Блокада Криму: жвавий старт, туманні перспективи

Про початок блокади адміністративного кордону Херсонської області з окупованим Кримом лідери кримських татар Рефат Чубаров та Мустафа Джемілєв оголосили на початку вересня. Невідомо, скільки організатори розроблювали план дій з організацією перекриття руху для вантажівок на півострів, але зрозуміло одне, - чіткого розуміння, скільки триватиме акція в них немає. Тим паче, виконання вимог, які висунули організатори - забезпечення прав людини в Криму та скасування вільної економічної зони на півострові - поки що має туманну перспективу.

Утім, вже у перший день блокади у Чонгарі деякі представники координаційного штабу порівнювали блокаду Криму з Майданом, який теж на початку мав туманні перспективи. Кореспондент РБК-Україна вирушив на кордон з Кримом, аби особисто побачити, як виглядає блокування автотранспортних артерій до окупованого півострова.

Чонгар. Акція не без піару

Автобус з журналістами та активістами із Києва приїжджає у Чонгар, що знаходиться біля адміністративного кордону Криму, з самого ранку 20 вересня, за кілька годин до того як почнеться блокада півострова. Перед селом проїжджаємо повз два блокпости: один організований ДАІ, інший - людьми у військовій формі. Як згодом з'ясується, це бійці спеціального батальйону МВС "Херсон".

Напередодні заступник начальник Головного управління МВС України в Херсонській області Ілля Ківа заявив, що батальйон буде допомагати блокувати в'їзд до Криму вантажівкам. Утім, деталей участі міліцейського підрозділу у акції він не розповів.

Проїхавши Чонгар, ми попрямували на сам кордон до пропускного пункту.

- Все, приїхали? Тут будемо блокувати? - питає один із пасажирів.

- Так, ось митниця, - відповідає водій.

Втім за мить з'ясовується, що блокування буде у самому Чонгарі, а не безпосередньо на митниці. А на кордон ми приїхали, аби підвезти кількох пасажирів, які добираються на півострів.

Проте, за ці кілка хвилин нашого перебування біля пункту пропуску прикордонники встигли двічі звернути на нас увагу.

- Не фотографуйте тут, - звернувся один до кореспондента РБК-Україна. - Ви вже встигли сфотографувати?

Почувши негативну відповідь, він одразу втратив цікавість і пройшов повз.

- Пасажири, проходьте! - підійшов інший прикордонник, показуючи долонею в бік Криму.

Але коли він почув, що ми не їдемо в Крим, перестав наполягати.

- Ви в курсі, що сьогодні вас почнуть блокувати? - спитав в нього кореспондент РБК-Україна.

- Так, - відповідає коротко і неохоче.

- І як ви підготувались?

- Підготувались, - демонструє небажання обговорювати цю тему прикордонник, після чого ми на автобусі повертаємось в Чонгар.

Зупиняємось на тій самій трасі, але вже у межах села. З одного боку дороги - ринок, з іншого - місце колишнього базування українських прикордонників. Минулого року під час окупації Криму тут встигли пожити і російські військові, а наразі тут вже обживається "Правий сектор". До них приєднуються самооборона Майдану і айдарівці. Хто з них "колишній", а хто й далі числиться в офіційних списках своїх формувань, зрозуміти складно.

Фото: база, на якій розмістилися представники "Правого сектору" та інших формувань

Новоприбулих зустрічають люб'язно, обіймаючи, та запрошують всередину бази, показують апартаменти. У кількох кімнатах на підлозі розкидані спальні мішки. Одна з кімнат переоблаштована в кухню.

У дворі стоїть довгий дерев'яний стіл, за яким вже хтось снідає. Стіл накритий достатньо скромно - чай, консерви, майже порожня коробка з-під бубликів.

Входи і найвищі точки бази прикрашені прапорами кримськотатарського народу, жовто-синіми та червоно-чорними стягами.

З іншого боку траси, одразу навпроти бази, вже встановлена велика палатка - тут розташований координаційний штаб, а також базуються журналісти кримськотатарського каналу ATR, який після окупації півострова вимушений був переїхати у Київ. За дивним збігом обставин, власник каналу ATR бізнесмен Ленур Іслямов пізніше стане головою координаційного штабу з блокади Криму.

Біля палатки стоїть імпровізована сцена зі свіжих дощок. Ближче до вечора їх використають для облаштування підлоги у координаційні палатці та стола на вулиці.

Фото: виступ Рефата Чубарова з імпровізованої сцени

Попри те, що початок блокування Криму заплановано на 12 годину дня, підготовка до нього починається з самого ранку. Під'їжджає кран, який починає складати на причеп вантажівки бетонні блоки для блокпостів. З обох боків від штабу приблизно на однаковій відстані камуфльовані активісти виставляють свої пости.

Таким чином водіям автомобілів, аби проїхати до Криму чи з нього, потрібно спочатку подолати один "зовнішній" блокпост (облаштований батальйоном МВС "Херсон"), два "внутрішніх" (споруджених кримськими татарами з іншими активістами), і на сам кінець - ще один "зовнішній".

Вже зранку у Чонгарі з'являється заступник начальника МВС України у Херсонській області Ілля Ківа з понад двадцятьма підлеглими із "Херсону". Вони шикуються і починають чітко виконувати накази Ківи. Злагодженість дій чи не найяскравіше відрізняє воєнізованих блокувальників від громадянських.

Ківа, одягнутий у військову форму без розпізнавальних знаків, командирським голосом пояснює: ДАІ розвертає вантажівки ще на в'їзді в область. Але потім виправляється: на в'їзді водії отримують лише рекомендацію не їхати далі. (За підсумками дня можна сказати, що водії до рекомендацій не дослухалися). За словами Ківи, у Чонгарі залучені 100 "херсонців", загалом по області - 500.

- Наша задача - дозволити мирно провести акцію. Ми підтримуємо волевиявлення українського народу, - відповідає Ківа завченими напам'ять однаковими фразами різним групам журналістів, які розпитують його про участь батальйону "Херсон" у блокуванні.

- А як вам буде співпрацювати з "Правим сектором"?

- Ми не хочемо, щоб ця акція перетворилася на піар-акцію.

Всередині між двома "внутрішніми" добровольчими блокпостами, де і має відбутися, власне, перекриття дороги, на асфальті видно свіжонанесену "зебру", по якій планують ходити люди, аби формально зберегти законність акції.

Ще до офіційного старту блокади Криму о 12 годині два внутрішні і два зовнішні блокпости повністю готові, а один із чоловіків встає на "зебру" та починає регулювати рух машин, які проїжджають повз.

Феєрверк вимог, феєрверк людей

Голова Меджлісу кримськотатрського народу Рефат Чубаров з'являється на місці подій рано. У військових чоботах, спортивних штанах і кофті, а також у традиційній папасі.

Його швидко обступають кореспонденти, аби запитати про деталі акції. Утім, нічого нового він не говорить: учасники не пускатимуть фури в пунктах "Чонгар", "Чаплинка" та "Каланчак" з будь яким вантажем у Крим і з Криму, поки півострів не буде деокупований. Утім, згодом додає: у вимогах йдеться і про деокупацію всієї України.

- Тут є не тільки проблема Криму, і ми вирішуємо не тільки проблеми Криму. Ми тут починаємо громадянську акцію по вирішуванню проблеми територіальної цілісності України.

Про можливу тривалість самої акції він говорить теж нечітко. Очевидно, плану як такого немає.

- Акція на першому етапі. Будуть другий і третій етапи. Щодо їх термінів і форм ми будемо радитися зі всіма, хто сюди прийшов, зі штабом, з представниками меджлісу. Від дуже багатьох факторів залежить, якими будуть наступні етапи. У нас є своє бачення щодо постачання електроенергії, і таке інше. Ми будемо радитися з усім українським суспільством, - запевнив Чубаров.

Під час виступу на мітингу Чубаров зазначає: він сподівається, що дана акція має бути схожою на Київський Майдан.

- Ми бачимо, так точно починався великий майдан в Києві. Ініціатива, дуже багато пропозицій, потім їх формування у єдину систему - і через день, через два це буде дуже потужний послідовний алгоритм наших дій.

З іще одного проголошеного Чубаровим меседжу стає зрозуміло, що блокада санкціонована на всіх щаблях влади.

- Ніхто в Україні, жодна політична сила, жоден орган державної влади не виступив проти необхідності громадянської блокади, - впевнено заявляє він.

Рефат Чубаров починає нервувати лише коли одна з журналісток намагається випитати, чи не є блокада Криму порушенням закону.

- В чому полягає захист (прав людей, які живуть в окупованому Криму, - ред.), якщо ви не будете пропускати фури? - запитує вона.

- Дайте я відповім, і це буде останнє ваше питання, - знервовано каже Чубаров. - Якщо би ви знали структуру вантажів, які перекидаються до Криму, серед яких є цемент, дерев'яні вироби, є метал... Ми не хочемо, щоб нашими товарами укріплювалася окупаційна влада, зокрема, військові гарнізони, які виставили по всьому Криму. Це є наша участь в стимулювання державою виконання своїх обов'язків, як щодо захисту прав людей, які живуть там, так і стосовно забезпечення власної безпеки української держави.

Згодом у Чонгарі з'являється лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілев - в офіційному костюмі з краваткою, стилізованою під кримськотатарський стяг. Ажіотаж навколо нього з боку як журналістів, так і учасників акції, більший, втім, нічого сенсаційного він також не каже. Водночас своїми словами підтверджує: чіткого розуміння, скільки може тривати блокада Криму, немає.

Фото: Мустафа Джемілев приїхав підтримати блокаду Криму

Лише згодом, вдень, оприлюднюються офіційні вимоги до Російської Федерації: звільнення українських політичних в'язнів, припинення політичного переслідування громадян України в Криму, усунення незаконних перешкод для роботи кримськотатарських, українських та зарубіжних ЗМІ, зняття заборони на в'їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову, активістам національного руху Ісмету Юкселю і Сінаверу Кадирову.

Однак лунає і вимога до української влади: скасувати закон про створення так званої вільної економічної зони в Криму.

- Взагалі-то це перекриття повинне було б здійснюватися державою, не нами. Тепер блокада Криму буде направлена на те, щоб державні люди задумалися над цим і швидко розробили закон про скасування так званої вільної економічної зони в Криму і створення вільної економічної зони на вільній території в Херсонській області, - говорить Джемілєв дуже тихим голосом - його ледь чути навіть стоячи поряд.

Під час розмови Джемілєва з журналістами поряд стоїть жінка похилого віку, що представляється Ділярою, та її сестра, котрі тримають кримськотататрський прапор та фотографії, на яких зображений молодий військовий. На одній із них хлопець сфотографований із Джемілєвим.

- Це фото мого племінника, - жаліється Діляра. - Позивний "Аскєр". Він служив в батальйоні "Донбас", зник під Попасною 17-18 липня 2014 р. СБУ цього року прислало папірець, що він помер. Але чому тоді тіла немає?!

- Тобто ви сюди більше приїхали, щоб розказати про свою проблему? - перепитав кореспондент РБК-Україна.

Жінки спочатку погоджуються, але одразу виправляються: блокування Криму підтримують теж.

- Ми проти того, щоб годувати російську армію, - каже одна сестра.

- Не армію, - виправляє інша.

В кінці розмови Діляра несподівано додає:

- Якщо я навіть вмру, мій дух буде літати тут, над цією акцією.

У вустах цієї втомленої жінки пафосні слова звучать не по-театральному трагічно.

А от чоловік на ім'я Сабрі приїхав зі Стрілкового - останнього населений пункту на Арабатській стрілці перед Кримом - саме для підтримки блокади півострова. Розповідає: там у нього залишилися родичі, з якими зараз зв'язується тільки по скайпу.

- І що кажуть родичі у Криму з приводу цієї блокади? - запитав кореспондент РБК-Україна.

- Вони підтримують. Кажуть: "В нас тут є корови, господарство, ми потерпимо".

Чаплинка. Між двома світами

В автобусі до Чаплинки вільних місць немає. Разом журналістами в салоні - члени "Самооборони Одеси", кожен з яких має хоча б один камуфляжний елемент одягу.

Вдень на виїзді із Чонгара ситуація із фурами схожа на ту, яка спостерігалася зранку, коли приїжджали в село - жодної вантажівки.

Першу фуру бачимо на блокпосту ДАІ. Вантажівка стоїть у бік Чонгара, співробітник ДАІ щось пояснює водію. Згодом, чим ближче до Чаплинки, тим частіше зустрічаємо автівки.

По дорозі майже усі в салоні, крім водія, намагаються поспати, тому що більшість добиралися до адмінкордону вночі.

- Я ж кажу, немов "двохсотих" веземо, - намагається розвеселити присутніх хлопець у військовій формі з шевроном "Самооборона Одеси", але "жарт" не знаходить підтримки.

Практично вся дорога до Чаплинки розбита. Їхати дві години, і щоб хоч якось розважитися кілька добровольців, хитаючись у тряскому салоні, ніби на американських гірках, роблять фото на пам'ять - спочатку без балаклав, потім з балаклавами, а після цього ще й у касках.

Одеський самооборонівець з позивним "Фенікс" їде попереду - нібито для координації водія. Під час розмови по мобільному, він, вочевидь, намагається переконати когось із знайомих приїхати на допомогу.

- Кримські татари подзвонили - попросили допомогти. Завдання - чергування, боротьба з провокаціями.

При цьому, як виявляється, сам Фенікс не знає, чи взагалі хтось вже блокує дорогу у Чаплинці.

Вже на під'їзді до міста він отримує новий дзвінок. Говорить жорстко, з використанням ненормативної лексики.

- Є інформація, що група фур намагається прорватися на Чаплинці, - каже він нам, закінчивши розмову.

Автобус під'їжджає до блокпосту, втім, ніяких фур біля нього немає.

Блокпост розташований перед перехрестям за кілька кілометрів до пункту пропуску "Чаплинка". З одного боку - маломісні палатки, до яких прикріплені червоно-чорні прапори. З іншого - велика багатомісна палатка з двома жовто-синіми стягами.

Посеред дороги на свіженамальованій "зебрі" стоять люди у камуфляжній формі. Більшість з них одягнуті у балаклави та мають шеврони ДУК "Правий сектор".

Трохи далі облаштоване підвищення, вкрите маскувальною сіткою, на якому сидять більше десятка осіб у військовій формі з кулеметами та автоматами, що представляються бійцями батальйону спеціального призначення МВС "Херсон".

Фото: блокпост під Чаплинкою

- Кажуть, десь тут велика черга з фур, - спробували з'ясувати інформацію журналісти в одного з хлопців, що ховався у тіні.

- Не знаю, - ліниво відповів той.

Рушаємо далі у бік кордону. За кілька кілометрів з'являється хвіст черги із вантажівок. Голова колони розташована біля самого початку контрольно-пропускного пункту в'їзду-виїзду (КПВВ) "Чаплинка".

Попереду - кілька легкових авто, які перегородили подальший рух до бетонних загороджень КПВВ, та велике скупчення людей. Є серед них і кілька знайомих облич: вже згадуваний Ілля Ківа та нардеп Володимир Парасюк. Останній у своїй емоційній манері заявляє накрученому натовпу водіїв:

- Розвертайтесь, ви не проїдете!

Кількість фур у черзі виявляється важко порахувати. Хтось з присутніх нарахував 160, хтось - 180. В будь якому разі, таких вантажівок, які застрягли тут між законом та політичною доцільністю, - до 200.

- Де ваша машина? - спитав кореспондент РБК-Україна у водія, якому на вигляд за 40 років.

- Моя? Та он там, - показує водій, що представляється Миколою, десь в глибину черги. - Стою тут другу добу.

- Другу добу? Заблокували ж лише сьогодні...

- Але вже другу добу тут. Причому, документи на розтаможення є. Сказали (українські митники, - ред.), якщо встигну до 20-го перетнути кордон, значить, добре.

- А раніше ви за скільки проходили всі процедури?

- Максимум за добу.

У черзі - фури з різним вантажем. Найважче тим, у кого продукти харчування, які вони швидко псуються.

- У мене газобетон, - каже Микола. - Везу в Севастополь. Точніше, віз... Вже півтора роки цим займаюся, і ніяких проблем не було, а тут...

- А ви чули, про що говорять кримські татари? Мовляв, такими товарами ви підтримуєте російську армію...

- А за що мені їсти купляти? У мене син воює півроку. Зараз під Мар'їнкою. Дзвонить і просить купити штани. Так я тут заробляю, щоб потім йому купити одяг. Нехай дадуть мені роботу в Україні - я ж не проти. Думаєш, мені треба цей Крим?

Інший водій, тримаючи руки навхрест, намагається переконати: недопуск їх на територію Криму є порушенням закону про вільну економічну зону з півостровом.

Під час розмови водій першої фури із "голови" черги не витримує. Заводить машину і починає маневри для розвороту. Телеоператори одразу ж стають на бетонні блоки, аби взяти кращий ракурс.

- О, диви, - каже один із водіїв, невесело усміхаючись, - зараз знімуть, а потім покажуть в новинах, що колони машин почали розвертатися.

Коли вантажівка розвернулася і почала від'їжджати від КПВВ, блокувальники почали аплодувати. Інші ж водії мовчки провели очима фуру, яка тікала з "поля бою".

Проте з часом ще одна фура не витримує і розвертається. Згодом легкові камуфльовані авто, які стали між прикордонниками та вантажівками поїхали, і градус напруги почав спадати. Навіть суперечки про політику, війну на Донбасі, Крим проходять досить мирно. Агресивно учасники блокади Криму реагують лише тоді, коли водії звинувачують їх у тому, що вони стоять тут за гроші.

Фото: спілкування учасників блокування з водіями проходило вцілому мирно

Чонгар 2.0. Інша реальність

Надвечір повертаємося у Чонгар. Коли стемніло, місце блокади не впізнати - "зеброю" вже ніхто не ходить, та й взагалі на вулицях мало цивільних. Найбільш світле місце Чонгару - ринок, на якому таранька та копчена риба продаються навіть вночі.

- Ну як, проїжджали якісь фури? - запитав кореспондент РБК-Україна в однієї з продавщиць, яка, здається, точно не пропустила б поглядом жодну автівку.

- Та ні, не було.

- А раніше взагалі їздили тут?

- Та раніше могли і черги стояти.

До блокади Криму ставлення індиферентне.

- Нам все одно. Аби тільки все заспокоїлось.

- "Все" - це блокада чи взагалі війна і все інше?

- Взагалі все.

Проходжу на територію бази "Правого сектора". Зранку і вдень тут було шумно, а о 9 вечора майже зовсім тихо. У деяких вікнах, включно з кухнею, горить світло. Як і на дворі біля довгого дерев'яного столу, який оточили люди у формі.

Один із учасників "засідання", побачивши чужого, одразу підходить. Випереджаючи питання про те, чому я сюди прийшов, пояснюю, що хочу поговорити про облаштування бази.

- А як ви сюди потрапили? - каже інший - в темних окулярах втомленим голосом.

- Через ворота. Вони відкриті.

- Ви знаєте, що сюди не можна?

- Чому? Зранку я сюди проходив нормально.

Перший чоловік намагається пояснити, чому мені не можна перебувати тут саме в даний час:

- В нас тут проходить зараз розвідка.

Що мається на увазі не пояснює, але погоджується дати мені всю необхідну інформацію, відвівши трохи вбік від столу. До розмови долучається ще один чоловік, котрий навіть представляється, щоправда, називаючи тільки позивний - "Волчара".

- Чому зараз на дорозі немає нікого з цивільних? Чи в цьому вже немає потреби, коли є блокпости? - звернувся до нього кореспондент РБК-Україна.

Відповідає, що так і є. Розповідає про важливість недопуску провокацій.

- Чи було щось подібне в перший день?

- Так. Затримали сьогодні одного. Маскувався під журналіста ТРК "Україна", знімав біля ринку. Ми спитали у нього документи - посвідчення редакції не було, був російський паспорт з кримською пропискою. Ми його затримали і передали прикордонникам.

Вночі блокпости утримуються саме представниками "Правого сектору" та інших "неофіційних" організацій. Причому, якщо вдень вони легкові автівки майже не чіпають, то ввечері беруть на себе більше повноважень, - зупиняють і перевіряють і їх. У декого з водіїв навіть вимагають показати документи. Подібного, звичайно, не відбувається на "зовнішніх" блокпостах.

Ближче до півночі дехто із сторожових на "внутрішніх" блокпостах не витримує і сідає на асфальт, щоб трохи покуняти.

Майже об 11 вечора в головному наметі збирається перше засідання широкого координаційного штабу, куди входять як представники офіційних структур (МВС, ДСНС і т. д.), так і громадських цивільних і воєнізованих організацій. Після більш ніж годинної розмови засідання завершується.

Одним із останніх із намету виходить Рефат Чубаров. Вперше звучить ціна, яку коштував запуск блокади: 150-170 тис грн. Саме стільки, за словами Чубарова, зібрали кримські татари на акцію.

- Цього вистачить тільки на кілька днів. Хочемо активізувати волонтерський рух для додаткового продуктового та фінансового підживлення перекриття кордону.

Очевидно, без додаткового фінансування таки не обійтися - наступного дня Мустафа Джемілев заявить, що блокада Криму може тривати "як місяць, так і півроку".