Ринок ІРО і приватних розміщень українських компаній впродовж останніх років показує дуже значну динаміку зростання – не менше ніж у три рази щороку. І це з урахуванням того, що зовсім мало вітчизняних підприємств активно працюють в напрямку залучення капіталів на зовнішніх ринках шляхом розміщення своїх акцій. Про перспективи цього ринку, про основні його тенденції і закономірності РБК-Україна розказав управляючий директор групи ринків капіталу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Омельчук.
РБК-Україна: Який загальний обсяг зовнішніх розміщень українських компаній у 2007 р.?
Олександр Омельчук: За нашими підрахунками, в 2007 р. ринок ІРО та приватних розміщень українських компаній склав приблизно 1,85 млрд дол. Є й інші розрахунки, які коливаються між 1,6-1,7 млрд дол. У даному випадку постає питання, чи зараховувати певні транзакції до приватного розміщення, яке, нагадаю, вимагає додаткової емісії, чи правильніше їх вважати блок-трейдом, тобто продажем вже існуючих акцій. Так чи інакше, для порівняння, в 2006 р. цей ринок склав десь 580 млн дол., в 2005 р. – 200 млн дол. Тобто, як ми бачимо, він щорічно демонструє ріст у три рази, що є дуже високим показником навіть для країн з ринками, що розвиваються.
РБК-Україна: Скільки склали ІРО, а скільки приватні розміщення?
О.О.: Приватні розміщення склали близько 800-850 млн дол., ІРО – близько мільярда. До речі, в 2006 р. частка ІРО була менша. Але пара-трійка великих транзакцій минулого року схилили чашу терезів на їхній бік.
РБК-Україна: Які галузі були найбільш активними на цьому ринку минулого року?
О.О.: Фактично шосту частину ринку зайняла металургія – ІРО Ferrexpo AG, основним активом якої є Полтавський ГЗК, принесло 420 млн дол. Приблизно третину ринку зайняли транзакції компаній з ринку нерухомості – це і ТММ, і Київ-Донбас Девелопмент, разом уже 225 млн дол. Розміщались минулого року також ТКС, "Клаб-Хауз", "Старспейс" і т.д. Таким чином, другим "живим" сектором, а реально - першим, якщо рахувати за обсягом, був Real Estate, тобто нерухомість і девелопмент. Ну і третім сектором, який показав суттєву активність на ринку зовнішніх розміщень минулого року, було сільське господарство і харчова промисловість, які представлені такими компаніями як "Кернел", "Дакор", "Укррос", а також "Вініфрут". Ми робимо таке собі поєднання секторів на відміну від офіційного статистичного розрізу, тому що інколи важко визначити, до якого з цих секторів віднести ту чи іншу вертикально-інтегровану аграрну компанію. Отож, цей комбінований сектор займає також десь третю частину ринку - 400-450 млн дол. Решта секторів були значно менше представлені, це і фармацевтика ("Дарниця"), і банківський сектор (IMB Group Public і "Факторіал банк"), і машинобудування ("Мотор-Січ" і Полтавський тепловозоремонтний завод).
РБК-Україна: А такий сектор як ритейл?
О.О.: Єдина ритейлова компанія, яка вийшла на ринок у 2007 р. - це була корпорація "ПАККО". Компанія працює в форматі економ-супермаркетів, або т.зв. "м"яких дискаунтерів", переважно в Західній Україні, фокусуючись в основному на містах з населенням до 100 тис. людей, тобто на містах, де в неї ще не буде конкуренції найближчі 10-15 років. З такою прагматичною стратегією, я думаю, у компанії будуть дуже високими темпами зростати обсяги продажів. Вони, до речі, нещодавно придбали у корпорації "Базис" мережу магазинів, які до того працювали під франшизою російської мережі "Пятьорочка".
РБК-Україна: Чому така низька активність серед компаній цього сектору?
О.О.: Ритейлери дещо розбалувані увагою з боку фінансових інститутів, вони зараз можуть швидко рости за рахунок кредитних коштів, за рахунок отримання великих відстрочок платежу у постачальників. Тому компанії зі сфери ритейлу, швидше всього, масово підуть на ринок цього року, можливо навіть наступного. Наскільки я розумію, стратегія основних гравців – дорости до максимального розміру. Є велика ймовірність, що великі українські ритейлери, я маю на увазі перш за все продуктових, ніколи на розміщення не підуть, а будуть продаватися повністю стратегічному інвестору.
РБК-Україна: З чим пов"язана висока активність одних компаній, і навпаки – низька у інших?
О.О.: Якщо говорити про закономірності, то, наприклад, Полтавський ГЗК Костянтина Жеваго - це гранд ще радянської індустрії, серйозний експортер залізорудної сировини. І йому, як, до речі, і всьому металургійному комплексу, потрібен капітал для модернізації. Насправді, Ferrexpo – це тільки перша ластівка. Скоро на залучення капіталу з ринку підуть й інші компанії з ГМК, тому що певний запас міцності, який вони унаслідували ще з радянських часів, вже закінчується. І для того, щоб бути зараз конкурентними, потрібна серйозна модернізація. А мобілізувати необхідний для цього капітал лише за рахунок реінвестування прибутку нереально. Якщо говорити про ринок нерухомості – теж все зрозуміло. В Україні, враховуючи Київ, практично немає якісних об"єктів комерційної нерухомості, побудованих за західними стандартами. У галузі нерухомості, починаючи з нормального комфортабельного житла, торгових і офісних центрів, професійної складської нерухомості, індустріальної нерухомості, є просто величезні можливості для розвитку. І через те, що Україна є капіталодефіцитною країною, абсолютно закономірно, що девелопери пішли на західні ринки за грошима. І вони будуть продовжувати це робити.
РБК-Україна: Як щодо агропромислового сектору?
О.О.: Це третя галузь, яка була дуже активною на ринку, що абсолютно закономірно. Я би класифікував її як сільське господарство і харчова переробка. Україна пишається своїми чорноземами. У нас третина світових чорноземів. Позитивний імідж України хоча б в цьому аспекті живе. Тобто умовно кажучи, російським аграріям, які працюють в Белгородській чи Ростовській обл., де грунт в принципі такий самий як і в сусідніх Харківській чи Луганській обл., дуже важко вплинути на сприйняття потенційного інвестора. Імідж України як житниці Європи – це один з небагатьох позитивних міфів, які про нашу країну існують. Ми є провідним світовим сільськогосподарським виробником. Якщо говорить про існуючу ситуацію у секторі, то, звичайно, технології які, використовувалися дрібними господарствами ще за радянських часів – настільки ресурсоємкі і неефективні речі, що просто диву даєшся. Тому, навіть бізнесмени, які сформувались в абсолютно інших секторах, скажімо в нерухомості чи в торгівлі нафтопродуктами, не маючи абсолютно ніякого досвіду в сільському господарстві, приходять в цей сектор з нормальною бізнес-моделлю, інвестують в якісну техніку і створюють систему контролю, добиваються колосальних результатів. Сільське господарство зараз фактично звільнене від будь-якого оподаткування. Туди зараз ринулись українські капітали. Але знову ж таки, Україна – капіталодефіцитна країна, тому прогресивні компанії ідуть та будуть іти на західні ринки. Активність розміщень у цьому секторі почалась ще минулого року, та зараз тільки наростає. Інвестори зацікавлені перспективами цього ринку, та готові в нього інвестувати. Як приклад, перше розміщення цього року - MCB Agricole, власника одної з найбльших сільськогосподарських вітчизняних компанії "Укрзернопром Агро", пройшло з перепідпискою в п"ять разів.
РБК-Україна: Наскільки ефективним для компанії є вихід на ІРО перед продажем стратегічному інвестору?
О.О.: Візьмемо для прикладу розміщення "Факторіал-банку". Це була досить складна транзакція – спочатку ми провели приватне розміщення, і після цього організували продаж банку. Така стратегія була запропонована власникам з самого початку. Кошти, залучені в ході розміщення, були реінвестовані в розвиток банку, і тільки після цього почався процес продажу. Завдяки такій стратегії ціна банку збільшилась приблизно в два рази - він був проданий за 120 млн дол., а це чотири з половиною статутні капітали. Для невеликого банку це дуже багато. Це практично дорівнює обсяшу його чистих активів. Тобто таким чином будь-яка більш-менш якісна компанія, яка ставить перед собою мету продатись якомога дорожче, може дуже сильно підняти свою вартість.
РБК-Україна: Які торгівельні майданчики, на Вашу думку, найбільш підходять для українських компаній?
О.О.: Я просто наведу приклади найбільш масштабних транзакцій минулого року. Ferrexpo розміщалась на основному майданчику Лондонської фондової біржі. Класний майданчик, ліквідний, ефективний ринок. Питання в тому, що на даний момент компаній, які там можуть провести ІРО, можна перерахувати по пальцях однієї руки. Мабуть це "Метінвест", ДТЕК, трубно-колісний бізнес корпорації Інтерпайп, ІСД, ну і група "Фінанси та Кредит". Усі інші бізнес-групи мають проблеми або з розміром, або з прозорістю. Тому я би рекомендував компаніям підходити до вибору майданчиків виключно прагматично. Візьмемо, для прикладу транзакцію ТММ. Лондонська біржа має дуже хороший маркетинг, дуже якісний піар. Був сформований стереотип, що ІРО – це обов"язково Лондон. ІРО ТММ показало, що ефективне розміщення може робити не тільки в Лондоні. ТММ розмістилась на Франкфуртській біржі - і витратила на юристів, аудиторів, оцінювачів, піарщиків і т.д. приблизно в три рази менше, ніж при аналогічному обсязі розміщення у Лондоні. Ще одна цікава транзакція минулого року – це розміщення компанії "Кернел" на Варшавській фондовій біржі. Вона отримала там дуже високу капіталізацію, і це багато в чому залежало від самої біржі. На польському фондовому ринку існує проблема надліквідності, їхнім пенсійним фондам просто не вистачає активів для інвестування. Згідно із законодавством, вони можуть інвестувати 95% своїх активів тільки в акції, лістинговані на Варшавській фондовій біржі, а придбати там акції з потенціалом росту складно. Тому і оцінки наші компанії там отримують колосальні. Але з початку 2009 р. польським фондам буде дозволено інвестувати за кордон, принаймні в Європі, тому ця ліквідність скоротиться, і є серйозний ризик того, що котирування українських компаній "просядуть". У цілому, головна порада компаніям, які планують розміщення, дивитись не тільки на піар, але і на загальну ефективність. Цікаве рішення – Скандинавська фондова біржа – ОМХ, цікаве рішення Франкфурт, цікаве рішення - Euronext. Не обов"язково та біржа, яка вкладає більше всього в маркетинг, є найкращою за умовами. Це закон, який діє на будь-якому ринку, в тому числі і на споживчому.
РБК-Україна: Чи може зацікавити наші компанії Нью-Йорк?
О.О.: Нью-Йорк - це абсолютно нецікавий на даний момент торговий майданчик. Після скандалу з компанією Enron у США прийнято пакет законодавства, який зробив життя публічних компанії настільки важким і дорогим, що у них зараз відбувається такий процес, як делістинг. Тобто публічні компанії вилучають свої акції з котирувань біржі. Також спостерігається процес перетікання американських емітентів на лістинг у Лондон. Тобто компанії проводять делістинг у Нью-Йорку, і переміщаються на лістинг у Лондон. Минулого року це було просто повальне явище. Особливо серед невеликих американських компаній, які котирувались на NASDAQ, до того слабо регульованому. Вони переміщалися на АІМ десятками. Імовірно, цей процес триватиме. Тому, умовно кажучи, нема особливого сенсу іти на ринок, де тільки на юристів потрібно буде витратити 5-7 млн дол. І потім розкрити інформацію, в тому числі дуже сімейного і приватного характеру, про всі компанії, які мають відношення до акціонерів практично у сьомому коліні. Повторюсь, Нью-Йорк - нецікавий майданчик.
РБК-Україна: В який період року, як правило, компаніям найбільш вигідно виходити з розміщенням на західні ринки?
О.О.: Важко передбачити, коли поточного року буде найбільш вдала кон'юнктура для виходу на ринок із розміщенням. Як правило, найсприятливіші періоди - це лютий-квітень і вересень-листопад. Це місяці найбільш вдалої кон"юнктури. Але 2008 рік – це буде рік дуже волатильний, він вже є таким. От зараз, здавалось би дуже погана кон'юнктура, ринок падає і т.д., а ми успішно розмістили компанію сільськогосподарського сектору. І це за падаючого ринку, і при за досить песимістичних настроїв. Цього року виходять кілька великих компаній. Мабуть що хітом року має бути ІРО трубно-колісного бізнесу "Інтерпайпу". Чи вийде Миронівський хлібопродукт чи не вийде – складно передбачити. "Інтерпайп", за моїми оцінками, мав би вийти на IPO наприкінці весни цього року. Хоча, цілком ймовірно, що вихід перенесуть на другу половину року, через кон"юнктуру і загальну ситуацію на ринку. Але те, що він вийде цього року не викликає жодних сумнівів. Я особисто схиляюсь до думки, що бум цього року знову припаде на останній квартал. Але, враховуючи загальну неврівноваженість світових ринків, це дуже інтуїтивний прогноз.
РБК-Україна: Який Ваш прогноз з ринку ІРО і приватних розміщень на поточний рік?
О.О.: Весь ринок, за дуже обережними прикидками, складе близько 3 млрд. дол. Це приріст менше ніж у два рази, порівняно з минулим роком. Ми обережні з прогнозами, беручи до уваги світову фінансову кризу, загальну неготовність компаній, різного роду проблеми в Україні і т.д. Якщо ж говорити оптимістично, то обсяг ринку ІРО і приватних розміщень цього року може досягнути позначки 4-4,5 млрд дол. Якщо "Інтерпайп" і ще декілька великих емітентів успішно вийдуть з розміщеннями, то ринок може знову вирости в три рази.
РБК-Україна: Як ви загалом оцінюєте інтерес закордонних інвесторів до України?
О.О.: Попри всі проблеми на світовому фінансовому ринку, інтерес інвесторів до України можна обчислити дуже просто - в обсягах грошей, спрямованих для інвестицій конкретно в нашу країну. Так от, минулого року він приріс ще на 15 млрд дол. Наразі, наскільки мені відомо, оголошено про п"ять фондів прямих інвестицій в Україну. Кожен з них заявлений від 500 млн до 1 млрд дол. На сьогодні в Україні діють фонди прямих інвестицій, які оперують приблизно 300 млн дол. коштів. Тобто якщо обсяг фондів прямих інвестицій, спрямованих до України за рік, виросте в 10 разів, а швидше за все воно так і відбудеться, то це можна вважати певною ознакою інтересу.
Розмовляв Володимир Драбчук