Відігравши всі матчі збірної України в 2011 році, віце-капітан синьо-жовтих Анатолій Тимощук підняв планку гвардійського рекорду команди до позначки 113 зустрічей. На цьому досягненні - видатному не лише для своєї країни, а й для всього пост-радянського простору - універсал із мюнхенської "Баварії", звісно ж, зупинятися не збирається. Тим більше - напередодні домашнього Євро-2012, із яким пов'язує чималі надії.
Відігравши всі матчі збірної України в 2011 році, віце-капітан синьо-жовтих Анатолій Тимощук підняв планку гвардійського рекорду команди до позначки 113 зустрічей, пише прес-служба УЄФА. На цьому досягненні - видатному не лише для своєї країни, а й для всього пост-радянського простору - універсал із мюнхенської "Баварії", звісно ж, зупинятися не збирається. Тим більше - напередодні домашнього Євро-2012, із яким пов'язує чималі надії.
"Напевно, позначка в сто матчів у складі національної команди - знаковий рубіж для будь-якого футболіста, - поділився Анатолій своїми враженнями про рік, що минає, - Я не став винятком. Щоправда, до зміцнення своїх рекордних позицій уже ставився спокійніше. Як і раніше, виходжу на поле робити свою справу так, щоб це приносило користь команді. Як і протягом усіх попередніх років, що є гравцем збірної України, приїжджаю в команду із задоволенням. І прагну робити все, щоб це почуття відбивалося й на результаті, щоб і наші прихильники отримували позитивні емоції від гри колективу".
Окрім Тимощука та Андрія Шевченка, котрий першим перетнув рубіж у 100 матчів за збірну, тільки двоє українців можуть похвалитися цим гросмейстерським показником. Щоправда, свої рекорди Олег Блохін і Віктор Онопко встановили, захищаючи честь інших країн - СРСР, СНД і Росії. Нинішній наставник української збірної зіграв за радянську 112 зустрічей, однак у Міжнародній федерації футбольної історії та статистики від цієї суми відняли 11 поєдинків за олімпійську команду. В активі луганчанина Онопка - чотири гри за команду СНД і 109 - у складі російської національної збірної.
Тимощук останній поки що свій матч у синьо-жовтій формі провів у Львові проти австрійців. Розмірковуючи про почуття патріотизму, котрим він незмінно керується, віддаючи збірній свої досвід і майстерність, Анатолій із захопленням згадує момент наприкінці зустрічі 15 листопада, коли трибуни новозбудованого до Євро-2012 стадіону затягнули гімн України. "У Львові нашу національну команду завжди приймають напрочуд тепло й гостинно, - каже гравець. - Але такого емоційного підйому, як тоді, я, напевно, ще не відчував у жодній зустрічі, на жодній арені. На цьому тлі перемога 2:1, що ми вирвали її в меншості, зовсім не виглядає алогічною".
Зважаючи на рівень гри українців у попередніх матчах, куди менше логіки було в чотирьох поспіль поразках підопічних Блохіна. Ця антирекордна серія, втім, викликала зливу критики щодо збірної, якій улітку наступного року приймати європейську першість. "Та ми вірили в те, що за невдачами неодмінно прийдуть успіхи, - ділиться свіжими спогадами Тимощук. - Кінцівка року нам удалася - три перемоги та нічия в матчі з німцями, котрий ми також могли й повинні були вигравати. Це підтверджує: збірна України - на шляху до своєї гри, яка має забезпечити нам виконання нашої мети на Євро-2012. А мета ця - максимальна!"
Колишній півзахисник луцької "Волині", донецького "Шахтаря" та пітерського "Зеніту" вважає, що фінальний турнір першості Європи неодмінно стане справжнім святом футболу. "Приємно бути господарями такого форуму, - каже він. - Сподіваюся, цим духом перейматимуться всі мої співвітчизники, усвідомлюючи всю значущість цієї події для країни. Впевнений, спільно ми зробимо все, щоб турнір пройшов на високому рівні. Чим ближче до старту, тим більш концентрованим стає це відчуття Євро".
До змагань під орудою Олега Блохіна готується нова команда, в якій досвід успішного виступу на чемпіонаті світу-2006 поєднується із запалом молодих виконавців. Відповідно до цих умов, на думку Тимощука, змінився й головний тренер. "Наскільки змінився я сам? - перепитує. - П'ять років досвіду даються взнаки. Свій відбиток накладає й перебування в одному з провідних національних чемпіонатів, у складі лідера німецького футболу, постійного учасника Ліги чемпіонів. Так, не все й не завжди у мене в "Баварії" йшло без проблем, але труднощі тільки загартували, зробили мене міцнішим, упевненішим. Гадаю, це помітно й під час матчів збірної".
Окрім гвардійського рекорду національної команди, Тимощук володіє ще одним унікальним досягненням. Між першим і другим його голами в збірній простягнулася відстань майже у вісім із половиною років! Зате від другого до третього минуло всього вісім місяців, а третій і четвертий він узагалі забив у двох матчах поспіль, протягом одного тижня. Чи, бува, не збирається й на бомбардирську планку Андрія Шевченка в збірній зазіхнути? "Та ні, - сміється. - Хоча з цього приводу жартів у команді було достатньо. Кожному - своє. Взагалі-то я за кар'єру забив понад 70 голів, але у збірній, якось виходило, у снайперах не ходив. Утім, успіх колективу для мене завжди був головним".
Рік прийдешній для Тимощука особливий не тільки з огляду на Євро-2012 - турніру, котрий пройде на полях України та Польщі. Вельми цікавою та привабливою виглядає перспектива зіграти в складі "Баварії" на полі "Арени Мюнхен" у домашньому фіналі Ліги чемпіонів. "Ми в клубі намагаємося не перейматися надмірним ажіотажем із цього приводу, - каже український баварець. - Однак від розмов про "стратегічне завдання" нікуди не дітися. Це - наш шанс, і ми зробимо все, щоб його використати. Гадаю, "Баварії" до снаги пройти шлях до вирішального поєдинку. Своєю грою, особливо на початку сезону в бундеслізі та в груповому раунді найпрестижнішого клубного турніру, ми довели, що є грізною силою, й місце серед фаворитів займаємо по праву".