Б.Оришкевич: “Конференція Р.Ахметова в Нью-Йорку не була вдалою, бо на ній не було талановитої молоді з гарним англійським”

Середа 16 лютого 2011 11:53
Автор: RBC.UA
Про тем, як вдало лобіювати інтереси України перед світовими інвесторами, а також про можливість освіти українських школярів та студентів в найпрестижніших вишах Америки та Європи в інтерв`ю РБК-Україна розповів Богдан Оришкевич, засновник та директор програми USA/USA, що діє 19 років.

РБК-Україна: Скільки студентів за минулий рік по вашій програмі отримали освіту за кордоном?
Богдан Оришкевич: Це дуже загальне питання. Наша програма мала і приватна, ми не маємо професіоналів, які б нею керували. Але, скажімо, за 2010 р. виїхало за нашою програмою 8 студентів, загальна сума стипендій склала понад мільйон доларів. І кожен школяр отримав стипендії на два, а студент - на чотири роки.
РБК-Україна: Наскільки Ви задоволені тим, як працює механізм вашої програми і в чому він полягає?
Б.О.: Для знаходження справді талановитих студентів на рік потрібно 100-120 тис. дол. Знаходження талановитих дітей поза межами великих міст є складним завданням. Спочатку ми надсилаємо листи до українських шкіл - у 2009 р. їх було 2369, у нас є власна інформаційна база. У відповідь на це ми отримали 110 анкет. Вибір дуже суворий, щоб не було забагато учасників, щоб усі були надійні.
Бо це мають бути діти, впевнені в собі, з рекомендаціями як від учителів, так і від ровесників. До анкети вони додають декілька есе - біографію, мотиваційний лист, твір про Україну. Далі йде тестування з англійської мови та математики українською, для учасників воно безкоштовне. І ще довгі інтерв'ю.
Тестування проводиться в обласних центрах - там, де більше кандидатів. 97 учасників його пройшли, а потім із них ми вибрали десять і для них провели двотижневий семінар у Севастополі. Троє студентів після цього відразу виграли стипендії. Однак, деякі ще замолоді на подання або на виїзд.
РБК-Україна: Ви не вважаєте, що якби так не обмежували кількість учасників, то знайшли більше талановитих студентів?
Б.О.: Справа в тому, що ми орієнтуємося на найбільш престижні університети та повні стипендії - на всі роки навчання. Був у нас один студент, який поступив до Гарварду. Я б не сказав, що він найкращий студент, він досить слабо знав англійську. Та в нього є наполегливість і велике бажання вчитися . І йому допомогло те, що він дуже багато займався греблею (в американських вузах участь у спортивних змаганнях і спортивні навички мають неабияке значення, - РБК-Україна) і завдяки такому своєму таланту поступив.
РБК-Україна: Як Ви виходите на такі університети як Гарвард і Йєль?
Б.О.: Загалом, я не маю на це жодного впливу, наші студенти роблять подання самостійно. Але я надсилаю лист про те, що ми їх вибрали і підтверджуємо, що вони чесно здобули все, про що говорять. Я надсилаю також результати їхніх іспитів (американські ЗНО) з англійської мови, математики тощо. Нам дзвонять із університетів, знають про нашу програму.
Наш перший студент у Гарварді був із Миргорода, а друга студентка, яка закінчила цей університет на супервідмінно, - з Енергодару. Там було у випуску 1600 студентів, і вона була серед 100 найкращих. А у Принстоні є наша студентка з Вільногірська.
РБК-Україна: На що Ви зважаєте при відборі?
Б.О.: Ми дивимося, чи дитина була за кордоном рік на стажуванні - приміром, брала участь у програмі «Акт у підтримку свободи» (проект для школярів, який з перших років незалежності фінансується Конгресом США. Завдяки ньому діти мають можливість протягом року жити в американській сім'ї та навчатися у школі. - РБК-Україна). Чи вона з великого міста або маленького містечка, чи вона зі школи, яка нам давала добрих студентів? Хто її батьки? На щастя, Інтернет дає змогу перевірити ці відомості. До речі, цікаво, що в нас дівчат у два раза більше, ніж хлопців.
РБК-Україна: З яких міст представники отримали врешті-решт стипендію?
Б.О.: Ми маємо студентів із різних міст. У 2009 р. у нас був хлопець з Керчі, потім ще діти з Хмельницької та Луганської областей, Дніпропетровська, Запоріжжя, Харкова, Калуша. Було кілька золотих медалістів зі Всеукраїнських олімпіад тощо.
Маємо суперобдаровану дитину з Харкова, яка вже має результати американських ЗНО на елітарному університетському рівні. А вона ще замолода навіть поступити в ліцей. У нас поступають не лише до університетів, а й до елітарних ліцеїв, якщо дитина відповідного віку.
Психологія і підхід нашої програми уже зовсім не такий, як був на початку. Не можна порівняти сучасних студентів зі студентами 1992-1993 рр. У ті часи навіть діти з Чернігова не розмовляли українською. По-друге, були дуже глибокі підозріння, не було скайпу та електронної пошти. Нині цілком інакший менталітет.
РБК-Україна: Цікава Ваша думка щодо намагання уряду відправити 300 студентів до найпрестижніших вишів світу.
Б.О.: Програма на 300 студентів відрізняється від програми на 10 студентів, вона має інші цілі. Перше - Україна повинна подумати про повернення студентів, які їдуть за кордон, спілкуватися зі студентами, які є за кордоном.
Є, наприклад, норвезька організація ANSA, фінансована урядом і норвезькими фірмами, має 5 тис. студентів, які навчаються за кордоном. А Норвегія - це маленька держава, 4 чи 5 мільйонів.
На початку грудня 2010 р. в Києві була зустріч послів України за кордоном щодо підтримки українського бізнесу. Кожен посол у своїй державі повинен сказати діаспорі, що студенти з України - це ресурс України. І діаспора повинна допомагати цим студентам. За Президента Ющенка ніхто навіть не думав запрошувати студентів на такі зустрічі. Були якісь бенкети, за які потрібно було викласти 200 чи 500 дол.
Тому єдине місце, де можуть зараз зустрітися студенти з України з чиновниками з України - під пам'ятником Шевченка у Вашингтоні. Це вже відбувалося декілька разів, про це писали. Я особисто запросив студентів на зустріч з одним послом у Нью Йорку, а там було 2/3 або 3/4 студентів або з нашої програми, або ті, кого я знав.
Є ще приклад Болгарії, де консулів надсилають на стажування до університетів, де вчаться болгарські студенти. Ще я мав розмову зі студентом із Румунії, який навчається в Гарварді. Я хотів домовитися з ним про зустріч, а він каже: я в цю суботу не можу, бо до мене приїжджає Президент Румунії. Це значить, що Президент Румунії особисто приїхав до Гарварду, щоб зустрітися зі студентами з Румунії. Тобто він так відноситься до своїх радників.
Я знаю, що Михайло Саакашвілі нині в Україні не є популярним, він є суперечливою фігурою, в Америці так само. Свого часу Едуард Шеварднадзе мав свого представника, який їхав до Америки і розмовляв зі студентами і переконував їх повернутися.
РБК-Україна: Шеварднадзе переконав Саакашвілі повернутися до Грузії?
Б.О: Так! Є багато людей у діаспорі, які могли б допомогти нам зробити те ж саме.
РБК-Україна: Тобто студенти, які свого часу проживали в Україні або мають українське коріння, готові допомогти українському уряду своїми порадами, знаннями, досвідом?
Б.О.: Абсолютно. Я знаю 20-30 таких людей, навіть поза нашою програмою. Я слідкую за всіма талановитими студентами. Ви чули про Принстонський університет? Там є два молоді викладачі з економіки, колишні студенти з України. Чому вони не можуть бути дорадниками України?
Ще є нобелівський лауреат з економіки Пол Кругман і колишній голова Центрального банку Пол Уокер, він великий друг України І він є радником кількох українських президентів.
РБК-Україна: А вони цього хочуть?
Б.О.: Ну, кожен хоче мати якійсь проект стосовно 46-мільйонної держави. Їх треба запросити - наприклад, виступити в Київській школі економіки.
До прикладу, Рінат Ахметов організовує конференції з метою залучити до України інвестиції. Робив одну таку конференцію в Нью-Йорку, я там був. Ще там були Ірина Акімова, Борис Колєсніков, мер Львова Андрій Садовий, Владислав Каськів та інші. Напевно, та конференція коштувала сотні тисяч доларів, бо в нас був колишній прем'єр-міністр Канади Кім Кемпбелл, була Крістіа Фріланд, яка в той час була редактором американського відділу лондонської Financial Times. Але там не було молодих талановитих людей, які добре розмовляли англійською. Тому зустріч була невдалою.
Ми маємо також добрі стосунки з Євросоюзом, бо він має представництво в Нью-Йорку, і ми вже зробили з ним декілька конференцій. Але проблема ЄС у тому, що кожні шість місяців його переочолює інша держава. І ми організовуємо бесіди, щоб вони розповідали про свої проблеми американцям. Представники ЄС за це дуже вдячні та хочуть розширити співпрацю. І ми маємо студентів, які навчалися у ЄС, у Китаї.
Тепер Президент Янукович сказав, що треба в Україну більше інвестицій. А Україна має дуже мало прямих іноземних інвестицій. Ми ж маємо мережу талановитих молодих банкірів. Наприклад, є хлопець, який завідує відділом JP Morgan з українських питань у Лондоні . Є кілька жінок у Лондоні з нашої програми, які працюють в інвестиційних банках.
Отже, треба виробити таку організацію, як норвезька ANSA, яка б допомагала студентам. В Америці їх є вже кілька сотень. Є окремо діаспорні студенти, але я їх не включаю, бо вони не так цікавляться Україною, як і вся діаспора. Але є й міжнародні студенти і потрібно самостійну організацію, щоб вона не була урядовою, щоб спілкуватися з цими студентами.
Я би хотів поговорити з Лігою меценатів України. Ми нещодавно почали невеликий проект, який би Інтернетом розповсюджував інформацію про нашу програму. Так наш проект було би легше зрозуміти.
Але я знаю, що Віктор Пінчук волів би дати мільйон Гарварду, ніж нам дати сто тисяч, щоб ми дістали на виході мільйон від Гарварду, Йєлю чи Принстону.

 

Спілкувався Андре Саваж, спеціально для РБК-Україна

Читайте РБК-Україна в Google News

On Top
Продовжуючи переглядати RBC.UA Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності Правилами користування сайтом і згодні з використанням файлів cookie. Ознайомитися
Погоджуюся