Через п'ять місяців у Харкові нарешті відбудуться мерські вибори. Про поточну передвиборчу розстановку сил в місті й про те, як в.о. мера Ігор Терехов безуспішно намагається експлуатувати образ покійного градоначальника Геннадія Кернеса – в матеріалі РБК-Україна.
У політично активної частини українського суспільства ставлення до Геннадія Кернеса, померлого у грудні минулого року, було, м'яко кажучи, неоднозначним. Крім звичних для будь-якої місцевої влади в Україні звинувачень у корупції, йому пригадували й членство в Партії регіонів, відкриту підтримку Антимайдану і підозрілі політичні маневри в перші тижні російської агресії.
Проте його вплив на Харків і весь регіон в цілому був незаперечним. Жодного реального конкурента в рейтингах у Кернеса також не спостерігалося. Тому його фактичне зникнення з політичного життя в кінці літа минулого року і смерть через кілька місяців важкої хвороби залишили Харків з явним вакуумом влади й політичного авторитету.
Не дивно, що в таких умовах ключові претенденти на звільнене мерське крісло намагаються подати себе електорату в якості "наступників Кернеса".
Хоча формально вибори мера Харкова повинні відбутися 31 жовтня, кампанія, природно, вже в самому розпалі. Примітно, що список потенційних претендентів особливо не змінився в порівнянні з осінніми виборами. Тільки "замість" Кернеса балотуватиметься секретар міськради та в.о. мера Ігор Терехов, який щосили позиціонує себе як раз продовжувачем "справи Кернеса".
На "спадщину" колишнього градоначальника претендує й екс-нардеп Михайло Добкін. Минулого року він збирався брати участь у виборах мера Києва, потім, після того, як Кернес відправився на лікування до Німеччини, проявив інтерес вже до виборів у рідному місті. Але кінець кінцем на жовтневі вибори Добкін так і не пішов.
Саме Терехов і Добкін, згідно з усередненими даними соцопитувань, і є головними фаворитами з майже гарантованим попаданням у другий тур виборів.
Ще одним помітним кандидатом може стати представник ОПЗЖ і чинний нардеп Олександр Фельдман, який у жовтні посів друге місце на мерських виборах у Харкові. Але за інформацією харківських медіа, зараз в місцевому осередку ОПЗЖ відбувається внутрішній конфлікт, а сам Фельдман може піти й самовисуванцем – а то і зовсім відмовитися від участі у виборах.
Нарешті, на голоси проєвропейського електорату може претендувати екс-губернатор Харківської області та народний депутат Юлія Світлична. Її розглядали як можливого кандидата ще на минулих виборах, але від балотування Світлична відмовилася. Цілком можливо, що так буде і на цей раз.
Безумовно, загальний список кандидатів від різних партій буде набагато більше – але втрутитися в боротьбу за лідерство вони точно не зможуть. Хіба що несподівано з'явиться якийсь несподіваний кандидат-"джокер".
Будь-які дострокові вибори – парламентські чи місцеві – в Україні завжди привертають увагу політиків всеукраїнського масштабу, які провалилися на чергових виборах і намагаються компенсувати поразку, висуваючись у "чужому" для них місті чи окрузі. Але у випадку Харкова такий варіант навряд чи можливий – зірку-"парашутиста" місцевий виборець не сприйме. Претендуючий на перемогу кандидат однозначно повинен бути харків'янином, при цьому володіти хоча б базовим рівнем впізнаваності в місті.
Тому зараз очевидних претендентів на перемогу лише двоє: Терехов і Добкін. Причому другий в очах всеукраїнської публіки якраз більше може претендувати на те, щоб вважатися "спадкоємцем" Кернеса – все завдяки знаменитому передвиборчому ролику середини 2000-х, вірніше, записи того, як цей ролик знімався.
Ігор Терехов і Геннадій Кернес (фото: 057.ua)
Добкін і Кернес довгий час сприймалися широкою публікою як нерозривний тандем, і за межами Харкова, ймовірно, дуже багато хто не в курсі, що після Революції гідності їх шляхи розійшлися. Що не заважає Добкіну і зараз апелювати до їх спільного минулого і пам'яті про померлого мера.
Але найактивніше наступником Кернеса намагається виставляти себе все-таки не він, а Терехов. У харківську владу він потрапив ще в кінці 90-х, а стрімкий кар'єрний зліт почався після Помаранчевої революції, коли Терехов потрапив "під крило" до губернатора Харківської області Арсена Авакова і став його заступником.
Але до цього Терехов безуспішно спробував обратися до Верховної ради на виборах 2006 року, за списками "Нашої України", яка тоді претендувала на роль партії влади. Зараз Терехов активно захищає пам'ятник Жукову в Харкові, старанно вітає ветеранів Другої світової й навіть придумав провести до 9 травня акцію під назвою "стрічка пам'яті". А 15 років тому спокійно балотувався від партії, яка займала виражено антиросійську позицію – цілком типова поведінка для української бюрократії місцевого рівня.
Після перемоги Віктора Януковича на виборах 2010 року Терехов здійснив різкий маневр, перейшовши з команди Авакова, що потрапив в опалу, до Кернеса-Добкіна. Але з нинішнім главою МВС, судячи з усього, остаточно зв'язку не порвав, що стане зрозуміло вже останнім часом.
В якості заступника, а пізніше – першого заступника мера Терехов активно супроводжував Кернеса на всіляких заходах. А після невдалого замаху на харківського градоначальника у 2014 році, після якого Кернес позбувся можливості самостійно пересуватися, періодично став і підміняти шефа. При цьому, безумовно, залишаючись в глибокій тіні Кернеса, який продовжував повністю й одноосібно контролювати ситуацію в Харкові та управляти містом.
Разом з Кернесом Терехов міняв і політичні бренди: спершу – "Відродження", потім – "Довіряй справам" (спільний проект Кернеса і мера Одеси Геннадія Труханова), нарешті – іменний "Блок Кернеса – успішний Харків".
Хороша можливість пограти в самостійні політичні ігри підвернулася Терехову в кінці минулого літа, напередодні місцевих виборів, коли Кернеса відвезли лікуватися до Німеччини, і він перестав тримати руку на пульсі харківських подій.
Користуючись ситуацією, Терехов, як писали харківські ЗМІ, зміг частково переформатувати передвиборчі списки "блоку Кернеса" у власних інтересах, зокрема, на прохідних місцях опинилися люди з оточення Авакова. Це означало, що вже тоді Терехов всерйоз думав про власне майбутнє "після Кернеса" і намагався заручитися підтримкою впливових союзників.
При цьому публічно Терехов не втомлювався запевняти всіх, що харківський мер йде на поправку і обов'язково повернеться до управління містом, причому вже у швидкій перспективі. У такій обстановки і відбулися мерські вибори, на яких відсутній у Харкові Кернес знову здобув перемогу вже в першому турі.
Реальна влада в місті й далі залишалася в руках Терехова і його оточення, які намагалися правити як би "від імені" Кернеса. Але незабаром постало питання про те, як цю владу формалізувати – і депутатам міськради показали нібито надісланий Кернесом з берлінської клініки лист, скріплений його електронним підписом, в якому він пропонував кандидатуру Терехова на посаду секретаря Харківської міськради нового скликання. Необхідність особистого складання Кернесом мерської присяги вдалося обійти, пославшись на те, що він давав цю присягу ще у 2010 році, обравшись мером міста вперше. Безумовно, всі ці маневри виглядали вкрай сумнівно з юридичної точки зору, що дало привід говорити про фактичну узурпацію влади в Харкові.
Нарешті, 17 грудня Кернес помер, і постало питання про проведення дострокових виборів мера. По ідеї, вони повинні були б пройти в кінці березня 2021-го – але у Терехова, очевидно, вирішили, що цього часу буде занадто мало для повноцінної розкрутки в якості наступника Кернеса. Процес призначення виборів вдалося затягнути, а вибори відкласти на кінець жовтня, тим самим вигравши Терехову ще півроку для проведення передвиборної кампанії.
Втім, всі ці маневри можуть виявитися марними. Кампанію Терехов веде в шаблонному стилі "місцевого міцного господарника" – особисто "інспектує" лікарні, школи та інші об'єкти міської інфраструктури, зустрічається з бюджетниками, висаджує дерева перед телекамерами, власноруч миє станцію метро зі шланга тощо.
Передвиборчу кампанію Ігор Терехов веде в шаблонному стилі "місцевого міцного господарника" (фото: прес-служба)
Навіть манеру вести сесію Терехов намагається скопіювати у Кернеса, хоча виходить мало переконливо. Все-таки, коли окремі фрази з виступів розходяться на цитати й стають всеукраїнськими мемами – це особливий, хоч і своєрідний талант, взяти й просто скопіювати який неможливо. У Кернеса такий талант однозначно був.
В цілому, відносини з образом покійного мера Харкова у Терехова вельми суперечливі. Очевидно, єдина політтехнологічна лінія в його штабі поки так і не вироблена. З одного боку, Терехов явно хоче виграти вибори, спираючись на хорошу пам'ять багатьох харків'ян про колишнього мера.Тому перейменовувати "Блок Кернеса – успішний Харків" після смерті Кернеса не стали.
З іншого боку, на логотипах "успішного Харкова" прізвище Кернеса замінили на прізвище Терехова. Обіцянки перейменувати на честь покійного мера якийсь помітний міський об'єкт, наприклад, станцію метро, парк або навіть аеропорт так і залишилися обіцянками. Навіть табличку на будівлі міськради на честь Кернеса так і не причепили.
А коли один з харківських журналістів спробував поставити в.о. мера питання про цю ситуацію, Терехов просто нацькував на нього своїх охоронців.
Попри солідний досвід у харківській політиці, Терехов завжди перебував – у кращому випадку – на другому місці, і самостійно не вигравав жодні вибори. В цьому плані його бажання, нехай і підспудне, позбутися від образу "вічно другого" цілком зрозуміло. Але таке бажання треба підкріплювати чимось більшим, ніж просто особистими амбіціями.
І в будь-якому випадку, на експлуатації образу Кернеса, мабуть, можна виграти вибори. Але ефективно управляти містом точно не вийде.