Тристороння контактна група на засіданні 22 липня узгодила повне та всеосяжне припинення вогню вздовж лінії розмежування на Донбасі з 27 липня. Режим припинення вогню є одним з кроків до врегулювання ситуації та проведення виборів на Донбасі. Про те чи є ці домовленості проривом у Мінському процесі - думка політтехнолога Петра Охотіна.
Засідання Тристоронньої контактної групи (Україна, Росія, ОБСЄ) у форматі відеоконференції минуло у середу.
З боку колишньої влади уже піднялася хвиля критики: "Зеленський здає Україну". На хвилиночку, з боку тієї влади, яка і підписала (нехай навіть вимушено) Мінські домовленості та лобіювала прийняття змін до Конституції щодо особливого статусу ОРДЛО у складі України.
Чи відбулася зрада в середу? Ні, навіть навпаки.
Основний висновок з засідання у мінському форматі — виборів в окупованих територіях не буде до повної деескалації. І не потрібно говорити, що у Володимира Зеленського не бачать обстрілів з боку окупантів. Бачать, і вживають усіх дипломатичних заходів, щоб дії росіян отримали міжнародну юридичну оцінку. Власне, саме з цих міркувань і озвучується Президентом засідання у Нормандському форматі: злочини Росії мають стати публічними.
Україна продовжує відстоювати позицію: вибори в ОРДЛО можливі лише після виведення російських військ, встановлення контролю над кордоном. І лише за українськими законами.
Чому цього вперто не помічають критики? Банально: критикувати легко. Давайте відверто казати — Зеленський не є проросійським. Він діє в рамках українського інтересу. І це боляче визнавати команді Петра Порошенка, яка з сили національного масштабу впевнено перетворюється на партію фанатського типу.
Також Зеленського намагаються критикувати за те, що нібито Арсен Аваков має великий вплив на розв'язання донбаського питання. Проте варто згадати – Арсен Борисович ще у 2018 році запропонував план врегулювання на Донбасі. Так звану стратегію малих кроків.
У рамках переговорного процесу Аваков і Зеленський часто відіграють роль "хорошого" і "поганого" поліцейського. Згадайте їх на зустрічі в Нормандському форматі. Президент займає роль "миротворця", а очільник МВС – яструбу. Разом це дає ефект балансу, який не дав росіянам змоги протиснути свої умови щодо виборів у 2020 році та особливого статусу.
Водночас "головокруженія" від успіхів не має бути. Україна протистоїть Росії — країні з великими грішми та традицією дипломатії. Потрібно залучати більше експертів з Грузії, інших країн, які зазнали гібридної агресії.
Україна — кістка в горлі Росії. І ми несемо відповідальність перед усіма пострадянськими країнами.