Бігти щоб залишитися: як добровольці, політемігранти та обвинувачені у тероризмі намагаються осісти в Україні

Український паспорт їм тільки сниться

З колишнім бійцем батальйону "Азов" Микитою (позивний "Одіссей") ми зустрічаємося у центрі Києва в офісі організації "Всеукраїнський альянс волонтерів і бійців АТО".

- Де твоя форма і медалі? - здивовано запитує заступник голови організації Ольга Касьян. - Ти ж обіцяв мені їх надіти!

- Я тобі сказав, що я цього робити не буду! - вперто відповідає Микита. - Форму не можна носити у місті "на громадянці", не хочу бути схожим на цих ряджених у камуфляжі.

Уродженець Санкт-Петербургу живе в Україні два з половиною року. Про події кінця 2013 - початку 2014 років дізнавався по стримам телеканалів, а також слухав розповіді друзів, частина з яких була на Майдані. Як каже Микита, у нього "клямка відлетіла" на його день народження у червні. Тоді він дізнався про те, що знайомих військових контрактників переправили до Донецька з бойовим завданням у складі окремої розвідроти псковських десантників.

- Я підтримував здоровий глузд, повага до українців у мене завжди була. Вони, як були для мене не чужими, так і залишаються. - говорить Микита. - Тут я не відчуваю себе чужим, українців більше розумію, ніж людей у Росії.

Вже у липні 2014-го він був в Україні і вирішив вступити до батальйону "Азов". Спочатку він потрапив до окремого розвідвзводу під командуванням білоруса Сергія Коротких (позивний "Боцман"). Згодом "Боцман" стане одним з небагатьох бійців АТО-іноземців, яким президент Петро Порошенко дасть українське громадянство. У зоні АТО Микита провів майже рік, залишившись у живих після боїв у Іловайську, сутичках під Маріуполем і у Новоазовську.

- Коли я приїхав, то не думав взагалі про громадянство, тому що хотілося скинути владу у Росії, - розповідає колишній "азовець". - Ми сподівалися, що Україна побудує державу з людським обличчям і її успіх сильно колихне влада там. Але це було дуже наївно. До того ж у 2014-му під час боїв я думав, що ми всі реально там поздихаємо... Вже у 2015-му, коли я зрозумів, що нікому не потрібен, то захотів отримати українське громадянство виключно у цілях захисту від депортації. Вид на проживання не захищає мене від міжнародного переслідування, а громадянство захищає від видачі на батьківщину. Потім у якийсь момент я зрозумів, що я не хочу повертатися більше до Росії, навіть якщо там щось і звалиться.

Зараз у Києві він живе зі своєю сім'єю, яку вивіз з РФ у травні 2015-ого. Вже тоді до родичів почав приходити дільничний і цікавитися, де він знаходиться. Як стверджує Микита, у Росії кримінальних справ на нього поки що не відкрито. Однак бути повністю спокійним не доводиться - за його словами, два бійця "Азова" повернулися до Росії і обох вже посадили до в'язниці за статтями про найманство та екстремізм. Хоча до повернення жодних кримінальних справ по них не вели і офіційно їх не переслідували.

"Одіссею" допомогли з документами про дозвіл на тимчасове проживання у країні як волонтеру-інструктору. Один із знайомих командирів видав довідку про те, що він "в Іловайську підносив аптечку", жартує колишній боєць АТО. Він вже двічі подавав документи до Адміністрації президента для отримання українського громадянства. Перший раз відмовили прийняти папери через відсутність довідки про несудимість, яку видають за місцем прописки. Микиті вдалося її дістати без поїздки до Росії. Вдруге, коли його прізвище внесли до офіційного прохання МВС про присвоєння громадянства, документи знову повернули через неправильне оформлення самого прохання.

- Перший раз, коли вони брали документи, вони сказали тільки про одне порушення, другий раз - вони говорять вже про інше, - розповідає "Одіссей". - Вибачте, але це вже виглядає як плювок і знущання. Не впевнений, що буду подаватися третього разу.

Ще наприкінці 2014 року президент обіцяв громадянство всім іноземним бійцям, які воюють за Україну у АТО. МВС подавало документи на громадянство по бійцях батальйонів "Азов" і "Донбас", у списку якого значилося близько 40 іноземців, розповідає Ольга Касьян, заступник голови "Всеукраїнського альянсу волонтерів і бійців АТО". Але багато бійців, втомившись від очікування і невизначеності, вже поїхали до третіх країн. Але, навіть якщо боєць потрапляє до списків АП на громадянство, то все одно необхідно зібрати і надати пакет обов'язкових документів. Основна "заковика" у цьому переліку - довідка про наявність чи відсутність судимості. Вона береться у районному відділенні поліції тільки тієї держави, звідки приїхала людина. За словами Касьян, практично по всім добровольцям у них на батьківщині відкриваються кримінальні справи, тому вони не можуть взяти її фізично.

- Коли ми пояснюємо це, то нас чиновники тикають у чинний закон України про громадянство, і ми впираємося у паркан, - розповідає волонтер. - Були пропозиції про заміну цієї довідки документом від СБУ, яка може зажадати інформацію у інших державах. Навіщо хлопців відправляти туди, звідки вони не повернуться?

Між тим у Державній службі міграції нагадують про прийнятий наприкінці 2015 року закон, який дозволяє іноземцям за контрактом проходити службу у Збройних силах України. У такому випадку громадянин інших держав може легально перебувати на території країни. Зазначимо, що до моменту прийняття цього документу участь іноземців у складі військових формувань була незаконною.

- Я у Росії з принципових причин не служив у армії, хоча і з родини військового, - говорить Микита. - І сюди я приїхав не лямку тягнути військову! Воно мені треба? Я приїхав воювати не за Україну, а за українців. Якщо б я хотів служити в армії, я б пішов у Французький легіон. Наша проблема лежить у площині тільки однієї людини - питання з бійцями-іноземцями вирішує президент України!

В Адміністрації президента на запит РБК-Україна повідомили, що цього року указом президента надали українське громадянство 658 людям. Трьом з них український паспорт видали, виходячи з державного інтересу. Чи були серед них іноземці, які брали участь у АТО, у АП уточнити не змогли. "З матеріалів, які надходять від Державної міграційної служби, складно виділити людей, які воюють у АТО. Статус воїна АТО повинен бути підтверджений документально, а відповідних документів часто немає. В уявленнях центральних органів найчастіше зустрічалося формулювання "волонтерська діяльність", однак це не дає підстави стверджувати, що це учасники АТО", - повідомили у АП.

Але самі бійці і волонтери згадують лише два випадки видачі українського громадянства бійцям АТО - вищезазначеному Сергію Коротких і росіянину Іллі Богданову.

- Нам всі кажуть, що поки не буде політичної волі президента, то ніякого громадянства ніхто не отримає, - каже волонтер Ольга Касьян.

Зброя заважає статусу біженця

Легалізуватися бійців-іноземців можуть і через отримання статусу біженця або особи, яка потребує особливого захисту. Однак чиновники у Державній міграційній службі посилаються на Конвенцію про статус біженців 1951 року, яку Україна ратифікувала у 2001 році. Згідно з документом, люди зі зброєю у руках визначаються як комбатанти і їм не можуть видавати захисний статус. За словами Касьян, не всі добровольці воювали, багато з них були інструкторами.

- Ми вже зверталися до офісу уповноваженого з прав людини і нам там роз'яснили, що якщо людина вже не воює і знаходиться зараз як цивільна особа в Україні, то вона має право подавати документи на отримання статусу біженця, - повідомила волонтер.

Як розповів народний депутат Георгій Логвинський ("Народний фронт"), в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні відповіли, що вони дають лише рекомендації. Держава самостійно приймає рішення, як чинити з людьми, що воюють за її інтереси.

- Досі, на жаль, у чиновницьких кабінетах процес перебудовується, - говорить депутат. - У нас і зараз є випадки, коли людям відмовляють у статусі біженця через зброю у їх руках.

За словами керівника адвокаційного центру Української Гельсінської спілки з прав людини Бориса Захарова, всім іноземцям, які беруть участь у АТО, загрожує "реальна розправа у РФ і у Білорусі". Частина з них взагалі нелегально перетнула кордон України, так як законно виїхати зі своєї країни не могла - хтось був на підписці про невиїзд, когось переслідували, на когось були відкриті кримінальні справи. Вони не зверталися до ДМС, тому що боялися видачі. Захаров уточнює - за українським законом всі іноземці, які нелегально перейшли кордон, повинні негайно прийти до ДМС. За словами правозахисника, побоювання ДМС з приводу того, що ці люди хочуть піти від відповідальності - від початку неправильний підхід.

- Якщо людина навіть щось зробила у РФ, її можна судити по цьому злочину за українськими законами, - заявив Борис Захаров. - У нас вже були такі випадки - наприклад, реальний вбивця з Казахстану. Але у Казахстані йому загрожувала смертна кара, до того ж Європейський суд з прав людини заборонив його видачу. Що з ним робити? Дуже просто - давати запит на його справу з тієї країни, де він вчинив злочин, і судити його вже тут.

Наприкінці листопада на засіданні парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин начальник відділу екстрадиції ГПУ Олег Стегно повідомив, що за останні два роки з РФ було два запити з вимогою видати людей, які воювали у добровольчих батальйонах. Після перевірки ГПУ відмовила у їх видачі.

- Якщо ми видамо цю людину, то ми ж розуміємо, що з ним там далі зроблять, - сказав представник ГПУ.

"Всі ці видачі, у першу чергу, справа СБУ"

Однак правозахисники б'ють на сполох - ГПУ і далі передає людей по екстрадиційним запитами до Росії. У Генпрокуратурі цього не заперечують. Передача відбувається у відповідності з Європейською Конвенцією про видачу правопорушників від 1957 р. і Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року. За період 2014-2016 років РФ направила до України 82 запити, 34 з яких були задоволені, у 15 випадках Україна відмовила у видачі. Зараз на розгляді ще 23 запити. Олег Бедро зізнався, що зараз існує проблема по запитах з Росії на громадян, які могли воювати у Сирії у збройних формуваннях.

- Їх 11. Офіційно ще перевірка цих осіб триває, жодна людина ще не повернена РФ, - повідомив Бедро. - Вони вже звернулися за статусом біженця. Нам КПК чітко говорить, що ми не можемо екстрадувати людину, поки не прийнято рішення про те дають йому статус біженця чи ні.

Тим часом правозахисники нагадують про історію 25-річного росіянина, спортсмена Зелімхана Белхароєва. Як розповів правозахисник Захаров, йому Росія інкримінує участь у незаконних збройних формуваннях на боці іншої держави, що порушує інтереси РФ. Він тренувався у Туреччині, але потім виїхав до Єгипту. У квітні 2015 його затримали у аеропорту "Бориспіль". У ДМС не брали його документи на статус біженця, хотіли вже екстрадувати до РФ і перевели для цього до Харківського СІЗО. Його захисники цьому перешкодили - Європейський суд з прав людини, керуючись своїм регламентом, виніс рішення і призупинив видачу Белхароєва до Росії.

- При цьому у ГПУ ще довгий час не підписували наказ про зупинку екстрадиції, - зазначив Захаров. Зараз Белхароєв залишається в Харківському СІЗО.

У Запорізькому СІЗО вже майже рік знаходиться інгуш Руслан Мейрієв. У 2012 році він виїхав з Росії до Єгипту, але через рік переїхав до Криму. Там він одружився і зараз у нього вже троє дітей. Після анексії Криму вони покинули півострів, перебравшись спочатку до Вінниці, а потім до Мелітополя. Борис Захаров повідомив, що увесь цей час Мейрієв був волонтером і допомагав добровольчому батальйону "Крим" під керівництвом Ісси Акаєва. На початку цього року він був заарештований за запитом Росії, яка звинувачує його в організації терористичної організації і тероризмі на території РФ. Хоча він вже тривалий час не з'являвся на її території. У наданні статусу біженця Україна один раз йому вже відмовила.

- Всі ці справи, як дві краплі води схожі на справи наших мусульман у Криму, кримських татар і ми кричимо про політичні переслідування з боку Росії, - розповідає правозахисник. - Держава проводить абсолютно не послідовну політику. В одному випадку ми говоримо про політичні переслідування, в іншому - самі ж видаємо цих людей для розправи. Тоді ми повинні їм видавати і Мустафу Джемілєва, і Рефата Чубарова!

За оцінками правозахисника, найбільшою загрозою для таких людей є СБУ - це вона проводить спецперевірки і, на думку Захарова, тисне на ДМС з приводу видачі або відмови у статусі біженця певній людині.

- Вони ж накручують і ГПУ, всі ці видачі, у першу чергу, справа СБУ, - переконаний Захаров. - Тому треба міняти політику СБУ у цій галузі.

На зустрічі з народними депутатами представник СБУ Володимир Ярмоленко заявив, що багато представників міжнародних терористичних організацій розглядають Україну як транзитну країну, так як і країну для осідання. За його словами, є випадки, що люди заїжджають до країни за підробленими документами, нібито для участі у АТО і знаходяться тут по кілька років. Однак за кордони Київської області у сторону зони АТО ніхто навіть не виїжджає.

Цей аспект теж необхідно враховувати, тому кожен випадок треба розглядати індивідуально, - каже Якименко.

На думку Георгія Логвинского, РФ зараз масово почала придумувати абсолютно не зрозумілі приводи для того, щоб їм видали людину за запитом. Найяскравіший на даний момент - запит на людей, які нібито брали участь у армії ІДІЛ. І в цьому Україна їм ще й сприяє з розрахунку, щоб терористів на нашій території не було. Зараз розробляється механізм максимального контролю над подібними справами, за участю особливої ради з правозахисників, представників омбудсмена, якщо йдеться про видачу особи у країни Митного союзу. Депутат нагадав, що восени парламент прийняв постанову про невизнання виборів до російської Держдуми і її актів. Він пропонує за тим же принципом прийняти закон про невизнання легітимними документи, які направляє в Україну РФ з видачі тих чи інших осіб.

- Нам будуть говорити, що зараз ми зробимо з України після цього закону оплот для терористів, - каже Логвинський. - Але як варіант ми можемо заборонити в'їзд на територію України тієї чи іншої людини. Але видавати її РФ ми не маємо права.

Правозахисник Захаров додав, що Україна повинна визначитися зі списком країн, до яких взагалі не буде екстрадувати людей. Для цього можна використати політику Туреччини - людина або отримує статус біженця, або її видворяють до третьої безпечної країни.

- Це не демократична процедура, але це краще, ніж політика повернення до країни, у якій людині що-небудь загрожує, - вважає Захаров. - Якщо ми такі ксенофоби і хочемо відгородитися від усіх, якщо це така державна політика, то тоді нам підходить такий варіант вирішення цієї проблеми.

Захистити від видачі на батьківщину іноземців може статус біженця. За 9 місяців 2016 року в територіальні управління ДМС за статусом біженця або особи, якій необхідний додатковий захист, звернулася 481 особа. Визнані біженцями 16 з них, особами, які потребують додаткового захисту - 39. При цьому документи подали 54 росіянина. За цей період п'ятеро громадян РФ визнані біженцями, 10 надано додатковий захист.

Цього літа до ДМС з проханням про захист звернувся і росіянин Денис Віхорєв. В Україні він вже майже півтора року і зізнається, що потрапив сюди нелегально, переходячи кордон, образно кажучи, по болотах. Законно виїхати з РФ він не міг - Віхорєв перебував на підписці про невиїзд. Навесні 2015 року на нього порушили кримінальну справу за ст. 282 Кримінального кодексу РФ з формулюванням "приниження соціальної групи - комуністи". Примітно, що ця стаття входить до глави про злочини проти основ конституційного ладу і безпеки держави.

Він пов'язує порушення кримінальної справи зі своєю участю в організації мітингів і пікетів проти війни в Україні, основним гаслом яких було "Руки геть від України", а також антивоєнними публікаціями. Незважаючи на втечу з Росії, слідство по ньому триває, він заявлений у федеральний розшук, до його родичів приходили співробітники ФСБ з обшуками. Вже в Україні він став співзасновником громадської організації для емігрантів з Росії "Російський центр". Рішення від ДМС Денис чекає у середині зими і налаштований позитивно.

- Я надав скани кримінальних справ, посилання на мітинги, щоб обґрунтувати політичне підґрунтя мого політичного переслідування, - розповідає Віхорєв. - На мене нормальне враження справили у ДМС. Хоча часто чую, що багатьом відмовляють. Але ж багато хто з нас знаходяться у федеральному розшуку. Я знаю, що мене Росії не видадуть.

- Ви впевнені у цьому? - уточнюю.

- Я дуже здивуюся, якщо це станеться, - відповів Віхорєв, зітхнувши і нервово засміявшись.