Для "Шахтаря" 2011 рік був просто божевільний: злети, падіння, ювілеї... Та багато що можна пригадати. Власне, чого ж «можна»? Навіть потрібно! І найкраще це зробити в компанії з капітаном Дарійо Срною.
Для "Шахтаря" 2011 рік був просто божевільний: злети, падіння, ювілеї... Та багато що можна пригадати. Власне, чого ж «можна»? Навіть потрібно! І найкраще це зробити в компанії з капітаном Дарійо Срною. Що прес-служба "гірників" і зробила.
Президент іншого рівня
- Дарійо, якщо подивитися на рік, що минає, в цілому, який із матчів «Шахтаря» ти вважаєш найбільш вдалим, а за який образливо найбільше?
- Найбільш вдалий - перемога в Кубку України над київським «Динамо»! Обіграли їх на виїзді через сім років, а головне - показали хорошу гру, одразу ж після прикрої поразки від «Металіста». Ну й, звісно, приємна перемога над італійською «Ромою» в 1/8 Ліги чемпіонів. А найобразливіше якраз за матч із харків'янами - ми заслуговували на перемогу. Я ще не бачив від нашої команди такої гри, як в останні півгодини з «Металістом». Усі настільки старалися, бігли в атаку, поверталися назад, створювали велику кількість моментів, але то штанга, то поперечина.
- Після програшу «Металісту» до вас у роздягальню заходив Рінат Ахметов. Багато хто був упевнений, що він прийшов вас посварити. А виявилося навпаки - підтримав...
- А я знав, що сварити нас президент точно не буде.
- Як здогадався?
- Тому що я добре його знаю. Він президент не того рівня, щоб сварити футболістів. Він пишається кожним своїм гравцем і вірить у кожного. Ми одна родина, і Рінат Ахметов завжди нас захищатиме. Він знає, що будь-який із нас за «Шахтар» віддає себе на полі на всі 100%. Дуже приємно, що в «Шахтаря» є така людина, такий президент, який може зайти в роздягальню і передати свою впевненість футболістам.
- Перед матчем із «Порту» президент також приїздив на відкрите тренування і казав, що «Шахтар» зобов'язаний перемогти. Після цього здавалося, що команда збереться. Чому навіть після такого емоційного підйому, після слів Ріната Ахметова все одно не змогли виграти?
- Я вже казав: якби Адріано або Вілліан забили, то це питання зараз би не порушувалось. Звичайно, восени в Лізі чемпіонів ми виступили не на своєму рівні - не так, як минулого сезону. Та життя триває, нічого не можна змінити, потрібно дивитися вперед, у нас залишається два завдання - чемпіонство й Кубок.
- Календар матчів зручніший у «Шахтаря» чи в «Динамо»? Або ж усе вирішуватиметься у вашій очній дуелі з киянами?
- Розклад ні до чого, все залежатиме від нас. Може бути легко, може бути важко, звичайно. Із «Волинню», наприклад, завжди важко в Луцьку, з «Металістом» важко в Харкові. Але «Шахтар» - команда з такими якостями, що всіх цих суперників ми можемо обігравати без проблем.
По полю без зарплати
- Після вильоту з Ліги чемпіонів ти сказав, що команда розслабилася...
- Не те щоб розслабилася, просто ми були занадто впевнені в тому, що пройдемо далі. Під час жеребкування ми отримали групу, в якій не було такого яскраво вираженого лідера, як, припустімо, «Реал», «Барселона» або «Манчестер Юнайтед». Із-поміж чотирьох команд три були приблизно одного рівня, причому нещодавно вигравали Кубок УЄФА - «Зеніт», «Порту», «Шахтар». АПОЕЛ же незручний суперник, який показав дуже хороший футбол, на його боці був успіх, і він заслужено пройшов далі. Ми ж, виявилось, занадто впевнилися у своєму виході в плей-оф, але це наша провина й хороша школа на майбутнє.
- Виявляється, що грати в групі, скажімо, з «Барселоною» для команди краще?
- Я вважаю, що «Шахтар» мав би проходити далі й із нинішньої групи. За такого добору футболістів ми були просто зобов'язані виходити в плей-оф. Що ж до виступів у Лізі чемпіонів, це невдалий рік для «Шахтаря». Ми можемо виправити власні помилки, тільки якщо виграємо чемпіонат і Кубок.
- Можеш назвати конкретних винуватців вильоту «Шахтаря» з Ліги?
- Ні, конкретно нікого. Тому що, якби ми за двадцяти шести ударів по АПОЕЛу забили один гол, ніхто б зараз про це не говорив. Аналогічно - якби Адріано в матчі з «Порту» забив, а не потрапив у штангу. Від нас, окрім усього іншого, відвернулася вдача з першого туру Ліги чемпіонів. Наш чистий гол, який у Португалії забив Едуардо, не зарахували, і з того матчу все розпочалося.
- В Інтернеті особливо категоричні вболівальники, наприклад, звинувачують Чижова, який помилився в матчі з «Зенітом»...
- Та це дурниці! Я винен, так само як і Чижов, а, припустімо, Тейшейра винен так само, як і я. Ми всі винні разом. До чого тут Чижов? Ну, послизнулася людина, і Джон Террі за декілька днів послизнувся. Це футбол, це життя, тому це найцікавіший вид спорту у світі! Усі помиляються, не потрібно переходити на особистості, за все відповідає команда - й за невдачі, й за успіхи.
- Якщо чесно, вболівальники на форумах зараз на вашу адресу говорять тільки одне: мовляв, футболісти отримують величезні гроші, а бігати не хочуть.
- Вони мають право так казати. Якби я був уболівальником, а не футболістом, то навіть не знаю, як би реагував на поразку «Шахтаря» від «Порту» й узагалі на такий невдалий сезон у Лізі чемпіонів. Я їх чудово розумію й ні в чому не можу докорити. Це наш 12-й гравець. Хочу сказати всім їм величезне спасибі за те, що вони підтримують команду від першої до останньої гри. Але я також можу їх запевнити, що кожен футболіст у будь-якому матчі викладається на 100%. Іноді може виходити, іноді - ні. Таку саму проблему я мав у Хорватії. Тоді люди говорили, що ми отримуємо великі гроші в клубах і не хочемо бігати за збірну. Але потім ми вийшли на чемпіонат Європи - і після поєдинку з турками всі почали казати протилежне. Слід мати терпіння. Ми розуміємо: те, що ми не пройшли далі, - велика помилка, всі ми в цьому винні. Але нам дуже потрібна підтримка вболівальників. Я їх дуже поважаю і люблю, знаю, що вони нас також.
- Тобто розмови про те, що футболіст виходить на поле й не бажає бігати, - цілковитий абсурд?
- Звичайно. Це навіть не залежить від зарплати. Я б бігав по полю як із нею, так і без неї. Я люблю цей клуб, я люблю футбол. Що ж до зарплати, це моя особиста справа, але коли я виходжу на поле, то мене не цікавлять гроші, бонуси, ніщо інше - тільки футбол, результат, успіх команди.
Коли ноги не можуть
- Що можеш сказати про дивну ситуацію з ультрас, які мовчки сидять у своїх секторах і не бажають підтримувати команду? Ти зустрічався з ними ще раз?
- Так, у них якісь проблеми з міліцією, я, на жаль, у цьому їм не можу допомогти. Але я не вважаю, що всі вболівальники «Шахтаря» зводяться тільки до ультрас. Наші вболівальники - весь стадіон. Я поважаю всіх: і дитячий сектор, і тих, хто сидить у ресторанах. Так, мені було б приємно, якби ультрас активно підтримували нас на стадіоні, але все одно є ще дуже багато людей, які вболівають за «Шахтар».
- Після вильоту з Ліги до тебе особисто підходили фанати зі словами невдоволення?
- Ні. Такого не було.
- А до когось із команди?
- Не знаю. Але навіть якщо таке й відбувається, то це нормально. Отже, є емоції й людина переживає за «Шахтар».
- Ти один із небагатьох футболістів, хто навіть після поразки ніколи не відмовляється від інтерв'ю. Що відчуваєш, коли тобі вкотре доводиться вибачатися за команду, давати обіцянки?
- Я не маю іншого виходу, я можу сказати тільки те, що все буде добре. Я впевнений у своїй команді, в тому, що мої слова виявляться правдою. Коли ми програли «Карпатам» 0:1 минулого року, я одразу сказав, що «Шахтар» буде чемпіоном 100%. Я мав таку впевненість, хоча до кінця чемпіонату залишалося ще півроку. Я коли говорю про щось, то вірю в це. Так само як і всі футболісти. Зараз я також говорю відкрито, що «Шахтар» зробить усе, щоб втретє поспіль стати чемпіоном. У нас є велике бажання, і ми зробимо все можливе, щоб це сталося.
- Тобто вибачаєшся ти також щиро?
- Звичайно, я не вибачаюся просто так. Тільки після матчу з «Металістом» я не вибачався, тому що того дня вдача була не на нашому боці. Ми двічі потрапили в штангу, пенальті не дали, були три моменти - іноді у футболі дуже важлива вдача.
- Дуже часто вболівальники пред'являють претензії на адресу бразильців, які після матчу не дякують трибуні за підтримку. Ти якось намагаєшся вплинути на них?
- Знаєш, можливо, після гри в когось із них настрій такий? Наші бразильці дуже потрібні футболісти, тому що всі вони грають у нападі. Але наскільки важливі бразильці, настільки важливі й українці. Я всіх поважаю. Коли я щойно приїхав у Донецьк, українці мені дуже допомагали. І Тимощук, і Попов, і багато інших людей, хоча це ж їхня країна та їхній дім. Я їх поважаю за це. І гра команди від українців також залежить. Тому я не бачу різниці між футболістами з Бразилії, України або із Західної Європи. Ми всі потрібні «Шахтарю».
- Проте ти ж дякуєш уболівальникам, Селезньов також...
- Звичайно, адже для Селезньова Донецьк - дім рідний. Я не виправдовуватиму тих, хто не дякує вболівальникам. Усі вони хороші футболісти й чудові люди. Іноді в них гарний настрій, іноді ні. Так само як у всіх людей. Але, в принципі, після ігор багато хто підходить до трибун і дякує. Так і має бути, адже це частина футбольної культури.
- Буває, що впродовж певного часу в команди не йде гра. Іноді видно, що футболісти налаштовані «порвати» суперника, але після черги невдач у якийсь момент «розсипаються». Що має статися, щоб це відбулося, і - навпаки - щоб зібралася?
- Та цього ніхто не може пояснити. Це ж футбол, гра.
- Але ти ж заводиш команду...
- Заводжу, та іноді голова бажає, а ноги не можуть. Чи є втома - психологічна й фізична. У тебе ж буває, що ти прокидаєшся вранці й не бажаєш іти на роботу? «Не бажаєш» у сенсі «потрібно, та сил немає». У Хорватії це називається «лівий день», тобто прокинувся на ліву ногу. Права - хороша, а ліва - така собі. Але коли виходиш на «Донбас Арену», коли бачиш уболівальників - одразу з'являються емоції, серце починає швидше битися. Це почуття, яке не передати словами. А якщо команда «згасає» старші футболісти - Фернандіньо, Чигринський, Хюбшман - мають узяти відповідальність на себе. Хоча, в принципі, в нас і молоді гравці намагаються це робити, тому що в нас хороша та якісна команда.
- Добре, давай все ж таки спробуємо підсумувати: яким був 2011 рік для «Шахтаря»?
- Незважаючи ні на що, я вважаю його найкращим роком в історії «Шахтаря». Після того сезону, коли ми завоювали Кубок УЄФА, цей для нас найщасливіший - ми виграли чемпіонат, Кубок і вийшли у чвертьфінал Ліги чемпіонів. На сьогодні це реальний рівень «Шахтаря». На жаль, так добре не виступали в другій половині року. Але все в наших руках. Самі винні. Разом із тренером беремо провину на себе й самі відповідатимемо за цей результат. Що стосується інших турнірів, то в Кубку ми зробили великий крок уперед, обігравши фаворита турніру київське «Динамо» з рахунком 3:2 на виїзді. До того ж далі не грають «Дніпро» і «Металіст», які вилетіли. «Шахтар» зараз головний фаворит у боротьбі за Кубок. У чемпіонаті ж усе в наших руках. «Динамо» попереду тільки на одне очко, а ми граємо добре.
Також Дарійо Срна прокоментував ситуацію з аварією, в яку потрапив головний тренер "гірників" Мірча Луческу.
- Я щойно дзвонив Карло (Ніколіні, тренер «Шахтаря» з фізпідготовки - прим.). Він контролює ситуацію, контактує з лікарями, підтримує Луческу та його сім'ю. Я вражений тим, що трапилося з Містером, - і чисто по-людськи це страшно, і для команди серйозний удар. Хлопці вже в курсі. Вони теж у шоці. Ми переживаємо за тренера. Але я знаю, що він сильна людина. І вірю в те, що Містер впорається. Важливо, щоб в ці дні він не хвилювався, не турбувався ні про що - ні про нас, ні про футбольни справи. Зараз головне - його здоров'я. Я вірю, що все буде добре.