Анатолій Матіос: До війни країну привели ті, хто її пограбував

Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос не збирається у відставку. У всякому разі до тих пір, поки не завершить розслідування злочинів за участю представників найближчого оточення колишнього президента Віктора Януковича. Правда, закінчити з цими справами Анатолій Матіос планує до кінця року, після чого, як він висловився, настане час "переосмислитись".

Оточення Януковича, та й самого колишнього господаря кабінету на Банковій, військовий прокурор ненавидить. Приховувати це відношення він не вважає за потрібне. Ненавидить, оскільки впевнений, що це вони розв'язали війну, позбавивши Україну спокійного демократичного майбутнього. Але одна справа ненавидіти тих, хто далеко, а інше - боротися з тими, хто залишився тут. Матіос впевнений, мова йде про "спрут", щупальця якого у вигляді чиновників, що забезпечували схеми пограбування, до сих пір демонструють активність в країні.

Претензії є у ​​нього не тільки до минулого, а й до сьогодення. Головний військовий прокурор впевнений, що "закон Савченко" повинен бути негайно скасований. І взагалі - приймався він не для тих, хто чекав вироку в ізоляторах, а конкретно під кількох осіб, які вже вийшли на свободу. "Я переконаний, маю для цього всі підстави, і знаю, що "закон Савченко" приймався під кількох людей. Точка", - каже Матіос.

РБК-Украина: На входе в здание Генеральной прокуратуры стоит бессрочный пикет. Судя по флагам, батальон "Донбасс", в связи с расследованием событий под Иловайском, требует вашей отставки. Те, кто стоят на входе, уверены, что вы не выполнили свои прямые должностные обязанности...

Анатолий Матиос: "Я вам не скажу за всю Одессу, вся Одесса очень велика". "Донбас" - неоднорідний, і я не чув, що до мене є якісь претензії від усього особового складу цього підрозділу Нацгвардії.

Люди, які внизу, мені взагалі незрозумілі, їх там двоє нещасних сидить під дощем, і виконують вони функцію, вибачте за порівняння, швейцарів. Працюють за денний неоподаткований мінімум на каву і бутерброд, щоб втамувати чиїсь політичні амбіції. Чи, у першу чергу, напевно побороти страх за невідворотність покарання окремо взятих політиків чи політика. Мені нема чого їм сказати, окрім офіційної позиції Генеральної прокуратури, яка була озвучена генеральним прокурором, по цих розслідуваннях.

Люди, які сидять під ГПУ, навіть не розуміють, про що вони говорять, коли їх запитували інші люди, чому вони сидять. Вони не могли пояснити суті претензій до мене, вони повторювали якісь чужі мантри. Правдивий вчить молитву і знає її як "Отче наш" , на пам'ять, а ці люди - вивчили якісь тези, але, по суті, не розуміють, про що йдеться.

РБК-Украина: По вашему мнению, когда дело по Илловайску может оказаться в суде?

Анатолий Матиос: Розслідування кримінального провадження за фактом державної зради Януковича, захоплення і анексії Криму, введення початку АТО і локальних бойових операцій, як би це не називали, але вони були локальними у часі і у місці проведення, все це досліджувалось і досліджується. Це сотні днів, сотні осіб, сотні управлінських рішень, яким треба дати аналіз. Він полягає у тому, щоб з’ясувати, давайте конкретно по Іловайську: це є помилка, недбалість чи умисна дія.

Дуже легко призначити когось винним і зробити крайнім, але це ситуація, коли треба враховувати багато чинників, від наявності політичних обставин, закінчуючи матеріально-технічним забезпеченням задіяних сил для АТО.

Я точно знаю, що жодного упущення у об’єктивності та повноті розслідування усіх цих подій нами не допущено. Але є фізичний людський ресурс. Всім, що стосується війни у державі, консолідовано займається 35 людей в управлінні війни Головної військової прокуратури. Це - живі люди, які отримують сотні тисяч документів, опрацьовують їх, пишуть, звертаються до суду, як це передбачено законом. Це робиться з огляду на те, що інституції міжнародного права, будь то Гаазький трибунал, чи міжнародний трибунал, вони потребують проходження рішення по всій лінійці національного законодавства і національного судочинства. Ми від цього нікуди не дінемся. Це потрібно зробити.

РБК-Украина: Украина уже заявила, что подготовила иск в Гаагский трибунал, который касается морского права и его нарушения со стороны России в Крыму. Участвовала ли военная прокуратура в подготовке этого иска?

Анатолий Матиос: Представляти Україну може виключно Міністерство юстиції та Міністерство закордонних справ. Всі необхідні матеріали, що є процесуальними документами, ми надаємо, і у нас досить тісна співпраця абсолютно з усіма, уповноваженими на це органами.

У розслідуванні анексії Криму, ведення агресивної війни, всі державні органи, агенції, комісії, інші установи аналізують і надають нам документи про втрати і збитки України. Сумарна кількість матеріалів, які вже є, свідчить про збитки, які понесла наша держава: більше, ніж трильйон доларів, іще при тому курсі, який був на початку 2014 року. Цей збиток ще не проіндексований. Після всього збору цих документів, їх опрацювання, має бути проведена експертиза, вона частинами йде, тому, що це - теж люди, це просто важко фізично і займає безліч часу… Важко уявити кількість цих документів. Все це ляже у позови, загальна сума оцих усіх збитків за усіма критеріями. Наприклад, шкода від екологічних наслідків війни, треба прорахувати всю балансову вартість того втраченого майна, яке залишилось в Криму, вивести індекс інфляції і так далі. Там є дуже багато юридичних нюансів. Все, що буде зроблено правильно, воно буде мати перспективу через два, три, п’ять, сім і десять років. Ми пам’ятаємо Югославію, суд над Мілошевичем. І це для нас - живий приклад, щоб робити все необхідно юридично досконало.

РБК-Украина: Вы думаете, Украине удастся засудить Россию в Гаагском трибунале?

Анатолий Матиос: Україна не судить, вона може звертатись до Гаазького трибуналу. І вдасться чи не вдасться, це залежить від довершеності тих юридичних аргументів і процесуальних документів, які буде надано державою.

Що стосується військової прокуратури, однозначно, я кажу, що все, що ми можемо для цієї справи, і навіть більше того, ми робимо. При тому, що критика у наш бік завжди звучала, звучить і звучати буде відносно того, хто робить не досить приємну роботу - документування злочинів і всього, що стосується гібридної війни. Але ми робимо цю невдячну роботу і будемо робити далі. Це не гасло. Я не можу пояснити у вузькому інтерв’ю кількість абсурдних норм закону, на мою думку абсурдних, у частині бюрократичної колізійної юридичної процедури. Ми вимушені її пройти.

Як поставляться до нас міжнародні інституції, де багато є геополітичних чинників, де багато буде залежати від суддів, де багато буде залежати від загальної диспозиції, і стану справ у світі у тому числі, результатів виборів тих чи інших політичних сил у Європі, у інших країнах світу… Я не знаю. Є дуже багато чинників. І не завжди успіх залежить виключно від юридичних документів.

РБК-Украина: В августе вы говорили, что собираетесь в отставку…

Анатолий Матиос: Ви мене не вірно цитуєте. Я сказав, що, напевно, піду у відставку.

РБК-Украина: Сейчас эти предпосылки для "наверное", они уже ушли, вы уже не рассматриваете вариант своего ухода из Генеральной прокуратуры?

Анатолий Матиос: Питання перебування на посаді у період війни, а вона не закінчилась, а тільки змінила форми, закулісні речі, які завжди були і будуть у будь-якої держави, коли вона домовляється про мир або форму миру з найменшими утратами для себе, не дають мені права просто від якоїсь утоми, а вона є, я не буду це приховувати, від емоційного перенавантаження, просто взяти і піти.

Я мав достатньо серйозні розмови з приводу цього як у колі сім’ї, так і з найближчими для мене людьми - це дружина, сестра, мати. Мав досить серйозну розмову з генеральним прокурором, і вона не була однозначно простою. Але, за мною є колектив. Перше - я не можу залишити їх напризволяще, друге - не можу дозволити, щоб вони втратили надію на те, що справедливість відновиться, як би це високо не звучало, і третє - поки ми не закінчимо масу основних дій по справах, які нам, точно не за нашим проханням були передані, - це Курченко і Клименко, - я поки не маю права піти.

Як тільки ми це зробимо, а на це не так багато залишилося часу, це місяці, не більше, тоді я зможу чесно сказати - межа моєї витривалості таких навантажень закінчилася, і мені потрібно якось переосмислитись.

РБК-Украина: Я правильно понял, что расследование дел Курченко и Клименко могут быть завершены уже в этом году?

Анатолий Матиос: Сподіваюсь, що це нам вдасться зробити до нового року.

Я ненавиджу всіх тих, хто призвів до війни. І питання не тільки у Януковичі, не тільки у тих втікачах, які для нас є недосяжними. Питання є в тих, хто сприяв, допомагав, малював і втілював юридичні конструкції, які призвели до абсурдного, за своїми розмірами, грабунку держави. Я можу собі дозволити говорити так емоційно, тому що я кожен день читаю, погоджую, щось підписую, якісь процесуальні документи, які свідчать про тотальний грабунок держави у той час.

Янукович, той самий прем’єр-міністр Азаров, окремо взятий Клименко - вони могли бути модераторами або народжувачами незаконних концепцій. Але, будь-яку концепцію втілюють живі люди. Так от, всі ці живі люди є зараз в Україні. Дуже значна їх частина нікуди не ділася навіть з тих посадових кабінетів, у яких вони перебували раніше. Вони, або досить значна частина їх, змогли помінятися по вертикалі, але, по суті, не змінилося нічого. Тому, невідворотність покарання повинна настати також для тих, хто або на "авось", зі страху, з меркантильних цілей допомагав, а, інколи, й суттєво вдосконалював цю систему грабунку держави. Я вважаю, що вони повинні відповісти. Жорстко, безповоротно і згідно Закону.

Кожен день я отримую зведення із зони бойових дій, у тому числі всього, що відбувається у державі по збройних силах і правоохоронних органах. Я ненавиджу Януковича, його команду та їх приспішників за ті літри і відра крові, які я зі зведень бачу перед очима кожен день. Я перераховую кількість поранених і загиблих, покалічених у силу різних причин, не тільки бойових втрат, на літри крові. І це десятки літрів людської крові в день!

Людина має до шести літрів крові. І от, коли перераховуєш сухі цифри статистики - "два загиблих, три поранених, сім покалічених", - це десятки літрів людської крові. За це ненавиджу, через це залишаюсь ще тут працювати. Ця держава не варта і не мала ні права, ні передумов на війну. Український народ дуже толерантний, і оцей, нездоланний ще ніким суспільний договір про тотальне хабарництво чи подяку один одному, - це українська ментальність, яку треба долати. Але точно не через той грабунок, який привів до кривавої війни. Ця держава не заслужила на війну. Війну зробили люди, які її пограбували.

РБК-Украина: Ваш гнев понятен, но ведь этих денег уже не вернешь, и закон о спецконфискации тут не при чем.

Анатолий Матиос: Чому?

РБК-Украина: В таком случае можно ли сказать хотя бы приблизительную цифру, сколько было разграблено этими людьми, которые были в окружении Януковича, сам Янукович? Какова цена вопроса? Что мы потеряли, кроме нескольких госбюджетов? Скажу очень циничную вещь - сколько стоят эти десятки литров?

Анатолий Матиос: Найперше - це втрата майбутнього, позитивного у більшій чи меншій динаміці, але майбутнього динамічного розвитку держави, бо в державі з’явилось дуже багато катаклізмів у суспільних відносинах.

Друге - це вкрадені фінансові обсяги, верхній пласт яких ми фізично можемо досліджувати, тому що це - спрут. І розкриття цього спруту, по великому рахунку, якщо керуватись нормою закону буквально, може привести до того, що доведеться посадити половину державного апарату всіх правоохоронних і не лише цих інституцій. Цього ніхто не робив.

Суми збитку генеральний прокурор озвучував. Частина експертиз, наголошую, експертиз, які проведені нами у надзвичайно стислі терміни, фактично за два місяці ми зробили те, що не робив окремо взятий департамент під управлінням Горбатюка (Сергій Горбатюк, начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ, - ред.) два роки. Так, ми це зробили, і загальна сума того, що тільки зараз зафіксовано, це - 253 мільярдів гривень. І це - не все, друга частина експертизи проводиться зараз. Для розуміння - 253 мільярдів гривень, при курсі у 8 гривень за долар, - це золотовалютний запас НБУ у кращі часи Януковича. Весь золотовалютний запас держави!

РБК-Украина: В вашем ведомстве есть такие дела, которые не имеют связи с экономикой. Речь о покушениях - покушение на Авакова, о котором говорилось. Расследуется ли оно, нашлись ли какие-то подтверждения, возможно кто-либо задержан?

Анатолий Матиос: Наскільки я пригадую, це вже рік тому було. Підозри були одразу оголошені, призначені експертизи, допитані люди. Ми змушені були звертатися за міжнародно-правовою допомогою, у тому числі до Російської Федерації, як би це абсурдно не звучало. Навіть відсутність відповіді від Російської Федерації говорить про те, що ми відпрацювали цей передбачений Законом пласт. Не все однозначно, деталей зараз не можу сказати.

РБК-Украина: И все же, кто может стоять за этим покушением, есть предположения? Была информация, что за покушением стоит Евгений Жилин, руководитель "Оплота".

Анатолий Матиос: За всіма замахами чи підготовками до замахів стоять особистісна ненависть та бажання помсти, або якісь економічні інтереси. Харківщина завжди була дуже тривожним регіоном у частині "розборок" чи помсти , за ті чи інші правильні чи неправильні управлінські рішення. На днях Жиліна вбили.

РБК-Украина: По данным российских СМИ, полицейским, которые прибыли на место убийства Жилина, его пособник - Андрей Козырев, который был тяжело ранен, сказал буквально следующее: "встреча касалась шахт Донбасса".

Анатолий Матиос: Я шаную будь-які ЗМІ, але російським не вірю. Я добре знаю, що таке комбінації, у тому числі спецорганів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, у тому числі і досудове слідство. Ми знаємо вишукану, феноменально правильну, але заангажовану роботу слідчого комітету Російської Федерації. Я не вірю у відсутність цензури або не вкидування правильних потрібних меседжів для того, щоб розказати ті чи інші речі. Карма будь-якої людини визначається долею, а, по великому рахунку, діями, які ти вчинив, які тобі віддає Бог.

РБК-Украина: Жилина убить просто так было невозможно. Ресторан "Ветерок", район "Горки-2", где находится этот ресторан, Рублевка - все это одни из самых охраняемых мест в России, где, образно говоря, под каждым кустом сидит сотрудник Федеральной службы охраны…

Анатолий Матиос: Рубльовка - це таке своєрідне кладовище колишніх високопосадовців нашої держави. Ресторан "Ветерок" - це місце постійного їх перебування. Від колишнього генерального прокурора - Пшонки - до всіх інших. Це так би мовити еміграційний клуб, де вже всі звикли і не звертають увагу на цих вічних Савінкових, яких зібрали для проведення операції "Трест". Хто знає історію, той зрозуміє, про що йдеться (Борис Савінков, колишній керівник терористичної Бойової організації партії есерів, "Трест" - контррозвідувальна операціяя Державного політичного управління Радянського Союзу по виманюванню монархістів та антибільшовиків, яких після страчували, - ред.).

Вони живуть ілюзією повернення в державу. Вони можуть жити цією ілюзією, але Україна, і її народ ніколи їм не простить те, про що я говорю - десятки, сотні літрів людської крові з обох сторін цивільного населення та військових, розграбунок держави. Нинішня ситуація створила умови, коли кожен перетворився сам на себе, і з’ясувалось, що життєвими критеріями колишніх українських високопосадовців являється наслідування Шарікова.

РБК-Украина: И тем не менее, по вашему мнению, за что был убит Жилин? Проходил ли Жилин и "Оплот" по вашему ведомству?

Анатолий Матиос: Ми (військова прокуратура, - ред.) перші і єдині, хто розпочав спеціальне судове розслідування по Жиліну, заочне засудження за всі ті речі, які йому приписуються. Зараз нам треба документальне підтвердження його смерті, не тільки медійне, а і через канали міжнародно-правової допомоги. Ми зобов’язані звернутися до Росії і отримати документальне підтвердження загибелі, і після того приймати рішення у судовому засіданні. За що вбили? Не хочу навіть думати. Не по-християнськи казати, але кожному по заслузі.

РБК-Украина: На счет "каждому по заслугам", давайте поговорим о "деле министров обороны". Я процитирую одного из них - Анатолия Гриценко - который сказал следующее: "Жоден міністр оборони за українським законодавством, яке діяло раніше і діє зараз, не мав і не має права продавати зброю. Луценко бреше, Матіос бреше". Что вы на это можете ответить? Действительно ли министры были замешаны в торговле оружием?

Анатолий Матиос: Ви розумієте, я вже колись говорив, що маю честь, як і кожна людина в тій чи іншій мірі. А претензії, висловлені на шпальтах Фейсбуку чи на шпальтах окремо взятих видань, це не є особистісні претензії. Це є, вибачте мені, скиглення, яке нічим не закінчиться. Так от, "бреше" можна говорити десять разів, кричати, що "я правий, а інші зрадники". У даному випадку є одна теза - є документи, є резолюції і є механізм погодження чи непогодження відчуження надлишкового майна Збройних сил України. Знаття з бойового чергування тих чи інших підрозділів, озброєння, військової техніки визначається за великою довгою процедурою, але самим першим інструментом цього є міністр оборони і начальник Генерального штабу, які повинні погоджувати всі речі.

Для того, щоб це розслідувати, треба дати аналіз нормативно-правовій базі, рішенням Кабінету міністрів, внесеним змінам і доповненням до оборонного замовлення і т.д. Те, що під час звіту на комітеті Верховної Ради демонстрував генеральний прокурор, всі ті цифри - всі вони відповідають дійсності. Як би там не смішно було, я буду дуже радий, якщо той самий полковник Гриценко дасть свідчення, чому в період його каденції міністром при курсі 3-5 гривень за долар було відчужено майже на 2 мільярди гривень. Військової техніки - танки, ракети, артилерійське озброєння, протиповітряні засоби ураження. Але для того, щоб дати оцінку окремо взятому міністру, чи його роботи, потрібно провести експертизи. Не можна говорити, базуючись тільки на голих цифрах статистики. Відповідальність може наступити не тільки для міністрів, а й для верховних головнокомандувачів, які своїми вольовими діями у період перебування Гриценка міністром оборони, приймали рішення про зняття з бойових розрахунків певних видів озброєння і передачу іншим країнам. Без підписів цих осіб зовнішньоторгівельна компанія, якою на той момент був "Укрспецекспорт", нічого би не могла зробити.

РБК-Украина: Если упростить этот тезис, правильно ли я понимаю, что есть судебная перспектива того, что министры обороны, которые в разное время возглавляли Минобороны, могут быть осуждены к абсолютно конкретным срокам?

Анатолий Матиос: Є абсолютна перспектива процесуальної оцінки дій чи бездіяльності кожного міністра. Усім цим пластом проблем в оборонній сфері у державі займається 161 слідчий військової прокуратури. Якщо ми ревізуємо період 15 років, то, вибачте, це неможливо зробити за один день. Є чітка перспектива надання оцінки дій чи бездіяльності. У кожному конкретному випадку ми будемо розбиратися. Але для того, щоб їх допитувати - збрехав чи не збрехав - треба опрацювати документи. Зробити цю експертизу і пред’явити, що, відповідно до конкретних положень, норм закону, чому ти зробив інакше? От тоді буде предметна розмова. На даний момент все що було озвучено, воно має абсолютно процесуальні підґрунтя і підставу.

Говорити про швидкість оголошення підозр якимось окремо взятим міністрам за окремо взятий період наразі я не можу, тому що це слідство іще незакінчене. Експерти, які проводять ці експертизи, працюють на громадських засадах. Неодноразові звернення до Кабінету міністрів, не тільки цієї, але й попередньої каденції, про виділення з резервного фонду додаткових коштів на Міністерство юстиції для експертних установ, для оплати залучених спеціалістів, поки не вирішено. Нас відіслали до Міністерства фінансів, яке буде формувати бюджет на 2017 рік. Але експертизу треба робити сьогодні.

РБК-Украина: Многие критики вашей работы говорят, что вы часто занимаетесь теми делами, которые не должны быть подконтрольны военной прокуратуре. Те же расследования фактов коррупции, дела тех же Клименко и Курченко. Действительно ли была такая необходимость передавать дела вам и вашему ведомству?

Анатолий Матиос: Це питання не до мене. Що стосується корупції, то вона тотальна у державі і у всіх сегментах життя: від школи до кладовища. Ми займаємося справами виключно нашої компетенції, але коли неможливо це зробити іншими інструментами, механізмами і силами цивільних прокуратур, в окремих випадках ми робимо те, що робимо, тому що це є критично для держави і ніхто крім нас це зробити не в змозі. Не буду нагадувати, але "Торнадо" ніхто не брався затримати. Але це ж не військові, це не Нацгвардія, і по суті - це не наша компетенція. Ми зробили, що могли. Розшукувати невпійманих "торнадівців" має Нацполіція. Як ефективно вона це робить - не мені судити. Всі процесуальні документи ми їм передали більше року назад.

Друге, що стосується відсотку "непрофільних" справ. Відсоток кримінальних проваджень не за об’єктом компетенції військових прокуратур складає всього десь 18% від загальної кількості кримінальних проваджень. Цифри ніхто не любить, але, скажу, що це маленька дещиця від того, що роблять військові прокурори, військові слідчі. Для того, щоб уміти робити з кожним разом досконаліше, треба працювати системно і не вибірково, вчитися на практиці. Манна небесна на цю державу не впаде. Це тяжкий невдячний труд.

Єдина біда - недосконалість, завантаженість, нестабільність судової системи, яка гальмує розгляд наших кримінальних проваджень, їх основну масу, у тому числі корупційних. За цей рік більше 200 кримінальних проваджень направлено військовою прокуратурою до суду тільки по корупційних злочинах: по хабарництву, вимаганню хабара, отриманню неправомірної вигоди. Так от, відсоток розглянутих судами складає десь 30%. Чому так? Відсутність та некомплект суддів, відпустки, перенесення слухань, неявка адвокатів… У нас деякі провадження за хабарництво тягнуться ще з 2014 року. І ми нічого не можемо зробити. Прокурори ходять, відволікаються на прибуття в суд. Не з’явився один захисник, або захворів один суддя - неможливо слухати. Змінити цю ситуацію я не бачу можливості, за одним виключенням - коли в державі буде якоюсь нормою якогось закону визначено пріоритетність розгляду корупційних проваджень перед іншими провадженнями. Або за обов’язкову процедуру розгляду суддями таких справ протягом якогось певного періоду часу. Розумні строки розгляду кримінальних проваджень за корупцію - півроку.

РБК-Украина: В обществе развернулась дискуссия по поводу "закона Савченко". Этот закон сильно мешает вам? Вы видите негативные последствия его применения?

Анатолий Матиос: Я переконаний , маю для того всі підстави, і знаю, що "закон Савченко" приймався для декількох людей. Крапка. Всі ці наслідки, про які зараз говорять в МВС, ніхто із законодавців не міг і не хотів передбачати. Тому, що потрібно було, щоб на свободу достроково вийшло всього на всього декілька людей. Вони вийшли.

РБК-Украина: Кто это?

Анатолий Матиос: Не буду говорити. Але вони вийшли. Можете проаналізувати списки. Знакові такі фігури.

РБК-Украина: То есть, закон надо отменять?

Анатолий Матиос: Категорично! Його вже неможливо удосконалювати чи трансформувати. Вже є, що є. Закон треба зупинити, зупинити невідкладно. Якщо держава і народні обранці неспроможні це зробити, то нехай вони прийдуть на свої виборчі дільниці і пояснюють, чому зросла злочинність, і зокрема відсоток особливо тяжких злочинів. І як вони зростуть, коли ще за цим Законом згодом вийдуть ще 34 тисячі засуджених. Це навіть не амністія - це беззаконня та хаос.

РБК-Украина: Как вы можете объяснить противостояние силовых структур? В частности, последние инциденты с участием НАБУ и ГПУ.

Анатолий Матиос: В цій державі так багато безпорядку, що прибирання вистачить на всіх. Я не бачу протиборства, є період зростання чи формування нової структури, де не може все бути від початку досконало.

Я розумію, що не може бути перехідного періоду, вакууму у виявленні і розслідуванні корупційних кримінальних проваджень, і точно все суспільство знає, що від наявності чи кількості правоохоронних органів рівень корупції не зменшився, не дивлячись на всі потуги і вимоги як західного світу до нас, так і всі потуги тих, хто роблять щось у державі.

Зараз у державі люди уже не реагують на щоденні затримання когось на хабарі. Не завжди це підслідність військових прокурорів, як, наприклад, справа заступника голови Миколаївської облдержадміністрації. Тоді ситуація виникла «з коліс». Спочатку думали, що це справа рівня клерка з райдержадміністрації, а потім, коли ми потягнули ланцюг… Ця справа - закінчене провадження, - і надійде до суду за три місяці! Чи хтось міг би зробити це краще чи швидше? Не знаю. Є дискусійні питання в частині підслідності цієї справи. Антикорупційна прокуратура мала до нас претензію, чого це ми не передали відразу цю справу їм. Але ми відправляли до Антикорупційної прокуратури це провадження, щоб вони його закінчували. Вони відмовились. І так дуже в багатьох випадках. Ми закінчили справу, я не бачу там ніяких загроз, вирок буде однозначно. Питання лише в тому, скільки це буде слухати суд.

РБК-Украина: Вот вы говорите "каждый день задерживаются, каждый день арестовываются". Какой самый вопиющий факт коррупции, который расследовало ваше ведомство?

Анатолий Матиос: Я вже перестав будь-чому дивуватись. Але я не перестаю реагувати на війну, я вам чесно це кажу. Це може важко усвідомити, але я бачу це кожен день, і, повторюся, постійно перераховую це на літри крові, і мене починає тіпати, хоча я людина виважена.

Що стосується саме знакових… Вони усі знакові. Коли ми садимо командира батальйону 28 бригади за хабарництво у розмірі біля 5 мільйонів за те, що вони пропускали фури через лінію розмежування. Він був під Мар’їнкою, воював, і тут же, за вироком суду, за вчинені злочини отримав п’ять років тюрми. Той самий перший заступник губернатора, Герой України. І ще - Нацгвардія, коли продавали формений одяг. Зараз ми закінчуємо розслідування, стосовно шістьох чоловік департаменту закупівель Міноборони. Їм оголошена підозра за те, що вони у період 2014 року безпідставно відправили ПДВ на комерційну фірму, який не мали сплачувати. Якщо я не помиляюсь, то там збитки десь приблизно тридцять з чимось мільйонів гривень. Гроші, які комерційна фірма тепер не хоче повертати державі. А на ці гроші можна було купити декілька танків, ну відремонтувати, це точно.

Проблем безліч, запитань у суспільства ще більше, але ми робимо свою роботу. Робимо за Законом. І хай нас всіх розсудить час.

Розмовляв Валерій Калниш