Криза єврозони набирає обертів: боргові проблеми Греції, що спантеличили європейських бюрократів два роки тому, виявилися лише верхівкою величезного айсберга, що загрожує потопити "Титанік" Євросоюзу. Вірус "занадто великого держборгу", нарешті, досяг Італії.
Криза єврозони набирає обертів: боргові проблеми Греції, що спантеличили європейських бюрократів два роки тому, виявилися лише верхівкою величезного айсберга, що загрожує потопити "Титанік" Євросоюзу. Вірус "занадто великого держборгу", прокотившись для початку за порівняно невеликим країнам Європи, нарешті убив велику дичину - Італію.
Третя за величиною економіка єврозони напередодні пройшла так звану точку неповернення - прибутковість її 10-річних держоблігацій на ринку перевищила 7%, що робить практично неможливим обслуговування зовнішнього боргу без зовнішньої підтримки. Тепер Італія стрімко котиться за "грецьким сценарієм". От тільки якщо дефолт Греції світ і Європа так-сяк здатні перетравити, то банкрутство члена "Великої сімки" та восьмої за величиною економіки світу загрожує бахнути по світовій системі так, що мало не здасться нікому.
Боргові проблеми у Італії виникли не одномоментно - країна досить довго жила в борг, поступово накопичуючи держборг. І до літа цього року такий стан речей мало кого турбував - експерти вважали, що структура і масштаб економіки не дозволять країні піти за "грецьким сценарієм".
Однак у липні 2011 р., коли всі були зайняті розробкою планів порятунку Греції, італійська економіка несподівано для всіх виявилася в числі проблемних. Ситуація миттєво стала загрозливою: держборг Італії до того моменту досяг рекордних для країни 1,9 трлн євро (близько 120% від ВВП), що перевищує борги Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії разом узятих.
Влада країни приступила до термінової розробки антикризових заходів, які б допомогли скоротити дефіцит бюджету та розміри держборгу, а Європейський центральний банк (ЄЦБ) почав скупку італійських облігацій на вторинному ринку. На час все заспокоїлося, і увага ринків знову перемкнулася на варіанти дефолту Греції.
Тим часом у самій Італії почав проявлятися другий симптом грецької хвороби - політична криза. Як у Греції та Португалії, економічні проблеми і необхідність вкрай непопулярних реформ позбавили багаторазового володаря прем'єрського крісла Сильвіо Берлусконі підтримки в парламенті, і в кінцевому підсумку він публічно заявив про намір подати у відставку.
Труднощі стагнуючої економіки, помножені на політичну нестабільність, дали закономірний результат: прибутковість облігацій Італії подолала критичну позначку, що сигналізує про початок повномасштабної боргової кризи в країні. Ситуація стала незворотною. Тепер країні, швидше за все, буде потрібна допомога Міжнародного валютного фонду (МВФ) та інших країн ЄС. Проблема полягає тільки в тому, що на порятунок настільки великою "риби" може банально не вистачити грошей - Фонд фінансової стабільності ЄС (ESFS), навіть якщо його вдасться наповнити до 1 трлн євро, здатний закрити лише половину італійських боргів, не враховуючи Греції та інших країн з підмоченим держборгом.
Першими відреагували ринки: за фондовим біржам прокотилася хвиля розпродажів. Європейські ринки акцій втратили за вчорашній день по 2-3%, аналогічно завершилися і торги в США. І інвесторам є чого побоюватися: якщо проблеми Греції можуть шокувати в основному єврозону, то крах Італії може спровокувати світову кризу значніше тієї, що трапилася після банкрутства пріснопам'ятного Lehman Brothers.
Ланцюгова реакція, викликана проблемами однієї з країн G7, торкнеться всіх. Так, експерти рейтингового агентства Moody's вже попередили, що економічний спад в Європі найнеприємнішим чином позначиться на фінансовій системі США, які можуть у підсумку втратити свій найвищий рейтинг. І це буде тільки початок - під загрозою зараз опинилася вся фінансова система ЄС, глибоко інтегрована в світову економіку.
Для того щоб видертися із становища, Італії необхідно вжити цілу серію дуже непопулярних заходів. З одного боку, країні потрібно радикальне скорочення держвитрат, а це означає, що під ніж підуть зарплати бюджетників, пенсії та інші соціальні блага населення. З іншого - необхідно підвищувати продуктивність праці і конкуренцію. Тут, швидше за все, доведеться відкривати ринок ширше для іммігрантів і навіть збільшувати тривалість робочого дня.
Справа ускладнюється ще й тим, що економіка Італії зріднилася з дефіцитом бюджету набагато раніше Греції, яка стала дозволяти собі боргові вольності в основному після вступу до єврозони. Це означає, що перебудова на бездефіцитний лад буде йти в країні куди болючіше, ніж у їхнього південно-східного сусіда.
При цьому швидкого вирішення ситуації очікувати не варто: у Італії є історична традиція періодів, коли під час політичної кризи уряди хаотично змінюють один одного, і немає приводу думати, що зміна режиму Берлусконі буде відбуватися інакше. Навряд чи в країні відразу знайдеться лідер, який зуміє сформувати коаліцію в парламенті, щоб у стислі терміни втілити серію настільки непопулярних рішень в життя.
Поки Італія переживає власну економічну кризу з політичними ускладненнями, в самому Євросоюзі посилився розкол між прихильниками паліативних заходів і хірургічного втручання в питанні лікування єврозони. Голосніше за всіх до радикальних заходів закликають Німеччина і Франція, що не дивно - дві найбільші економіки ЄС зовсім не хочуть продовжувати займатися благодійністю і готові скоріше вигнати пару безвідповідальних країн із зони євро, ніж платити за чужими рахунками.
Так, напередодні стало відомо, що влада Франції та Німеччини обговорюють можливість докорінної перебудови Європейського союзу (ЄС), що припускає велику інтеграцію і меншу кількість країн єврозони. На думку Президента Франції Ніколя Саркозі, єдиним шляхом для ЄС надалі буде така економічна ситуація, в якій країни єврозони розвиваються набагато швидше, ніж інші члени блоку. При цьому проглядається можливість виключення із зони євро однієї або декількох країн з метою створення своєрідного кістяка, в якому буде консолідована економічна міць ЄС.
Подібна точка зору викликає запеклий опір у Єврокомісії. Так, її глава Жозе Мануел Баррозу попередив про економічні наслідки порушення цілісності єврозони і закликав Німеччину зайняти рішучу позицію щодо виведення Європи з боргової кризи. За його словами, у разі виходу із зони євро однієї або декількох країн ВВП Німеччини скоротиться не менш ніж на 3%, а більше 1 млн жителів країни залишаться без роботи.
Так чи інакше, але те, що відбувається зараз в Італії, добре демонструє, наскільки глибоким виявилася європейська боргова криза. Цей приклад показує, що від зараження грецьким вірусом не застрахований ніхто - і не виключено, що Італія стане майданчиком, з якого криза держборгу перекинеться на такі зовні благополучні країни, як Франція чи Бельгія. А там вже і до нової світової кризи рукою подати.
Втім, час і місце для маневру ще є, та й труднощі в разі оперативного реагування цілком переборні, вважають деякі експерти. Хто ж з них (оптимісти або песимісти) виявиться в підсумку прав - це ми, як кажуть, "будемо подивитися".