Зняття мораторію на продаж землі має супроводжуватися низкою обмежень. Про це заявив голова Верховної Ради Арсеній Яценюк під час наради з представниками органів місцевого самоврядування Одеської області.
А.Яценюк відзначив, що відповідні обмеження повинні бути закріплені на законодавчому рівні. "Земля сьогодні в Україні є не тільки економічною категорією, земля - предмет впливу на долю української держави", - сказав він.
Тому, за словами спікера, повинна бути упроваджена норма про заборону нерезидентам володіти землею сільськогосподарського призначення.
Крім того, держава повинна бути агентом і не допускати можливості спекуляцій на земельному ринку і земля повинна мати цільове призначення. "При використанні землі за нецільовим призначенням держава повинна мати право відповідним чином позбавляти власника його земельної ділянки", - підкреслив він.
А.Яценюк відзначив, що, не дивлячись на мораторій, "йде скупка землі. Тому я маю намір наполягати в парламенті на чіткому законодавчому обмеженні прав власності на землю", - підкреслив спікер.
Відзначимо, 5 січня 2008 року Верховна Рада подовжила мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення до законодавчого врегулювання ринку землі. Дія мораторію подовжена до набуття чинності законів про "Державний земельний кадастр" і про "Ринок землі".
У свою чергу, Президент України Віктор Ющенко вимагає скасувати мораторій на продаж землі сільгосппризначення з 2009 р. "Ми не маємо морального права законсервувати ситуацію з рухом землі. Ми повинні все зробити для того, щоб внести всі зміни і доповнення до поточного законодавства і, починаючи з 2009 року, зняти мораторій на землю", - сказав Президент.
Він аргументував це тим, що мораторій є обмеженням прав власників землі, які не можуть нею розпорядитися повною мірою. В.Ющенко підкреслив, що такі зміни не означатимуть, що землі можуть втратити сільськогосподарське призначення. "Ми закріпимо законом - земля не втратить свого сільськогосподарського статусу", - запевнив Президент.
Глава держави також пропонує, щоб земельне законодавство містило інші застереження від можливих ризиків, наприклад, тимчасово або постійно обмежувало права власності на землю для громадян інших держав.