Борис Ложкін: Ми зберегли довіру міжнародних інституційних інвесторів, а вони ведуть за собою всіх інших

Інвестиції в українську економіку ростуть другий рік поспіль. Згідно з даними Державної служби статистики, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України на 1 жовтня 2017 року склав 39,72 млрд доларів, що на 5,9% більше показника на початок року.

Бізнесмен, стратегічний інвестор Борис Ложкін впевнений, що український бізнес тільки входить у стадію зрілості і повинен навчитися працювати за прозорими правилами, залучаючи західних інвесторів. Для цього, за словами Ложкіна, українці повинні рухатися швидше, ніж конкуренти.

Інвестор переконаний, що найближчі чотири роки повинні бути хорошими для української економіки, а вже в наступному році буде видно позитивну динаміку. Докладно про інвестиційні прогнози, економічні реалії та бізнес-клімат – в ексклюзивному інтерв'ю з Борисом Ложкіним. 

- Той факт, що в цьому році український ВВП зросте на 2%, мабуть, підтверджує активізацію бізнесу. На вашу думку, ми виходимо з періоду стагнації чи про це говорити ще рано?

- Безумовно ми відновлюємося, і прогнози зростання ВВП на наступний рік теж позитивні – майже 3%. Це невеликий підйом, якщо взяти до уваги, що зростання промислового виробництва знаходиться в районі нульової позначки. Ми поки ніяк не можемо говорити про економічний бум. Але враховуючи те, на якому дні ми перебували три роки тому - а ми буквально дивилися в безодню, можна говорити, що зараз ми відштовхнулися і рухаємося вгору.

- Але ми все ще залишаємося на задвірках світової економіки чи поступово рухаємося вгору по "харчовому ланцюжку"? Що є і чого не вистачає українському бізнесу для успішного конкурування на світових ринках? Що потрібно, щоб заповнити ці прогалини?

- Ситуацію в країні потрібно об'єктивно оцінювати. Звичайно, Україна далека від лідерства за багатьма показниками, важливими для бізнесу. Але прогрес в останні роки помітний: у рейтингу Doing Business c 137-го місця 2013 році ми піднялися на 76-е в 2016-м. Згідно з недавно опублікованим звітом PwC Paying Taxes 2018, наша податкова система зі 164-го місця (Paying Taxes 2014) піднялася на 43-е.

При всіх цих позитивних трендах, очевидних не тільки для нас, але і для міжнародних організацій, ситуація в Україні відображає в цілому місце наших бізнесу та економіки в світі. У Топ-100 економік, що складається організацією Global Justice Now, немає України і жодної корпорації з України. А в Fortune 500 українських компаній немає.

Сьогодні український бізнес на світових ринках представлений переважно експортом сировини, товарів і послуг. Транснаціональних корпорацій родом з України, що мають виробничі потужності за кордоном, – одиниці.

Так що висновок тут очевидний: швидко надолужити існуючий розрив між українським і закордонним бізнесом не вдасться. З іншого боку, країни Центральної і Східної Європи теж не представлені в Fortune 500. І це не заважає їм бути конкурентоспроможними на міжнародних ринках.

- Яку роль у цьому процесі можуть відіграти інвестиції?

- Ключову, я б сказав. Ми поки не можемо розраховувати на великий внутрішній попит і на збільшення державних витрат як на основні драйвери зростання ВВП. Значить, залишаються інвестиції.

Світова практика говорить про те, що існує пряма кореляція між приходом великих іноземних компаній на внутрішній ринок і подальшою успішністю локальних бізнесів і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. Адже іноземний бізнес приносить з собою технології і методи управління, які поступово запозичуються місцевими компаніями. Прямі іноземні інвестиції це не просто рядок в платіжному балансі. Це ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності місцевого бізнесу і країни в цілому.

- Що може або має зробити держава, щоб допомогти українському бізнесу конкурувати на глобальних ринках? Чи в цих питаннях головне не заважати?

- Не заважати - це, безперечно, хоча й недостатньо. Але ряд важливих кроків вже зроблено за останній рік.

Запущена система електронного повернення ПДВ. Значна частина проблем інвесторів в Україні завжди була пов'язана саме з поверненням ПДВ, але я особисто вже давно не чув про те, щоб у когось з цим були серйозні труднощі.

Тривають секторальні поліпшення на енергетичному і фінансовому ринках.

Прийнятий закон «Про ринок електроенергії», що дозволяє імплементувати норми Третього енергопакету ЄС, і закон «Про фонд енергоефективності».

НБУ послабив захисні заходи і спростив фінансове регулювання: повернув максимальний термін до 180 днів для сплати експортних та імпортних операцій, а до цього було 120 днів; збільшив максимальну суму попередньої оплати за імпортними контрактами, що не вимагає акредитива, з 1 до 5 млн доларів; максимальну суму інвестицій за кордон з 50 тисяч доларів в місяць підняв до 2 мільйонів доларів на рік.

Нацбанк також дозволив репатріацію дивідендів, нарахованих в 2016 році, і спростив процедуру таких виплат, спростив реєстрацію контрактів щодо залучення позик в іноземній валюті та умови укладення форвардних угод.

- Успішне розміщення українських бондів можна вважати досягненням?

- Українські облігації повернулися на міжнародний борговий ринок – це досягнення. Причому як повернулися? Міністерству фінансів знадобилося всього 10 днів, щоб представити потенційним інвесторам перший за чотири роки випуск євробондів на $3 млрд. Вперше Україна отримала таку велику суму на відкритому ринку - колишнім рекордом було залучення $2,6 млрд в 2012 році. Крім того, це перше в історії України розміщення євробондів на такий тривалий термін - 15 років.

Попит на українські папери був дуже високим: 350 інвесторів подали заявок майже на $10 млрд, тобто в три рази більше, ніж очікувалося. І це дозволило знизити ставку з 7,75% до 7,375% річних.

- Часто можна чути скарги на те, що бізнес надто зарегульований, тому він і не розвивається і тому для покриття дефіциту бюджету доводиться шукати гроші за межами країни.

- Зарегульованість є скрізь і скрізь на неї скаржаться. Це такий перманентний процес. Але при цьому важко назвати якусь іншу країну, в якій бізнес тисне на свій уряд і чогось домагається.

Наприклад, за останні три роки уряд скасував близько п'ятисот застарілих нормативних актів, що стосувалися державного контролю над бізнесом. Це важко не помітити і не оцінити по достоїнству.

- Але немає глобального і системного підходу до цього питання.

- Чому ж ні? Активність суспільства призвела до того, що вступила в дію Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, а потім була аналогічна угода з Канадою, прописані протоколи створення ЗВТ з країнами ГУАМ, підписані угоди про економічне співробітництво та захист інвестицій з Катаром, Саудівською Аравією, Норвегією, Хорватією, Таїландом, фондом OPEC, OECD. Це досить глобальні процеси, які спрощують Україні доступ до світових ринків і відкривають внутрішній ринок світу.

Авторитетне видання Institutional Investor нещодавно опитало 214 керуючих фондів з 154 інвесткомпаній, задавши їм просте запитання: в які країни регіону ЕМЕА (Європа, Близький Схід і Африка) вони готові йти за інвестпроектами в найближчі 12 місяців? Вгадайте, хто опинився на першому місці. Україна. 32% респондентів розглядають нашу країну як потенційний об'єкт для вкладень.

- В Україні не прийнято хвалити себе, навпаки, прийнято лаяти інвестиційний клімат і недостатню роботу щодо його поліпшення. Що б ви відповіли на це? Можете навести конкретні приклади, що суперечать загальному занепадницькому настрою?

- Я не став би перебільшувати наші успіхи і не став би називати їх нікчемними. Я волію оперувати цифрами. Отже, тільки за перші шість місяців цього року українські компанії оголосили про 41 завершений інвестиційний проект на суму близько $1,7 млрд, ще 34 проекти на таку ж суму були анонсовані.

Канадська Fairfax істотно наростила частку в компанії «Астарта» - з 10% до 28% на загальну суму близько $70 млн, а Delta Wilmar CIS анонсувала будівництво нового заводу по переробці соєвих бобів, сума інвестицій складе $150 млн.

Про плани будівництва в Україні першого китайського модернізованого сільськогосподарського парку заявила China National Complete Engineering Corporation. Китайська Tebian Electric Apparatus почала будівництво вітрової електростанції за 500 млн євро в Миколаївській області, а канадська TIU - сонячної станції за 14 млн євро в Дніпропетровській.

Інтерес до України почали виявляти і найбільші світові газові трейдери. В цьому році відкрилися українські офіси компаній Trafigura, DufEnergy і MET Holding, ще кілька трейдерів розглядають Україну як перспективний ринок.

Найбільша кількість проектів привернула аграрна галузь, в якій укладено 15 угод на суму понад $600 млн. Найбільшою угодою на аграрному ринку стала покупка Kernel двох компаній - «Українських аграрних інвестицій» за $155 млн і «Агроінвест Україна» за $43 млн.

- Наскільки активні українські інвестори?

- Українська Ferrexpo Group анонсувала модернізацію Полтавського ГЗК вартістю $500 млн, а компанія Метінвест заявила про намір інвестувати $8,8 млрд у свої потужності в найближчі 10 років.

- Україна вважається одним із світових центрів розробок в сфері IT. Чи спостерігається прихід іноземних інвесторів у цю галузь?

- Звичайно. Ось декілька яскравих прикладів.

Інвестфонд General Catalys вклав $110 млн в стартап Grammarly, Google Ventures - $20 млн у харківський GitLab, DroneUa залучив $4,7 млн від приватних інвесторів, швейцарська Luxoft придбала українську IntroPro.

Безліч угод більш дрібного масштабу відбуваються на ринку щотижня. У 2016 році українські інноваційні компанії уклали 87 інвестиційних угод на загальну суму $88 млн.

Більше 40 стартап-інкубаторів, акселераторів і венчурних фондів вже працюють в Україні. Працювати з українським ІТ-сектором вже почали і інституційні інвестори. У 2016 році ЄБРР спільно з ТМТ Investments інвестували $5 млн в інтернет-сервіс DepositPhotos. Банк оголосив про плани продовжити інвестування в український ІТ і в 2017 році.

- Чи можна стверджувати, що інвестори, швидше, довіряють Україні, ніж не довіряють?

- Головне, що нам вдалося зберегти довіру міжнародних інституціональних інвесторів, які ведуть за собою всіх інших. Вони подають сигнал, що тут можна працювати і заробляти. Нам довіряють, хоча і перевіряють, що природно.

- Який загальний підсумок інвестицій в Україну в цьому році?

- За дев'ять місяців цього року прямі іноземні інвестиції в Україну склали 2 мільярди доларів, з яких 1,6 млрд пішли в реальний сектор. Роком раніше за аналогічний період інвестиції склали більше 3 млрд, але лише третина дійшла до реального сектора, а решта пішла на докапіталізацію банків.

- Ви і не тільки ви не раз говорили, що великі світові інвестиційні фонди готові вкладати значні суми в Україну, але Україні нічого на ці суми запропонувати, тобто, ми або занадто дрібні, або не вміємо правильно «запаковувати» наявні активи. Таким чином, основний інвестор в Україну – це сам український бізнес. Можливо, не варто аж так сильно напирати саме на іноземні інвестиції, а забезпечити комфорт і безпеку своїм власним?

- Я згоден, що є ряд світових інвестиційних фондів, готових вкладати мільярди доларів, але, на жаль, в Україні вкрай мало об'єктів для таких значних вкладень. З іншого боку, ми зобов'язані залучати інвестиції і на порядок меншого масштабу, так як для України це критично важливо. 2-3 мільйони доларів, інвестовані у виробництво в одному регіоні – це вже дещо: робочі місця, податки, заробіток для суміжних галузей і так далі.

Але ми могли б залучити більше грошей. Наприклад, тільки один з портів ОАЕ перевалює в рік 16 мільйонів контейнерів на рік, а всі українські порти разом узяті 600 тисяч. Так чому б не продати або не віддати в концесію деякі наші порти, щоб іноземний профільний інвестор з великим досвідом і хорошою репутацією у світі збільшив перевалку?

Що стосується «упаковки», то у нас дійсно з цим є певні проблеми. Українському бізнесу ще тільки належить навчитися готувати цікаві і грамотні пропозиції для інвесторів. Це ж відноситься і до держави: якщо вона хоче залучити гроші, потрібно дуже постаратися.

Не має значення, про іноземного чи внутрішнього інвестора йдеться – якщо ви хочете залучити гроші для розвитку бізнесу, ви повинні бути готові до появи на вашому порозі інвестора, який – і це я знаю з власного досвіду – не буде вірити на слово, що у вас все добре, що ви, отримавши інвестиції, впораєтеся найкращим чином, йому необхідно буде показати, довести, а потім регулярно звітувати.

Як інвестор, я зіткнувся з тим, що українські компанії часто не обтяжують себе складанням фінансової звітності за міжнародними стандартами та проведенням незалежного аудиту. Напевно, вони на цьому заощаджують, але коли приходить інвестор, їм нічого пред'явити. Навіть у сусідній Білорусі бухгалтерська звітність більшості компаній наближена до міжнародних стандартів. Так що їх шанси знайти гроші на порядок вищі. І, звичайно, українські компанії характеризуються складною і заплутаною структурою власності, що теж не дуже привабливо ні для інвестора, ні для кредитора.

- Які галузі ви вважаєте для себе як інвестора перспективними? І за якими критеріями ви відбираєте об'єкти для вкладень?

- Привабливих для інвестування сфер предостатньо: аграрний сектор, харчова промисловість, деревообробка, туризм і взагалі практично вся сфера послуг.

- Українські політики поки що не в змозі впровадити продаж землі. Але якщо це колись відбудеться, що зміниться? Можете змалювати загальну картину?

- Я прихильник вільного ринку землі. Саме можливість стати повноцінним власником землі буде залучати в Україну гроші. Те, що і так працює де-факто, але з неймовірними труднощами, буде працювати де-юре – а це саме те, чого хочуть всі розсудливі люди. І в цьому випадку в сфері інвестицій в українську економіку відбудеться справжній прорив.