Бомба для Синаю: чи є у Ізраїля ядерна зброя

В американських ЗМІ з'явилася інформація про ядерну програму Ізраїлю, згідно з якою, країна могла загрожувати своїм противникам атомною зброєю ще 50 років тому. Подробиці в матеріалі РБК-Україна. 

Серед конспірологічних тем, таких як "Хто насправді потопив "Титанік" чи "Як і ким збудовані піраміди", є кілька, в обговоренні яких беруть участь навіть серйозні видання і справжні фахівці. Безсумнівним лідером тут є обговорення можливої ​​наявності у Ізраїлю атомної зброї.

Обговорення це ведеться чи не з перших тижнів існування держави, з роками обростаючи все новими доказами, як наявності, так і відсутності бомби.

Судячи із розсекречених у минулі десятиліття публікацій, Ізраїль зайнявся дослідженнями в області бойового застосування атома ще наприкінці 1940-х, щойно отримавши міжнародне визнання. Історик, фахівець з ядерних програм Ізраїлю Анвер Коен стверджував, що перший прем'єр-міністр країни Давид Бен-Гуріон був одержимий ідеєю отримання своєї бомби, вважаючи, що тільки володіння нею здатне запобігти новому Голокосту у не найдружнішому арабському оточенні.

"Так що, Енштейн, Оппенгеймер і Теллер (фізики, чиї розрахунки лягли в основу створення атомної і водневої зброї, - ред.) - до речі, всі троє євреї, - зробили для сполучених Штатів те, що має бути зроблено вченими Ізраїлю заради їх власного народу" - цитував Коен слова Бен-Гуріона.

Назва книги Коена, у якій наведена ця цитата - "Найбільш погано збережені секрети" - у неї також наводяться десятки, якщо не сотні статей, присвячених ізраїльській бомбі. Автор однієї з них - фахівець з національної безпеки з університету Кентуккі Роберт Фарлі - писав, що наприкінці 20-го століття недружні Ізраїлю Сирія, Іран і Ірак працювали над своїми ядерним програмами, майже прямо вказуючи на те, що єврейська держава навряд чи могла залишатися осторонь від розробки власної зброї.

Ті, хто дотримується версії відсутності у Ізраїлю своєї бомби, посилаються на те, що ізраїльтяни не мали будь-яких довгострокових програм обміну інформацією з державами, які мають свої ядерні арсенали. Було, мовляв, не дуже офіційне співробітництво з Францією наприкінці 40-х і якісь разові контакти з американцями - цього ж не досить для створення з нуля своєї зброї.

З цією логікою можна було б погодитися, якби на світі не було Південноафриканської республіки. Там теж почали працювати над своєю бомбою незабаром після Другої світової війни, активно співпрацювавши у цьому з американцями, але потім відносини ПАР з рештою світу різко пішли на спад. Режим апартеїду, що обмежував чорношкірих жителів країни навіть у базових правах, виявився під міжнародним санкціями. Обмеження стосувалися, у тому числі, і озброєнь. Південноафриканці не розгубилися і налагодили випуск власної стрілецької зброї, бойових машин, авіації і ... атомних бомб.

Є, однак, припущення, що бомби у ПАР були не свої. А ізраїльські. Про це свідчить протокол зустрічі у 1975 році міністра оборони Ізраїлю Шимона Переса з африканським колегою Пітером Ботою. Розсекречений вже після падіння режиму апартеїду, цей документ, зокрема, зафіксував такі деталі переговорів, як прохання Боти продати озброєння і у відповідь пропозицію Переса поставити боєголовки трьох різних розмірів.

Звичайно, документ може виявитися підробкою недоброзичливців Переса. Тим більше, сплив він тоді, коли політик займала пост президента Ізраїлю. Та й у тексті йдеться лише про боєголовки, без згадки про те, який заряд - ядерний чи ні - несуть вони в собі. Пролити світло на обставини тих часів могло б дослідження самих південноафриканських озброєнь. Але у 1989 році, незадовго до передачі влади чорношкірій більшості, уряд білих африканерів знищив шість вже готових бомб, одну, яка перебувала у процесі створення, і ліквідували завод зі збагачення урану. Однак, у будь-якому випадку, факт існування цих бомб прямо (якщо вони куплені у Шимона Переса) або побічно (якщо створені самостійно, причому в умовах міжнародних санкцій) підтверджує можливість наявності у Ізраїлю свого ядерного арсеналу.

Час від часу у самому Ізраїлі хтось із військових або чиновників починає розкривати якісь секретні деталі, офіційно діючої атомної програми країни, яка, щоправда, передбачає виключно мирне використання атома. Нічого доброго з цього зазвичай не відбувається. Так, ще у 1986 ізраїльські спецслужби викрали з Риму і вивезли до Тель-Авіву колишнього працівника центру ядерних досліджень у Дімоні Мордехая Вануну, який передав британським журналістам фото цехів центру і розповів їм про нібито налагоджене виробництво ядерних озброєнь. Звичайно, сам факт викрадення Вануну, який не є, до речі, фахівцем у ядерній енергетиці або озброєнні, не може бути підтвердженням того, що в країні діє збройна ядерна програма. Можна припустити, що Єрусалим, таким чином, захищав і програму мирного атома.

А відносно недавно у схожій ситуації опинився Іцхак Яаков - бригадний генерал у відставці, який брав безпосередню участь у програмі озброєння Армії оборони Ізраїлю у 60-70-ті роки минулого століття. У 2001 році 75-річного генерала заарештували за підозрою у розголошенні державної таємниці після того, як він повідомив журналісту деякі "секретні подробиці", які стосуються обороноздатності країни.

Як з'ясувалося буквально днями, Яаков, який помер у 2013 році, до арешту встиг поговорити не тільки з журналістом, але і з уже згаданим істориком Коеном. The New York Times публікує деякі подробиці розмов вченого і генерала, які відбувалися у 1999 і 2000 роках, але розповісти про зміст яких Коен вважає можливим тільки зараз.

Найголовніше в оповіданнях Яакова - повідомлення про те, що Ізраїль не тільки володів ядерною зброєю до Шестиденної війни 1967 року, а й всерйоз планував застосувати її.

За словами генерала, наведеними Коеном, у штабі збройних сил Ізраїлю розробили операцію підриву атомної бомби на одній з височин Синайського півострова перед наступаючими частинами єгипетської армії. Операція отримала кодову назву "Самсон".

"Метою було створення нових умов на землі. Умов, при яких великі держави були б змушені втрутитися, або тих, які змусили б єгиптян зупинитися і сказати: "Зачекайте, ми не були готові до такого", - наводить видання слова генерала.

Тоді, запевняв Яаков, бомба так і не була підірвана тому, що події розгорталися куди швидше, ніж припускали штабісти. Розпочата 5 червня, вже 10 червня війна закінчилася поразкою сил Іраку, Єгипту, Сирії та Йорданії. І необхідність у ядерному вибуху відпала сама собою.

Розповідь звучить досить правдоподібно і насичена подробицями, що вселяє довіру до неї. Але, на жаль, Іцхак Яаков - єдиний, хто повідав ці подробиці журналістам. Ніяких підтверджень його слів з інших джерел немає. Тому світу залишається тільки гадати: чи є у Ізраїля бомба або все ще немає?