Олександр Кірш: Моя мрія збулася - посадили податківця, але за те, що він зробив щось хороше

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) підозрює тепер вже відстороненого від посади голови Державної фіскальної служби (ДФС) Романа Насірова у заподіянні шкоди державі в розмірі 2 млрд гривень шляхом надання податкової розстрочки компаніям, пов'язаним з Олександром Онищенком. Переважна більшість представників влади дистанціювалися від цієї справи, частина народних депутатів намагається Насірова підтримувати. Але один депутат відкрито виступив з критикою НАБУ, прокуратури і суду – це представник фракції "Народного фронту" Олександр Кірш.

Кірш, будучи економістом і визнаним податковим експертом, протягом всієї своєї кар'єри був критиком податкової системи. Він багато років читає лекції фахівців: бухгалтерам і керівникам підприємств. Також Кірш веде свій блог і авторську колонку.

З початком суду над Насіровим Кірш написав, що обвинувачення, яке базується на статті 100 Податкового кодексу, абсурдне, оскільки, даючи підприємствам (незалежно від імен їх власників) податкові розстрочки, Насіров не тільки не заподіював шкоди державі, а навпаки – заробляв для неї. Чи є у цій справі політика, і чим вона може закінчитися, в інтерв'ю журналістам розповів Олександр Кірш. 

- Справді стаття 100 Податкового кодексу давала Насирову право надати податкову розстрочку?

- Ця стаття написана дуже складно. У ній сказано, що платник податків може попросити податкову розстрочку, а от податкові органи повинні не просто надати її, а зобов'язані вивчити питання і поступити згідно із законом. Підстави для розстрочення описані в цій статті, можливо, не дуже чітко, тим не менш, коли є застава, то не надати розстрочку було б дивно.

Якщо є застава у вигляді основних фондів, які в разі чого можна продати, попередньо включивши їх в податкову заставу, то це не ризикова операція. Вона досить вигідна, тому що передбачає не просто відсоток за ставкою НБУ, а в розмірі 120% цієї ставки (в даний час облікова ставка становить 14% річних, - ред.). Тобто для банків при такому рівні застави і при такій ставці це було б вигідно. Але тоді незрозуміло, чому те, що вигідне для банків, невигідне для бюджету.

Шкоду, насправді, не заподіяв Насіров, давши розстрочку, а НАБУ і прокуратура, тому що через цю справу у підприємств впав імідж, моральна шкода перетворюється в матеріальну, частково призупинено діяльність, отже, зменшена податкова база. І ось ці податкові втрати – досить колосальні – ніхто вже державі не компенсує, ні з відсотками, ні без.

- Що вам відомо про заставу цих компаній?

- Можуть бути закладені основні фонди. Це не найкраще вирішення проблеми, адже саме для того, щоб не продавати основні фонди заради сплати податків, і надається розстрочка. Але коли основні фонди можуть бути внесені у вигляді податкової застави, держава не ризикує нічим.

- А в даному випадку майно для застави було?

- Звичайно.

- Але в обвинуваченні всього цього не було. Це так?

- Звинуваченням навіть не обговорювалося питання, чи збігається потенційний заставодавець і бенефіціар. А це було б цікаво. Раптом з'ясувалося б, що не збігається. Але при чому тоді тут податкова?

Однак ця тема не досліджується. Я чув про те, що бенефіціар компаній і заставодавці можуть не збігатися. Але з документів справи, зі слів захисників і прокурорів це ніяк не виходило. Тобто по суті проблему ніхто не розглядав. Мені слова на суді не дали.

- У якості кого ви були там?

- Я був просто присутнім. Але обвинувачений і захист двічі просили суд дати мені слово. Причому захист просив долучити до справи мою статтю на сайті "Обозреватель". Заголовок статті був досить хуліганським, тому що, коли я її писав, я не припускав її представити як висновок експерта в суді, хоча я займаюся податками 30 років, я економіст.

Але захист був за те, щоб мою статті зачитали в суді, прокурори – проти, а суд хвилин 20 читав мою статтю на предмет прийняття рішення, читати мою статтю, і, уважно прочитавши її, виніс рішення не читати.

Прокурори і самі посміхалися, коли Насіров перераховував безглуздості, які містилися в обвинувальних документах, наприклад, "в тому числі, за січень..." і цифра пропущена. Там згадується якийсь потерпілий, але він не вказаний. Це що – вони так називають потерпілим державу? І прокурори такі юні, усміхнені, все це слухали і хіхікали. Так що по суті справу розглянуто не було ні в першій інстанції, в апеляційній.

Процесуально тепер можна зачитувати який завгодно вирок і звинувачення сплячому – це, як ми бачимо, тепер нормально. Навіть спроби розбудити не було. Як і не було спроби згадати про статтю 100. А раз вона не згадана і сам факт розстрочки - вже свідомо злочин, можна дати голову на відсіч, що розстрочку в Україні більше ніхто нікому ніколи не дасть. І бюджет буде втрачати.

От підприємство зараз не може заплатити податки, але зможе потім. Чому йому не дати розстрочку та ще під відсотки, які, до того ж, перевищують інфляцію? Якщо ми не даємо розстрочку, підприємство змушене продавати основні фонди і припиняти діяльність.

І в такому випадку звинувачувати вже можна було б тих, хто не надав розстрочку, їх можна запитати, чому ви допустили це, внаслідок чого бюджет не отримав гроші? Не надавати розстрочку має сенс лише тоді, коли немає застави, коли підприємство або господар може втекти. Але як може втекти нафтове підприємство?

Податкову службу є за що не любити: за неправильні перевірки, донарахування, невідшкодування ПДВ і так далі. Так от це все, як тепер виявилося, можна робити, а дати розстрочку – ні. Раз в житті її надали, тут же посадили чиновника. Батьківщина всі гріхи прощає, а коли хтось щось зробив грамотно і правильно, тут влаштували суд.

- Ця розстрочка була поодиноким випадком в Україні?

- Її не дуже часто надають, тому що вважається, що бюджет ризикує. Але в даному випадку ризику не було, тому що був предмет потенційної застави і відсотки. Де ж тут збитки? А, крім того, де умисел Насірова? Якби був реальний збиток для бюджету, цього все одно замало для звинувачення, бо треба довести, що Насіров це зробив з якоюсь вигодою для себе особисто.

Навіть якщо б і був збиток, треба все одно довести умисел. На підставі статті 100 його довести неможливо. А коли умислу немає – може бути, максимум, недбалість. Але якщо дійсно був збиток, якого теж немає.

- А можна припустити, що був хабар або "відкат"?

- Можна припускати, що завгодно. Податківців можна на таких речах ловити, це було б здорово. Але чому ж цього немає в справі? Все тому, що потрібно було зловити велику птицю.

- Чи можна цю справу вважати політичною?

- Ні, це соціальне замовлення, загравання перед люмпенами. Ви чули, що бомжі під судом кричали...? Ми даремно даємо люмпену керувати державою – потім його не зупинити.

- А навіщо главі НАБУ Артему Ситнику виконувати "соцзамовлення"?

- Я впевнений, що це не політичне замовлення і точно не від президента. Якщо б це було так, я б це відчув. Мені б тоді були дзвінки, щоб я не ходив на суд. Всі знали, що я туди піду, і ніхто мене не смикав. Замовник не влада. Я думаю, це НАБУ хоче себе проявити, щоб виправдати свої високі зарплати. Але я вважаю, що посадити мало, треба посадити за щось.

- Тобто ви хочете сказати, що і у вас теж немає ніяких політичних мотивів захищати Насірова?

- Позиції фракції "Народного фронту" у цій справі не існує, це питання у фракції взагалі не обговорювалося. Просто одні вважають, що треба посадити, інші намагаються зрозуміти, за що.

- Якими можуть бути наслідки цієї справи?

- Ще немає рішення по справі, а є рішення про запобіжний захід. Щоб судове рішення по справі було настільки ж неправомірним, прокурорам доведеться дуже сильно постаратися, а з урахуванням того, що ми під наглядом у Європи і всього світу, я не думаю, що рішення суду буде беззаконним, тому що доведеться доводити умисел і збиток.

Тобто я не думаю, що буде обвинувальний вирок. Якщо ж рішення буде не на користь Насірова, у мене немає ні найменшого сумніву, що його виправдає Європейський суд з прав людини чисто з огляду на процесуальні порушення, які допускалися немов спеціально.

- Але в будь-якому випадку він більше не буде головою ДФС?

- Не факт. Адже ми чудово пам'ятаємо, як через суд на посаді генпрокурора відновлювався Святослав Піскун. І коли Насіров відсидить у СІЗО певний термін, будучи невинним, громадська думка теж може змінитися. Народ почне розуміти, що його вина не доведена, що садять не того чи не за те, що не можна загравати перед люмпеном. Таке загравання означає, що у нас немає держави, а якщо її немає, то хто, скажіть, будь ласка, зазнав збитків у особливо великих розмірах? Держава? Так її немає, якщо країною править люмпен.

Я хочу зазначити, що Насіров виявився сильнішим за своїх адвокатів. Прокурори дуже слабкі, вони не захотіли слухати мене, як експерта, вони і так всі знають. Мене лякають люди, які все знають. Я, наприклад, маю сумніви на рахунок статті 100, а вони – ні. Але у них великі зарплати, їм треба виправдати своє існування. Кого садити? Не президента ж? А ось є Насіров, його всі не люблять, відмінний кандидат. Хоча Насіров розбирається в податках не гірше за мене. Багато хто знає, що почути від мене таке – велика рідкість.

- Але ви ж самі не любите податківців. Чого раптом ви почали заступатися за головного з них?

- Так, не люблю, і мені б мріяти, щоб когось з них посадили. І ось моя мрія збулася – посадили податківця. Але за те, що він зробив щось хороше! Посадіть його краще за невідшкодування ПДВ, за неправильні донарахування, за те, що на місцях людей стогнуть від тиску податківців, знайдіть докази, що Насиров до всього цього причетний, що він отримував відкат, сидів на потоках, доведіть це і посадіть. Але цього немає.

Мені ж важливий не сам факт посадки, а посадка за те, за що треба. Бухгалтери, для яких я проводжу семінари, запитують мене про те, чого це я захищаю Насірова, а чи означає це все, що їм тепер ніколи не дадуть розстрочку! Я їм кажу: так, не дадуть, тому що будь-який податківець буде боятися сісти за це.

- Як ви думаєте, чи могло в цьому випадку бути використане "телефонне правом"?

- Так, таке право все ще є, але з'явилася агресивний натовп, і влада вирішила, що Насіров - дуже дрібний привід, щоб сваритися з люмпенами. Зараз є справи важливіші. Мабуть, вони вирішили, що Насіров посидить якийсь час, все одно суд його виправдає, тому що інакше бути не може. У президента не настільки високий рейтинг, щоб ще захищати Насірова.

Але коли народ наїсться крові, коли він побачить, що Насіров якийсь час посидів, а аргументи обвинувачення не бездоганні, то він може дуже швидко змінити свою точку зору, адже у нас дуже люблять скривджених. Сам факт посадки податківця, звичайно, приємний, але садити за таке... Так що, якщо Насірова немає за що більше посадити, крім як за розстрочку, тоді його треба зарахувати до лику святих за життя, видати йому німб, а коли він помре, молитися до його мощів.