Міністр Кабінету міністрів розповів про те, які функції залишаться у міністерств після проведення реформи держуправління та про можливий ризик створення в країні паралельного уряду
В рамках реформи державного управління в десяти міністерствах уряд вирішив створити нові структури - директорати. У Кабміні розраховують, що після цього міністерства зможуть стати ефективними центрами формування державної політики у тій або іншій сфері. Для цього уряд разом з Євросоюзом не поскупилися - зарплати працівників директоратів будуть досягати 55 тис. гривень, що в кілька разів більше, ніж зараз отримують рядові співробітники міністерств. Мало того, ці цифри навіть перевищують офіційні доходи міністрів і віце-прем'єр-міністрів.
Високі зарплати і активна PR-кампанія щодо залучення нових співробітників зіграла свою роль. У конкурсах на кілька сотень вакантних посад в директоратах виявили бажання взяти участь приблизно десять тисяч претендентів. Але перші конкурси не пройшли гладко - з боку учасників звучала критика про погану організацію процедур, а також підозри про заздалегідь вибраних переможців.
Про те, які функції залишаться у міністерств після проведення реформи держуправління, про можливий ризик створення в країні паралельного уряду, нові зарплати співробітників директоратів і допомогу Євросоюзу, а також про скандальне затримання СБУ співробітника секретаріату Кабміну Станіслава Єжова в інтерв'ю РБК-Україна розповів міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко.
- Як ви можете прокоментувати ситуацію з затриманням Службою безпеки України співробітника секретаріату Кабміну Станіслава Єжова, якого підозрюють у роботі на спецслужби Росії? Як так вийшло, що його взяли на роботу в Кабмін? Погано перевірили перед прийомом?
- Станіслав Єжов не перший рік працював на державній службі – і в посольстві України в США, і в адміністрації президента, і в апараті Верховної Ради, і в секретаріаті Кабміну. На то і є спецслужби, щоб виявляти і ловити таких ось шпигунів.
- Фактично Станіслав Єжов був довіреною людиною прем'єр-міністра Володимира Гройсмана?
- Він не був довіреною людиною. Він працював у службі протоколу прем'єр-міністра, відповідав за низку протокольних заходів. Наскільки мені відомо, він не мав доступу до державної таємниці.
- Відомо, які таємниці він міг видати російським спецслужбам? Які рішення Кабміну тепер необхідно відкоригувати?
- Це питання краще задавати спецслужбам України. Але, знову-таки, наскільки мені відомо, доступу до держтаємниці він не мав. Але оскільки якийсь час велася його розробка українськими спецслужбами, у них швидше за все є повна картина того, які дані йому були цікаві і які заходи необхідно вжити за результатами цієї події.
- Після цієї події буде проводитися додаткова перевірка працівників секретаріату Кабміну?
- Ми чекаємо від спецслужб можливих рекомендацій з приводу того, які заходи реагування необхідно вжити. Ми готові їх імплементувати. Це, все-таки, більше завдання спецслужб, а не секретаріату Кабміну, протидіяти іноземній розвідці.
- Хто привів Станіслава Єжова в секретаріат Кабміну? У чому підпорядкуванні він перебував?
- Це штатний співробітник секретаріату, як і сотні інших. Він прийшов з апарату міжнародного управління Верховної Ради.
- Тобто виходить, він працював за Володимира Гройсмана і в Верховній раді, і тепер в Кабміні?
- Він працював не тільки за Володимира Гройсмана. Якщо не помиляюся, він працював в адміністрації президента за попередніх президентах. У нього дуже велика послужна біографія. Тобто це не та людина, яка раптом з'явилася.
- Яка мета реформи державного управління?
- Державний адміністративний апарат, який існує в кожній країні, відповідальний за підготовку, подальшу реалізацію і, відповідно, якість впроваджень сотень рішень. Від того, наскільки професійно це відбувається, залежить в першу чергу благополуччя громадян. Зараз існує великий запит суспільства на нові стосунки з державою: на те, щоб державний апарат був більш ефективним, професійним і прозорим, надавав більш якісні послуги. Тому сьогодні реформа держуправління - це не тільки інструмент підвищення якості державних рішень і їхнього впровадження. Це і відповідь на потужний запит суспільства. Тому реформа держуправління – одна з ключових реформ.
Я познайомився з Володимиром Гройсманом у 2014 році, коли займався питанням підвищення якості послуг, які надаються державою бізнесу і громадянам. Багато років отримати будь-який дозвіл або довідку "без зв'язків" було надзвичайно важко, система була сильно централізована і монополізована. Якісною відмінністю був центр надання послуг "Прозорий офіс" у Вінниці, створений за ініціативою тодішнього мера, а нині прем'єр-міністра. Більшість послуг і будь-яка консультація в одному місці, чіткі регламенти та терміни надання всіх послуг, комфортні умови для відвідувачів, відкритий, прозорий простір в той час були в дивину. Виникла ідея поширити позитивний досвід на всю країну.
Він запитав, скільки мені потрібно часу, щоб зібрати експертну групу і поїхати у Вінницю, вивчити всі деталі і підготувати необхідні зміни в законодавство. Ми зібралися і поїхали вже на наступний день. На цьому центрі за підтримки тоді віце-прем'єра, ми відпрацювали принципи того, як повинні надаватися послуги. І зараз такі центри працюють по всій країні, спрощуючи життя людям. Послуги з реєстрації нерухомості або бізнесу, які раніше були доступні тільки в такому "монстрі", як реєстраційна служба, земельні послуги та послуги міграційної служби зараз доступні в будь-якому центрі надання адмінпослуг і максимально наближені до людей.
- Реформа держуправління стосується створення директоратів в десяти міністерствах або вона передбачає комплексні заходи?
- Реформа держуправління складається з декількох частин. Перша – це створення системи стратегічного планування нової якості. Наприклад, ми почали займатися бюджетним плануванням не на рік, а на три. Це дозволяє планувати більш ефективно. Так, передбачені програмою дій уряду реформи освіти, медицини, пенсійного забезпечення, програми підтримки аграрного сектору економіки, енергоефективності, будівництво доріг, доступні ліки знайшли своє відображення і в бюджеті-2017, і в бюджеті 2018 року, а також у прогнозі на 2019 рік.
Крім того, в рамках цієї реформи ми приділимо особливу увагу алгоритму розробки рішень Кабміну. Зараз відбувається так: будь-яке відомство розробляє проект акту і розсилає на узгодження, отримуючи правки і зауваження інших відомств. По суті, чиновники оперують уже готовим нормативно-правовим актом, і дискусія часто відбувається виключно між юридичними службами. Ми хочемо вдосконалити цей механізм, приділивши більшу увагу першому етапу – прийняттю політичного рішення, на виконання якого чиновники розробляють той чи інший нормативно-правовий документ.
Це дуже важливий етап, якому приділяється мало уваги. Але від нього безпосередньо залежить якість державного рішення. Та чи інша ініціатива повинна бути розроблена відкрито, пройти всі процедури аналізу політики, консультацій з основними учасниками того чи іншого ринку. Потім має відбутися політичний діалог, після чого настає етап розробки нормативно-правового акту. Ми зараз працюємо над проектом нового регламенту Кабміну, щоб змінити процедуру підготовки урядових рішень.
- Де тут криється реформа десяти міністерств?
- Це другий блок реформи - пілотна програма реформування структур десяти міністерств. У сьогоднішній моделі міністерства залишаються холдингами, якими їх створив закон ще 1965 року. Згідно з цим законом, міністерства управляли цілими галузями народної промисловості, відповідали за цілий перелік підприємств, фінансування, планування галузей. Але ми вже давно не в плановій економіці, не в Радянському Союзі, а міністерства дуже часто продовжують по накатаній виконувати ті функції, які їм були тоді делеговані.
Чиновники не можуть і не повинні керувати тисячами компаній. Міністерства також не повинні займатися контрольно-інспекційною діяльністю, встановлюючи правила поведінки для бізнесу і людей, а потім самі ж контролювати їхнє виконання. Крім того, в рамках реформи дерегуляції повинні бути скасовані або передані іншим органам, професійним асоціаціям функції з видачі сертифікатів, ліцензій і так далі. Неефективні держпідприємства повинні пройти прозору приватизацію. А ті підприємства, які залишаться державними, повинні отримати незалежні наглядові ради і незалежний менеджмент. Це дасть можливість професійно управляти цими об'єктами. Адже багатомільйонними компаніями не можуть керувати чиновники, які отримують десять тисяч гривень.
- Які функції залишаться за міністерствами?
- Сьогодні міністерства повинні відповідати за якість політики у своїй сфері і рішення, які вони розробляють. Ті рішення, які виходять з міністерств, повинні бути максимально якісними, спрямованими на вирішення конкретної проблеми. А це означає, що рішення повинно пройти консультації у громадському секторі з ключовими учасниками цього процесу, одержати оцінку того, який вони дадуть ефект, як можуть вплинути на ті чи інші процеси в суспільстві і так далі. По суті, міністерства стануть потужними аналітичними центрами, які будуть працювати над підготовкою та супроводженням впровадження рішень у ввіреній їм сфері.
- Але знайдете необхідні кадри для таких центрів?
- Третій блок реформи держуправління стосується кадрів. Раніше в Україні був прийнятий досить інноваційний закон "Про державну службу", який набув чинності 1 травня 2016 року. У ньому міститься кілька ключових моментів, наприклад, конкурсний відбір для прийому чиновників на всі посади. Крім того, впроваджується принцип політичної нейтральності, тобто чиновники більше не будуть так сильно, як раніше, залежати від політичних трендів і зміни політичного керівництва. Це додає об'єктивності їх роботі. І третя зміна стосується оплати праці. Це дасть більше незалежності державному службовцю від свого керівника, що дозволяє не допускати маніпулювання цим чиновником.
Крім того, реформа держуправління передбачає ще один блок – впровадження електронних технологій. За останній час Україна майже у два рази зросла в міжнародному рейтингу інновацій. У нас досить серйозні позиції щодо розвитку електронного уряду, ми впроваджуємо технологію блокчейн, у нас досить багато послуг вже доступні в електронному вигляді. Більш того, вже зараз секретаріат Кабміну, всі міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також облдержадміністрації обмінюються кореспонденцією, за винятком деяких документів з обмеженим доступом, в електронному вигляді. Далі ми будемо спускатися на рівень районів, впроваджуючи електронні технології там. Поки ж ми запустили нові сайти уряду, сайт електронних петицій і сайт вакансій на нові посади в міністерствах.
- Повернуся до вже згаданого вами регламенту Кабміну. Як саме він буде змінений? Наскільки спроститься процедура проходження проектів нормативно-правових актів з етапами узгодження? І коли його приймуть?
- Я розраховую на його прийняття в першому кварталі 2018 року. Ми хочемо винести прийняття політичних рішень на перший план, а підготовку нормативно-правових актів зробити більш технологічним процесом, який буде здійснюватися в електронному вигляді, можливо, навіть в самому секретаріаті Кабміну чи в Міністерстві юстиції. Як я говорив раніше, зараз міністерства погоджують із зацікавленими відомствами вже готовий проект.
Наприклад, ми затвердили концепцію нової системи нагляду, яка запрацює з 2018 року. Фокусом контролюючого органу має стати в першу чергу все, що стосується безпеки людини, її життя і здоров'я. Перевірки контролюючих органів будуть мати ризик-орієнтований підхід, вони будуть ходити в першу чергу на ті об'єкти, де найвища ступінь ризику. Крім того, у них буде закритий список чітких питань. Якщо бізнесмен зможе відповісти на всі питання, то до нього не зможуть причепитися контролери. Це політична рамка. А ось після міністерства підготують свої чек-літи, порядки перевірок і так далі. Після прийняття політичного рішення ці процеси в міністерствах повинні пройти більш спрощено.
- Коли пілотний проект з реформування десяти міністерств буде поширений на всі міністерства і які уроки будуть винесені з пілота?
- Я б дуже хотів у першому півріччі 2018 року завершити пілот, ми активно працюємо над цим. Скоро ми завершимо формування інституційної карти по кожному пілотному міністерству, визначимо, що ми будемо робити з невластивими міністерству функціями, передаємо ми їх місцевим органам влади або розробляємо альтернативні варіанти. Ми вже перебуваємо в завершальній стадії з цих питань.
Тому, думаю, з другого півріччя ми можемо розширити пілотний проект на інші вісім міністерств. Можливо, на одному з найближчих засідань Кабміну буде затверджена концепція реформування міністерств та інших центральних органів влади, яка містить загальну рамку для реформ (концепція була затверджена 27 грудня 2017 року, інтерв'ю відбулося 26 грудня, - ред.).
- Які міністерства найкраще реформуються, а які гірші?
- Важко сказати. Є дуже хороші приклади, коли міністри беруть активну участь у конкурсному відборі. Добре і швидко конкурси пройшли в Мін'юсті. З іншого боку, ми бачимо, що Міністерство охорони здоров'я більш вимогливе до якості кандидатів, тому конкурси частково переоголосили. У Мінохоронздоров'я поки що знайшли тільки двох кандидатів на посади директорів генеральних директоратів з п'яти наявних вакансій. Адже завдання взяти абикого не стоїть.
З переможців конкурсів на вакансії в генеральних директоратах 47% - це люди, які вперше прийшли на посади в органи влади. Тобто майже половина – це люди, які прийшли на державну службу ззовні. Це хороший показник співвідношення свіжої крові і досвіду, необхідного для забезпечення наступності в системі державного управління.
- Але все ж часто конкурси виграють претенденти, які якщо не працювали до цього у цих міністерствах, то були радниками міністрів або тісно співпрацювали з міністерствами щодо тих чи інших проектів. По суті, складається враження, що конкурси виграють свідомо визначені кандидати. Можете прокоментувати цю думку? Як пробитися на конкурси людям, у яких немає знайомих в міністерствах?
- Для мене конкурсний відбір повинен бути, в першу чергу, інструментом для керівників міністерств підібрати якісних і професійних людей. Зараз на конкурси подалося близько десяти тисяч людей. Десять тисяч! Важко уявити, що всі вони будуть знайомими, родичами, радниками міністрів або державних секретарів. Я вважаю, це ця конкурсна модель досить релевантна. Більше того, ми вже двічі вносили зміни в порядок проведення конкурсів, підкріплювали роз'ясненнями для того, щоб зробити його більш прозорим. Наявна конкурсна модель дає досить хороший результат, порівняно з тими конкурсами, які ми проходили, наприклад, у 2016 році.
Звичайно, ми аналізуємо процес і маємо розуміння того, як необхідно удосконалити процедуру. Необхідно удосконалити роботу кадрових комісій з точки зору організаційного забезпечення конкурсів, необхідно працювати з членами конкурсних комісій у сфері оцінки професійних якостей кандидатів. Крім знання законодавства, як було раніше, зараз ми робимо акцент на виявлення аналітичних здібностей людини, здатності до стратегічного планування, роботи з персоналом. Це досить нові компетенції для оцінки членами конкурсних комісій.
У кожну конкурсну комісію увійшов співробітник однієї з відомих рекрутингових компаній, який відповідає за підготовку процедури. Крім того, всі члени конкурсних комісій в обов'язковому порядку перед початком конкурсу пройшли тренінг з проведення конкурсних відборів. Також у кожну конкурсну комісію ми включили по два представники громадських організацій, які працюють в сфері того чи іншого міністерства. Це зроблено для того, щоб збалансувати вплив на прийняття рішень. Ми проводимо відеофіксацію кожного етапу конкурсів, а також розглядаємо відгуки та скарги кандидатів. Останнє дає можливість отримувати зворотний зв'язок. Природно, спочатку було велике навантаження на комісії, враховуючи таку кількість претендентів. Співробітники конкурсних комісії йшли додому і в дві, і в три години ночі.
Звичайно, не все проходить гладко. Ми бачимо, що є проблеми в плануванні конкурсних процедур у міністерствах, ми бачимо необхідність в удосконаленні ситуаційних завдань, які готувалися міністерствами, ми бачимо необхідність у подальшій роботі з конкурсними комісіями при проведенні співбесід з кандидатами.
По завершенню конкурсів у пілотних міністерствах на столи прем'єр-міністру і кожному міністру ляже звіт, підготовлений незалежною рекрутинговою компанією, про те, наскільки професійно спрацювала конкурсна комісія та державний секретар. Тому тут є питання політичної відповідальності та іміджу міністерства. Це дуже важливо, оскільки ця реформа робиться під егідою Кабінету міністрів у співпраці з партнерами з Європи. Тому отримати негативний звіт із зазначенням великої кількості помилок, мені здається, було б, як мінімум, неприємно.
- Скільки вакансій в генеральні директорати було відкрито і скільки з них вже заповнено? Скільки вакансій безпосередньо директорів цих генеральних директоратів було відкрито і скільки з них заповнено?
- Станом на сьогодні, в 45 директоратах вже заповнено 36 вакансій генеральних директорів і 2 конкурси на гендиректорів ще проходять. З уже призначеними директорами я налаштований обережно позитивно. Всього закритих вакансій 224. Орієнтовно дві третини з них заповнено, інші переоголошено або буде переоголошено найближчим часом. Ще 153 конкурси тривають.
- Наскільки я розумію, у нових співробітників директоратів буде випробувальний термін у півроку?
- У міністерствах є два інструменти для оцінювання якості роботи нових співробітників директоратів. По-перше, це випробувальний термін. Ми рекомендували міністерствам встановити строком на шість місяців. Ми затвердили централізовану методику, в якій відобразили основні завдання, показники і систему оцінювання проходження кандидатами випробувального терміну. По-друге, якщо людина проходить випробувальний термін, вона все одно буде піддаватися щорічній оцінці. В ній є ціла низка конкретних показників, за якими буде оцінюватися ефективність. Ми таку оцінку запланували з 2018 року. Я допускаю, що хтось з нових співробітників буде переведений або звільнений.
Співробітники директоратів отримають відповідні повноваження. Вони не будуть виправляти коми і крапки в проектах нормативно-правових актів або сидіти на ксероксі. Вони будуть займатися безпосередньо проблематикою своєї сфери і будуть пропонувати те чи інше рішення тих чи інших проблем.
- Після проведення пілотних проектів у міністерствах будуть ліквідовані всі нині наявні департаменти і залишаться тільки директорати?
- Так. Цільова модель передбачає, що в міністерствах залишаться директорати, відповідальні за ту чи іншу сферу політики, а також секретаріат міністерства, кадрова, юридична служби, які будуть виконувати допоміжну роль у відомстві.
- Вам не здається, що створюючи директорати, підлеглі держсекретарям, а не міністрам, по суті, в країні будується паралельний уряд?
- Розподіл повноважень між міністром і держсекретарем закладено в законі "Про державну службу" і законі "Про центральні органи виконавчої влади". З точки зору такого розподілу, і зараз, і в майбутньому міністр може давати доручення, обов'язкові до виконання і держсекретарю, і кожному з директоратів з інформуванням держсекретаря. Тому з точки зору координації між міністром, держсекретарем, наявними департаментами і майбутніми директоратами, по суті, нічого не зміниться.
- Хто має право звільнити директора генерального директорату - міністр або держсекретар?
- Згідно закону "Про держслужбу", кадрова політика перебуває у віданні держсекретаря. Якщо ми захочемо звільнити через якісь зауваження державного службовця, в даному випадку, директора, то повинна бути створена комісія, яка має право прийняти рішення про те, що людина не відповідає посаді і її необхідно звільнити.
- Якщо директор директорату не виконує доручення міністра, у якого, в свою чергу, конфлікт з держсекретарем, як міністру реалізувати своє те або інше політичне рішення?
- Будь-яке законне доручення міністра є обов'язковим для держсекретаря. Якщо є підстави вважати, що держсекретар неефективно працює і не відповідає займаній посаді, то, згідно з порядком оцінювання держсекретарів і держслужбовців категорії "А", приймається рішення про негативну оцінку і воно виноситься на засідання Кабміну.
Зараз, за новим законом "Про держслужбу", вводиться інша культура управління персоналом. Раніше можна було управляти людьми двома способами - не дати премію або звільнити. Звільнити можна було простим наказом або здійснити, наприклад, реорганізацію, після чого ліквідувати посаду співробітника, тим самим звільнивши його. В результаті, чиновник опинявся на вулиці. Зараз це можна зробити тільки за законом і за наявності вини працівника, наприклад, якщо він об'єктивно не справляється зі своїми завданнями. Створюється дисциплінарна комісія, яка за певними критеріями вирішує, наскільки працівник відповідає своїй посаді. Така ж процедура передбачена і для звільнення держсекретаря. Важливо, щоб Кабмін користувався цією процедурою.
В 2018 році буде проходити оцінка роботи всіх держсекретарів. І як раз там, якщо у міністрів будуть питання до ефективності їх роботи, вони зможуть підняти питання про відповідність своїх посад держсекретарів.
- Який рівень зарплат у працівників генеральних директоратів і з чого він буде складатися?
- Якщо округлити, експерт буде отримувати на руки близько 35 тисяч гривень, керівник експертної групи - 45 тисяч гривень і директор генерального директорату - 55 тисяч гривень. Це максимальні зарплати. Ніяких подальших підвищень не передбачено.
У цьому році ці зарплати будуть складатися з окладу, обов'язкових надбавок за вислугу років та ранг, а також надбавки, яку ми виплачуємо в рамках пілотного проекту.
Відповідно до закону "Про держслужбу", з травня 2019 року ми повинні вийти на коефіцієнт 70% на 30%, де змінна складова зарплати, а саме надбавки і премії, повинна буде становити не більше 30%. Фіксована надбавка в рамках пілотного проекту увійде в оклад. Тобто оклад буде потроху підвищуватися, а змінна складова буде зменшуватися.
- Скільки зараз становить оклад у нових співробітників директоратів? Наскільки елемент виплати або не виплати надбавок в рамках пілотного проекту може стати інструментом тиску на неугодних співробітників?
- Для цього ми якраз і хочемо обмежити преміальну складову до 30%. Вона повинна бути прив'язана до механізму оцінювання державного службовця.
Спільно з Мінсоцполітики та Світовим банком ми створили групу, яка вивчатиме ситуацію з точки зору упорядкування дисбалансу в бюджетній сфері. Я вважаю, що не тільки в держслужбі, а в цілому в бюджетній сфері є така проблема, коли тими або іншими законами та рішеннями приймалися окремі ставки і надбавки. Ми повинні вирівняти цю модель і прийти до єдиного розуміння того, як ми підходимо до оплати тих чи інших категорій бюджетних працівників. Ця група працює на базі Мінсоцполітики. Думаю, до кінця першого півріччя 2018 року ми представимо концепцію про те, як ми будемо працювати по системі оплати праці в бюджетній сфері.
Що стосується набраних в рамках реформи співробітників, керівник не зможе маніпулювати цієї надбавкою, так як вона обов'язкова. Це визначено у відповідній постанові Кабміну.
- Хто оплачує підвищені зарплати співробітників нових директоратів?
- Ситуація наступна. Ми отримали від Євросоюзу допомогу розміром у десять мільйонів євро. Всі ці гроші у вигляді технічної допомоги були направлені до держбюджету. У той же час, з держбюджету кошти будуть надходити до фонду заробітної плати співробітників директоратів.
- Ці десять мільйонів євро вже витрачені?
- Ми не ставимо за мету витратити ці гроші, їх необхідно використовувати ефективно. Частина коштів вже пішла на перші зарплати, на закупівлю техніки та облаштування робочих місць для нових співробітників.
- Ця сума є остаточною допомоги від Євросоюзу або першим траншем допомоги?
- Вона є першим траншем. Ми сподіваємося, що в 2018 році за цією програмою, отримаємо ще до 20 мільйонів євро. Ми їх отримаємо, якщо виконаємо ті індикатори реформи держуправління, які закладені в угоді України з Євросоюзом по даній програмі. На сьогодні в України є всі шанси отримати ці кошти. Ми вже ухвалили цілу низку необхідних рішень, отримали досить позитивну оцінку перших конкурсів. Більше того, Кабмін затвердив Концепцію єдиної електронної системи управління персоналом, яка передбачає повне переведення в електронний режим і автоматизацію системи управління персоналом. За цими індикаторами ми рухаємося досить непогано.
- Якщо Євросоюз не виділить Україні 20 мільйонів євро, буде у нас можливість платити підвищені зарплати новим чиновникам?
- У держбюджеті на 2018 рік ми заклали всі необхідні кошти для того, щоб ці зарплати були збережені. Більше того, сам закон "Про держслужбу" передбачає поетапне підвищення зарплат всім держслужбовцям, не тільки співробітникам директоратів. Тобто, з часом не буде розривів в зарплаті між старими і новими співробітниками. Система буде збалансована. Це відбудеться в кінці реформи - в 2020 році.
Я вважаю, що не є правильним рішення підвищувати зарплати держслужбовцям без підвищення ефективності їхньої роботи та чіткої системи оцінки їхньої ефективності. Тому цей процес буде проходити поетапно. Після набору співробітників у директорати ми займемося всією держслужбою, роблячи її більш мобільною, більш компактною, більш ефективною.
- Ви не очікуєте конфліктів між старими і новими співробітниками міністерств через нинішню різницю в зарплатах?
- Конкурси у директорати відкриті для всіх, у тому числі для діючих держслужбовців. Це дуже хороша можливість для тих з них, хто вважає, що вони готові на більше і хочуть себе реалізувати. Вони можуть піти на конкурси. Я в цьому нічого поганого не бачу. Крім того, посади в директоратах припускають набагато більше відповідальності, більше оцінки і більше вимог.
- Яка зараз зарплата у прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів і міністрів?
- У віце-прем'єр-міністрів і міністрів зарплата становить, в середньому, близько 35 тисяч гривень.
- Тобто вони отримують менше, ніж директора генеральних директоратів?
- У тих і інших зовсім різні принципи нарахування зарплат. Віце-прем'єр-міністри та міністри - це політичні посади. Тому у них принцип нарахування зарплат, як у політичних посад. А держслужбовці - це інша ієрархія нарахування зарплат, яка вже закладена в законі "Про держслужбу".
- Претенденти на посади в директорати говорять багато критики щодо технічної непідготовленості проведення конкурсів, наприклад, перебої з роботою комп'ютерів, можна дізнатися логіни і паролі до акаунтів, щоб якось змінити результати тестів. Крім того, є питання до того, наскільки закриті ситуаційні завдання, які готують міністерства. Їх можуть дізнатися претенденти, які дружать з членами конкурсних комісій. Як плануєте реагувати на цю критику?
- Ситуаційні завдання, які розробляють міністерства, закриті. Ми вимагаємо від членів конкурсних комісій офіційного підтвердження того, що вони дотримують конфіденційність.
Що стосується організаційних моментів, то такі проблеми могли бути у випадках, коли в міністерстві проходили одночасно конкурси на безліч вакансій. Коли в міністерстві в один і той же день проходили конкурси на 10-40 вакансій і на кожну з них приходило по 50-60 осіб, уявляєте собі, з яким потоком повинна була впоратися конкурсна комісія?
Зараз, беручи до уваги перший досвід, ми спільно з держсекретарями працюємо над тим, щоб у кожному міністерстві був розроблений план проведення конкурсів та порядок відкриття вакансій. Крім того, ми вдосконалили програмне забезпечення, за допомогою якого претенденти проходять тести, а також розробили більше десяти роз'яснень з тих чи інших точкових питань. Думаю, з нового року процес конкурсного відбору буде більш налагоджений.
- Претенденти на посади в директорати іноді стикаються з досить дивними вимог або шалено при поданні документів для участі в конкурсах. Приміром, не приймалися документи про знання іноземної мови, які визнані за кордоном, але на них відсутнє слово "сертифікат". Або ж необхідно подати довідку про вільне володіння українською мовою, які видають спеціально відібрані вузи, навіть тим претендентам, які в школі отримували з української мови оцінку "відмінно". Або ж часто претендентів повідомляли про те, що їм необхідно приїхати на наступний етап конкурсу ввечері перед ним, що викликало труднощі з можливістю доїхати вчасно для жителів регіонів. Як ви можете прокоментувати ці моменти?
- Ми вже уніфіковали вимоги до сертифікатів про знання іноземної мови. Тепер немає таких спірних питань щодо підтверджуючих документів. Сертифікати, і українські, і іноземні, що підтверджують знання мови, обов'язково приймаються конкурсною комісією і за це дається додатковий бал.
Що стосується надання сертифікату про знання української мови, то це вимога міститься в законі "Про держслужбу". Ми пропрацювали і зі столичними, і з регіональними вузами питання того, щоб вони різко збільшили кількість засідань атестаційних комісій і розширили можливості видачі цих сертифікатів. Якщо у людини в школі була оцінка "відмінно", то вона отримує цей сертифікат автоматично.
Щодо того, як попереджали претендентів. Якщо ми подивимося на ті міністерства, які правильно спланували графік конкурсних процедур, то побачимо, що там такої проблеми не виникало. Ті міністерства, які хотіли зробити все швидше, мали подібні проблеми. Але після двох хвиль конкурсів відзначається тенденція мінімізації таких зауважень.
Ми відкрили "гарячу лінію", яка збирає відгуки і коментарі, а також побажання про те, що можна вдосконалити у проведенні конкурсів. Нам також багато пишуть на сайт, присвячений вакансіям у директорати.
- Крім пілотних проектів у міністерствах, також здійснюється реформа секретаріату Кабміну. В чому її суть?
- Він буде працювати, як це прийнято в усьому світі. Один директорат буде займатися стратегічним плануванням і координацією політик. Тобто, відповідати за блок підготовки та моніторинг програми дій уряду. Також цей департамент буде зводити план роботи уряду, відповідати за показники, а також за узгодженість стратегічних документів – концепції, стратегій, планів дій, за якими працюють міністерства. Все це буде координуватися з середньостроковим бюджетним плануванням.
Другий директорат буде відповідати за реформу публічної адміністрації.
Третій "блок" буде займатися експертно-аналітичною роботою над проектами нормативно-правових актів, які надходятьї в секретаріат Кабміну. Зокрема, готувати експертний висновок про те, чи дотримало міністерство всі процедури під час розробки документа, правильно оцінило всі можливі ризики і так далі. Також підрозділи, що відповідають за роботу з місцевими адміністраціями і Парламентом.
Крім того, будуть інші служби – кадрова, юридична служба документообігу.
Також в цьому році ми створили директорат по цифровій економіці, який буде займатися впровадженням цифрових технологій та інновацій. Це буде одним із пріоритетів у 2018 році.
Я відстоюю модель компактного секретаріату, ключовим завданням якого є експертно-аналітична та організаційна підтримка роботи прем'єр-міністра та Кабміну як колегіального органу виконавчої влади.
- Як будуть розподілені функції між міністром Кабміну і держсекретарем Кабміну?
- Згідно закону "Про держслужбу", держсекретар Кабміну відповідає за всі організаційні, адміністративні, кадрові питання. По суті, він відповідає за управління секретаріатом Кабміну. Але на внесення питань до порядку денного, подання секретаріату, підняття якогось питання на засіданнях уряду має право тільки член Кабміну, тобто міністр Кабміну. Тому у нас непоганий тандем.
Крім того, у міністра Кабміну є функція координації центральних органів влади, які знаходяться безпосередньо під контролем Кабміну. Моє завдання представляти їх на засіданнях уряду. Також я відповідальний перед прем'єром за роботу з парламентом.
- Також, наскільки я розумію, ви займаєтеся координацією реформ, які здійснюють одночасно декілька міністерств. Які плани по їх впровадженню на наступний рік?
- Сама посаду міністра Кабміну зараз багато в чому полягає в тому, щоб надавати необхідну підтримку і супроводжувати ключові ініціативи прем'єр-міністра. У нас є Офіс реформ, який я очолюю. У 2017 році прем'єр-міністр ініціював цілу низку ключових реформ та ініціатив – охорони здоров'я, включаючи програму "Доступні ліки", освіти, енергоефективності, в рамках якої ми створили однойменний фонд, пенсійна реформа і підвищення мінімальної зарплати, податкова реформа, де ми запровадили електронне відшкодування ПДВ, поліпшення бізнес-клімату, дорожнє будівництво, продовження реформи децентралізації, автором якої він є. Всі ці ініціативи, як правило, народжуються в кабінеті прем'єр-міністра на нарадах з міністерствами та іншими держорганами. Коли прем'єр-міністр ініціює якусь реформу, ми збираємося і обговорюємо завдання, цілі й графік цієї реформи. Подальше впровадження реформи вимагає не тільки фокуса відповідального міністерства, але і, як правило, результативного міжвідомчої взаємодії, а також діалогу з парламентом. Як людина, яка безпосередньо відповідає за діалог та узгодження з Верховною Радою ключових законодавчих ініціатив уряду, я значну частину часу відводжу на дискусії з представниками фракцій і груп парламенту для забезпечення проходження реформ через сесійний зал. Прем'єр-міністр приділяє велике значення формуванню ефективного діалогу з Радою, оскільки взаєморозуміння з законодавчим органом в ключових питаннях є запорукою прийняття реформаторських законів. Наприклад, цієї осені ми досить ефективно взаємодіяли з депутатським корпусом для прийняття кількох реформ і своєчасного ухвалення держбюджету на 2018 рік.
Багато зроблено, але це не привід знижувати темп. Викликами для уряду на 2018 року будуть впровадження реформи охорони здоров'я, де ми вже прийняли великий пакет нормативно-правових актів, а також реформа освіти, в рамках якої прем'єр-міністр ініціював сучасне оснащення молодших класів початкової школи, щоб діти отримували кращі можливості навчатися. Крім того, ми продовжимо реформу професійно-технічної освіти, а також соціального забезпечення вчителів, зокрема, подальше підвищення зарплат.
Також продовжимо реформу митниці, де плануємо встановити сканери на кордоні. Ми хочемо укомплектувати наші кордони обладнанням, яке буде аналізувати вантажі в автоматичному режимі. Це масштабна ініціатива по боротьбі з контрабандою. Раніше тендери на постачання зривалися. Але думаю, на початку 2018 року ми все-таки завершимо необхідні тендерні процедури. Комусь не хочеться втрачати 70-80 мільярдів гривень від застосування різноманітних схем ухилення від сплати митних платежів. У цьому році ми змогли акумулювати колосальні гроші від перекриття різних схем на митниці.