Бойова торгівля: як Міноборони продає надлишки військової техніки

Міноборони має намір вже в цьому році продати понад 2 тис. одиниць військової техніки. Це майно відомство вважає зайвим. Втім, воно стає часті об'єктом для махінацій на ринку.

Цього року Міністерство оборони має намір продати більше двох тисяч одиниць військової техніки. Це майно відомство кваліфікує як надмірне і таке, що підлягає списанню. При цьому, реалізує таку техніку Міноборони не безпосередньо, а через уповноважених посередників. В результаті списана техніка продається на ринку за цінами в кілька разів дорожче, ніж визначили військові. До того ж надлишкове майно армії часто стає приводом для махінацій. І поліції при виявленні складів із застарілою технікою у цивільних осіб доводиться перевіряти її походження. При цьому експерти та волонтери вважають, що Міноборони продавало техніку, якої в 2014-2015 роках потребували військові у зоні бойових дій на Сході країни. Вони зазначають, що зараз вже істотного дефіциту техніки на фронті не відчувають, але не виключають ризики, при яких під виглядом списаної продається техніка, придатна для подальшої служби. Подробиці – в матеріалі РБК-Україна.

Продаж Міністерством оборони надлишкової або застарілої військової техніки, в той час як у військах періодично виникає її дефіцит – проблема, що стала актуальною ще в 2016 році. Тоді відомство запросило у Центру обліку надлишкового майна Міноборони близько 300 двигунів для танків Т-72. Втім, на момент подання такого запиту, двигуни, визнані раніше відомством надлишковим майном, вже були розпродані. В цьому році, в кінці березня у Житомирській області співробітники Національної поліції виявили 200 одиниць військової техніки, заховані в лісі для подальшого продажу. За фактом було порушено кримінальну справу, але в процесі розслідування військова прокуратура з'ясувала, що знайдені вантажівки, тягачі, БМП вже не належать армії, а продані на законних підставах приватній особі. Покупець намагався продати списану військову техніку в Інтернеті.

Як Міноборони продає армійське майно, яке офіційно іменується "надлишковим" і "відчуженим"? Порядок відчуження та подальшого продажу військового майна закріплений урядовою постановою №1919 від 28 грудня 2000 року. Згідно з документом, підлягають відчуженню "цілісні майнові комплекси, у тому числі військових містечок, будівлі, споруди та інше нерухоме майно, передавальні пристрої, всі види озброєння і військова техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку". Відчуження майна передбачає його зняття з балансу Збройних сил України (ЗСУ) та його подальший продаж уповноваженими підприємствами.

Міністерство має право продати надмірне або застаріле військове майно як юридичним, так і фізичним особам на тендерах. Такі аукціони проводяться щороку. При цьому Міноборони у разі необхідності, але не рідше, ніж раз у квартал повинно подавати на затвердження уряду списки надлишкового рухомого і нерухомого майна, придатного до реалізації. У відомстві РБК-Україна повідомили, що надлишковим вважається майно, "зняте з балансу армії в результаті скорочення або реорганізації ЗСУ, переформатування і переоснащення військових частин, а також застаріле і зняте з озброєння". Кабінет міністрів затверджує списки рухомого майна Міноборони, що підлягає продажу, на три роки, а нерухомість і земельні ділянки відомство може продати протягом п'яти років.

Відповідно до законодавства, вартість надлишкової військової техніки визначається Міноборони за спеціальною урядовою методикою. Для цього відомство вибирає на конкурсі оцінювачів, які складають звіт, вказуючи в ньому підсумкову ціну, за якою рекомендується продати техніку. Цей звіт формується з урахуванням технічного стану майна та вартості матеріалів. Продажем військової техніки займаються уповноважені підприємства, які підбираються на конкурсі і отримують винагороду, яка залежить від суми проданого майна.

У переліку відчуженого майна, опублікованому на сайті Міноборони, вказується, що шасі танка Т-55 коштує 75 тисяч гривень, вартість вантажівки Зіл-131 становить 16,5 тис. гривень. У той же час, в Інтернеті зняті з армійського балансу вантажівки аналогічної моделі приватні особи продають за ціною від 120 до 200 тисяч гривень. Різницю у вартості, встановленої Міноборони, і на ринку у відомстві РБК-Україна пояснили так: "Враховуючи, що Міноборони не працює з покупцями, питання контролю за використання та продажу надлишкового (списаного) рухомого майна після його відчуження не відносяться до компетенції і відповідальності Міноборони".

При цьому, в 2015-2016 році списане майно військові майже не продавали у зв'язку з тим, що техніка, навпаки, "поверталася до ЗСУ", уточнили в міністерстві. За даними Міноборони, в минулому році було продано техніки на 4,5 млн гривень, а в 2016 році - на 7 млн гривень.

На початок квітня в ЗСУ заплановано до списання 2353 одиниці техніки, повідомили виданню в міністерстві.

Втім, в уряді немає єдиної думки з приводу доцільності продажу списаної надлишкової військової техніки. Так заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука вважає, що в умовах воєнного конфлікту на Сході країни продаж техніки неприпустимий. "Я добре пам'ятаю, як у 2014 році, з початком проведення АТО все суспільство збирало гроші для покупки абсолютно непристосованих для бойових умов мікроавтобусів і джипів. А, в той же час, Міноборони продавало "надлишкове" військове майно", - заявив він виданню. За даними Міноборони, у 2014 році держава отримала близько 63 млн гривень, продавши 142 одиниці військової техніки.

"Коли, наприклад, 14-ій механізованій бригаді потрібно було їхати на фронт, техніка, яка була в розпорядженні військових, була не на ходу. Волонтери тоді, наприклад, 900 акумуляторів поставили військовим. Люди за свої гроші купували, іноді напівлегально, автомобілі і відправляли на Схід. За свої гроші купували КУНГи (великогабаритні кузови-фургони, - ред.) і обладнали в них пересувні бані для військових", - розповів Лою РБК-Україна.

"Про існування такого поняття, як "надлишкове військове майно" ми тоді, в 2014 році, не знали. Військові потребували всього для машин - від тих же коліс до тентів для кузовів і говорити про надлишки техніки для армії в умовах дефіциту було не можна, - пригадує волонтер Костянтин Зенкевич. – Приміром, на балансі 14-ї бригади перебували 1100 одиниць колісної техніки, з якої в строю було тільки 10%. Багато запчастин було знято і продано раніше, і запчастини, двигуни, коробки передач, колеса, акумулятори довелося докуповувати волонтерам".

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергій Згурець розповів РБК-Україна, що в 2016 році схожа ситуація спостерігалася з дефіцитом двигунів для танків Т-72. Раніше, до початку бойових дій, Міноборони передало близько 200 таких двигунів до Центру обліку надлишкового майна, так як танки Т-72 були виведені з бойового складу української армії. Надалі, коли "сімдесят двійки" з баз зберігання повернули для посилення бойового потенціалу бригад, виникла необхідність і в танкових двигунах. Міноборони направило в Центр запит на повернення двигунів, які, за неуточнених причин у війська повернуті не були.

"Взагалі, з 2014 року обсяги продажу Міноборони військового майна істотно знизилися, порівняно з попередніми роками. Деякі категорії військового спорядження були виведені з переліків, придатних до реалізації. Значну частину Міноборони використовувало як ремонтний фонд для відновлення штатної техніки в бойових частинах", - говорить експерт.

Втім, зараз вже істотного дефіциту військової техніки бойові частини ЗСУ не відчувають, кажуть волонтери. За словами Костянтина Зенкевича, в цьому році військові рідше звертаються до волонтерів, і в основному з проханнями про купівлю запчастин для вантажівок. "Зараз в основному військові самі намагаються вирішити свої проблеми", - уточнив волонтер.

Що стосується самого механізму продажу Міноборони надлишкового військового майна, то юридично процедури відповідають нормативно-правовій базі, зазначив Сергій Згурець. Якщо і можливі якісь махінації зі списаної технікою, то вони відбуваються "на місцях". "Можливі, звичайно, ситуації, коли покупці можуть перебувати у змові з керівництвом військової частини, і тоді техніку, приміром однієї категорії можуть оцінити за критеріями більш дешевої, і реалізувати за меншу ціну. Але тоді "у справі" повинні бути представники СБУ і прокуратури, які зазвичай уважно стежать за тим, як Міноборони продає військове майно. Але в цілому, армія природно, повинна позбавлятися від непотрібного майна", - резюмує Згурець.