Андріївський узвіз: Фотоісторія однієї вулиці
Андріївський узвіз - одна з найдревніших і легендарних вулиць Києва. Тут знаходяться такі шедеври світового архітектурного мистецтва як: Андріївська церква, Замок Річарда Левове серце. Тут же розташовані музей "Однієї вулиці" і музей "Булгакова".
Історія Андріївського узвозу сягає корінням у часи Київської Русі. Тоді Андріївський узвіз з'єднував верхнє місто, як називали Старий Київ і нинішній Поділ, що називали нижнім містом. Саме Андріївський узвіз вважався найкоротшим шляхом з верхнього до нижнього міста. Вуличка була настільки вузькою, що пересуватися нею могли лише вершники й пішоходи.
У 18 столітті вулицю розширили, що дало можливість проїжджати навантаженим возам запряженими волами. Вважається, що саме на Андріївському узвозі народилася приказка "Що впало, те пропало". Справа в тому, що зверху вулиці в той час була розташована митниця і купці, якщо хотіли спуститися до Подолу повинні були сплатити мито. Данину збирали з воза, а не з кількості товару. Купці для того, щоб скоротити витрати на мито, складали товар з кількох возів в один. Але через те, що вулиця має дуже сильний ухил, вози часто переверталися, а товар, який падав на землю, вилучали на користь скарбниці. Купці на це часто скаржилися, але отримували відповідь: "Нічого хитрувати! Що впало, те пропало"
Андріївський узвіз кілька разів змінював ім'я. У 1920 Андріївський узвіз було перейменовано вул. Г.В.Лівера. У 1944 р. вулиці повернули історичну назву. Основна забудова була виконана в 90-х рр.. ХIХ ст. і на початку ХХ ст.
Найбільш загадкова пам'ятка спуску - "Замок Річарда Левове Серце". Він побудований в 1902-1904 р. в стилі англійської неоготики на замовлення київського вельможі Дмитра Орлова. Він планував побудувати готель, але в 1911 р. трагічно загинув, і дружина виставила будинок на аукціон. Новий власник здавав номери, але люди з жахом покинули свої житла, оскільки були налякані постійними завиваннями і стогонами у всіх приміщеннях замку. Ця звістка дуже швидко поширилася по Києву і замок в побуті почали називати "Дім привидів". Причина появи "привидів" виявилася до болю банальною. Господар, який будував будинок, не розрахувався з будівельниками і вони йому помстилися, розмістивши в системах вентиляції та пічного опалення глиняні горщики, бите скло і обрізки труб. Як тільки напрям вітру змінювалося, в стінах чулося страшне виття, скрегіт та стогін. Чому будинок називають "Замком Річарда Левове Серце" ніхто не знає, однак подейкують, що менш ніж півстоліття тому цим ім'ям будинок нагородив казкар Віктор Некрасов.
У будинку № 13 на Андріївському узвозі розташований музей "Булгакова", в ньому ж він і жив у свій час. На двох поверхах, у підвальному приміщенні і на веранді розташовані виставки, присвячені життю і творчій діяльності видатного письменника. Головна експозиція музею "Будинок Турбіних" знаходиться в кімнатах другого поверху і була відкрита в 1993 р.
За роки існування музею, його колекція постійно зростає. Спершу вона нараховувала близько 250 одиниць, а до сьогоднішнього дня їх уже близько 3000. Одна з особливостей музею в тому, що за основу експозиції було взято Булгакова "київського". Сім'я Булгакових жила в будинку № 13 на другому поверсі з 1906 по 1913 рр.. Саме тут письменник і поселив героїв свого роману "Біла гвардія".
Також посів своє місце на цьому спуску унікальний «Музей однієї вулиці», який зберігає історію Андріївського в фотографіях, картинах, різних старовинних речах.
Ще Андріївський спуск вважається оплотом сучасних художників. Це місце художників у Києві, як в Москві - Старий Арбат, в Лондоні - Сохо, в Парижі - Монмартр. Щодня вони розміщують тут свої картини, продають їх і пишуть нові.
