В гостях у декомунізації: що буде в музеї монументальної пропаганди часів СРСР у Києві

Знайшли місце

Після вступу у силу закону про декомунізацію у травні 2015-го в Україні знову почали активно обговорювати ідею створення музею тоталітаризму у Києві, на кшталт тих, які працюють у країнах Європи - Болгарії, Угорщині, Литві, Німеччині. Через два роки стало відомо, що у столиці такий музей відкриється вже у листопаді цього року. З представником столичної влади, секретарем Київради Володимиром Прокопівим і керівником проекту Максимом Бахматовим зустрічаємося на території Національного комплексу "Експоцентр України" у Голосіївському районі. Часто між собою кияни це місце називають по-старому - ВДНГ. Виставка Досягнень Народного Господарства - саме так розшифровується колишня абревіатура - повторює за будовою модель "основної" за часів СРСР, московської ВДНГ. Про радянське минуле нагадують лише монументальні будівлі з зірками на шпилях, виконані у стилі сталінського ампіру. Зараз же київська ВДНГ живе виставками, концертами та фестивалями, а також зйомками, свідком яких і став кореспондент РБК-Україна.

Місце для зустрічі вибрано невипадково. З десяти різних локацій для майбутнього музею, серед яких були і Пирогово, і Парк Партизанської Слави, і парк Нивки, зупинилися на ВДНГ. Змінилася і назва проекту - тепер це буде музей монументальної пропаганди часів СРСР.

- Після остаточного формування команди, яка буде працювати над проектом, виникла ідея показувати, як діяв радянський режим, як влада впливала на свідомість людей, у тому числі, і за допомогою монументальної пропаганди, і у цьому основна суть, - пояснює зміну робочої назви "музей тоталітаризму" Прокопів.

Максим Бахматов додає, що у 1918 році Володимир Ленін створив план монументальної пропаганди, за яким пам'ятники використовувалися як елемент комуністичної агітації.

- Все це ми зараз і бачимо, - каже Бахматов, показуючи рукою навколишні будівлі та павільйони. - Концентрація монументальної пропаганди тут настільки висока, що гріх не зробити такий музей. Можна побудувати, в принципі, його і в полі. Але якщо і музей, і місце будуть взаємно один одного "запилювати", то ефект буде набагато кращий - і для підприємства, яке символізує залишки імперії, і для музею, який про ці залишки імперії розповідає, і чому це не повинно повторюватися. Тим самим ми завершуємо той столітній етап, який було розпочато у 1917-1918 роках.

Біля центрального, павільйону №1, який був побудований 30 тис. полонених німецьких солдатів за прямим указом Сталіна у вересні 1949 року, і починається екскурсія по точках, де буде працювати музей. Саме у ньому і у павільйоні №2, який знаходиться по праву сторону на відстані сотні метрів, буде представлена ​​закрита частина музею з історичними документами і невеликими бюстами тих, кого вважали знаковими особистостями за часів СРСР.

- Це перший павільйон, який символізує, до речі, Україну, яку підтримує 24 колони, - розповідає Бахматов. - Колись вони символізували 24 області нашої країни, ще до приєднання Криму.

- Але Крим залишається Україною, і якщо треба, ми і 25-ту колону добудуємо, - напівжартома-напівсерйозно сказали ініціатори проекту.

Фото: У павільйоні №1 розміститься частина закритої експозиції майбутнього музею монументальної пропаганди часів СРСР (фото Віталія Носача, РБК-Україна)

Плани на музей у них грандіозні - вони хочуть, щоб він став найкращим у Східній Європі, і увійшов до ТОП-10 місць, які обов'язково потрібно відвідати туристам у Києві. При цьому секретар Київради уточнив, що копіювати концепції подібних зарубіжних музеїв київський не буде. Однією з основних його місій буде просвіта. Максим Бахматов для порівняння назвав литовський приватний Парк Грутас, який був побудований на кошти литовського бізнесмена Вілюмаса Малінаускаса, з ухилом на розваги.

- Там тебе можуть кинути у клітку або за гроші побити, вони весело підійшли до цієї історії, - каже керівник проекту. - Такий підхід неможливий в Україні: стільки горя це принесло країні і стільки багато людей про це досі переживають, що виключно розважальна сторона у нас би не спрацювала. У нас буде щось своє: одним це покаже, що все, питання закрите, іншим розповість, чому закрите, чому це не повинно повторюватися, і все це у спокійній рівній манері. Це буде ближче до серйозного формату, будуть також показувати інформаційні фільми.

Павільйони залишаться з бюстами і документами

Ми йдемо з ініціаторами проекту всередину центрального павільйону, збудованого за принципом римської капели, з величезним куполом у центральному залі. Зараз він порожній і звуки вантажних візків, що тут їздять, розкочуються луною по приміщеннях. Там йде підготовка до агровиставки, після якої почнуть готувати павільйон безпосередньо під закриту частину музею монументальної пропаганди. Поки що експозиція планується і що саме буде у кожному із залів павільйону, стане зрозумілим вже до кінця літа. Але серед документів і бюстів, Бахматов каже, що навряд чи можна буде побачити речі, пов'язані з побутом того часу, як це є у берлінському подібному музеї, у якому зроблено акцент на "щоденному співіснуванні людей при соціалізмі". Відзначимо, що музей буде здаватися поетапно - до річниці Жовтневої революції 1917 року 7 листопада буде відкрито першу частину закритої експозиції і перша черга відкритої з встановленними на одній із алей ВДНГ комуністичними пам'ятниками.

За словами організаторів, спочатку вони не думали, що транспортування і просто логістика при створенні цього музею будуть настільки складними. Зокрема, це і очікування погоджень і дозволів на остаточний демонтаж скульптур від міністерств, як у випадку з пам'ятником Миколі Щорсу на бульварі Шевченка у Києві. Саме цей пам'ятник, за словами організаторів музею, на 95% буде стояти на алеї, на відкритій частині музею.

- Коли рік тому ми обговорювали історію з пам'ятником Щорсу і вирішили терміново звезти на ВДНГ всі пам'ятники, щоб це все закрутилося швидше, виник вираз, про те, що Щорса двічі не перевозять, - розповідає Бахматов. - Тому що якщо ми його раз висмикнемо з нинішнього місця, то його потрібно вже поставити навічно, він може просто не витримати перевезень і розвалитися. Тому два рази, як Леніна з Бессарабки, до Нью-Йорку і назад, з Щорсом у нас не вийде (статуя Леніну, яка стояла на початку бульвару Тараса Шевченка до його монтажу у Києві у 1946 році, демонструвалася у радянському павільйоні у 1939 році на Всесвітній виставці у Нью-Йорку, - ред.)!

Нагадаємо, що деякі націоналістичні організації не раз заявляли про те, що самостійно знесуть пам'ятник Щорсу. Київська влада домовилися з ними, щоб вони його не чіпали через його художню цінність і пообіцяли його самостійно демонтувати. Поки що статуя знаходиться на колишньому місці у центрі Києва. Але у березні цього року виявилося, що цей пам'ятник хтось спробував все-таки "декомунізувати" - частину передньої ноги коня під Щорсом відбили і вона зникла.

- У нас є підозри, де знаходиться цей шматочок ноги, і ми будемо працювати над тим, щоб пам'ятник відновив свій первісний вигляд вже після його установки на алеї на ВДНГ, - розповів Володимир Прокопів. - Ми переживаємо з приводу будь-яких проявів вандалізму, і робимо все можливе, щоб їх нівелювати. І офіційними, і неофіційними методами проводимо просвітницьку роботу з усіма, хто готовий нас почути, що не можна бути варваром, навіть якщо у тебе погане ставлення до певних моментів історії. Ми повинні показати, що ми перегорнули сторінку комуністичної окупації, розуміємо, що відбувалося, яке горе це принесло, і вчимо своїх дітей, щоб вони не повторювали таких самих помилок.

Фото: пам'ятник Миколі Щорсу хочуть бачити в музеї монументальної пропаганди часів СРСР (фото Віталія Носача, РБК-Україна)

Але розголошувати остаточний список пам'ятників і статуй, які будуть розміщені на алеї, організатори музею відмовилися. До слова, протягом двох років декомунізації, за даними Інституту національної пам'яті, було демонтовано близько 2400 радянських пам'ятників. Серед них - понад 1300 монументів Леніну.

За їх словами, зараз ведуться переговори з регіонами, щоб кращі зразки монументальної пропаганди все-таки опинилися у Києві на ВДНГ. Також це робиться і тому, що не всі пам'ятники зможуть "пережити" транспортування.

- Я б хотів, щоб 99% експонатів передали музею безкоштовно, - говорить Володимир Прокопів. - Якщо ми будемо розголошувати список бажаних для музею об'єктів, то їх вартість відразу буде підніматися, переговори ускладнюватися і відсоток пам'яток, які ми б хотіли отримати безкоштовно, буде зменшуватися. Але якщо будуть якісь ексклюзивні речі з приватних колекцій, то можемо обговорювати варіанти і їх купівлі.

Відразу ж згадали і долю пам'ятника Леніну біля Бессарабської площі у Києві, який знесли на початку революції Гідності у грудні 2013 року. Зараз точно відома тільки доля голови пам'ятника - вона знаходиться у депутата Київради від "Батьківщини" Юрія Дідовця. Як раніше писало РБК-Україна, її поставили на металеві лапи павука і вона перебувала в офісі депутата. Прокопів розповів, що зараз ведуться переговори з Дідовцем.

- Ми будемо намагатися, щоб голова або композиція з цією головою хоча б тимчасово була представлена ​​на нашій внутрішній закритій експозиції, - уточнив Бахматов.

Що стосується найбільшого пам'ятника Леніну в Україні із Запоріжжя, то, за словами Бахматова, він вже особисто говорив з мером міста. Поки що статуя заввишки майже у 20 метрів знаходиться в одній із промзон Запоріжжя. Тепер "залишилося зрозуміти, хто заплатить за перевезення і на чому найбільшого Леніна в країні можна транспортувати".

- Одна з будівельних організацій, яка допомагає нам у підготовці експозиції, каже, що це буде окрема пригода з його транспортуванням по всій країні, - розповідає керівник проекту. - Навіть щоб по Києву перевезти Щорса, необхідно кілька фур, перекриття доріг, поліція. Це неформатний вантаж, який треба буде півночі доставляти на ВДНГ.

Алея комуністичного минулого

Покинувши центральний павільйон, ми рушили до алеї, на якій і будуть виставлені пам'ятники. По дорозі до неї Прокопів розповів, що зараз розглядається ідея будівництва сучасної будівлі з легких конструкцій, яку можна буде використовувати, наприклад, під кінозал або місце для проведення просвітницьких заходів музею.

- Ми ж можемо показувати можливі варіанти місць під це будівництво? - запитав Бахматов у Прокопіва. Отримавши ствердний кивок від Прокопіва, він повів нас за центральний павільйон. Поява невеликої делегації за павільйоном відразу ж привернула увагу торговців шашликами і продавців з невеликих критих МАФів, які уважно стежили за тим, що відбувається. Між торговельними точками одну ділянку затягнуть спеціальним тентом. За ним - комунальна власність, а саме, руїни колишнього кафе "Морозиво". Його і розглядають як варіант для будівництва ще однієї споруди під музей.

- Точно будуть проти люди, які торгують шашликами, тому що шашликів тут вже не буде. Але на 300 гектарах знайдеться їм і інше місце, - зазначив Прокопів.

Другий варіант місця відразу ж видно за 50 метрів від першого. Це стіни будівлі, на яких навіть видно ще петриківський розпис. Це все, що залишилося від колись відомого кафе "Літо". Зараз ці руїни - приватна власність.

- Наші наміри подвійно благі - ми приведемо до ладу пам'ятник архітектури, наповнимо його новим змістом, і найголовніше, він знаходиться у самому початку нашої відкритої експозиції, - розповів Бахматов, уточнивши, що сподівається, що власник захоче сам допомогти музею і дати можливість використовувати це місце.

- А зараз ми підходимо вже до самого серця музею, - оголошує Прокопів, після того, як ми звертаємо на дорогу між руїнами кафе "Літо" і відремонтованим комплексом колишнього кафе "Весна".

Попереду - зелена красива алея, яка переходить у реліктовий ліс з платанами і дубами. На 350 метрах попередньо планують встановити близько 40 пам'ятників з підсвічуванням. Біля кожного з них буде табличка із зазначенням, кому цей пам'ятник, чим ця людина залишилася відома в історії і чому подібне не повинно повторитися. Але число пам'ятників може і змінюватися - "огорожу" з монументів ніхто облаштовувати тут не збирається. Було прийнято колегіальне рішення, що відкриту експозицію не будуть захищати парканом, її відвідування буде безкоштовним для всіх бажаючих. Окрема історія із закритою частиною експозиції - туди на певні заходи будуть впускати за квитками.

- Це єдина алея, яку ми розглядаємо для музею, - каже Прокопів. - Ми забираємо 2 гектари, всі інші 284 гектари залишаються для людей. Ті, хто не хоче навіть здалеку дивитися на якісь пам'ятники, матимуть достатньо території, щоб не наближатися до цього місця.

- 1% йде під музей, 99% - залишається у розпорядження ВДНГ, - розповів Бахматов. - Якщо ми зробимо 40 пам'ятників, це буде дуже добре. Але краще, менше, та краще. Найголовніше - потім сконцентруватися на закритій експозиції і довести її до ладу. Не зробити все разово, щоб воно застигло, а головне працювати з експозицією, проводити якісь зустрічі, робити якісь обговорення, щоб музей був живий. Не можна його законсервувати - ось тут бюсти, пам'ятники і все! Там повинна бути якась робота.

Музей також буде працювати за рахунок відсотків від частини зібраної суми для його відкриття. Тобто, частина грошей буде витрачена на експозицію, а інша - покладена на рахунок до банку. За словами організаторів, будь-хто зможе перевірити, як витрачаються гроші. Під музей був створений благодійний фонд і зараз на рахунку від внесків спонсорів та меценатів близько 15% необхідної суми. Це вже дозволяє почати роботу з підготовки експозиції. Необхідно як мінімум близько 15-20 млн гривень для запуску першої черги. За кордоном, щоб якісно зробити подібний музей, витрачають від семи до декількох десятків мільйонів євро.

- Найголовніше - що за годину льоту від Києва 7 листопада 2017 року урочисте святкування Жовтневої революції у Москві. А у нас буде урочисте закриття гештальту для всієї країни, пов'язаного з декомунізацією і остаточне прощання з комуністичним минулим, - підсумував Максим Бахматов.