Едуард Соколовський: “Якщо тарифи для населення підвищуватися не будуть, треба прийняти рішення про компенсацію різниці”

РБК-Україна: Як Ви ставитесь до можливого переведення житлових будинків Києва на індивідуальне опалення, про ймовірність чого заявляв Олександр Попов?
Едуард Соколовський: Для мене очевидно, що в умовах Києва (концентрована кількість населення, компактне розміщення, багатоповерхова забудова) ефективною може бути лише велика енергетика. Я розглядаю це не тільки з позицій свого досвіду, але і знаючи ставлення до цього питання в інших країнах. Найбільш вигідний за багатьма параметрами, у тому числі для клімату України, спосіб теплопостачання - централізований. Нещодавно ми вивчали досвід Скандинавії - там розвиток такого типу опалення підтримується на державному рівні, сам принц пишається тим, що його палати переведені на централізоване опалення. Що стосується Києва, то спільне виробництво тепла та електроенергії на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 дає незаперечну перевагу в ефективності використання енергоресурсів, в даному випадку - газу. Паливна ефективність наших ТЕЦ - не менше 80% по теплу та електроенергії.
РБК-Україна: А яка буде ефективність тільки по електричній генерації, без тепла?
Едуард Соколовський: Паливна ефективність в цьому випадку становила б 40-45%, тобто в два рази нижче, як у решти станцій, які не мають когенерацію. Тому очевидно, що найбільш ефективно використовувати комбінований цикл виробництва тепла та електроенергії.
Інше питання - це ціна на паливо, на той же газ. Якщо це питання розглядати з позицій жорстких європейських екологічних вимог, ціна електроенергії, виробленої на газових, теплових і атомних електростанціях цілком співрозмірна. Наприклад, уявна дешевизна виробництва енергії на АЕС не враховує дуже дорогого питання утилізації відходів.
Енергія на вугіллі, так само як і масове використання індивідуального опалення в умовах мегаполісу, екологічно значно брудніша ніж на ТЕЦ, і вимагає витрат на екологічні заходи. Тож питання щодо дешевизни такої енергії дуже спірне. І моє глибоке переконання, підтверджене економічними розрахунками, - централізоване теплопостачання є найефективнішим.
Але для отримання послуг з гарячого водопостачання та опалення не можна забувати про постачання тепла, а це вже проблема технічного стану мереж теплопостачання. Питання в їхній модернізації. Ні для кого не секрет, що 50% мереж в Києві вже не можна експлуатувати, але ми експлуатуємо. Причому багато років модернізація не фінансувалася власником мереж - київською територіальною громадою. Останнє фінансування було в 2008 р., якщо не помиляюся. Навіть з того часу залишилися борги - 8 млн грн станом на сьогодні, які не погашені.
До того ж, сьогодні немає умов, які б стимулювали інвесторів вкладати в модернізацію мереж та й взагалі брати участь в розвитку інфраструктури. Звідси і проблеми. Небажання їх вирішувати і неможливість все дуже швидко змінити і призводить до примітивних спекуляцій на тему: «Давайте опалювати мегаполіс соломою, тирсою, вугіллям і т.д.».
РБК-України: Оскільки ми заговорили про альтернативні види палива, то як йдуть справи у «Київенерго» з їх використанням? У Києва є серйозна проблема з твердими побутовими відходами та їх утилізацією. Чи працює «Київенерго» в напрямку вирішення цієї проблеми, шляхом використання відходів як палива? Начебто, ще наприкінці 1980-х рр. збиралися побудувати сміттєспалювальний завод біля ТЕЦ-6?
Едуард Соколовський: Дивіться, як зараз виглядає ситуація. Є завод «Енергія» з річним обсягом переробки ТПВ 200 тис. т. Останні два роки він приносить збитки і причина цього одна - недостатній обсяг завезення сировини на переробку. Чому? Є альтернатива - полігони за містом, куди можна дешевше здати сміття - не по 127 грн за тонну, як на «Енергії», а по 30-70 грн. А то й взагалі - вивезти на несанкціоновані звалища.
Ви правильно поставили питання про включення сміттєспалювальних заводів в баланс теплопостачання. Приклад тієї ж Данії - в одному тільки Копенгагені п'ять сміттєспалювальних заводів, які в повному обсязі переробляють міське сміття, а на полігон вивозиться лише 5% відходів, які неможливо спалити або використати повторно. Отримана від спалювання енергія передається в мережі - це здешевлює вартість централізованого теплопостачання і вирішує питання з екологією. Безумовно, це однаково вигідно в будь-якому місті.
У Києві - традиційно питання в джерелах фінансування і повернення цих коштів. Якщо в сьогоднішніх умовах неможливо навіть завантажити діючий завод, то хто з інвесторів прийде і побудує новий? Хто буде завантажувати цей завод? Що потрібно зробити? Законодавчо прийняти мораторій на захоронення сміття на полігонах. Тоді буде вирішено питання екології, можна буде будувати плани щодо завантаження заводів і думати про майбутнє наших дітей.
РБК-Україна: Але ходять чутки, що на ТЕЦ-6 періодично палять сміття.
Едуард Соколовський: Маячня. Теплостанція - стратегічний об'єкт, там немає і не може бути інших виробництв, крім виробництва теплової та електроенергії на газі. Враховуючи технологію спалювання газу і висоту труби - 270 м, викиди шкідливих речовин зведені до мінімуму. Тому ці чутки, м'яко кажучи, необгрунтовані. А причина запаху, який докучає мешканцям Троєщини - ті ж полігони та сміттєзвалища, які розташовані неподалік.
РБК-Україна: Можливо, ці чутки виникають, тому що іноді ТЕЦ-6 працює на мазуті?
Едуард Соколовський: Останній раз станції працювали на мазуті в 2009 р. - з січня по квітень. Тоді був отриманий наказ Мінпаливенерго про перехід на резервне паливо у зв'язку обмеженнями поставки газу в Україну. Взагалі ці чутки типові, щось схоже говорять про завод «Енергія» - нібито він причина неприємного запаху. Хоча, насправді, запах йде від Бортницької станції аерації, яку експлуатує «Київводоканал».
На території самої «Енергії» є специфічний запах, але нічого спільного з тим, чим тхне на Харківському масиві, він не має. Бажаючі можуть в цьому переконатися: завод часто відвідують не тільки офіційні органи, а й організовані групи громадян.
РБК-Україна: Екологи часто згадують про виділення сильних отрут при горінні сміття, діоксинів і т.д. Як із цим справи на заводі «Енергія»?
Едуард Соколовський: Сміття на заводі «Енергія» спалюється при дуже високих температурах - понад 900 градусів. У таких умовах діоксин, як і багато інших шкідливих речовин, розпадається - і викиди не несуть жодної життєвої загрози. У багатьох містах, наприклад, у Відні або в Токіо, сміттєспалювальний завод стоїть у центрі міста і нікого це не турбує. А найбільшим забруднювачем повітря в Києві є все ж автотранспорт.
До речі, на заводі «Енергія» стоїть система моніторингу викидів в атмосферу, яку в онлайн-режимі можуть відслідковувати в Київській міськдержадміністрації (КМДА). У системі можна в будь-який момент подивитися, що і в яких обсягах викидається в атмосферу. «Енергія» дотримується всіх українських екологічних норм, зараз розробляється проект газоочистки вартістю приблизно 110 млн грн, який дозволить відповідати і більш суворим європейським.
РБК-Україна: Чи планує «Київенерго» ввести онлайн-моніторинг завантаження трансформаторів на підстанціях за прикладом Німеччини? Це дозволить набагато зменшити корупційні моменти під час отримання технічних умов на підключення до мереж.
Едуард Соколовський: Давайте питання розділимо. щодо першої частини - система моніторингу завантаження трансформатора, система моніторингу хімскладу трансформаторного масла, газовиділення, не має відношення до корупції. Ці системи спрямовані лише на одне - продовження терміну експлуатації. Тобто, питання - виключно в площині економіки.
Моніторинг трансформаторів може мати місце, щоправда, це дороге задоволення. Ми опрацьовували питання встановлення такої системи, і дійшли висновку, що сьогодні доцільніше спрямувати наявні фінансові ресурси компанії на рішення більш гострих проблем.
Тепер щодо корупції. Так, система видачі технічних умов дійсно побудована на розробці та погодженні проектних рішень. По-перше, ми жорстко дотримуємося термінів видачі цих умов. У цьому процесі задіяні багато служб та підрозділів, щоб не було змови або умов для зловживань. Створена спеціальна комісія з представників технічної дирекції «Київенерго», яка розглядає складні і спірні технічні питання, що стосуються видачі техумов на приєднання до мереж компанії.
Ситуація штучно нагнітається, коли говорять про корупцію в «Київенерго», щоб чинити тиск на компанію в частині прийняття ТУ. Але щойно ми пропонуємо назвати прямі факти порушень чи звернутися до міліції - питання миттєво знімаються.
Звичайно, не виключений людський фактор, але ми його мінімізуємо, спрощуючи процедуру отримання технічних умов і ніколи не «замикаючи» на одній людині. Рішення завжди приймаються колегіально, і замовник завжди може взяти участь в обговоренні цього питання. Але якщо у когось є претензії або підозри, можна цілодобово і анонімно звертатися до служби безпеки компанії за телефоном 201-58-65.
Великий бізнес не звик витрачатися на під'єднання до електричних мереж. Наприклад, під'єднуючи великі за обсягами споживання об'єкти, будівельники всіляко ухиляються від виконання всього обсягу робіт з реконструкції мереж для одержання тієї потужності, яка їм потрібна. Тому багато років «Київенерго» фактично не розвивалося. Ще п'ять років тому розмір річної інвестиційної програми в компанії становив 26 млн грн! А вартість будівництва тільки однієї підстанції - 130 млн грн.
У 2008 р. було прийнято постанову, яка визначала прозорі правила приєднання, пізніше, на жаль, скасовані. Ці правила - своєрідний прейскурант вартості кожної кВт/год. приєднання з чітко встановленими термінами підключення до мережі. Це не наше ноу-хау. Так була подолана криза браку потужностей в Москві, Петербурзі та інших великих містах. В Україні ж на рівні Верховної Ради потужне будівельне лобі домоглося скасування цієї постанови.
РБК-Україна: Зараз досить поширеним способом крадіжки електроенергії є зупинка лічильника неодимовими магнітами. Як «Київенерго» бореться з крадіжками електроенергії в принципі, і цим способом зокрема?
Едуард Соколовський: У 2009 р. ми вперше звели на нуль понаднормативні втрати електроенергії в компанії і сподіваємося, що в 2011 р. така динаміка збережеться. Це досягається, в тому числі, і за рахунок усунення фактів крадіжки. У першу чергу - за допомогою складання балансу споживання в певних вузлах. Якщо спостерігається небаланс електроенергії, ведеться деталізація споживання об'єктами, аж до конкретного будинку і навіть квартири.
Ви праві - є багато способів крадіжки електроенергії, придуманих нашими народними умільцями, тому ми теж не стоїмо на місці - застосовуємо й інші методи виявлення крадіжок електроенергії. Але на сьогодні у світі найефективніший спосіб боротьби - встановлення приладів обліку, які в режимі реального часу повідомляють свої показання. Нове покоління так званих інтелектуальних лічильників дозволить в режимі онлайн формувати історію споживання, контролювати навантаження на мережі та дистанційно відключати споживачів. Але не все так просто - під це потрібно ще створити нормативну базу в Україну.
РБК-Україна: Чи відчуває Київ зараз дефіцит електроенергії? Якщо так, то чому? Адже основні енергоємні виробництва зупинені.
Едуард Соколовський: У Києві можна умовно говорити про наявність промисловості, її практично не залишилося. Але давайте не забувати, що зараз у столиці, як ніде в Україні, величезна частка інших споживачів: малий та середній бізнес, торговельні і розважальні центри, новий житловий фонд - все це вимагає введення нових потужностей.
Понаднормові навантаження ми бачимо і по старому житловому фонду. Наприклад, за проектним будівельним рішенням кінця минулого століття на квартиру виділялося 2,5-5 кВт. Зараз же, через кондиціонери та купу іншої техніки, в наших будинках споживання зросло в рази, чого не в змозі витримати старі внутрішньобудинкові мережі. Ми відзначаємо яскраво виражені річні піки зростання навантаження. Додатковий ріст приблизно в 200 МВА, що зовсім немало.
У зв'язку зі збільшенням навантаження компанією розроблений проект з перспективного розвитку мереж міста. Зараз він знаходиться на розгляді в КМДА.
А реагувати на збільшення потреби в електроенергії можна двома способами - будівництвом нових джерел електроенергії в кільці або введенням енергії ззовні. Цього року ми реконструюємо дві підстанції - «Московську» і «Університетську». А схема розподілу електроенергії мережами 10 кВ в Києві вельми надійна.
РБК-Україна: Але на громадських слуханнях, присвячених будівництву двох нових блоків на Хмельницькій АЕС, було сказано, що одним із завдань будівництва цих блоків є покриття дефіциту електроенергії в Києві.
Едуард Соколовський: Тут є дві правди. Перша - в Україні дійсно потенційний профіцит вироблення електроенергії.
Друга правда в тому, що стан наших електростанцій залишає бажати кращого, багато з них вже відпрацювали свій термін експлуатації або наближаються до цієї межі.
Інший приклад - потужності Запорізької АЕС. Теоретично, її блоки можуть бути завантажені на більшу потужність, але немає можливості видати її в мережу, необхідні нові рішення з транспортування та розподілу потужностей, що не менш витратно, ніж виробництво енергії. А дефіцит потужності в Києві більше пов'язаний з дефіцитом розподільчих підстанцій всередині кільця міста.
РБК-Україна: У КМДА недавно заявили, що не будуть найближчим часом переглядати тарифи на тепло і послуги ЖКГ для киян. Як Ви до цього ставитеся?
Едуард Соколовський: Фактично, у нас два регулятори цін на теплову енергію. Перший - НКРЕ, що встановлює тариф для юросіб (ЖЕКів, бюджетних організацій, промпідприємств). А тарифи для населення затверджує КМДА, базуючись на похідній від тарифу на виробництво, передачу та постачання теплової енергії, а також додаючи свою частину для надання комунальної послуги (обслуговування внутрішньобудинкових мереж, виставлення рахунків і т.д.).
Всіма вже визнано, що тарифи покривають лише 53% від собівартості виробництва теплової енергії. Тому якщо тарифи для населення підвищуватися не будуть, треба прийняти рішення про компенсацію різниці в тарифах.
РБК-Україна: КМДА справно погашає компенсацію різниці тарифів?
Едуард Соколовський: Поки що ні. Але був прийнятий закон і на його підставі - постанова Кабінету Міністрів, яка дозволяє місту по зрозумілому механізму провести розрахунки через субвенції держбюджету і розрахуватися з різниці в тарифах з енергокомпаніями. Таким чином, ми можемо розраховуватися з газовиками. На даний момент борг з різниці в тарифах міста перед «Київенерго» близько 1 млрд 800 млн грн. Аналогічна сума боргу у нас перед ДК «Газ Україна».
РБК-Україна: Це тільки в Києві така ситуація з компенсацією тарифів?
Едуард Соколовський: У Києві ситуація ускладнена увагою, яку приділяють киянам, розглядаючи їх як електоральне поле. А, враховуючи, що в Києві вибори Президента змінюють вибори до Верховної Ради, а ті - вибори до Київради, ці спекуляції відбуваються постійно.
Тобто, соціальні програми переходять в популізм. Наприклад, постійні нарікання на, нібито, погану якість тепла і гарячої води в Києві. Насправді і опалення і гаряча вода у столиці - краща в Україні і при цьому їхня вартість - одна з найнижчих. Досить проїхати по регіонах, щоб у цьому переконатися.
РБК-Україна: Скільки вам заборгував «Київводоканал»?
Едуард Соколовський: Трохи більше 820 млн грн - це наш найбільший боржник за електроенергію. Одна частина боргу - за спожиту електроенергію, друга - за послуги з підкачування води на верхні поверхи.
РБК-Україна: Ви вирішили питання, хто повинен оплачувати підкачування води на верхні поверхи?
Едуард Соколовський: У нас питань не було самого початку. Є рішення судів, є нормативні документи, про те, хто повинен включати ці витрати в тариф, - це «Київводоканал».
РБК-Україна: Чи буде «Київенерго» і надалі лояльно ставитися до боржників за теплову енергію або візьме на озброєння досвід деяких областей Україні з відключення споживачів в опалювальний сезон?
Едуард Соколовський: Це досить радикальний спосіб стягнути заборгованість, але, на жаль, часто виявляється найефективнішим. «Київенерго» у своїй практиці практично не вдається до обмежень на постачання теплової енергії, особливо - в опалювальний сезон. Ми пішли іншим шляхом.
Зараз вводимо пілотний проект по Голосіївському району - виходимо на прямі договори зі споживачами. Тут багато перешкод: відсутність нормативної бази, стан внутрішньобудинкових мереж тощо. Але з прямими договорами працювати з боржниками виявиться набагато простіше - ви оплатили минулого місяця 70% від отриманої теплової енергії, значить, наступного отримаєте 70% необхідного тепла. Так само, як зараз відбувається з електроенергією.
РБК-Україна: Чи планується залучення інвестицій у модернізацію мереж?
Едуард Соколовський: Компанія відчуває гостру необхідність у залученні кредитів. У першу чергу - на модернізацію мереж, електричних і теплових. Ми затвердили і чітко реалізуємо інвестиційну програму з модернізації електричних мереж, і ці витрати включені в тариф. Маємо інвестпрограму і по модернізації теплових мереж, вже проведені тендери на залучення кредитних ресурсів, але питання по джерелу фінансування ще не вирішене.
РБК-Україна: Яке Ваше особисте ставлення до впровадження товариств співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ)?
Едуард Соколовський: Дуже позитивне. У житлового фонду повинен бути ефективний власник. Коли з'являється ОСББ - починається ефективне управління і з'являється можливість залучення інвестицій. У житлово-комунальній галузі тоді почнуться відчутні реформи, коли туди прийде бізнес і з'явиться конкуренція.
РБК-України: «Київенерго» - одна з небагатьох компаній, яка одночасно є і генеруючою компанією, і володіє розподільчими мережами. Чи не збирається компанія в перспективі освоїти видобуток потрібних їй ресурсів, газу, наприклад?
Едуард Соколовський: Для створення вертикально інтегрованої структури це, можливо, було б правильним, і таке рішення з міркувань економіки теоретично може бути. Але сьогодні видобуток газу не є проблемою номер один для компанії.
Технічний стан теплових мереж такий, що передавати через них енергію - збитково. Тільки закривши проблему з мережами в якійсь далекій перспективі можна повернутися до питання видобутку газу.
Можна підійти до цього питання по-іншому. Не обов'язково видобувати газ самостійно, досить створити прозорий ринок газу, за прикладом ринку електроенергії. Але водночас я не дуже уявляю собі іншу компанію, крім ДК «Газ України», яка готова була б кредитувати «Київенерго» на 1 млрд 800 млн грн за поставку газу. Тому необхідно реформувати всю галузь, а не тільки її окремі елементи.
РБК-Україна: Тобто, «Київенерго» купує газ тільки у одного постачальника?
Едуард Соколовський: Так, згідно з постановою НКРЕ та на умовах тендера.
РБК-Україна: І які ціни на газ для «Київенерго»?
Едуард Соколовський: Газ, який йде на виробництво енергії для населення, коштує 1309,2 грн за 1 тис. куб. м, для бюджетних організацій та інших споживачів - 3436,76 грн за 1 тис. куб. м.

Спілкувався Артем Романов