Олександр Вілкул як запасний варіант Ахметова

Олександр Вілкул - потомствений регіонал. Незважаючи на свою приналежність і багаторічну лояльність крила Ріната Ахметова, так і не виріс до масштабів повноцінного партійного лідера. У нинішніх передвиборних розкладах йому дістається тільки лава запасних, з якої він буде спостерігати, як політику роблять старші і більш досвідчені товариші.

Молодий і татів

В Опозиційному блоці зараз непростий час. Три групи ведуть активні переговори про те, хто від імені екс-регіоналів піде на президентські вибори. І найголовніше питання, хто зможе створити найбільш вдалий заділ для конвертації президентської компанії в результат на парламентських виборах.

В даний момент, Олександр Вілкул виглядає з усіх претендентів найбільш блякло. Хоча він і є співголовою фракції Опоблоку в парламенті, зараз він скоріше є формальним "утримувачем пакета" інтересів Ріната Ахметова. Як повідомляли ЗМІ, нерідко його не сприймають всерйоз навіть самі екс-регіонали, дозволяючи висловлюватися про нього зверхньо і навіть зневажливо.

Не сприймають Олександра Вілкула всерйоз і соціологи, які практично не включають його у свої заміри громадської думки. По всій видимості, його нинішній рейтинг настільки незначний, що не перевищує статистичної похибки. Спроби стартувати з рідної Дніпропетровської області поки не увінчалися успіхом і не дали різкого приросту голів. Судячи з облитих фарбою білбордів, вони, скоріше, дали Вілкулу-молодшому хороший антирейтинг, ніж заділ для внутрішньопартійної боротьби.

Начальник ГЗК і його невдачі

Кар'єра Олександра Вілкула нерозривно пов'язана з Рінатом Ахметовим. Відразу ж після закінчення навчання у вузі він відправився працювати на підприємство Південний гірничо-збагачувальний комбінат. Відразу стартувавши з позиції начальника комерційно-фінансового управління в 1997 році, вже через п'ять років він став заступником голови підприємства. У жовтні 2003 року Вілкул вже в. о. голови правління, генеральний директор ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат". А ще через рік він стає гендиректором ПівнГЗК і ЦГЗК одночасно. Зараз обидва підприємства входять до групи Метінвест.

Два рази Олександр Вілкул ставав нардепом і обидва рази за списком Партії Регіонів. У 2010 році він був призначений Віктором Януковичем головою Дніпропетровської ОДА. Його батько - Юрій Вілкул був головою тамтешньої облради з 2006 року, і залишив посаду після призначення його сина головою облдержадміністрації.

Олександр Вілкул був повністю керованим і контрольованим кадром Ріната Ахметова. Його призначення розцінювалося як передача Ахметову на відкуп і Дніпропетровської області, так як тільки Донбасу йому вже було мало. Сам же Ахметов за цей період дуже сильно зміцнився в області, яка вважалася вотчиною Коломойського і Пінчука.

У грудні 2012 року Віктор Янукович пересуває Олександра Вілкула на посаду віце-прем'єра. На цій посаді Вілкул-молодший пробув аж до 27 лютого 2014 року, коли на вулицях Києва вже два тижні лилася кров. Тільки втеча екс-президента Віктора Януковича змусило його, як і інших членів уряду, піти у відставку.

На той час Олександр Вілкул зникає. У червні 2014 року, він за зразком іншого одіозного втікача Олександра Клименка на час змінює вивіску і очолює фонд Українська перспектива. Але у Верховну раду проходить під прапорами екс-Партії Регіонів, Опозиційного блоку. Тоді ж він стає віце-прем'єром. Але вже в "тіньовому" і нічого не значущому "Кабміні", який навіть не веде ніякої діяльності.

Після Революції гідності кар'єра Олександра Вілкула складалася зовсім невдало. Він так само зробив ряд невдалих ставок на одіозних людей, хоча і на регіональному рівні.

Восени 2015 року Олександр Вілкул був висунутий екс-регіоналами кандидатом на виборах міського голови Дніпра. І хоча він добре знайомий зі специфікою міста та місцевими функціонерами, він не зміг виграти вибори у тоді ще креатури Коломойського – Бориса Філатова. У свою чергу, його батько, Юрій Вілкул виграв і чергові і повторні вибори мера Кривого Рогу.

Трохи пізніше літа Олександр Вілкул на довиборах у Верховну раду підтримав дуже сумнівного кандидата – Загіда Краснова. Він навіть знявся з ним кампанію зовнішньої реклами.

Краснов – бізнесмен з минулим з 90-х років вже неодноразово програвав вибори в різних мажоритарних округах Дніпра. Крім того, за ним числиться скандал навколо Дніпропетровського стрілочного заводу з подальшим загадковим самогубством його директора.

І хоча Краснов не має ніякого відношення до партії екс-регіоналів, Олександр Вілкул, фактично дав тому напрокат авторитет Опоблоку, який був заплямований поразкою на довиборах у Верховну раду.

Розпасовка для людини Ахметова

За останні роки Олександр Вілкул зробив ряд не особливо вдалих кроків в політиці. На регіональному рівні він примудрився програти місцеві вибори у своєму "базовому" регіоні. Адже "регіонали" досі сприймаються в Дніпрі як пособники сепаратистів, а побоїще під обладміністрацією в січні 2015 року їм, мабуть, не пробачать ніколи.

Канути в політичне небуття йому не дають тільки зусилля Генпрокуратури та інших наближених нинішньому президентові людей. У липні 2017 року проти Олександра Вілкула було порушено кримінальну справу. Призабутого лідера другого ешелону запідозрили в ухиленні від сплати податків.

Дніпропетровська ДФС провела позапланову перевірку на предмет достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Як стверджували дніпропетровські податківці в електронній декларації за 2015-й рік, встановлено перевищення активів над загальною сумою одержаних особою доходів на суму 72,9 млн грн, що призвело до несплати до бюджету податків і зборів на суму 19,6 млн грн.

В результаті, орган ДФС звернувся в Генеральну прокуратуру для вирішення питання про порушення кримінального провадження за фактами можливого незаконного збагачення особи та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Тоді ГПУ внесла до парламенту подання про зняття недоторканності з Олександра Вілкула в перший раз. До голосування у стінах парламенту справа так і не дійшла. Але потрібно сказати, що ця розпасовка перевірок і збуджень кримінальних зроблена людьми президента.

Позапланову перевірку провела Дніпропетровська ДФС. Її очолює Оксана Томчук. Вона ж була кандидатом у депутати на довиборах до Верховної Ради в одному з мажоритарних округів Дніпра в 2016 році. Проте в ході гонки вона зняла свою кандидатуру, щоб дати БПП можливість добрати в місті ще один депутатський багнет для фракції.

Влітку 2016 року переговори про зняття її кандидатури від імені президента вів Сергій Березенко, а фінальна угода приймалося на Банковій. В обмін на дострокову капітуляцію Оксана Томчук отримала місце голови обласної ДФС, яке вона займає з тих пір в статусі в. о. Близькість ж Юрія Луценка до чинного президента не потребує зайвих доказів.

Наступний пас від команди президента відбувся в червні цього року, коли НАБУ спільно з САП ГПУ підозрювали Вілкула в тому, що він у 2015-2016 роках фактично користувався будинками і земельними ділянками в Козині Київської області, але не вніс їх в декларацію.

Зокрема, депутат користувався будинком площею 378,7 кв. м. і двома земельними ділянками площею 0,34 га і 0,15 га. Нерухомість зареєстрована на колишню тещу Вілкула - Марію Кондратюк. 25 травня в Раду направлено подання на зняття недоторканності з Вілкула. Але тодішній "підкоп" під нього був відбитий досить легко – ще в регламентному комітеті.

Останнє ж подання Генпрокуратури стосується нової справи. Прокурори вважають, що Олександр Вілкул, будучи главою Дніпропетровської ОДА, протягом 2011-2012 років видав розпорядження про зміну цільового призначення земельних ділянок площею 21 га нібито із земель запасу сільськогосподарського призначення, а насправді із земель колективної власності пайовиків двох сільськогосподарських підприємств Нікопольського району. Але у Верховній раді не вистачило голосів за зняття недоторканності.

Кожна нове порушена кримінальна справа стає для Олександра Вілкула прекрасним приводом струсити пил з поизносившегося образу опозиціонера і полум'яного борця з режимом з подачі самої Банкової. Програвший все в рідній області екс-регіонал, раптово стає переслідуваним лідером чи не всеукраїнського масштабу. А кожен новий внесення подання про зняття депутатської недоторканності стає для Олександра Вілкула черговим приводом для нової хвилі його медійної активності у всіх масових ЗМІ та таблоїдах.

Не меншим щасливим збігом є те, що «загострення» по лінії Генпрокуратури відбувається в момент, коли в колі екс-регіоналів йде активна партійна дискусія на тему, хто ж буде представляти партію на виборах. Тобто прокуратура, фактично, допомагає Олександру Вілкулу в процесі внутрішньовидової боротьби за звання кращого кандидата.

Ще цікавіше підтримка Олександра Вілкула виглядає на тлі явного консенсусу з президентом його патрона і куратора – Ріната Ахметова. Йому вдалося успішно згорнути гучну "деолігархізацію" в 2015 році і, ймовірно, досягти взаємовигідного компромісу з президентом. Тоді, голова комісії НКРЭКУ Дмитро Вовк затвердив вигідну для теплової генерації Ріната Ахметова формулу "Роттердам+".

Тому будь-яке переслідування" Олександра Вілкула по лінії Генпрокуратури не може викликати нічого, крім розчулення. Судячи з усього, команда чинного президента активно підіграє протеже Ріната Ахметова, прагнучи внести в ряди екс-регіоналів як можна більше суперечок і безплідних дискусиий.