Поки в ЗМІ обговорюють питання про миротворців ООН на Донбасі, прорив кордонів екс-головою Одеської обласної державної адміністрації Міхеїлом Саакашвілі, в банківському секторі, схоже, по-тихому готують чергову кампанію по зачистці.
Варто відзначити, що подібні новини насправді забезпечують необхідну димову завісу, перемикаючи увагу громадськості від протестів ошуканих вкладників, які щодня штурмують НБУ, вимагаючи повернути свої гроші. До речі, можливий збиток, що зазнала економіка України за останню пару років, внаслідок банківських операцій Гонтаревої-Рожкової, вже, за деякими підрахунками, перевалив за трильйон гривень.
Всі банки, які зникли з фінансової карти країни за останній час, "зливалися" за однією схемою – спочатку вони наповнювалися депозитними вкладами фізичних і юридичних осіб, які виводилися на офшори, потім банки оголошували про "фінансові" проблеми і отримували щедрий рефинанс НБУ, а потім і гроші, і банки безслідно пропадали.
В результаті банків з українським капіталом майже не залишилося і, за прогнозами фінансових аналітиків, незабаром зможуть вижити тільки банки з іноземними інвестиціями, оскільки всі вітчизняні фінустанови, які не підуть на "змову" з НБУ, можуть просто зачистити. Задача проста - встигнути обвалити усіх, залишивши тільки банки, наближені до провладних "сімей", дочок європейських і російських структур.
Що цікаво, незважаючи на ситуацію на Донбасі російські банки дуже непогано себе почувають в Україні. Ситуація із закриттям структур з "північним" капіталом просто заморожена. Той же Свербанк продовжує роботу, беручи депозити, обслуговуючи рахунки українців, кредитуючи населення і розвиваючи свою інфраструктуру. Більш того, Свербанк навіть примудряється отримувати ліцензії на продовження роботи. Очевидно, він входить в список "білих російських банків", про які у свій час заявляла глава НБУ Валерія Гонтарева.
Ситуація з Гонтаревою ще цікавіша. До недавнього часу вона була втіленням "банківського зла": з нею боролися всі, кому не лінь. Їй дісталася порція гнівної критики і вимоги про відставку з боку Юлії Тимошенко, Олег Ляшко називав її зрадником і посипав стодоларовими папірцями під час її виступу з парламентської трибуни.
Більш тривалими у своїх спроба "змести" її з посади був нардеп Ігор Луценко, який провів ряд розслідувань, а потім інформував громадськість про результати слідства у справі правої руки Гонтаревої – Катерини Рожкової. Найбільш масштабну кампанію по Гонтаревій розгорнув Сергій Тарута – він випустив ціле досьє на главу НБУ, з яким обійшов всі "високі" кабінети і особисто роздав його нардепам, щоб переконати політичний істеблішмент в тому, що Гонтареву необхідно не просто звільнити, але й притягнути до кримінальної відповідальності.
Але варто було Гонтаревій піти у безстрокову відпустку і виїхати з країни – всіх борців з Валерією Олексіївною, як і не було. І тут виникає питання – чи Тарута, Тимошенко, Луценко і компанія досягли своєї невідомої широкий громадськості мети, або вони домовилися з Банковою про перемир'я? Цілком очевидно, що Нацбанком, через свого першого заступника Катерину Рожкову, продовжує керувати Гонтарева.
Можливо, всіх борців за прозору банківську сферу влаштовує, що головним банком України сьогодні фактично керує людина безпосередньо пов'язана через Андрія Рожка з російською владною верхівкою і по якому прокуратура, за даними ЗМІ, відкрила справу про фінансові махінації, ще в бутність Рожкової виконавчим директором Платинум банку?
Єдині, хто сьогодні створюють хоч якісь "рухи" під НБУ – "зажиттійщики" Євген Мураєв і Вадим Рабінович. Але, враховуючи думки політологів, що Мураєв став наближеним до Петра Порошенка, щоб через його "дует" з Рабіновичем спробувати "дістати" Сергія Льовочкіна, можна припустити, що Банкова просто використовує "За життя", як контрольований "паровий клапан". З допомогою нього, з одного боку, незадоволені діями влади можуть випустити пар, а з іншого – допомогти Мураєву-Рабіновичу, як "активній" опозиції, заробити додаткові відсотки на наступних парламентських виборах.
Окремим фронтом, у всій цій епопеї, виступав "Національний корпус" Азова. Їх акція зі Сбербанком виникла, як спалах, але залишила після себе багато питань. Здавалося, мета "бетонування" офісів Свербанку була зрозуміла, але остаточного результату ніхто не побачив. Чи це був скороминущий напад "патріотизму", або виконання чийогось "замовлення", адже, як згадувалося вище, Свербанк відчуває себе досить комфортно, а до Промінвестбанку вони так і не дійшли.
Тим не менш, саме дії Азова були найбільш ефективними, і, враховуючи близькість Гонтаревої до керівництва країни, обдуреним вкладникам банків і тим, хто знаходиться у зоні ризику, залишається розраховувати тільки на радикальні вуличні акції.
Крім ошуканих вкладників, настав час "напружитися" і вимушеним переселенцям – їх держава в принципі кинула напризволяще, а зараз почали з'являтися чутки про те, що глава Промінвестбанку Андрій Рожок своєю директивою дозволив банку не віддавати ВПЛам їх депозити. Пояснюється таке рішення досить банально – гроші "клались" у відділення банків, які зараз знаходяться на підконтрольних територіях, довести наявність там вкладів складно, тому поки що виплати людям можна заморозити, а не повертати депозити.
Аналітики ринку відзначають, що схема ліквідації банків вже випробувана і працює безвідмовно. ЗМІ навіть називають тих, хто не тільки розробляє ці схеми, але й допомагає їх реалізовувати – крім вже відомих усім Гонтаревої і Рожкової, журналісти "витягли" з тіні цивільного чоловіка Рожкової – Андрія Рожка.
До недавнього часу Андрій Рожок був одним з керівників того самого Свербанку, після чого зв'язково з російським капіталом очолив Промінвестбанк, як стверджують журналісти, за протекцією Катерини Рожкової. ЗМІ також припускали, що перед остаточною ліквідацією Платинумбанка, саме в Промінвест Рожка був переведений весь залишок коштів з його рахунків.
Окремі експерти відзначають, що найбільша проблема не в ліквідації банків, а в їх перепродажу в руки з капіталом "північних" сусідів. Якщо росіяни продовжать викуповувати наші банки, то близько 50% ринку, а відповідно і коштів українських вкладників, опиняться під контролем Москви, а покласти "за дзвінком" весь вітчизняний фінансовий ринок, при такому розкладі, справа не складна.
Відповідно, основна умова для збереження і розвитку банківського сектора, за словами експертів, – це ввести зобов'язання продавати банки тільки в українські руки, позначити "суворі" правила гри, щоб не допустити чергових фінансових "пилососів" і контролювати порядність всіх банківських операцій.
Враховуючи, що разом з кризою просіли і вітчизняні олігархи, аналітики пропонують ще один варіант – дроблення великих банків та їх продаж по частинах, під "залізні" держгарантії.
Який варіант обере керівництво України – питання риторичне. Чиновники воліють зберігати мовчання, пояснюючи це тим, що є важливіші справи; вкладників ніхто не чує, а крики патріотів про "зраду" і торгівлю з окупантами, поки що не виходять за межі Фейсбуку, і навряд чи незабаром переростуть в масові акції протесту.