Депозитні новації як рятувальний круг від краху банківської системи
Мораторій на дострокове зняття депозитів спрямований на збереження стабільності банківської системи у майбутньому
В умовах третьої хвилі банківської кризи, на шляху до формування стабільності на банківському рівні 14 травня 2015 року Верховна Рада ухвалила закон №1195 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо умов повернення строкових депозитів)", який стосується заборони повернення строкових депозитів, створивши законодавчі обмеження відтоку строкових депозитів з українських банків під гаслом стабілізувати банківський сектор, або лише з надією на це.
Закон направлений на підпис Президенту Петру Порошенку та, у разі його підписання, набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Екскурс у минуле
Сьогодні банківська та фінансова системи країни знаходяться на краю зриву. Переживши з певним успіхом дві хвилі банківської кризи у 2004 та 2008 роках, банківська система знову опинилась на грані дефолту в умовах економічної стагнації сьогодення та військової економіки.
Зараз, як і тоді, гостро стояла проблема екстреної зупинки відтоку депозитів. У 2004 році НБУ ввів обмеження дострокового повернення банківських вкладів. Але за умови виплати відсотків за депозитними договорами. Мораторій діяв протягом року, поки банківська система більш-менш не стабілізувалась.
І 2008 році, коли депозитні портфелі знову почали танути на очах, банківським регулятором знову був введений мораторій на дострокове повернення депозитних вкладів, строк повернення яких ще не настав. Усі ці незаконні, але ефективні заборони певною мірою вплинули на збереження банківської і фінансової систем.
Вони надали банкам можливість виконувати свої зобов'язання перед клієнтами, депозитні договори яких припинили свою дію на той час. Це створило передумови для збереження банками власної репутації і довіри своїх клієнтів.
Однак не всі банки на той час виконували розпорядження регулятора і всіма зусиллями намагались повертати депозитні вклади фізичним особам під страхом втрати свого імені та іміджу.
При цьому, мабуть, і завдяки таким "умовно законним" рішенням НБУ, у 2004 та 2008 роках більш-менш спокійно пройшли дві хвилі банківської кризи.
У грудні 2014 року на шляху протидії розгортанню негативних явищ у банківський системі уряд запропонував вже на законодавчому рівні прийняти певні заходи, направлені на посилення фінансової спроможності банківської системи. Зокрема - надати НБУ право вводити мораторій на зняття депозитних вкладів.
30 грудня 2014 року цей закон №78-VIII набув чинності. Однак, з деяким "але": лише за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, у разі прийняття Радою з фінансової стабільності (створена 24 березня 2015 року) відповідного рішення, НБУ має право ввести мораторій на повернення депозитів фізичних та юридичних осіб, який є обов'язковим для усіх банків.
Рішення, що підтверджує наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, Радою з фінансової стабільності станом на сьогодні не прийнято. Тому НБУ не має права вводити заборони та мораторій. Однак не виключається ймовірність, що в будь-який момент таке рішення несподівано може з'явитись.
Про новий закон
Щоб знову не почалось справжнє закручування гайок з боку банків та регулятора, восени 2014 року НБУ та банківське лобі висловлювали думку щодо прямої заборони дострокового зняття депозитів на рівні закону.
На початку грудня, звертаючи увагу на надане банківському регулятору право запроваджувати обмеження та на необхідність усунення паніки вкладників щодо повернення депозитів, яка є однією з основних загроз стабільності банківської системи в країні, депутатами "Блоку Петра Порошенка" був представлений законопроект №1195, який було ухвалено 14 травня цього року.
Згідно приписів цього закону, вносяться зміни до статей 1060, 1065 Цивільного кодексу та статті 13 закону "Про цінні папери та фондовий ринок". Встановлюється, що банківські клієнти матимуть змогу отримати свої вклади та нараховані відсотки за депозитними договорами, укладеними на певний термін, лише після спливу терміну дії договору. Сьогодні ж банківський клієнт має право повернути свій депозит в будь-який момент, незалежно від його виду і строку дії.
Згідно чинної редакції Цивільного кодексу, депозитні вклади бувають двох видів: строковий та депозитний вклад на вимогу. Депозитний вклад на вимогу банк зобов'язаний повернути у разі пред'явлення вкладником першої вимоги. Строковий передбачає повернення депозитного вкладу у зв'язку із закінченням строку його дії.
Кодекс наділяє вкладника правом достроково повернути депозитний вклад, укладений на певний строк, за першою вимогою. Це фактично не відрізняє депозитний договір на вимогу від строкового депозитного договору.
Вже сьогодні в ЗМІ палають заголовки про заборону повернення депозитів, що спричинює ще більше зростання панічного настрою серед населення. В площині юридичної необізнаності громади виникло чимало дискусій з цього приводу. Однак, тільки невеликий відсоток людей має правильне розуміння сутності положень прийнятого закону.
Новий закон не поширює заборону про дострокове повернення строкових депозитів на строкові депозитні договори, які були укладені до моменту набрання чинності цим законом. Бо закони України не мають зворотної сили у часі. Тому вкладники за чинними на сьогодні строковими депозитними договорами мають недоторкане право вимагати дострокового повернення депозитів у будь-який час.
Закон №1195 передбачає право вкладника достроково повернути строковий депозитний вклад, якщо про це заздалегідь було обумовлено в договорі між банком та вкладником
Банк наділяється правом за домовленістю з вкладником включити до депозитного договору умову про дострокове повернення вкладу. Проте, чи буде така умова вигідна для вкладників - питання. Адже банк, у свою чергу, може передбачати в договорі відповідні штрафні санкції.
Ймовірно, що банки в реаліях сьогодення будуть йти на поводу у вкладників, які матимуть бажання внести свої кошти на рахунки банку на своїх умовах або з найкоротшим терміном, або з умовою про дострокове повернення вкладу та мінімізацією штрафних санкцій.
Також вірогідно, що для майже усіх вкладників більш вигідним буде укладення депозитного договору на коротший строк. Враховуючи інтереси і вкладників, і банків, було б доцільно укладати депозитні договори на більш коротший термін. А вже у разі необхідності користуватись правом його пролонгації, щоб і банк мав змогу прогнозувати розрив власних активів та пасивів, і клієнти розраховували на гарантований строк повернення своїх вкладів.
Існує і протилежна думка. Договір банківського вкладу за своєю правовою природою є договором приєднання, тому ряд фахівців вважає, що банки будуть на свій розсуд включати умови про дострокове повернення вкладів до договору та в більшості випадків лише для "своїх", що призведе до підвищення рівня корупції на банківському ринку.
Члени комітету Ради з питань правової політики та правосуддя зауважили на необхідності передбачити можливість для вкладників вимагати дострокового повернення вкладених коштів до спливу строку договору банківського вкладу у виключних випадках. Зокрема: тяжкої хвороби, настання обставин, що поставили сім'ю у скрутне матеріальне становище тощо.
З такою думкою цілком погодитись не можна. Бо запровадження такої можливості створює площину для нових зловживань з боку банків та клієнтів. Також виникає питання про створення процедури належного підтвердження таких обставин.
Заборону повернення вкладів за строковими договорами банківського вкладу можна назвати позитивною, оскільки вона є наданням українським банкам правових важелів для встановлення балансу власних активів і пасивів та уникнення різкого відтоку депозитів. Вкладники, розміщуючи депозити в банківських установах, повинні розуміти усі ризики, пов'язані з укладанням договору банківського вкладу та з його умовами, та розраховувати на строки отримання своїх грошей назад.
Про покликання нового закону
Основне покликання ухваленого закону - уникнення розриву ліквідності для банківських установ.
Ліквідність банку - це, фактично, його платоспроможність, стан активів та пасивів. Сьогодні сутність проблеми банківської ліквідності в країні полягає в дефіциті банківських коштів, спричиненому відтоком депозитних вкладів та наданих довгострокових кредитів. Розрив ліквідності є розривом між грошовими вкладами, внесеними клієнтами, до банківських установ, та наданими банком кредитними коштами фізичним та юридичним особам.
На жаль, наразі свій рівень ліквідності банки підвищують лише за допомогою запозичень від НБУ, а ніяк не від повернення кредитів. Зрівняння активного та пасивного капіталу, як ліквідності банку, може бути запорукою стабільності у банківському секторі.
Але уникнення розриву ліквідності українських банків сьогодні має відбутись не лише з прийняттям такого закону, а й вирішенням гострої потреби залучення депозитів шляхом створення для цього усіх умов.
Окремі висновки щодо закону
Дострокове повернення депозитних вкладів завдає шкоди не тільки банківській системі, але й вкладникам. Адже більша частина укладених депозитних договорів містить особливі умови нарахування відсотків, а іноді й штрафи, пов'язані із пред'явленням вимоги про повернення вкладу достроково.
Завжди варто пам'ятати, що заборонами ситуацію можна не тільки покращити, але й погіршити. Не виключається ймовірність того, що українці, зважаючи на ухвалені парламентом заборони, які не були роз'яснені, взагалі відмовляться від банківських послуг, не ризикуватимуть відкривати депозитні вклади та повернуть достроково усі свої гроші, які й досі знаходяться у банках.
Зміни щодо заборони дострокового зняття депозитів на рівні закону потрібно було внести до Цивільного кодексу ще при першій хвилі банківської кризи у 2004 році, щоб уникнути ситуації, в якій опинились сьогодні.
Введення мораторію на дострокове повернення депозитів на рівні закону спрямоване виключно на збереження стабільності банківської системи в майбутньому, а не на підняття економіки країни сьогодні.
Влада, приймаючи нормативно-правові акти, які не відповідають інтересам ані банківських вкладників, ані законодавству, завжди намагалась стримати відтік вкладів, розуміючи загрозу цього, і нарешті ми отримали зміни на рівні закону, які є стратегічними і позитивними, але позитивними лише на майбутнє.
