Дмитро Тевелєв: “Контроль держави над центральним депозитарієм триватиме максимум три роки”

РБК-Україна: У Росії де-факто завершено злиття ММВБ і РТС - акціонерів двох ключових конкуруючих майданчиків в Україну (ПФТС та Української Біржі). Як злиття російських акціонерів відіб'ється на роботі їхніх українських дочок, чи не планується злиття ПФТС та УБ з метою підвищення капіталізації української біржі?
Дмитро Тевелєв: Напевно, Ви погодитеся, що це питання варто задавати акціонерам цих двох компаній. Вони, мабуть, докладніше відповідять на питання, які причини, цілі і завдання злиття.
Якщо говорити про Україну, то російські компанії є не єдиними акціонерами ПФТС та УБ. Досить сказати, що в капіталі УБ близько 60% акцій належить українським акціонерам, тому питання про перспективи тих чи інших змін, які теоретично або практично можуть бути здійснені на українських біржах, потрібно вирішувати з українськими акціонерами - в тому числі.
РБК-Україна: Які потрібні зміни до чинного законодавства для того, щоб дозволити іноземним компаніям без посередників торгувати на українських фондових майданчиках?
Дмитро Тевелєв: Загальновідомо, що законодавство України не передбачає будь-яких обмежень у роботі на українських фондових біржах іноземних професійних торговців, брокерів. Інша справа, що наші західні колеги не так вже поспішають на наш ринок.
З одного боку, це викликано тим, що для них існує можливість працювати через українських брокерів, і багато компаній, багато іноземних фондів користуються нею, використовуючи досвід і знання українських фондових компаній. А з іншого боку, сам по собі український ринок поки ще не повною мірою розкрив свій потенціал, він ще недостатньо привабливий для іноземного інвестора.
Важливим є те, що пропозиції українських компаній поки що ще недостатньо ємні, недостатній розмір free float, недостатня капіталізація. Але поліпшення цих показників - наші спільні завдання. І в міру розвитку економіки, в міру реалізації реформ, думаю, це питання можна буде вирішити набагато простіше.
А що стосується іноземних компаній, то ми можемо говорити про інші приклади, коли ті ж, наприклад, російські компанії відкривають свої афілійовані підприємства в Україну і через них здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами. Такий варіант теж можливий, і ніяких законодавчих обмежень щодо цього немає.
РБК-Україна: Чи планує пропонувати якісь зміни до законодавства ДКЦПФР? Які саме?
Дмитро Тевелєв: ДКЦПФР регулярно пропонує зміни до законодавства і домагається таких змін. Питання не в тому, щоб змінювати законодавство заради самих змін. Можна постійно генерувати ті чи інші зміни, але важливо зрозуміти, для чого вони потрібні, яка мета у комісії?
А наша мета, на перший погляд, дуже проста - зробити фондовий ринок Україні реально інвестиційним. Тобто, нам необхідно зробити всі кроки, щоб цей ринок виконував свою інвестиційну функцію, а не тільки спекулятивну, як зараз. Нам необхідно зробити цей ринок професійним, прозорим, доступним з точки зору інтересів інвесторів і надійним з точки зору захисту їх прав.
Український фондовий ринок потенційно дуже потужний, але цей потенціал, на жаль, поки ще не розкритий. Тому завдання ДКЦПФР - через зміни в законодавстві та нормативно-правових документах привести фондовий ринок до ідеального, наскільки це можливо, стану.
Що стосується останніх змін в законодавстві, то недавно нами були розроблені зміни до «Порядку та умови видачі ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку та у відповідні ліцензійні умови провадження професійної діяльності з її окремими видами (торгівля цінними паперами, депозитарна діяльність, діяльність з організації торгівлі цінними паперами, діяльність з управління іпотечним покриттям)». Ці зміни пов'язані зі збільшенням вимог до професійних учасників. Вони стосуються як розміру капіталу, так і організації їх роботи, в тому числі - щодо програмного забезпечення. Посудіть самі, якщо до недавнього часу серед вимог до торговців цінними паперами в частині програмного забезпечення було тільки одне: наявність двох комп'ютерів. Час йде, все змінюється, і те, що раніше здавалося піком можливого, зараз згадується нами з посмішкою, але це посмішка крізь сльози. Дійсно, професійні учасники повинні мати якісне програмне забезпечення, повинні бути готові до впровадження електронного документообігу, повинні бути забезпечені засобами електронного цифрового підпису і т.д. Якраз, тому ми зараз і висуваємо всі ці актуальні вимоги до профучасників.
Дуже важливо те, що прийняття нових законів потребує і серйозних змін у внутрішній структурі наших профучасників. Так, наприклад, нещодавно був прийнятий закон про внесення змін до законодавчих актів, пов'язані з наданням фінансових послуг на ринку, і в його рамках комісія розроблятиме вимоги до системи корпоративного управління. Всі профучасники, які існують у формі акціонерних товариств, повинні будуть здавати тепер корпоративні звіти, розкривати показники своєї діяльності, свою корпоративну структуру - до кінцевого бенефіціара. Цей процес дуже важливий, і ДКЦПФР має підготувати відповідні документи, щоб допомогти підприємствам діяти за законом і організовувати відповідним чином свою діяльність. Припустимо, введено поняття «ділова репутація». Отже, якщо в законі є така норма, комісія повинна, роз'яснити своїми нормативними документами, яким чином ДКЦПФР буде висувати вимоги до ділової репутації, що вона буде вимагати від профучасників для підтвердження такої і т.д.
Якщо говорити про зміни до законів, найближчим часом комісія підготує проект закону про інститути спільного інвестування (це надзвичайно важливий документ). Також ми ведемо роботу над законом про систему депозитарного обліку та ін. Це ціла серія законодавчих актів, над якими ми працюємо, і які будуть сприяти розвитку і зміцненню вітчизняного фондового ринку.
РБК-Україна: Чи будуть зняті обмеження для іноземних емітентів для роботи на українських біржах? Що для цього потрібно?
Дмитро Тевелєв: Говорячи про допуск іноземних цінних паперів на український фондовий ринок, перш за все, варто розділити іноземних емітентів на дві групи.
Перша група - емітенти, чиї активи розміщені в Україні, ті, хто отримує прибуток в Україну. Найчастіше це компанії, створені поза українською юрисдикції, щоб полегшити собі вихід на іноземні майданчики. Ми зараз не просто виступаємо, ми працюємо над тим, щоб дати можливість акціям цих компаній прийти на український ринок. Для чого це потрібно? По-перше, обіг акцій підприємств, активи яких розміщені в Україну, дасть можливість менеджменту, працівникам цих компаній купувати акції своїх підприємств. Це загальносвітова практика у корпоративних відносинах, коли співробітники мають можливість придбати акції свого підприємства. Але поки ці активи розміщені тут, а їх головні, керуючі підприємства - за межами Україні, такої можливості немає. І ми повинні дати їм таку можливість. Думаю, Ви погодитеся, що в цьому відношенні є і питання патріотизму, врешті решт.
Ліквідність українського ринку дозволяє в певних обсягах і з досить великим інтересом обіг акцій цих компаній всередині країни. Щодо цієї групи підприємств комісія вже робить певні дії, ми вже розробили проект документа про полегшення приходу цих акцій на територію Україну, і в цьому питанні ми також працюємо з НБУ. Так, в ньому є маса невирішених завдань: запитання звітності, паралельного лістингу, але, я впевнений, це все розв'язувані завдання, і мета, яку ми поставили, буде обов'язково досягнута.
Друга група підприємств - безпосередньо іноземні підприємства. Тут теж є непрості завдання, на які не можна дати однозначні рішення. З одного боку, українські інвестиційні фонди, пенсійні фонди зацікавлені в тому, щоб мати в своїх активах якісний, надійний дохідний папір. Звичайно, було б непогано для наших фондів купувати акції Coca-Cola, наприклад. Але прихід сюди таких паперів означав би відтік українських грошей з України, тобто, відтік грошей українських фондів в іноземні папери. Чи добре це, особливо зараз? Ми не прагнемо прискорювати ці процеси щодо таких підприємств, вони повинні бути природними.
РБК-Україна: Коли депозитарії позбудуться нарешті клірингових функцій? Яким чином буде проведена ця процедура?
Дмитро Тевелєв: Думка ДКЦПФР з цього питання така. Ми вважаємо, що кліринг несе в собі певні ризики - фінансові і адміністративні. Кліринг не можна розуміти вузько, це не просто підбиття підсумків операцій за день, це гарантія проведення розрахунків. І якщо продавець чи покупець цінних паперів не виконали свої зобов'язання за грошовими розрахунками або з поставки цінних паперів, клірингові установи повинні прогарантувати ці угоди. Тобто, або надати гроші для покриття угоди, або купити на ці кошти цінні папери і поставити ці цінні папери покупцеві - прогарантувати, а це фінансові ризики.
З іншого боку, депозитарні установи повинні займатися обліком прав власності на цінні папери. Це дуже важливе і делікатне питання. Тому багато фахівців вважають, що облік прав власності на цінні папери та кліринг мають бути розділеними. Відповідаючи на запитання «Як це може статися?», зазначу, що єдиний спосіб - це прийняття відповідних норм у законі. Проект закону про систему депозитарного обліку, який розробила ДКЦПФР, зараз розглядається робочою групою, що представляє інтереси учасників ринку і міжнародних організацій. Цим документом передбачено таку модель, при якій облікова і клірингова функції будуть розділені. Ми сподіваємося, що робота над цим законом буде інтенсивною і припускаємо внести цей закон на розгляд уже на осінню сесію Верховної Ради.
Але не всі вважають, що депозитарії повинні позбавитися від клірингових функцій. Є певна група експертів, які вважають, що не потрібно відокремлювати кліринг від облікової системи. Так, на їхню думку, український ринок недостатньо сильний і розвинений для того, щоб розділяти ці функції по окремих фінансових депозитарним установам.
Крім того, існує ряд інших підходів, припустимо, є проект закону про кліринг, розроблений Асоціацією «Українські фондові торговці». Він теж передбачає поділ функції обліку та клірингу. Яким шляхом ми підемо - створимо окремий закон про кліринг або в одному законі опишемо та обліковий, і клірингову систему - це предмет обговорення, ніж ми зараз активно і займаємося з робочою групою.
РБК-Україна: До речі, Ви підтримуєте ідею створення єдиного національного депозитарію і на чиєму майданчику - ВДЦП, НДУ? Скільки взагалі ще буде продовжуватися конфлікт між цими майданчиками? Наскільки наявність декількох депозитаріїв критично на поточному етапі з точки зору захисту інтересів акціонерів?
Дмитро Тевелєв: Ми не тільки підтримуємо, а й пропагуємо цю ідею! По-перше, це наше переконання, що потрібен єдиний депозитарій, який буде займатися обліком прав власності на цінні папери. По-друге, це наше завдання, яке поставлено Президентом в рамках Програми економічних реформ. І ми робимо все для того, щоб єдиний центральний депозитарій якомога швидше почав функціонувати.
Відповідаючи на запитання «На чиєму майданчику?», зазначу, що існує маса питань, маса суперечок з цього приводу. Багато хто вважає, що ці дві площадки до сих пір знаходяться в стані конфлікту. У першу чергу, хотілося б сказати, що як такого конфлікту між ВДЦП і НДУ немає, є якась здорова конкуренція. Так, він був, ці дві організації багато років проводили значну частину свого робочого часу в судах. Але на сьогоднішній день, після певних змін у менеджменті, після певних змін у підходах комісії до цих двох депозитарним установам немає підстав говорити про конфлікт.
Мало того, між цими двома організаціями встановлено повноцінні, двосторонні кореспондентські відносини. Минулого місяця, нарешті, вперше за всі роки, між ними був встановлений електронний документообіг. Також були значно полегшені всі процедури, пов'язані з розкриттям і підготовкою реєстрів для акціонерів і т. д. Крім того, обидві установи беруть участь в організованому комісією процесі побудови системи електронної подачі звітності. Тобто, ми бачимо, що депозитарії досить активно співпрацюють.
Якщо говорити про вибір майданчика, існують різні думки, але, напевно, не це питання головний сьогодні. Не головне, яка буде майданчик, головне - якою буде система обліку та взаємодія елементів депозитарної системи. А що стосується питання, який із депозитаріїв стане базовою площадкою для створення центрального депозитарної установи, то це питання не тільки до ДКЦПФР, але й до акціонерів. Адже у кожного з депозитарних установ, крім держави або НБУ, існують акціонери - професійні учасники фондового ринку. Без їх вирішення неможливо дати відповідь на це питання. Крім того, все залежить від того, яка модель депозитарної системи буде визначена.
Питання ж про захист інтересів акціонерів виходить за рамки відносин двох депозитарних установ. Наскільки зручна наявність двох депозитаріїв? Я б сказав, що це незручно з точки зору обліку прав власності, тому що це створює необхідність додаткових процедур, дій, які здорожують систему обліку для емітентів, для інвесторів і роблять її більш громіздкою. Це з одного боку.
А з іншого боку - наявність одного облікового депозитарію з урахуванням того, що у нас відбувся перехід на бездокументарний випуск цінних паперів, по-моєму, виключає можливість створення бази для якихось рейдерських дій, а саме - подвійних реєстрів, подвійних записів і т.д. Однозначність, прозорість, відкритість у системі обліку дозволить нам захистити права інвесторів більш якісно і більш послідовно.
РБК-Україна: Коли реально вдасться підписати договір з IOSCO? На якій стадії зараз переговори? Що дасть Україні підписання такої угоди?
Дмитро Тевелєв: IOSCO - це дуже значуща і впливова міжнародна організація, яка об'єднує регуляторів цінних паперів більш ніж 100 держав світу. Рекомендації IOSCO активно використовуються багатьма урядами, багатьма міжнародними фінансовими установами.
Україна є дійсним членом IOSCO, але якісним показником такої участі є приєднання до всебічного меморандуму IOSCO, яке дає можливість, з одного боку, використовувати стандарти, досвід і дуже серйозну нормативну базу IOSCO.
З іншого - це накладає на державу, яка приєднується до меморандуму, дуже серйозні обов'язки. У першу чергу, це обов'язки, пов'язані з удосконаленням законодавчої бази. У цьому питанні у нас раніше були певні труднощі. Багато років фахівці IOSCO вказували нам на серйозне відставання нашого законодавства від вимог цієї міжнародної організації. Але за останні півроку - рік України зробила величезний крок вперед. Я маю на увазі і закон про акціонерні товариства, який, по суті, є революцією в корпоративних відносинах, і закони, що запобігають маніпулювання і використання інсайдерською інформацією на фондовому ринку, і т.д.
Ми з фахівцями IOSCO знаходимося в постійному контакті, і сьогодні ми готуємо пакет документів для аналізу цією організацією можливості приєднання України до меморандуму. Думаю, десь в кінці серпня - початку вересня ми направимо до IOSCO необхідний ними пакет документів. Після цього аналізу і буде прийнято рішення щодо подальшої участі України в цьому меморандумі.
До слова, в 2012 р. відбудеться Всесвітній конгрес IOSCO в Китаї, і ми вже отримали запрошення до участі в цьому заході. Тобто, ми бачимо, що вже зараз багато фахівців поділяють нашу думку про те, що фондовий ринок Україні чекає досить цікаве і перспективне майбутнє.
РБК-Україна: І все ж, коли може бути підписаний цей меморандум?
Дмитро Тевелєв: Я думаю, що в 2012 р., ближче до Всесвітнього конгресу.
РБК-Україна: Як розцінювати Ваші слова, що «об'єктом рейдерських дій найчастіше було саме держава, тому було б неправильно не дати можливості державі, як основному акціонерові в країні, протягом якогось періоду часу брати участь у депозитарії для того, щоб забезпечити захист своїх прав та інтересів як акціонера»?
Дмитро Тевелєв: Ці мої слова варто оцінювати як один з аргументів необхідності участі держави в капіталі та управлінні центральним депозитарієм. Я переконаний, що на період становлення єдиного центрального депозитарію, як єдиного центру обліку прав власності на цінні папери в Україні, участь держави необхідно - як гаранта правил, стандартів, захисту інтересів і прав акціонерів, інвесторів. Адже ні в кого не викликає ніяких емоцій те, що НБУ, будучи 100% державною власністю, є гарантом обігу державних цінних паперів, і іноземні інвестори задоволені цим фактом. Чому ж ми не повинні використовувати можливості держави з контролю над обліком прав власності акціонерів у нашій країні?
Але, напевно, не можна говорити про те, що процес контролю держави, власне, процес володіння державою контрольним пакетом в центральному депозитарії повинен бути нескінченно довгим, тим більше - вічним. Є певний перехідний період: як будь-яка дитина, будь-яке установа повинна встати на ноги - повинні бути встановлені певні правила, запроваджені якісь якісні процедури, кращі практики. Ось коли фондова спільнота переконається в надійності якісних процедур центрального депозитарію, коли НБУ, переконавшись у надійності центрального депозитарію, передасть йому для обліку державні цінні папери, і інвестори будуть впевнені в тому, що це жодним чином не ставить під сумніви їх інтереси і права, можливо, держава і зменшить свою частку в центральному депозитарії до, припустімо, блокуючого пакета - 25% акцій.
Як довго триватиме цей процес? Це залежить від того, як будуть налаштовані професійні учасники, як будуть налаштовані міжнародні організації, безпосередньо ДКЦПФР. На мою думку, цей процес не повинен бути довгим, три роки - це максимум. Протягом цього часу держава створить працездатну якісну організацію і зможе зменшити свою участь в центральному депозитарії до розумного блокуючого пакета.
РБК-Україна: В світлі прийняття пенсійної реформи, які плани ДКЦПФР по роботі з НПФ?
Дмитро Тевелєв: Пенсійна реформа, заявлена і прийнята парламентом, - це тільки один з кроків на шляху становлення нової пенсійної системи. Це не єдиний закон в цьому напрямку, за ним піде ще ціла серія законопроектів, у тому числі пов'язаних з функціонуванням накопичувальної системи, що, безумовно, надзвичайно важливо
Які завдання в цьому зв'язку у ДКЦПФР? По-перше, це приведення нормативних документів, нормативно-правових актів у відповідність до цього закону. По-друге, це участь у створенні нових законодавчих актів, які будуть описувати і регулювати систему пенсійного забезпечення в країні.
РБК-Україна: Як будуть себе вести, за Вашими прогнозами, в найближчому майбутньому українські емітенти на європейських та американських фондових майданчиках? Чи можливий перехід на гонконгські?
Дмитро Тевелєв: Наші підприємства, природно, потребують серйозних інвестицій - з різних підстав, для різних цілей, і не предмет нашої бесіди визначити ці цілі. Будь-яке підприємство йде за грошима туди, де вони є: якщо є гроші у Гонконгу - підуть в Гонконг, є в Сінгапурі - підуть в Сінгапур і т.д. Тут немає ніяких обмежень для наших підприємств, крім як виконання вимог кожної площадки.
Якими будуть напрямки руху? Вже сформувалася певна тенденція, коли активи, пов'язані з залученням коштів в сільськогосподарський сектор, розміщуються на Варшавській біржі. Розміщення, пов'язані з євробондами у великих обсягах, 300-500 млн дол., здійснюються на Лондонській і Нью-Йоркській біржах.
Гонконг представляє дуже великий інтерес для українських компаній в плані розміщень, перш за все, зважаючи на його потенціал. І ми дуже багато робимо для того, щоб, по-перше, зблизити наші нормативні бази, щоб український емітент зміг вийти на Гонконгську біржу без створення проміжної юридичної особи в тій чи іншій, не українській, юрисдикції. Наша мета - забезпечення для вітчизняних підприємств можливості виходу на біржу Гонконгську безпосередньо. І ми бачимо підтримку і розуміння з боку Гонконгу в цьому відношенні. Так, нещодавній візит віце-президента Гонконгської біржі до України показав, що такі можливості є, і в даний момент ми проводимо інтенсивну роботу в цьому відношенні. Я думаю, що 2012 р. повинен стати переломним в цьому питанні.

Спілкувалась Олена Вечеровська