Окупований Донбас залишився повністю без банківської системи. У містах на непідконтрольної території не працюють ані українські, ані російські банки, а так званий "центробанк" самопроголошеної "ДНР" не можна назвати повноцінною фінансовою установою. Для донеччан українська гривня стала настільки ж значущою, як долар або євро, а для того щоб отримати кошти з банківських карток чи отримати пенсію, місцеві жителі йдуть на всілякі хитрощі.
Окупований Донбас залишився повністю без банківської системи. У містах на непідконтрольної території не працюють ані українські, ані російські банки, а так званий "центробанк" самопроголошеної "ДНР" не можна назвати повноцінною фінансовою установою. Для донеччан українська гривня стала настільки ж значущою, як долар або євро, а для того щоб отримати кошти з банківських карток чи отримати пенсію, місцеві жителі йдуть на всілякі хитрощі.
Українська гривня не ходить в самопроголошеної "Донецької народній республіці" з 1 вересня, коли "офіційної" валютою оголосили рубль. Втім, при цьому "влада республіки" оголосили і мультивалютну зону. Простіше кажучи - розраховуватися за товари і послуги нібито можна в доларах і в євро. Зрозуміло, ніхто цього не робить. Так само як в торгівлі не всі беруть гривню, хоч і зобов'язані це робити.
Коли восени минулого року всі комерційні банки пішли з Донецька, населення довго крутило осиротілі банківські карти в руках, а потім обернулася і подивилася на Ощадбанк, ще якось так-сяк тримається на плаву в умовах фінансової кризи в регіоні.
Власники "ощадбанковских" карт зітхнули щасливо, решта - заздрісно. І без того довгі черги у відділеннях Ощадбанку стали нескінченними. Старі знімали пенсії до останньої копійки. Платників "комуналки" з готівкою в руках зустрічали як олімпійських богів - гроші, перераховані за оплату комунальних послуг, відразу ж виплачувалися комусь у вигляді пенсії.
Однак радість була недовгою - через деякий час з окупованого Донбасу пішов і Ощадбанк, підганяли постановами Кабміну, указами президента про неможливість роботи фінустанов на підконтрольних територіях.
Можна сказати, що непідконтрольна частина Донбасу увійшла в підручники з новітньої історії як єдиний у світі регіон, де відсутня банківська система як така.
Вважати ж "Центральний республіканський банк ДНР" повноцінною фінансовою установою навряд чи можливо. Його єдине призначення - збирати плату за комунальні послуги. Хоча банк нібито ще переводить гроші з пластикових карт і видає грошові перекази з Росії.
Отже, гроші до донеччанам надходять на банківські пластикові картки (не "центробанку", хоча там запевняють, що вже надрукували свої) і готівкою.
Платіжні картки мають ті, хто залишився в окупації, але мають можливість працювати дистанційно. А також - працівники підприємств, які перереєструвалися на підконтрольних територіях, а потужності цеху і залишилися, наприклад, в Донецьку або Макіївці. Адже, як би цього хто не ставився, у Донецьку люди отримують українську зарплату в гривнях і платять з неї, як годиться, всі українські податки - в тому числі і військовий збір.
Потім власник картки їде в найближчий підконтрольний Україні місто. Зазвичай це Артемівськ, Маріуполь, Костянтинівка, Красноармійськ. Там в банкоматах з картки знімаються гроші, залишок дня присвячується "пробіжки" по магазинах і ринках.
Оскільки заради однієї зарплати ніхто не їде, одній людині віддаються банківські картки знайомих і родичів, сусідів і товаришів по службі. Список пін-кодів може займати зошита. Головне - провезти ці гроші через контрольно-пропускні пункти. Донеччанам доводиться йти на всілякі хитрощі - аж до того, що провозити гроші "на собі". Одна людина може провезти близько півсотні тисяч гривень за раз. В основному це зарплати, пенсії і "дитячі гроші" за кілька місяців.
Далі просто: у будь-якому обмінному пункті гривні змінюються на рублі. Бігати в пошуках кращого з курсів на сьогодні безглуздо, курс скрізь один - 2,6 рубля за 1 гривню.
Цей спосіб отримати свої гроші гарний тільки в тому випадку, якщо крім готівки є й інші цілі: закупівля продуктів, інші банківські справи, продовження довідки переселенця і т. п. Просто їхати знімати гроші - дорого і безглуздо. Для цього існує інший шлях - знайти контору "обналу" в Донецьку.
Для цього багато зусиль докладати не доведеться - оголошеннями "Зняття грошей з карт" заклеєний весь Донецьк. Контор за переведення в готівку коштів в місті тисячі - в кожному магазині і будь-якому вільному приміщенні.
Зазвичай це просто стіл, за яким сидить дівчина-оператор з комп'ютером і великою сумкою, з якої вона очей не зводить. В сумці - пачки рублів, не нових - все 1997 року випуску. Пам'ятаю, як усвідомивши, що на всіх банкнотах вказаний один і той же рік, донеччани запанікували - рублі фальшиві!
Але в обмінних пунктах на купюри не реагували сканери автентичності, а касири не хапалися за серце. Потроху паніка уляглася, тим більше що з Росії повідомили: видані в Донецьку гроші приймаються там скрізь. Ну хіба що пара фальшивих рублів все-таки "засвистіла" на касі якогось супермаркету в Ростові.
Процес обміну простий - в інтернеті дівчина-оператор проводить звичайну операцію з переказу грошей з картки на картку. Після того, як клієнтові приходить підтверджує смс з банку - дівчина видає готівку в рублях за курсом прямо з сумки. Нагадаю - 2,6 рубля за 1 гривню.
Під час переказу грошей я зазвичай шукаю очима охоронця дівчата і сумки, і не знаходжу. До речі, звідки у дівчини-оператора готівку в сумці - ніхто не знає. У жителів Донецька є підозри, що це виручка магазинів, перереєстрованих на українських територіях, яку дівчина закидає на банківський рахунок власників торгових точок.
Готівку на руки отримують пенсіонери, молоді мами і бюджетники.
Старі не упустили можливості оформити пенсію і в Україні, і в "ДНР", тому ходять в банк за пенсією як на роботу. Багато в Донецьку пенсіонерам співчувають і вважають, що їх "кинули". Адже в 2014 році Україна відмовила їм у виплаті пенсій до тих пір, поки громадяни не перереєстровують їх на підконтрольній території. На перший погляд, за законом, - все правильно, а насправді - не дуже. Оскільки, ті, хто не має можливості переоформити пенсію, - наприклад, інваліди, одинокі люди похилого віку, які не можуть виїхати на підконтрольну територію - не отримують пенсії взагалі.
Бюджетники йдуть за рублевої зарплатою по-старому в каси своїх установ. Знайома вчителька молодших класів каже, що про "табульках" чула від батьків, а ось тепер довелося потримати в руках. Так в народі називають табуляграми - документ, який отримує працівник, як повідомлення про пряме зарахування коштів на рахунок, або як частина розрахункового чека. У табуляграмме вказується також дохід до оподаткування і чистий прибуток.
Також "центробанк" повідомляє про те, що встановив по місту 27 банкоматів (у Донецьку 9 районів і більше 500 тис. населення) і готує до випуску пластикові карти для тих же самих пенсіонерів і бюджетників. Це обіцянка звучить вже без малого півроку. Так що радіти з цього приводу ніхто не поспішає. Як і не поспішає вкладати свої гроші в "ЦРЛ ДНР".
Втім, тамтешні касири донеччанам видають грошові перекази з Росії і знімають картки інших банків описаним вище способом. З цього, до речі, багато хто робить висновок, що рахунки в українських банках у представників "ДНР" є (треба ж кудись переводити гривні).
Фото: у "ЦРБ ДНР" донеччанам видають грошові перекази і знімають картки інших банків
Всупереч словами "керівників та міністрів" самопроголошеної республіки про те, що Донецьк та інші окуповані міста - це мультивалютна зона, ходіння гривні тут все ж максимально обмежено. У всякому разі, у маршрутках українську дрібниця вже не беруть.
Але в магазинах та на ринках при вигляді гривень у продавців загоряються очі. Гривню бережуть і зберігають удома в заначках поряд із доларами і євро.
"Хто б міг подумати, що ми власну валюту будемо тримати до останнього!" - кажуть донеччани. І додають, що досі не звикли до рублям, багатозначним цінникам і до всієї цієї плутанини.