Андрій Конеченков: "У вітроенергетиці вимогу щодо місцевої складової необхідно зберегти"

Однією з вимог Єврокомісії до України в рамках підготовки до підписання Угоди про Асоціації, є скасування т. зв. правила місцевої складової, спрямованого на локалізацію виробництва обладнання для альтернативної енергетики. Єврокомісар з торгівлі Карл де Гухт не приховує, що таким чином намагається спростити доступ європейських компаній на перспективний український ринок. Що дає Україні наявність вимоги про використання вітчизняного обладнання при будівництві електростанцій на поновлюваних джерелах енергії, у бліц- інтерв'ю РБК-Україна розповів голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков.

РБК-Україна: Правило місцевої складової фактично було законодавчо встановлено ще в 2009 р. з відстрочкою набуття чинності на три роки. Які результати роботи цього механізму стимулювання для України в цілому?

Андрій Конеченков: З моменту прийняття «зеленого » тарифу в квітні 2009 р. відбулися кардинальні зміни, пов'язані з виконанням вимогою по місцевій складовій. Зокрема, чітко розділилися сектора відновлюваної енергетики, де питання з виробництвом обладнання вирішується, а де ні. Досі дані вимоги не можна застосувати до біоенергетичним технологіям. Попит на фотоелектричні панелі в кілька разів вище вироблених панелей на заводі «Квазар».

А ось, наприклад, сектор малої гідроенергетики здатний забезпечити себе обладнанням національного виробника.

Великий прогрес спостерігається і в секторі вітроенергетики України. В даний час в Україні в Краматорську освоєно виробництво комплектуючих для сучасних вітротурбін мегаватного класу.

РБК-Україна: Які позитивні результати застосування вимог щодо місцевої складової?

Андрій Конеченков: Позитивними результатами вимог щодо місцевої складової є створення нових робочих місць, впровадження і освоєння нових технологічних процесів, навчання на всіх рівнях фахівців з обслуговування та експлуатації вітроенергетичних установок, збільшення відрахувань до українського бюджету, можливість експорту даної технології в країни СНД.

Наочним прикладом є будівництво першої вітроелектростанції в Казахстані потужністю 45 МВт з використанням 2 мегаватних турбін, вироблених в Україні.

РБК-Україна: Які негативні наслідки застосування вимог щодо місцевої складової?

Андрій Конеченков: Зниження конкурентної боротьби і монополізація ринку. У той же час, політика країн на нових ринках розвитку вітроенергетичного сектору розглядається як захист місцевого виробника.

Наприклад, в таких країнах як Бразилія, Південна Африка, Туреччина сьогодні справжній бум розвитку виробництва сучасних вітроагрегатів за ліцензіями світових виробників. Але при цьому уряди цих країн гарантує іноземним компаніям сприятливий клімат для розвитку національних виробництв у своїх країнах.

РБК-Україна: У ЄС вважають , що це вимога дискримінує європейських виробників обладнання для «зелених » проектів на українському ринку. Ви з цим згодні?

Андрій Конеченков: Це питання не можна розглядати однозначно. Чому ті ж європейські виробники розміщують свої виробництва в Китаї, Індії, Бразилії, Туреччині, Польщі та інших країнах?

Тому, що там працюють урядові гарантії і поставлені амбітні цілі , відображені в енергетичних стратегіях з розвитку вітроенергетичного сектору. І тому багато компаній-виробників устаткування бачать перспективи продажів вітроагрегатів в цих країнах. В Україні головною проблемою є не місцева складова , а енергетична політика стосовно розвитку вітроенергетичного сектору.

До того ж є і друга сторона цього питання. Сьогодні в Європі існує перевиробництво обладнання та його потрібно продавати або скорочувати свої робочі місця. А Україні вигідно теж інвестувати в національне виробництво, а не оплачувати працю європейських робітників. Це просто боротьба за свій ринок.

РБК-Україна: Ваша думка щодо місцевої складової: скасувати, змінити, відкласти і т. п.? Чому?

Андрій Конеченков: Не можна керувати хаотично виробничим сектором України. Потрібно оцінити можливості і результати. Наприклад, з біоенергетики потрібно однозначно скасувати вимоги щодо місцевої складової . Хоч Україна і є аграрною країною , але застосування устаткування однієї номенклатури тут проблематично. Все залежить від місцевого потенціалу та необхідної технології.

А от у вітроенергетичному секторі потрібно залишити вимоги щодо місцевої складової на найближчі 2 роки на рівні 30%.

Логічніше було б застосувати досвід таких країн, як Туреччина, з введенням бонусної системи для національного виробника - надбавки до величини «зеленого» тарифу.