Борис Філатов: Рано чи пізно Україна може увійти в дострокову парламентську кампанію

– Як саме і у кого з'явилася ідея спільного походу мерів на місцеві вибори?

– Як зазвичай, ідеї витають у повітрі. Протягом останнього року йшов наступ на місцеве самоврядування, спочатку нас лякали достроковими виборами, потім – виборами в обласних центрах, потім – змінами до Конституції, потім – партизацією виборів, зрізали ГФРР (кошти по лінії Держфонду регіонального розвитку, - ред.), кошти на соцекономрозвиток і так далі.

Серед мерів почало наростати невдоволення, і це в різних форматах обговорювалося, як у приватних розмовах, так і на Асоціації міст України.

– Цієї весни?

– Так. Після того, як почалася епідемія, на одному з ефірів Савіка Шустера мери зробили демарш і сказали, що центральна влада не хоче з нами вести ніякого діалогу. Президент відреагував, у нас було кілька селекторних нарад. Ми сподівалися, що на цих нарадах ми будемо говорити не тільки про проблеми, пов'язані з епідемією, але й місцевого самоврядування в цілому.

Коли ми прийшли на цю нараду, виглядало це так: усі регіони України, мери облцентрів, голови облрад і губернатори. І кожен зачитував з папірця, скільки у нього хворих, скільки тестів зроблено, яку кількість апаратів ШВЛ куплено і так далі. Тобто це була профанація. Таких нарад було кілька, і ми зрозуміли, що це все безглуздо.

На одній із zoom-конференцій Асоціації міст була жвава дискусія про те, що давайте скоріше визначатися, тому що йде згортання прав місцевого самоврядування. Це офіційна частина. А неофіційна – ми ж усі з усіма розмовляємо.

Ми давно дружимо з Сергієм Сухомлином (мер Житомира, - ред.), кілька років, і він мені каже: ми створили партію з Сенкевичем (мер Миколаєва Олександр Сенкевич, - ред.), ідемо вдвох, що ти думаєш з цього приводу. Я сказав: давайте об'єднуватися, потім приєднався Каспрук (мер Чернівців Олексій Каспрук, - ред.), в результаті вийшло так, що всі з усіма почали зідзвонюватися, і вийшло, як вийшло.

– Віталій Кличко в цих процесах брав участь? Чому він не об'єднався з вами?

– Звісно, брав. Ми пропонували Віталію неодноразово, офіційно і неофіційно, я йому це навіть пропонував у прямому ефірі. Але він прийняв своє рішення і пішов від УДАРу. Чому він прийняв таке рішення – треба запитати у нього. У мене є своя версія...

– Яка?

– Мабуть, він думає, що таким чином він вибудує стосунки з Офісом президента, вони йому дозволять отримати знову посаду голови КМДА та інше. Це лежить на поверхні, але його мотивацію може оцінювати тільки він, а я можу тільки міркувати.

– З мерів великих міст – Київ, Дніпро, Одеса, Харків, Львів – у партії виявилися тільки ви. Чому не вдалося залучити інших?

– Я б не ставив так питання, про великі міста. Ми ж скрізь підкреслюємо, що ми не партія мерів, хоча нас так маркують і ми, напевно, від цього маркування вже не відіб'ємося.

– До речі, чому ви відбиваєтеся? "Партія мерів" – цілком зрозумілий бренд, вже обкатаний в медіа.

– Ми хочемо бачити себе партією місцевого самоврядування. "Партія мерів" – нехай буде народною назвою, ми не проти.

Наприклад, по Західній Україні ми ведемо переговори з різними депутатами обласних рад, колишніми народними депутатами. У Рівненській області до нас вступили в партію кілька депутатів міської та обласної рад. Тобто це не партія мерів, це партія лідерів місцевого самоврядування. Ми не хотіли б себе обмежувати парасолькою партії мерів. Тим більше, це не зовсім коректно по відношенню до колег.

Коли ми на самому початку вели переговори, нам говорили: ми б до вас пішли в партію, але ви "великі", ви мери обласних центрів, ви нас затрете. Плюс, ми зараз у партію вже кооптували представників асоціації сільських і селищних громад. Коли була введена партизація з 10 тисяч (вибори в містах, де проживає від 10 тисяч виборців, будуть проходити за пропорційною системою, - ред.), люди з цього приводу дуже сильно задумалися.

Якщо в народі нас будуть називати "партія мерів", то чому ні, але ми хочемо об'єднати всіх людей, яким близька ідея захисту прав місцевого самоврядування.

Що стосується великих міст – у кожного з мерів "мільйонників" є свій політичний проект, досить розкручений. Андрій Іванович (Садовий, - ред.) навіть з ним в Раду ходив. Віталія ми вже обговорювали. У Геннадія Леонідовича (Труханова, - ред.) і Геннадія Адольфовича (Кернеса, - ред.) є своя історія: "Довіряй справам", Блок Кернеса.

Але це не говорить, що ми з ними є опонентами. І в рамках Асоціації міст, і в рамках горизонтальних зв'язків ми обмінюємося інформацією, підтримуємо один одного. Тому я не можу сказати, що в майбутньому наші шляхи не зійдуться, вже після місцевих виборів. Консультації тривають, і зараз до нас щодня додаються мери, нехай невеликих міст, з населенням 40-50-100 тисяч осіб. Вже зараз ми можемо розраховувати на близько 20 мерів.

– Ви говорите про майбутнє. Мова про парламентські вибори?

– Так, ми цього не приховуємо. З урахуванням політичних процесів в країні ми розуміємо, що рано чи пізно Україна може увійти в дострокову парламентську кампанію.

Пройдемо місцеві вибори, а далі будемо дивитися по економічній ситуації. Звичайно, монобільшість в нинішньому вигляді президент створити вже не зможе. Але до нього має прийти розуміння (і я сподіваюся, воно поступово приходить): якщо ти отримав абсолютну владу, то у тебе і абсолютна відповідальність.

– При цьому дуже складно уявити партію, в якій будете одночасно ви, Кернес і Садовий. У цієї партії апріорі повинен бути певний національний порядок денний, зокрема і з принципових питань, починаючи від історії і закінчуючи війною на Донбасі. Як це все можна об'єднати і чи є в цьому взагалі сенс?

– Ми теж ставимо собі ці питання. Я не хочу зупинятися на Геннадію Адольфовичу і Андрію Івановичу...

– Це просто яскравий приклад.

– Так, це як різні полюси. Але я б хотів піти від персоналій. Хтось може подобатися в партії, хтось може не подобатися. Але, скажімо, питання "проросійськості" Геннадія Труханова – хоч він і не з нами – дуже сильно перебільшені в масовій свідомості. І зокрема й журналісти доклали руку до демонізації його образу.

Якщо ми будемо розбирати персоналії, ми не зможемо відстоювати програмні речі. Звичайно, ми будемо вибудовувати загальнонаціональну позицію, буде широка партійна дискусія, ми будемо висувати якісь програмні речі, і той, хто з ними буде згоден, зокрема щодо вектору руху України, той повинен буде підписати наш національний маніфест. Поки про це говорити рано, тому що це не порядок денний місцевих виборів. І незалежно від того, де ми проживаємо, у нас немає розбіжностей стосовно прав територіальних громад. Нам нема чого ділити.

Програмні речі, які ми озвучуємо, повинні бути зрозумілі виборцю. Для того, щоб переобратися на місцевих виборах, переважній більшості мерів немає необхідності робити партію. Тому ми говоримо про те, що ми дивимося на крок уперед. Тим більше, зараз, зокрема у зв'язку із створенням партії, на нас чиниться колосальний тиск, і адмінресурс, і кримінальні справи пачками друкуються.

Останній приклад – відсторонення від посади мера Чернівців Каспрука. Думаю, тут не обійшлося без "добрих порад" з Офісу президента. Фактично, Чернівці обезголовили. Це маркер, не може бути такого, щоб всенародно обраного мера усували депутати. Вони не представляють територіальну громаду, вони представляють лише себе в рамках свого округу.

Цю неприйнятну практику треба змінювати на законодавчому рівні, це плювок в обличчя виборців. Тим більше, до виборів залишилося три місяці. Якщо чернівчанам не подобається Каспрук, вони його не переоберуть. А навіщо за три місяці його збивати, і паралізовувати місто?

– Ви критикуєте владу за її ставлення до місцевого самоврядування. В той же час сама влада підкреслює, що саме зараз активно йде децентралізація, прийняли нове районування, на осінь планується внесення змін до Конституції щодо децентралізації.

– Чому я системно критикую можновладців? Тому що вони говорять одне, а роблять інше. У нас з ними різний світогляд. Ми вважаємо, що місцеве самоврядування – рятівне коло для влади. Ми вважаємо, що всі речі, пов'язані з поліпшенням життя людей на місцях, з благоустроєм, з інфраструктурою, потрібно віддати вниз. Ми не претендуємо на зовнішню політику, оборону, економіку, реформи – їм є чим займатися. Але вони фактично будують КПРС під гаслами того, що вони роблять децентралізацію.

Подивіться на останнє районування. Вони зробили міста, Харків, Дніпро, Одесу, фактично районними центрами. Тепер на субрегіональному рівні над нами будуть стояти керівники районів. Харківський район – це мільйон сімсот тисяч осіб, а Щастинський – 82 тисячі.

Це все робиться, оскільки вони розуміють, що місцеві вибори вони програють, тому вони хочуть зубами втриматися через якісь механізми, щоб впливати на регіональну політику. Якою б димовою завісою не покривалася ця ситуація, про жодну децентралізацію мови бути не може.

– Партизація в містах від 10 тисяч виборців теж вкладається в цю схему?

– Так, і плюс ще імперативний мандат. Якщо ви згадаєте моє виступ на з'їзді Порошенка (форум "Від Крут до Брюсселя" в січні 2019 року, на якому Петро Порошенко оголосив про намір йти на другий термін, - ред.) – а я не відмовлюся від жодного свого слова – то основна моя теза тоді була про прийняття муніципального кодексу. У ньому були би чітко розподілені повноваження між центральною владою і місцевим самоврядуванням. Але ніхто не хоче цього чути.

Я часто розмовляю із західними дипломатами, і вони говорять те ж саме. Взагалі нічого не треба придумувати, є Європейська хартія місцевого самоврядування, візьміть її і просто імплементуйте в чинне законодавство, зробіть як в Польщі чи Німеччині. Але вони зазвичай намагаються піти своїм шляхом, щоб контролювати. Будується КПРС, у якої досі немає ані осередків на місцях, ані штабів, ані сильних лідерів. Ви ж бачите нового кандидата на посаду мера Тернополя.

– Ви про актора-коміка Віктора Гевка, якого висуває "Слуга народу"?

– Так. При тому, що Сергія Надала (чинний мер Тернополя, - ред.) немає в нашій партії, він буде балотуватися від "Свободи", але це хороший мер, по виконаним обіцянкам він на першому місці в країні, я – на почесному третьому. У нього рейтинг під 80%, і виставляти проти нього коміка...

– Справа в кризі кадрів, про яку постійно говорить Зеленський?

– Мені важко це коментувати. Зрозуміло, що у нас республіканська партія, ми будемо намагатися заходити у всі територіальні громади. Але є очевидні речі. Наприклад, ми в Києві не будемо виступати проти Віталія, навіть якщо він не в нашій партії.

– Від вас в Києві кандидата не буде?

– Ні. По-перше, тому, що він наш колега, по-друге, тому, що є очевидні речі, навіщо грати в те, що насправді не злітає: в коміків або одіозних народних депутатів проти шанованих мерів. Або у лікарів. Можливо, вони хороші лікарі, як, наприклад, пан Ляшко (головний санітарний лікар Віктор Ляшко, - ред.), ходили ж розмови, що його теж хочуть рухати. Мені важко коментувати подібного роду кадрові рішення.

– Тобто у шанси Ірини Верещук перемогти Віталія Кличка ви не дуже вірите?

– Я не вірю в ці шанси. Навіть з урахуванням того, що вона – колега, а до колег у нас є певного роду пієтет, але столицю не можна порівнювати з районним центром у вісім тисяч людей. Під керівництвом Ірини Верещук було менше людей, ніж працює в київському метрополітені, розумієте?..

– Повернемося до питання децентралізації. Зараз готується великий законопроект про внесення змін до Конституції, глава профільного комітету ВР Андрій Костін в коментарі РБК-Україна розповів, що його обговорюють з усіма профільними асоціаціями місцевого самоврядування. Що нам чекати від цього закону?

– Зі мною взагалі не радилися. Мене не помічають. У мене немає ніяких контактів ні з Офісом президента, ні з профільним комітетом, ні з міністерствами, ми існуємо в паралельних всесвітах. Я скептично ставлюся до їх різного роду ініціатив. Це теж в якійсь мірі симулякр.

Коли президент подав свій перший проект закону про децентралізацію (відкликаний у січні цього року, - ред.), я вам поясню, як вони це обговорювали. Вони на базі громадських рад при ОДА створювали круглі столи, куди запрошували лояльних громадських діячів, і там щось обговорювали. Ні депутатів місцевих рад, ні мерів ніхто не кликав. Те, що підноситься в публічній сфері, не має нічого спільного з місцевим самоврядуванням.

Єдиний промінчик надії – при спікері Разумкові створена координаційна рада з питань місцевого самоврядування. На останній раді я був, і там була хоч якась видимість діалогу. Спікер ВР як, напевно, один із найрозумніших людей в цій компанії, намагається вести діалог, з усіма іншими діалогу немає.

– Заміна голови ОП з Андрія Богдана на Андрія Єрмака нічого не змінила?

– У нас з паном Єрмаком був селектор з мерами, один. Ми ніби добре поговорили, Єрмак сказав: я відкритий до діалогу, будь ласка, телефонуйте. Я подзвонив, але зворотного зв'язку не було. Це було пару місяців тому. У мене було питання щодо будівництва метро, я хотів пояснити, що його не треба торпедувати, що це великий проект, там турецький підрядник, обраний на міжнародному тендері під гарантії держави Україна.

І підряднику вже рік не дають дозвіл на вибухові роботи. Я хотів це сказати Єрмаку, але на мій дзвінок не відповіли, і мені не передзвонили. І в інших мерів теж не вийшло зв'язатися. Не знаю, може, пан Єрмак дуже зайнятий питаннями зовнішньої політики, мені важко це коментувати, але діалогу у нас немає.

– А за попередньої влади ситуація була кращою? У вас і у вашого близького соратника Геннадія Корбана – складна історія взаємин з Петром Порошенко.

– До Петра Олексійовича ми ще повернемося, але те, що відбувається зараз, виглядає зовсім непривабливо. Кожен день у нас у мерії проходять обшуки. Цим займаються Генпрокуратура разом з СБУ, хоча СБУ має займатися сепаратистами і терористами, а не муніципалітетами.

Три місяці вже заступник генпрокурора живе в Дніпрі, вони витребували всі кримінальні справи, перевернули все, що можна. Доходить до абсурду, коли спецназівці приходять на підприємство і вимагають дати тендери, їм кажуть, що вони всі і так висять в інтернеті, не потрібен обшук! "Ну, так роздрукуйте їх". Їм роздрукували, вони і пішли.

Був у нас обшук в земельному управлінні. Десь півроку тому я зробив заяву про те, що одне місцеве кримінальне угруповання підробило документи, за старими актами вивело кілька гектарів землі з комунальної власності та продало їх на підставні фірми. Ми самі це знайшли в результаті аудиту, я сам написав заяву в правоохоронні органи, мерія визнана потерпілою у справі. І через півроку до нас за мою ж заявою прийшли з обшуком і починають вилучати документи, навіть не пов'язані з цією справою.

Мін'юст нам блокує реєстрацію обласних організацій партії, і не тільки "Пропозиції", але й інших нових партій. Мер одного з міст подав документи на реєстрацію, йому відмовляють, кажуть, що у нього неправильний статут. А цей мер повністю переписав статут партії "Слуга народу", тільки помінявши назву. Він показує це, а йому кажуть, що це все одно неправильний статут.

При Порошенку – в 2015 році було точно так, як і зараз. Я і тоді йшов на вибори, був спецназ, бронетранспортери, автоматники ганяються за Корбаном. Минуло п'ять років – нічого не змінилося. Буквально кілька днів тому до нас приїхали вісім автобусів "Фольксваген Транспортер" з СБУшниками, і вони тут гасали по місту і робили маски-шоу.

Порошенко хоча б підтримував якусь видимість діалогу. Тоді ти хоча б розумів, з ким розмовляти: Ложкін, Ковальчук, Гройсман, ти розумів по проблематиці, до кого подзвонити і тобі дадуть відповідь. А тут ти просто кричиш в порожнечу.

Ти не розумієш, з ким розмовляти: з Зеленським, з Єрмаком, а, може, з Ігорем Валерійовичем Коломойським, який теж підрулює різними процесами, зокрема й правоохоронними органами. Це взагалі неправильно, після всіх обіцянок, "нових стандартів" і т. д.

– Раз ви самі згадали про Коломойського – чому відносини всередині вашої команди так зіпсувалися? І хто, на вашу думку, Коломойський для України зараз? У 2014 році патріотичні українці були в захваті від його дій в Дніпрі, а зараз – м'яко кажучи, в шоці від його заяв про необхідність брати кредити у Росії і про російські танки під Варшавою.

– Мені важко про нього говорити, тому що Ігор Валерійович у нас коливається з лінією партії. А його партія – це партія грошей. Там, де гроші, там його батьківщина.

Що у нас з ним сталося? Є суб'єктивні і об'єктивні причини. Суб'єктивна причина в тому, що він мене завжди недолюблював. Я ж ніколи у нього не працював, що б там не розповідали, я ніколи не був співробітником Приватбанку, він для мене не був начальником. І хамити мені, вести себе некоректно, я нікому не дозволяю, я не хочу витирати плювки з обличчя. Якщо комусь із його оточення це подобається, то я цього терпіти не збираюся.

Об'єктивна причина – коли ти сидиш у кріслі мера, ти розумієш, що ти повинен захищати інтереси територіальної громади. А все, до чого Ігор Валерійович доторкнувся у цьому місті, перетворювалося в тлін і прах: аеропорт, стадіон, футбольний клуб, недобудована баскетбольна арена, Будинок офіцерів, який придбало його оточення, і який зараз стоїть у руїнах і так далі. Я можу назвати більше десяти кейсів, де Ігор Валерійович і компанія пройшли по місту і залишилися одні руїни.

Коломойський і його оточення використовують максимальну геббельсівщину на підконтрольних їм медіа-майданчиках: є вулиця, а вони говорять на своїх телеканалах, що цю вулицю змило. Запускають відвертий фейк, що в метро вкрали 370 мільйонів гривень і дають повідомлення СБУ, яке цього ніколи не говорило. Потім витирають це з сайтів, але гугл-кеш пам'ятає все.

– Виходячи з ваших слів, у 2014 році, коли Коломойський організовував процеси в Дніпрі, це був просто прагматичний бізнес-інтерес?

– Я не можу говорити, про що він думав. У мене була ілюзія, що, коли людина разом з країною проходить такі випробування, у неї має щось змінитися в голові. На жаль, у Ігоря Валерійовича нічого в голові не змінилося. Ось я поміняв свої світоглядні підходи, а він – ні. Ось історія з "Центренерго", про яку говорять усі, президента і СБУ не цікавить, їх цікавлять мери і муніципалітети.

У мене є питання і до Кличка, чому в рамках Асоціації міст він не збере з мерів регіональні кейси і не прийде до Івана Баканова і не скаже: шановний Іван Геннадійович, за останні півроку ввірене вам відомство в муніципалітетах розслідує тисячі кримінальних справ, по всій країні. А скільки у вас кримінальних справ проти терористів, сепаратистів, пов'язаних із зовнішньою агресією? Мені здається, статистика буде не на користь СБУ. Але тільки Віталію Володимировичу це не цікаво.

У Вінниці СБУшники шукають сіль, вкрадену на посипання доріг, у Кіровограді – розбираються з зовнішнім освітленням.

– Повернемося до Коломойського. Опоненти Зеленського рік тому впевнено говорили, що він повністю керує новообраним президентом. Зараз же в команді президента вказують, зокрема, на "закон по ПриватБанку", і кажуть, що Коломойський – зовсім не друг Зеленського.

– Оскільки я не вхожий у великі кабінети, я не володію повнотою інформації, я можу просто міркувати в цілому. Ситуацію треба розглядати не в розрізі персональних відносин Зеленського та Коломойського. Її треба розглядати від того, що нинішня влада володіє всією повнотою: монобільшістю, урядом, контролем над правоохоронними органами. І з урахуванням низької якості менеджменту та низької якості кадрового ресурсу, їхня влада – рихла. І такі люди, як Ігор Валерійович, на горизонтальному рівні підрулюють цілими шматками влади.

Плюс йде конвергенція неприязні до мене з боку центральної влади. Коломойський може з Володимиром Олександровичем бути в чомусь не згоден і не солідарний, але в плані неприязні до мене у них точки зору збігаються. Тому фактично Дніпропетровську область починають віддавати Ігорю Валерійовичу на відкуп. Він тут призначає і знімає прокурорів, намагається впливати на кадрову політику по іншим силовикам, підрулює облрадою через своїх поплічників і т. д.

Коли такі шановні люди, як Михайло Саакашвілі – і навіть президент – заявляють, що місцеве самоврядування – це сепаратисти, то нехай вони краще дивляться не сюди, а в бік Ігоря Валерійовича, якому фактично Дніпропетровську область віддають в якості феодального князівства.

І якраз "народну республіку" будуть не всенародно обрані мери створювати, а такі люди, як Ігор Валерійович, яким відвалюються цілі шматки влади, якими вони на горизонтальному рівні намагаються підрулювати, десь правоохоронцями, десь людьми з Офісу президента, десь урядом.

– А в чому причина неприязні з боку президента? У вас була якась історія відносин до його приходу в політику?

– Я знаю відповідь на це питання, але не хотів би передавати приватні розмови, це неправильно. З президентом ми були знайомі ще до того, як він пішов у політику. Я не можу сказати, що ми були друзями або приятелями, але ми нормально спілкувалися. І в той момент, коли він вирішив йти в політику, моя принципова позиція як громадянина полягала в тому, що йому нема чого там робити.

І я це озвучував не тільки публічно, але і непублічно. Багато речей, про які я говорив, починають збуватися. Тому, напевно, мене не люблять за гострий язик, за те, що я не приховую свого ставлення до провалів політики влади. Але ми ж живемо у вільній країні, і я маю право на свою позицію. Нехай президент подумає: може, йому краще мати стосунки з людьми, які йому говорять правду в очі, ніж з якимись лизоблюдами.

– Це президент координує тиск на мерів, про який ви постійно згадуєте?

– Я не думаю, що прямо президент сидить і нацьковує силовиків на мерів. Але у нас в країні силовики реагують на сигнали. От мене намагаються знищити, шановні люди з влади передають привіти, кажуть: ти повинен написати заяву, звільнитися, або напишеш заяву, або тебе посадять. Ну, нехай садять.

Якщо ми говоримо про сигнали. Пам'ятаєте мою суперечку з президентом щодо мосту? Я довго намагався розібратися, хто ж це координує всі кримінальні справи навколо цього: мій колишній друг Андрій Богдан чи його друг Руслан Рябошапка. Все це мерзенне шоу закінчилося нічим, хоча вісім людей опинилися в СІЗО.

Сильні світу сього сидять, игикають, кажуть, що всі не без гріха, що треба розібратися, що не може бути такого, щоб ніхто не крав, а де ж посадки, в такому роді. І силовики це слухають і діють. Вони хочуть "показувати роботу". Новини потрапляють в офіційні заяви, про це пишуть ЗМІ, а потім виявляється, що кримінальної справи взагалі не існує, її навіть у ЄРДР немає.

– Які перспективи ви бачите у "Слуги народу" на цих виборах, зокрема у вашому регіоні?

– Якщо ви бачили останні рейтинги, то по всій країні у шановних "слуг народу" перспективи зовсім нехороші, і незрозуміло, якими ці перспективи будуть до жовтня. Негатив накопичується, передвиборні обіцянки не виконуються, між очікуваннями і реальністю не просто прірва, а всесвіт. Але у кожної людини є поняття психологічної самокомпенсації. Вони не можуть зізнатися собі, що помилилися у виборі, але рано чи пізно настане прозріння.

Бо на партію і на мерів йде такий колосальний накат – нинішні владоможці розуміють, що місцеві вибори приведуть до певної делегітимізації влади. Після "зеленого цунамі" на президентських і парламентських виборах вони покажуть, що масове розчарування знайшло підтвердження в умах виборців. Тому використовуються будь-які способи, щоб цієї делегітимізації уникнути.

– Ви вже знаєте, хто буде вашим опонентом від "Слуги народу" на мерських виборах?

– Я не знаю, думаю, про це не знає навіть Володимир Олександрович Зеленський. Ми міряли всіх, я перемагаю будь-якого кандидата від "Слуги народу" з розривом у три рази. Більш того, за останнім тенденціям шанси вийти у другий тур з'явилися зокрема у моїх давніх завзятих опонентів – Олександра Вілкула та Загіда Краснова. Бо якщо вони піднажмуть, то, може, я зайду в другий тур не зі "слугою народу", а з кимось із них. Це те, про що не можна було подумати навіть місяць тому.

– А що такого сталося за цей місяць?

– Починаючи від замовлення повій в Раді і закінчуючи заявами про неповноцінних або неякісних дітей. А дачі, а кортежі, які не снилися навіть Порошенко. Я це точно знаю. Коли до нас в місто приїжджав Порошенко, у нього було дві-три машини, навіть ми за ним бовталися в автобусі по дорозі. А зараз у кортежі 50 машин з мигалками, люди все це бачать. Тобто ніякі вони не нові, а такі ж як старі, тільки ще гірші.

– Місто Дніпро зараз оживає після епідемії і карантину? Що з бізнесом, зокрема дрібним і середнім, який представляю сферу послуг, що з надходженнями до бюджету міста?

– Якщо лічити прямим рахунком, то Дніпро через ці всі танці з бубном навколо децентралізації та епідемії втратив три мільярди гривень. Мені важко говорити, наскільки оживає бізнес, ми кожен місяць продовжуємо пільги ФОПам, але ситуація абсолютно не обнадійлива.

Якщо офіційно кажуть, що ВВП впав на 8%, то неофіційно цифри будуть значно більшими. Якщо ми говоримо про прямі втрати бюджету, ми це бачимо по ПДФО, то люди стали менше платити податків, бо фактично вони починають діставати останнє з кишень. Тому у мене дуже песимістичні прогнози.

Ми намагаємося пожвавити кредитування, ми давно працюємо з держбанками, це кошти на інфраструктурні проекти, які зокрема і створюють робочі місця. Але в зв'язку з колосальною навалою від правоохоронних органів, мені здається, що скоро ніхто не захоче зв'язуватися з бюджетними грошима. Візьміть будь-яку історію, від дитячого харчування в школах до фарбування під'їздів, на наступний день заїжджають: СБУ, МВС, ДБР і т. д.

За останні пару років щодо мерії було порушено близько 300 кримінальних справ, до суду дійшли тридцять, а обвинувальним вироком закінчилася тільки одна. Їх завдання – забігти, принизити, посадити, зламати долю людини. А потім в судах ці справи валяються роками, але це вже нікого не цікавить.

Конкретний приклад – справа мера Шаповала, це місто Покров, який займає перше місце у всіх антикорупційних рейтингах. Я його зокрема брав на поруки. Справа стосується ремонту дахів. Слідчі дії проведено 31 січня, вони залізли на дах, випиляли шматок рубероїду, нібито не так укладеного або неправильної товщини, а експертиза щодо цього рубероїду була зроблена ще 15 січня. Це не те, що білими нитками шито, це взагалі бєспрєдєл. Суддя побачила і відразу віддала нам на поруки.

Мери потребують колективної безпеки, і у мене питання, чому Кличко відмовчується з цього приводу. У кожній мерії, від Чернігова до Тернополя, по 50-100 кримінальних справ. Приходять правоохоронці до мерів невеликих міст. "Півтора відсотка – і ми не помічаємо ваших проблем. – Так у нас немає проблем. – А, ну якщо так, то значить, будуть".