства.

Джихадисти в справі боротьби з контрабандистами просунулися далі офіційних властей. Вилучені і спалені сигарети (вони йдуть з Єгипту в Сектор Газа) вважають вантажівками, алкоголь і наркотики на контрольованих "Вілаят Сінай" територіях вже, мабуть, і не знайти.

Ряд угруповань в черговий раз переорієнтувалися і зробили ставку на інші види незаконного бізнесу. В першу чергу, на перевезення біженців з Ефіопії, Судану й інших африканських країн до Ізраїлю. Колишній військовий армії Ізраїлю, автор книги про "Ісламському державі" Цур Шезаф пише, що найбільш досягли успіху на цьому терені представники племені Саварка. Вихідцем з якого, нагадаємо, був колись головний джихадист Синая.

"Ціна за переправлення через кордон коливається від 40 тисяч до 3 тисяч доларів. Жінок ґвалтують, а деяких біженців викрадають заради отримання їх органів. Людей тримають у підвалах, катують їх і як рабів змушують працювати на будівництві вілли для їх викрадачів і ґвалтівників", - повідомляє Шезаф, додаючи, що Саварка встановила зв'язок з бедуїнською племенем Рашайда, що живуть уздовж єгипетсько-суданської кордону, і тепер біженців викрадають в самому початку шляху.

"Ісламська держава", узаконившее на зайнятих нею територіях рабство, перешкод такого роду бізнесу, схоже, не чинить. Принаймні, знайти заяви джихадистів з засудженням цієї жахливої практики не вдалося.

Але зайнятися викраденням людей і продажем їх на органи - з міркувань совісті або з інших причин - зважилися не всі синайские угруповання. Представники племені Тарабин, згаданого в самому початку замітки, вирішили не залишати свій традиційний вид заробітку і намагаються зберегти канали нелегального переправлення сигарет в Газу.

Описана вище кару джихадиста - лише один із епізодів, що набирає чинності війни контрабандистів з "Вилаятом Сінай".

На початку квітня бійці "Ісламської держави" на камери відшмагали представників Тарабина, спійманих з вантажем сигарет, спалили їх автомобіль і обстріляли з гранатомета одну з сіл племені. 16 квітня чоловіки Тарабина спіймали на своїй території трьох бойовиків «Ісламської держави», одного з яких, проінструктувавши про своїх вимогах зберегти контроль за поставками сигарет в Газу, відпустили, а двох інших залишили в заручниках.

Знайдений патрулем обгорілий труп - це один з тих двох, страчений після того, як стало ясно, що джихадисти на поступки йти не готові.

Але й бедуїни не мають наміру відступати. Тим більше, що на їх боці зараз недавній ворог - єгипетські влади. Втомлені від беззаконня на Синаї, військові кілька днів тому завдали ряд ударів з повітря по позиціях "Вилаята". Згідно з офіційними повідомленнями, в результаті цього рейду були вбиті 19 бойовиків, троє з яких у звіті названі лідерами єгипетського відділення "Ісламської держави".

Якщо так піде і далі, то "Вилаяюту Сінай", найсміливіші оцінки чисельності якого не перевищують двох тисяч бійців, буде все складніше втримати під своїм контролем стратегічно важливу територію біля Гази та Ізраїлю.

Але у джихадистів залишається ще один козир, який вони зараз так прагнуть розіграти і заради якого підривають християнські храми і захоплюють монастирі - загострення внутрішніх, в першу чергу релігійних суперечностей в Єгипті, близько 10% населення якого - християни.

І якщо їм вдасться спровокувати вже намітився розкол, нинішнє протистояння на Синаї з великою часткою ймовірності може здатися незначною прелюдією до цієї різанини.