Притягнуті Південним полюсом та льодами: до Антарктиди відправляється чергова українська експедиція

До експедиції просто так не потрапити

Добиратися до острова Галіндез члени експедиції будуть протягом тижня. З Києва вони вилетять до Риму, потім - до Буенос-Айресу, звідти літаком перелетять до порту Ушуайя на аргентинському острові Вогняна земля. 4 квітня з порту судно з полярниками має дістати безпосередньо місця призначення. Залежно від льодової обстановки і штормів експедиція повинна прибути на острів, приблизно, 8-9 квітня.

За словами головного інженера Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Ігоря Мороза, цього року на саму експедицію виділено понад 39 млн гривень. Частину коштів доведеться віддавати за фрахт судна: в Україні практично немає свого наукового флоту. Є одне невелике гідрографічне судно біля Центру екології моря, але воно не льодового класу.

- Ми пропонували Національній академії наук придбати невелике судно - 70-75 м завдовжки, з хорошими каютами і науковою базою для проведення різних робіт, - розповідає полярник. - Його можна купити за 1,5-2 млн доларів. Потім це судно можливо утримувати на кошти всіх зацікавлених наукових організацій. Але поки на цю покупку немає політичної волі.

До 22-ї експедиції українці почали готуватися ще з липня минулого року. Саме тоді на сайті НАНЦ опублікували оголошення про набір учасників групи, вказавши умови роботи та вимоги до кандидатів. Цього року 12 осіб команди набирали досить довго. Всього було 27 кандидатів, хоча до цього кількість претендентів перевищувала 40 осіб. Особлива складність була з пошуком лікаря і дизеліста. Затримка виникла не стільки через дефіцит таких фахівців, скільки через не особливу популярність самого сайту НАНЦ. Начальник експедиції Віктор Лукьященко через свого знайомого виставив заявку про пошук персоналу у Центрі зайнятості Житомира, після чого вакансії були заповнені.

- Цього року ми будемо вже через Центр зайнятості подавати всі технічні вакансії (лікар, механік, сисадмін зв'язку, дизеліст та кухар, - ред.), і я думаю, що конкурс буде набагато вище, ніж на 22-у експедицію, - додав Мороз, уточнивши, що зарплата працівників коливається від 12 до 14 тис. гривень на місяць.

Фото: Склад 22-ій Української антарктичної експедиції, фото - з особистого архіву Ігоря Мороза

Жінок до річної експедиції на ізольований острів не беруть, у тому числі, і через важкі умови взимку.

- А сніг хто з дерев'яних настилів буде розчищати? Адже за кожним із членів експедиції закріплено ділянку, з якої він постійно прибирає сніг, - розповідає Ігор Мороз. - Якщо серйозно, то є і фізіологічні чинники. Можуть виникнути відносини між чоловіком і жінкою, плюс особливості характеру обох статей. Хоча до нас приїжджала на три місяці геофізик-жінка, і ми якось уживалися. У нас там були жінки, але це ж не дарма прийнято таке рішення. Якби було все добре і гладко, може бути, було б прийнято інше рішення, але проблем нам не потрібно.

Доктор медичних наук Євген Моісеєнко згадує, що з початку експедицій її учасників відбирали "як космонавтів". Але зараз від такого підходу відійшли, тому що важко, наприклад, знайти абсолютно здорових людей. Головний критерій - щоб не було прихованих захворювань, а "показників, як у спортсмена, не потрібно". Але все передбачити неможливо: за словами доктора, на станції бували екстрені випадки, коли зимівників доводилося повертати з Антарктики. Наприклад, у людини випадала грижа, і її неможливо було вправити. Так як власних кораблів у українців немає, за допомогою у транспортуванні доводилося звертатися до американців, які надавали її безкоштовно. У той же час за період понад 20 років роботи на "Вернадському", екстремальних випадків, пов'язаних з втратою здоров'я і каліцтвами, Моісеєнко не пам'ятає.

- В Антарктиді все-таки стресова ситуація і загострюються хронічні захворювання, - розповідає він. - Але головне - психологічний відбір, тому що там ізольовані умови. Вони там не повинні сваритися чи впадати у депресію.

Біолог Артем Джулай, який їде на рік до Антарктики вже другий раз, розповів, що людей при відборі тестують за психотипами. Також психолог дивиться на те, як людина веде себе у колективі, наскільки вона конфліктна, здатний йти на компроміс.

- 12 людей у замкнутому просторі, треба вміти знаходити спільну мову із людьми, - каже Джулай. - Але якщо у людини є особисті внутрішні проблеми, то ізоляція від суспільства може їх тільки посилити.

Фото: Віталій Смаголь і Артем Джулай відправляться вдруге в річну експедицію в Антарктику

За словами наукового співробітника Інституту зоології імені Шмальгаузена НАН України, зоолога Віталія Смаголя, який також вдруге їде до антарктичної експедиції, першого разу до експедиції було непросто потрапити. Справа навіть не в конкурсі, а у труднощах власної психологічної установки.

- Все-таки сім'я, постійна робота, зобов'язання - ось це було важко психологічно залишити тут і виїхати до іншого світу. Я налаштовувався на те, що лечу на Місяць чи на Марс. Але найбільшою складністю для мене було адаптуватися до відсутності складнощів! Немає мобільного телефону, не думаєш про те, коли ти отримаєш зарплату і як її розподілити - купити їжу, дочці пальто або синові іграшку. Тобто, абсолютно впевнений і у завтрашньому, і у сьогоднішньому дні, - каже Смаголь. - Ти чітко знаєш, що за розкладом о 13.00 у тебе обід, о 19.00 - вечеря, після вечері - спілкування з друзями, перегляд кінофільму, спортзал, а в суботу у тебе буде святковий стіл і можливість трохи розслабитися. Ті проблеми, які є в Україні, в Антарктиді по-іншому сприймаються. В Україні - війна, це дуже погано. Але для мене там сьогодні набагато гірше, коли хтось із експедиції косо на мене подивився. Там всі негативи і позитивні моменти звужуються до маленького ядра, мікроколективу, який виходить для тебе на перший план - почистити сніг, почергувати на кухні. Проблеми на "Великій землі" - ти розумієш, що вони є, але ти їх не пропускаєш через себе. Відстань дуже сильно нівелює сприйняття всього того, що відбувається за тисячі кілометрів.

За словами полярників, для тих, хто їде до експедиції вперше, найяскравіше враження - сама Антарктида, унікальність її природи і тваринного світу. Артем Джулай каже, що півострів залишив слід у житті, тому через деякий час він подав другий раз заявку на участь у експедиції.

- Рік в Антарктиді - серйозний пласт життя. Якщо дуже часто туди їздити, то можна втягнутися і не захочеш сюди повертатися, - розповідає біолог. - Тому я зробив деяку паузу в поїздках, тут адаптувався і осмислив рік прожитий там. І тільки після цього вирішив ще раз туди повернутися.

Станція у подарунок

Україна проводить свої наукові дослідження на базі станції "Академік Вернадський" з 1996 року. Після розпаду СРСР Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій, і Україні не дісталося жодної з них. Станцію державі, понад 20 років тому, передала Великобританія, так як будувала нову у іншому місці. Але "сліди" англійців на "Академіку Вернадському" залишаються досі. Це старі наукові журнали, книги англійською мовою, музична колекція з 2,5 тис. раритетних пластинок і вініловий програвач, який дістався українцям у спадок. Шанують на станції і деякі традиції колишніх її власників.

- Цю фотографію, напевно, я вам не буду давати, - зніяковіло посміхається головний інженер Ігор Мороз, коли на моніторі з'являється знімок з кімнати відпочинку і станційного бару "Фарадей" з мотузкою, на якій розвішані різнокольорові жіночі бюстгальтери. - З часів англійців залишилася традиція, за якою кожна жінка, яка потрапила на станцію, може залишити тут на пам'ять свій бюстгальтер.

За словами Ігоря Мороза, зараз станція у хорошому стані, є автономне водопостачання, опріснюється океанська вода, яка використовується для готування, прийняття душу. Але питну воду на станцію "Академік Вернадський" все-таки везуть окремо. Опріснювальна установка 1994 року випуску і вона недостатньо мінералізує воду. Але, звичайно, на станції необхідно оновити деяке обладнання - той самий опріснювач, дизель генератори, виготовлені у 80-х роках минулого століття, частина мідного трубопроводу. У планах у полярників і будівництво сезонної станції на Антарктичному півострові. Серед передбачуваних місць - район гори Де-Марія і ділянка мису Рассмунсена. Але говорити про конкретні дати і бюджет на будівництво рано, поки що це тільки проекти.

Полярники стверджують, що таке поняття як "вихідний день" на станції відсутній. Але є певні традиції. Наприклад, кожну суботу о 19.00 зимівники влаштовують собі святковий обід. Вони надягають костюми і краватки, голяться і приводять себе у порядок. До столу також виставляється деклька пакетів вина.

- На рахунок спиртного - пляшка віскі на групу з понад 10 осіб - це так, щоб не забути смак, - розповідає Мороз. - Більше просто немає, центр не бере на себе таких витрат як закупівля спиртного, та це, в принципі, і не треба.

Після вечері всі прибирають і члени експедиції і переміщуються до бару "Фарадей". Там є більярд, доміно, дартс, за бажанням можна пограти на гітарі і поспівати. Фоном звучить музика з англійської вінілового програвача

- Там такі пластинки, що береш їх, і руки трусяться, - ділиться враженнями Ігор Мороз. - Пам'ятаю, у свій час при СРСР у фарцовщиків можна було такі платівки купити за 100-200 рублів тільки за одну штуку. Наприклад, повне зібрання альбомів "Beatles", пластинки Елтона Джона з його особистим автографом, "Scorpions", велика колекція класичної музики.

Фото: На станції "Академік Вернадський" від британців залишилося 2, 5 тисячі раритетних музичних платівок

"Академік Вернадський" фактично відрізаний від усього світу протягом дев'яти місяців, поки не сходить крига, і не починають ходити судна з туристами - з січня до кінця березня. За словами полярників, туристи відволікають від роботи. Але більше 200 осіб на екскурсію по станції не допускають.

- Туристам цікава сама станція і робота на ній, - розповідає Артем Джулай. - Але руками нічого не чіпають, їм не треба зайвий раз про це нагадувати. Залежно від льодової обстановки за сезон буває від 1,5 тис. до 6 тис. осіб.

Часто до українців приїжджають туристи з Аргентини, Чилі, США, Канади, Китаю і Японії, бували росіяни і навіть "білоруський олігарх", згадує Віталій Смаголь. Серед них була і принцеса Анна, сестра кронпринца Чарльза, спадкоємця престолу Великобританії. На своїй яхті припливав і мільярдер, філантроп Білл Гейтс. Але ніякої особливої мети відвідування української станції у нього не було, він просто був туристом, і, крім "Академіка Вернадського", відвідував і інші антарктичні станції.

- Але українців у моїй експедиції (17-а - 2012-2013 р. р., - ред.) не було, - каже Смаголь. - На жаль, не багаті ми туристами, які готові заплатити за свій тур до Антарктиди від 10 до 14 тис. доларів.

Крім організованих груп туристів, у "літній" сезон до станції підпливають і яхтсмени. Для них, як виключення, полярники можуть відкрити "Фарадей", який працює, в основному, тільки по суботах. Як розповів Ігор Мороз, вони приносять полярникам подарунки, ті в свою чергу також їх пригощають. Але довго на станції навіть яхтсмени не затримуються. Через тонкі перекриття на станції після 12 ночі шуміти заборонено, тому до цього часу гості залишають станцію "Академік Вернадський".

Наука у льодах

Зараз у світі Антарктиду розглядають, як базу для наукових досліджень. Українці там проводять геолого-геофізичні, медико-біологічні і гідрометеорологічні дослідження. У світі дуже високо оцінюють дані, отримані вітчизняними вченими при дослідженні озонових дір. Але більша частина наукових пошуків все ж стосується біології. Наприклад, Артем Джулай у 19-й експедиції (2014-2015 р. р.) вивчав фіто - і зоопланктон - найпростіші організми, які знаходяться у самому початку харчового ланцюга. Крім того, спостерігав за птахами, тюленями, китами, проводив підрахунок колоній пінгвінів.

- У 22-й експедиції буде простіше, вже встановлено декілька камер на островах, - розповів біолог. - Вони роблять знімки з певною частотою і можна спостерігати як змінюється поголів'я протягом року. У зимовий період потрапити на віддалені острови неможливо, тому такі камери дозволять отримати більш якісні дані.

Всі дослідження підтверджують зміну і потепління клімату на планеті. За словами зоолога Віталія Смаголя, по його "підопічних" - теплокровних хребетних тварин - це також видно. Ще 100 років тому фоновим видом на території навколо станції був пінгвін Аделі - дуже холодолюбний вид. Зараз він мігрує у більш південні широти, туди, де холодніше. А їхню екологічну нішу займає більш теплолюбний вид – віслюкові пінгвіни.

- В Антарктиді з'явилися судинні рослини, - розповідає зоолог. - Ділянка, на якій знаходиться наша станція, відтає у літній період. Там завжди був мох, але кілька десятків років тому там з'явилися судинні рослини. І зараз вони просунулися набагато далі на ту територію, на якій ще холодніше.

У надрах Антарктиди зберігається велика кількість корисних копалин. Так, загальний обсяг вуглеводневої сировини, що знаходиться на шельфі антарктичних морів, вчені оцінюють у розмірі від 35 до 51 млрд тонн умовного палива. Слід нагадати, що Україна отримала статус консультативного члена і має право голосу серед 29 світових держав щодо діяльності у Антарктиді. Раніше директор НАНЦ Валерій Литвинов повідомляв, що навіть навколо самої української станції розвідано три родовища нафти і чотири родовища газу. Однак до 2041 року промислова діяльність і видобуток копалин там заборонені.

- Майбутнє у цього є, - каже Ігор Мороз. - Але поки є Антарктичний договір, міжнародні зобов'язання, ніхто, у тому числі й Україна, не може претендувати на ці ресурси. Тому зараз у нас у пріоритеті тільки наука.

Перед від'їздом 22-ї Української антарктичної експедиції її учасників урочисто проведуть з Києва. Але ніяких ритуалів при заїзді нової групи у полярників до Антарктиди немає. За словами Ігоря Мороза, лише коли їде колишній склад експедиції, вже сидячи у човні, полярники кидають монети в океан. Також з човна вони запускають у небо освітлювальну ракету. У відповідь така ж ракета летить зі станції "Академік Вернадський".

- Що бажають при від'їзді експедиції з України? Може у вас є особливі слова? - запитую на прощання Ігоря Мороза.

- Нічого особливого, - сміється той. - Побажайте нам удачі!