Адміністративно-територіальний устрій України в нинішньому вигляді втратив свій останній сенс. Оскільки про це сьогодні заговорили навіть представники Партії регіонів, наприклад, Сергій Гриневецький у статті для «Дзеркала тижня», можна зрозуміти, що нинішня модель управління країною (читай - управління бюджетними та іншими матеріальними ресурсами) перестала працювати. Але якщо регіональні еліти (з глибинки, а не Партії регіонів) давно говорять про необхідність адміністративно-територіальної реформи, то сьогодні їм вторять фінансово-промислові групи, які не мають прямого відношення до правлячого клану.
Адміністративно-територіальний устрій України в нинішньому вигляді втратив свій останній сенс. Оскільки про це сьогодні заговорили навіть представники Партії регіонів, наприклад, нардеп Сергій Гриневецький у статті для «Дзеркала тижня», можна зрозуміти, що нинішня модель управління країною (читай - управління бюджетними та іншими матеріальними ресурсами) перестала працювати. Але якщо регіональні еліти (з глибинки, а не Партії регіонів) давно говорять про необхідність адміністративно-територіальної реформи, то сьогодні їм вторять фінансово-промислові групи, які не мають прямого відношення до правлячого клану.
І це означає, що адміністративно-територіальна реформа, яка бере курс на укрупнення регіональних одиниць, затівається не стільки для економії бюджету, скільки для додання керівництву цих одиниць більше повноважень у розподілі бюджету, більше економічної самостійності.
Читайте також: В Україні замість 24 областей може з'явитися вісім територіально-адміністративних утворень, - нардеп
При цьому, формування бюджету за принципом знизу вгору, про який ще в 2002 р. говорив Леонід Кучма (для нього це був черговий раунд гри на стримування і противагу) можливе тільки у випадку конфліктної реформи, оскільки центр не віддасть кермо регіонам. Втім, враховуючи, що навіть не всі представники ПР відчувають себе центром, в самій правлячій партії вважаємо, Гриневецький - не єдиний впливовий представник партії, зацікавлений у зміні правил гри.
Втім, відомо, що будь-який процес, ініційований «свитою короля» для деякого урізання повноважень монарха, може бути реалізований тільки за наявності низки додаткових чинників. Про низи і верхи, в принципі, все зрозуміло. Про добросусідські відносини України з Заходом і Сходом ілюзій теж немає. Але, можливо, залишаються якісь метафізичні чинники, які базуються на цілком історичних паралелях.
Україна, як унітарна держава, втратила свій історичний сенс. Будь-яка спроба додати спецій - щось укрупнив, пришивши або видаливши - тільки продовжить агонію. Сьогодні в країні жоден державний інститут не працює так, як повинен працювати в інтересах держави. Парламент і зовсім перетворився на генератор абсурду. Але це далеко не все.
Інфраструктура зношена настільки, що на її відновлення не вистачить ніяких грошей. Гривня - дивна валюта - практично нічим не забезпечена. І так по всіх напрямках.
Але найголовніше - у всіх верствах населення відсутня віра в майбутнє. А адже саме на міфології майбутнього і тримається держава, як зазначив видатний футуролог Дмитро Видрін.
Читайте також: Сьогодні адміністративно-територіальна реформа в Україні не на часі, - Ставнійчук
Зрозуміло, що будь-який прогноз, заснований навіть на найточніших вимірах, - тільки одна з ліній ймовірності. Тим більше наше майбутнє, як майбутнє частини системи, залежить від такої кількості європейських, російських, світових та інших процесів, що тільки зовсім некомпетентна людина сьогодні може говорити про якийсь однозначному майбутньому. Тому можливий розпад держави Україна - не діагноз. Але все ж...
Крім держави, як такого, що має, до речі, не цілком природну природу, є ще й країна - як територія з населяють її людьми, об'єднана в багаторівневу екосистему. Чи є наша країна цілісною екосистемою - питання дискусійне.
Але, вважаємо, мало хто буде сперечатися з тим, що Україна є сукупністю таких екосистем. Таких екосистем можна нарахувати чотири - Захід, Схід, Південь (Крим з прилеглими до нього південними сателітами, але Одеса кілька автономніше) і Центр (тобто, Київ чи давно обговорюваний столичний регіон).
Про те, під чий протекторат відійдуть Захід, Схід і Південь - можна сперечатися до нескінченності. Ці геополітичні ваги будуть перебувати в перманентному коливанні. Куди цікавіша доля Києва.
Читайте також: Янукович підписав указ про посилення відповідальності держадміністрацій виконавчої влади
За логікою, він повинен стати сполучною ланкою. Але принцип зв'язку може бути різний - Київ як Ватикан, Київ як Ліхтенштейн і пр. Перший варіант відображає якусь духовну, можливо, неоправославну парадигму. І в такому випадку повернення назви Київська Русь, незважаючи на промосковське походження цього терміна, може виявитися досить до речі. Якщо відпустити уяву, можна уявити, що саме в Києві будуть обговорюватися і вирішуватися великі цивілізаційні питання.
А варіант «Київ - Ліхтенштейн» може перетворити столицю України в нео-офшор. Що, загалом, не так вже й погано, особливо в світлі проблем, які відчувають європейські офшори.
Втім, викладена версія - оптимістична. Є й інші прогнозні сценарії, куди менш оптимістичні, якщо не сказати - трагічні. Але про цих сценаріях - наступного разу.
Наталія Ревська, віце-президент Інстітуа медіа-моделювання «Перспектива», координатор Клубу громадського руху «Жінка і Мир», спеціально для РБК-Україна