Дерегуляція ринку біоетанолу – крок до енергетичної незалежності України
Україна на аграрному секторі цілком може істотно наростити обсяг виробництва біоетанолу
Залежність від імпортних нафтопродуктів робить Україну уразливою щодо забезпечення пальним. Особливо це відчувають аграрії: стале ведення бізнесу і виконання комплексу сільськогосподарських робіт неможливе без стабільного забезпечення галузі паливно-мастильними матеріалами (ПММ).
До того ж, постійне збільшення вартості ПММ знижує конкурентоспроможність аграрної продукції та негативно впливає на стан забезпечення ними сільгосптоваровиробників. Як результат - хтось суттєво зменшує виробництво, хтось - піднімає ціни на продукцію.
Вітчизняний агропромисловий комплекс здатен істотно скоротити вживання імпортних ПММ. У якості альтернативи може застосовуватися біоетанол - етиловий спирт, який отримують при переробці натуральної сировини, що містить вуглеводи (кукурудза, пшениця, цукровий буряк тощо).
Останніми роками виробництво біоетанолу в світі неухильно зростає. З 2000 року по 2014 рік показник зріс у 5 разів - до 8,6 млрд дол. (1 дол. = 10 л). Лідери цього ринку: США (кукурудза), Бразилія (цукрова тростина), Німеччина та Франція (цукровий буряк та зернові). Вони мають намір наростити виробництво ще на 70%.
При додаванні 10% біоетанолу до бензину викиди аерозольних частинок зменшуються на 50%, а викиди оксиду вуглецю - на 30%. Тому в Євросоюзі діє директива 2009/28/EC, яка вимагає до 2020 року наростити частку біоетанолу в автомобільному пальному до 10%.
Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, бере на себе аналогічні зобов'язання. Але у ЄС зараз цей показник поступово наближається до 5%, то в Україні він не перевищує 1%.
Важливою зерновою культурою для виробництва біоетанолу є кукурудза. Тільки завдяки переробці 10 млн тонн цієї культури Україна може виробляти не менше 4 млн тонн біоетанолу.
Темпи зростання внутрішнього споживання зерна в Україні відчутно менші за приріст його виробництва. Так, обсяг споживання за 5 років збільшився на 4%, виробництва - на 63%.
Декілька років поспіль обсяги виробництва пшениці та кукурудзи перевищують обсяги їх споживання, збільшуючи перехідні залишки. Така ситуація створює сприятливі умови для активізації виробництва біоетанолу.
Для виробництва біоетанолу можна використовувати надлишки зерна, які не переробляються в харчові продукти, або на корм. Найдешевший біоетанол - із патоки, яка виробляється при переробці цукрового буряку. Із зібраного з одного гектару цукрового буряку можна виробити 4 тис. літрів біоетанолу.
На жаль, розвиток даного виду палива в Україні знаходиться на низькому рівні. Це - результат монополії. Бо постановою Кабміну №1375 від 5 грудня 2007 року визначено, що займатися виробництвом біоетанолу у нас мають право лише 12 державних спиртзаводів. А потужності ще 76 держспиртзаводів були завантажені лише на 50%.
Міністерство аграрної політики та продовольства у травні поточного року зробило крок з дерегуляції, який має стимулювати розвиток ринку альтернативних видів палива в Україні.
Зокрема, Кабінетом міністрів схвалено постанову №319 від 20 травня 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1375", якою виключено перелік спиртових заводів, що мають право на виробництво біоетанолу. Таким чином, нині за наявності ліцензії підприємство може виробляти біоетанол.
Зазначу, що за 2010-2012 роки виробництво біоетанолу та компонентів на його основі здійснювалося на ДП "Наумівський спиртовий завод", ДП "Гайсинський спиртовий завод", ДП "Івашківський спиртовий завод", Лужанському та Хоростківському місцях провадження діяльності ДП "Укрспирт", а також ТДВ "Узинський цукровий комбінат".
Протягом 2013-2015 років повністю перепрофільовано на виробництво біоетанолу та компонентів на його основі ДП "Барський спиртовий комбінат", ДП "Червоненський завод продтоварів" та ДП "Зарубинський спиртовий завод".
Загальна потужність з виробництва біоетанолу зазначених підприємств становить близько 120 тис. тонн на рік.
Для порівняння: США (45% від світового виробництва біоетанолу) та Бразилія (44,7%) щорічно виробляють 36,3 млрд літрів біопалива.
Надмірне регулювання господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації біоетанолу призвело до бар'єрів як для виробників, так і для споживачів. Підприємства змушені були шукати альтернативи, зокрема, було налагоджено виробництво компоненту моторного палива альтернативного (КМПА) та компоненту антиденатоційного альтернативного (РДА).
КМПА - це зневоднена спиртовмісна рідина (вміст води не більше 0,3%) разом з супутніми домішками, яка підлягає обов'язковому денатуруванню бензином (1%) та метилтретбутиловим ефіром (0,5%).
Згідно п. 19 Методичних рекомендацій щодо класифікації за вимогами УКТ ЗЕД товарів нехарчового призначення, КМПА за метою використання повинен відповідати коду УКТ ЗЕД - 3811 1900 00, як антидетонаційна присадка.
Проте, з 2014 року представники Державної фіскальної служби застосовують вимогу щодо виробництва і реалізації (переміщення) КМПА у порядку, встановленому для спирту етилового. Зокрема:
- ліцензування виробництва і оптової торгівлі;
- атестація виробництва; реєстрація місць зберігання;
- встановлення податкового поста.
Внаслідок цього, відвантаження КМПА стало можливим за умови сплати повної ставки акцизного податку або надання податкового векселя, авальованого банком.
В свою чергу, для отримання податкового векселю споживач КМПА має внести значну фінансову заставу та плату за обслуговування банком векселя. Ці процедури накладають додаткове фінансове навантаження на підприємства.
Тобто, в Україні вставляли палки в колеса виробникам біоеталону. А у країнах Євросоюзу виробництво такого палива має істотну державну підтримку.
Так, у Німеччині його не оподатковують мінеральними й екологічними податками, існує система дотування вирощування ріпаку. В Іспанії автомобілістам, котрі використовують біопаливо, дозволено безоплатне внутріміське паркування.
У Бразилії ще у 1970-х роках уряд реалізував комплексну програму пропаганди біоетанолу. Відомі політики, спортсмени, зірки шоу-бізнесу пересаджувалися на автомобілі, що їздять на біопаливі. І сьогодні більше половини автопарку країни використовують замість бензину практично чистий етанол Е99 або суміш із бензином Е85.
Біоетанольний напрям має стати одним із ключових і для нашої країни. У нас є невичерпний постачальник продукції для біоетанолу - аграрний сектор. Відтак у нас є всі шанси стати енергетично незалежними.
Звичайно, нарощування виробництва біоетанолу має здійснюватися без порушення балансу продовольчих потреб суспільства та загрози продовольчої безпеки держави.
