Одеський припортовий завод отримав нового керівника - Миколу Парсентьєва, який володіє великим досвідом управління підприємства нафтохімічної та газотранспортної галузі. В ексклюзивному інтерв'ю для РБК-Україна Микола Парсентьєв розповідає про виклики, що стоять перед ОПЗ, та можливості підприємства.
– У якому стані знаходиться завод на момент початку вашої роботи? Поділіться основними результатами ОПЗ за січень-вересень цього року - виробничими, фінансовими та соціальними.
– Зазначу, що у порівнянні з 2018 і першою половиною 2019 року, коли завод простоював, підприємство знаходиться в непоганому стані. Найголовніше – завод вже понад рік перебуває в режимі безперебійної роботи, відновлено близько 15-20% робочих місць, скорочених в період простою, потроху ростуть заробітні плати й погашаються борги перед "Нафтогазом", нехай далеко не тими темпами, якими хотілося б. Особливо беручи до уваги той факт, що борги перед "Нафтогазом" на рівні 2,2 млрд гривень.
У 2020 році ОПЗ вдалося встановити ряд рекордів за обсягами виробництва та експорту продукції за останні 5 років. Не в останню чергу це зумовлено тим, що в нинішньому році через пандемію склалася унікальна ситуація, коли ціни на газ впали до мінімуму за десятиліття, а вартість добрив на зовнішніх ринках знизилася лише на 15-20%. Мабуть, ви пам'ятаєте, як президент Володимир Зеленський влітку нинішнього року, перебуваючи з робочим візитом в Одеській області, заявив про те, що ОПЗ знаходиться в прекрасному стані.
Хоча, підкреслю, останні 5 років були для хімічної галузі України, через ряд обставин, видалися вкрай непростими, і ОПЗ не став винятком. А тому необхідно констатувати, що ми на сьогодні відштовхуємося від низької стартової бази.
В нинішньому році були дві спроби провести конкурс з відбору постачальника давальницької сировини для ОПЗ, але, на жаль, вони завершилися безрезультатно. Це – вже історія, але з цього необхідно зробити правильні висновки й розробити такі умови проведення конкурсу, які врахують всі попередні недоробки, виключать корупціогенні фактори і зроблять процес максимально прозорим для всіх учасників ринку. Цим наразі займаються юридична служба ОПЗ та відділ постачання.
– Чи показала давальницька модель роботи свою ефективність? Наскільки реальна можливість відмови від такої моделі роботи підприємства?
– Давальницька модель роботи зараз є найбільш реалістичним механізмом забезпечення роботи ОПЗ. Це пов'язано насамперед з борговою перевантаженістю ОПЗ і витікаючими звідси юридичними обмеженнями роботи заводу. В першу чергу існують ризики арешту продукції заводу, якщо право власності на неї належатиме не давальцю, а заводу.
Зокрема, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу від 2016 року, ОПЗ зобов'язується виплатити групі Ostchem $250 млн. Попри те, що в судах української юрисдикції тривають судові процеси з цього питання, досі в силі рішення Стокгольмського арбітражу й у зв'язку з цим існують ризики арешту продукції, що належить ОПЗ, якщо вона залишить межі України. При цьому понад 90% збуту ОПЗ – це експортні ринки.
Крім того, для відмови від давальницької моделі роботи, необхідно погасити борг перед "Нафтогазом" та отримати його згоду на відновлення поставок газу на завод, що на цей час є проблематичним.
Також варто врахувати, що давалець забезпечує гарантований збут продукції, в іншому випадку у заводу можуть виникати касові розриви й більше того створюються ризики його зупинки. Річ у тому, що склади заводу повністю не покривають виробничі потужності, тому без ритмічного збуту продукції в умовах перевантаженості складів виробничі агрегати заводу просто доведеться зупиняти.
Разом з тим на сьогодні в умовах волатильності цін на газ та добрива на міжнародних ринках всі фінансові ризики бере на себе давалець, оскільки з заводом він працює на умовах фіксованої сплати. За підсумками проведення нового конкурсу ми розраховуємо, що оплата виросте, забезпечивши тим самим більшу прибутковість ОПЗ.
Станом на сьогодні розробкою умов нового конкурсу займаються відповідні підрозділи ОПЗ, і це пріоритетне завдання, поставлене Фондом держмайна. Їх виконання дозволить ОПЗ впевнено дивитися у 2021 рік, володіючи гарантіями забезпечення сировиною і планомірних відвантажень. Ми будемо залучати учасників ринку добрив і газу для консультацій, обговорення розробки порядку проведення конкурсу.
Нагадаю, що чинний давальницький договір закінчується в кінці нинішнього року. Якщо у заводу буде відсутній давальницький контракт на 2021 рік, ми повернемося в період 2018 року, коли завод простоював, кваліфіковані кадри шукали кращої долі за кордоном, і в цілому майбутнє ОПЗ виявилося під великим знаком питання. Запуск після простою такого підприємства, як ОПЗ, це суттєві фінансові витрати, близько 2 млн доларів, які хтось повинен буде взяти на себе. Перекладати ці витрати на завод і тим більше держбюджету в нинішні непрості для країни часи було б вкрай безвідповідально.
Надалі ми повинні уважно проаналізувати всі фактори й прийняти рішення, як ОПЗ буде функціонувати надалі. Головне – створити механізм стабільної роботи ОПЗ, який дозволить модернізувати завод, здійснювати податкові відрахування і повноцінно виконувати соціальні зобов'язання.
– Крім проведення конкурсу, які завдання поставлені перед вами при призначенні на посаду голови ОПЗ?
– Один з найбільших, якщо не найбільший, виклик для ОПЗ – це, безумовно, раніше накопичені борги. Як я казав раніше, це борги перед "Нафтогазом", а також обов'язок перед групою Ostchem в розмірі близько 250 млн доларів, хоча за нього все ще тривають судові розгляди. Звичайно, боргове навантаження на завод обмежує можливості розвитку і знижує його інвестиційну привабливість, тому так чи інакше, але необхідно знайти спосіб реструктуризувати існуючу заборгованість.
Говорячи безпосередньо про виробничі процеси, я бачу потенційну точку росту ОПЗ в зниженні енергомісткості виробництва, тобто зменшення витрат енергії на одиницю виробленої продукції. У 2020 році на ОПЗ проводилися роботи з енергомодернізації, але це повинна бути комплексна програма, яка вимагає істотних інвестицій. Але ці інвестиції окупляться вже в короткостроковій перспективі, дозволять наростити обсяг виробництва і стануть запорукою підвищення конкурентоспроможності ОПЗ на внутрішньому і зарубіжному ринках. Не можна сподіватися на несистемні фактори, на зразок тих, які мали місце в цьому році, коли ціна газу впала значно істотніше в порівнянні з цінами на мінеральні добрива - потрібна комплексна робота.
Крім того, нам необхідно розібратися з непрофільними активами, провести аудит ефективності їх використання та на основі його прийняти рішення про оптимізацію, а також не виключаю того, що певний функціонал, для чого потрібні були непрофільні активи, буде передано на аутсорсинг. Фінансові ресурси, що вивільняться, можна буде направити на модернізацію основних фондів заводу і досягнення цілей соціальної політики ОПЗ.
У питанні соціальної політики ми посилимо комунікацію з профспілкою підприємства і будемо рухатися, виходячи зі співвідношення наших можливостей і побажання профспілкової організації. Якщо говорити глобально, то інженери ОПЗ затребувані за кордоном, але нам потрібно підтримувати такі умови, які будуть привабливі для роботи тут.
– За угодою з МВФ, завод вже наступного року має бути виставлений на приватизацію. На якому етапі знаходиться підготовка, коли може бути оголошено аукціон?
– Передприватизаційна підготовка велася протягом 2020 року, нехай вона й була дещо скоригована карантинними обмеженнями, введеними навесні нинішнього року. Не так давно Кабмін повернув Фонду держмайна кошти для підготовки до приватизації, тому є всі передумови для того, щоб цей процес активізувався.
Радником з приватизації ОПЗ є відома міжнародна компанія Pericles Advisory Group, а аукціон попередньо планується на 2021 рік
На цю мить наша задача в рамках передприватизаційної підготовки – забезпечувати стабільну роботу, підвищувати рентабельність і виконувати соціальні зобов'язання, таким чином забезпечуючи зростання вартості підприємства та інтерес до нього з боку потенційних інвесторів. Згоден з думкою президента й уряду щодо того, що відповідальний компетентний інвестор здатний надати ОПЗ додатковий імпульс розвитку, що дозволить збільшувати відрахування заводу в бюджети всіх рівнів і розширювати соціальний пакет для працівників підприємства.
– Існують побоювання щодо того, що приватизація призведе до скорочення робочих місць – або ж це міф з 90-х?
– У держави є всі інструменти контролю за збереженням робочих місць після приватизації. Крім того, існує позиція профспілки ОПЗ, яка буде врахована при проведенні приватизації. Знову-таки, завод не буде проданий сумнівним структурам, які мають непрозорі джерела походження капіталу і ніколи не працювали у сфері хімпрому.
Над підготовкою до приватизації в координації працюють Фонд держмайна, керівництво ОПЗ, профільний радник, Кабмін. До того ж до цього питання прикутий великий суспільний інтерес, що виступає додатковим запобіжником від непрозорої й неконкурентної приватизації. Новому власникові не доведеться вкладатися в підготовку кадрів для ОПЗ, тому розгубити такий цінний ресурс жоден відповідальний власник не забажає.