Менше ніж за тиждень до виборів у Києві мало хто з експертів візьметься прогнозувати їх результати. Але, враховуючи провал спроби представників демократичного табору висунути єдиного кандидата, у діючого мера залишаються шанси зберегти свою посаду. Про діяльність нинішньої київської влади, про хід передвиборчих перегонів, а також про своє бачення поточної політичної ситуації РБК-Україна розказав народний депутат від "Нашої України – Народної самооборони", лідер Блоку Омельченка на виборах в Київраду Олександр Омельченко.
РБК-Україна: На минулих виборах мера Києва змагалися між собою два кандидати, Кличко і Омельченко, а переможцем вийшов третій – Черновецький. Чи може повторитися така ж ситуація і на цих виборах?
Олександр Омельченко: На минулих виборах я не змагався ні з Кличком, ні з Черновецьким. Всі кандидати змагались зі мною, прагнучи отримати владу, і використовуючи при цьому доволі таки брудні технології. І що ми отримали в результаті: Черновецький – 32%, Кличко – 24%, Омельченко – 21%. З трьох жоден не був обраний народним київським головою. Бо я переконаний, що голова повинен мати довіру понад 50% від тих хоча б, що прийшли на вибори, а їх приходить не більше 70%. Тому враховуючи, що президент відмовився від закону про вибори голів обласних центрів України і міст обласного і державного підпорядкування, а їх понад сто, у два тури – це його велика політична помилка. Прогнозувати чим завершаться вибори 25 травня я б не став, тому що прогнози в політиці такі ж непевні, як і прогнози погоди. Але незалежно від того, як відбудуться вибори, стабільності і порядку в столиці не буде. Для Секретаріату президента достатньо і мера, обраного 30% виборців не залежно від його прізвища. Складається враження, що нестабільна, неавторитетна столиця, яка не має розвитку європейського рівня, і не є сьогодні прикладом для інших регіонів України, влаштовує і Президента, і голову його Секретаріату.
РБК-Україна: Кличко недавно у інтерв"ю нам сказав, що проводить активну кампанію для об"єднання навколо себе всіх представників демократичного табору, в тому числі і Вас. Як Ви оцінюєте такі його дії?
О.О.: На минулих виборах Кличко не вів ніяких консультацій і переговорів зі мною на предмет об"єднання зусиль. В цьому році також ніяких переговорів між нами на об"єднання зусиль не було, ні ініціативи Кличка чи його штабу, ні з моєї ініціативи. Можливо він вів переговори з Катеринчуком, Пилипишином, Горбалем, Черновецьким, Турчиновим – мені про це, чесно кажучи, нічого не відомо.
РБК-Україна: Чи може ще відбутись об"єднання демократичних сил навколо одного кандидата до 25 травня?
О.О.: Думаю, що вже пізно. Це треба було робити два місяці назад. А спрогнозувати результат такого об"єднання буквально за тиждень до виборів неможливо.
РБК-Україна: Сьогодні від усіх звучить критика діючого мера, і від вас у тому числі. Що робить він такого, чого не робив мер Омельченко? Адже і вас у свій час також багато критикували.
О.О.: Ті, хто критикував владу Омельченка три роки тому, і уві сні не могли собі уявити масштаби зловживань, які відбуваються при владі Черновецького і його клану. Останній рік, коли я був при владі, 2005 в Києві був затверджений рішеннями сесії порядок проведення аукціонів, і на ринку землі 99% угод проходили через аукціони. Але це все було похоронене рішеннями сесії нової влади. Мало того, вони повносили зміни до генерального плану розвитку Києва, вилучили заповідні зони і пороздавали їх своїм структурам. Вони просто займаються економічною злочинністю, це кримінал чистої води. І я ще раз підкреслюю, без покровительства вищих ешелонів влади цього не могло би відбуватися у столиці. За моїми оцінками, загальні збитки від діяльності нинішньої столичної влади складають понад 20 млрд долл або 100 млрд грн.
РБК-Україна: Чи є ризик зриву плану підготовки до Євро-2012 у Києві?
О.О.: Сьогоднішня столична влада непередбачувана. Вони всі брешуть, як сивий мерин. Ви подивіться, обман, лицемір"я на всіх їхніх плакатах у Києві. За останні два з половиною роки провалено все – будівництво мостів, тунелів, метрополітену, розв"язок, стадіонів, і об"єктів культури і мистецтва, соціальної сфери. Все провалено і терміни лише переносяться з 2007 на 2008, з 2008 на 2009, з 2009 на 2010, скоро виявиться, що все буде зроблене до 2012 року. Вони безкарно брешуть зі сторінок газет і з екрану телевізора. Місяць назад я дізнався, що нинішня влада відкрила Парк Перемоги – так він був відкритий ще у 2005 р. зі всіма пам"ятниками. Три дні тому я почув, що нинішня влада відкрила парк КПІ – та це ж моя адміністрація закінчила його і відкрила в першому кварталі 2006 р. Ця влада відкрила і здала під ключ десятки об"єктів і роздала квартири в будинках, які наша влада побудувала. Команда Черновецького пообіцяли винести всі гральні автомати за межі міста – а їх навпаки стало більше на 17%. Вони брешуть, і нічого не роблять. І в рамках підготовки до Євро вже втрачено дуже багато часу.
РБК-Україна: Який ваш прогноз по цінах на житло у Києві?
О.О.: Не відомо ще зараз, як вирішиться питання навколо "Київміськбуду". Спроба Черновецького минулого року захопити його провалилася через протистояння київських мерів минулих років –Гусєва, Згурського і мене. Зараз головою наглядової ради "Київміськбуду" є пан Чуб, соратник Черновецького, і мені відомо, що на червень готується нова спроба захопити цей найбільший в Україні будівельний комплекс. Щодо цін, то вони точно падати не будуть. Є попит, а пропозиція недостатня. Дуже мало було збудовано об"єктів протягом останнього часу. І знову ж таки, не без втручання діючої влади, які землі то роздають, цінні землі, дорогі землі, але будувати на них поки нічого не збираються. На найближчі два-три роки ціна падати не буде, такий мій прогноз.
РБК-Україна: Як Ви вважаєте, останні події в парламенті, мається на увазі блокування трибуни депутатами БЮТ, можна вважати фактично початком розколу коаліції?
О.О.: Початок розколу коаліції відбувся в кінці січня цього року, коли Секретаріат президента в особі Віктора Балоги систематично розпочав оцінювати на свій власний розсуд роботу уряду. Не критикувати, бо уряд потрібно критикувати. А по своєму оцінювати, в рамках своїх власних інтересів. Я вважаю, що уряд має право на помилки, якщо вони не стратегічні, а підлягають виправленню. А Секретаріату президента потрібно допомагати уряду, не допускати цих прогріхів, упереджувати їх. І не через пресу, а спільною роботою, спільними зустрічами, спільними засіданнями. Чому за останні чотири місяці Президент України, який фактично є лідером коаліції, у такі складні часи жодного разу не провів засідання Кабінету міністрів? А не завадило б хоча би один раз в місяць проводити. І висловлювати свій погляд на ті чи інші аспекти саме там, і повернути роботу уряду у правильному напрямку. Тому, ще раз скажу, на мій погляд, початок розколу був покладений ще у другій половині січня місяця. І цей негатив протягом усього часу накопичувався.
РБК-Україна: Чим викликані ці непорозуміння?
О.О.: В першу чергу, я вважаю, це кадрові питання. На сьогодні не завершено формування керівництва Верховної ради – у пана Яценюка відсутній перший заступник і заступник. А це порушення Конституції. Який же приклад дає парламент, вищий законодавчий орган, порушуючи Конституцію?! На сьогодні також не укомплектований уряд – віце-прем"єр Гайдук не затверджений, а це питання є в порядку денному роботи Верховної ради. Не призначені нові керівники Антимонопольного комітету і Фонду держмайна. Крім того дуже складні взаємовідносини Секретаріату президента і Кабміну з головами обласних державних адміністрацій. В Конституції чітко прописано, що голови обласних державних адміністрацій як гілка виконавчої влади підпорядковані Президенту та підзвітні Кабінету міністрів. А у нас видається розпорядження Секретаріату президента, яке забороняє головам обласних адміністрацій без дозволу Секретаріату відлучатися з області в столицю. Це що у нас, клоунада? Це блазні в цирку? Одна справа виїзд за кордон – тут без сумніву потрібен дозвіл зверху. А для того, щоб губернатор приїхав у столицю, достатньо подзвонити по телефону або написати в себе власне розпорядження. Губернатори зараз просто бояться їхати на засідання Кабміну. А вони мають бути присутні на цих засіданнях, щоб уряд міг заслухати їх звіти, порадити їм щось, допомогти.
РБК-Україна: Чому досі не прийняті зміни до бюджету?
О.О.: Всім відомо, що нині діючий бюджет приймали поспіхом. Це був трохи видозмінений, трохи доопрацьований проект бюджету, розроблений ще урядом Януковича. І було записано, що за цим бюджетом Україна працює січень-березень. А за результатами першого кварталу бюджет переглядається в кращу сторону і затверджується в квітні місяці на весь рік. Але в постанові Верховної ради є один пункт, згідно з яким Верховна рада повинна прийняти поправки до близько 100 законів, які б дали можливість і право уряду покращити діючий бюджет. В тому числі йдеться і про наповнення бюджету за рахунок приватизації. А що ми маємо сьогодні? З урахуванням кадрової політики у Фонді держмайна, цей пункт наповнення бюджету не реалізується. Статті бюджету мають виконуватися в тому числі і за рахунок акціонування, приватизації державного майна, зміни форми власності, просто це треба робити прозоро, в рамках діючого законодавства. Але те що сьогодні відбувається з Фондом держмайна – нікому не зрозуміло.
РБК-Україна: За цим всім стоїть Балога чи це все-таки рішення і позиція Президента?
О.О.: Багато хто помиляється, якщо думає, що Балога сам приймає кардинальні стратегічні рішення. Звичайно, що їх приймає Президент. А Балога просто як рупор озвучує. Але ж він не прес-секретар Президента. Його завдання – готувати, контролювати всі розпорядження Президента, укази, відрядження, зустрічі на високому рівні, прийом офіційних делегацій і т.д. Це його робота. А Президент сам особисто є єдиною людиною, хто має право і обов"язок контролювати діяльність уряду і ретельно працювати з прем"єр-міністром. Вперше в історії України ми маємо ситуацію, коли трикутник влади – Президент, голова ВР і голова уряду належать до одного політичного табору, до більшості, до коаліції. І як таке може бути, що батько і матір, по любові, з почуттям кохання побралися, народили дитину, а між ними трьома йде війна?! Це абсурд. В природі нічого подібного нема. Це суперечить і законам природи, і законам суспільної моралі.
РБК-Україна: Чи є ще якась можливість врятувати коаліцію?
О.О.: Коли я чую розмови політиків про збереження чи порятунок коаліції, мені хочеться сказати їм одне. Нема необхідності рятувати коаліцію, нема необхідності зберігати її такому вигляді як вона є. Ми маємо майже сімнадцять років незалежності України, трьох президентів. І жоден з них не мирився з урядами. Не відбувся стик команд президентів і прем"єр-міністрів. При Кравчуку змінилося три уряди, при Кучмі – 12 урядів. І при Ющенку вже маємо четвертий уряд. А причина цього одна – в Україні конституційна модель влади, якої ніде більше в світі нема. У нас Конституцією фактично затверджено існування двох центрів – Президент, найвища гілка влади виконавчої, і голова уряду - також найвища гілка виконавчої влади. Такого ніде у світі нема. Прийняті поправки до Конституції сформували парламентсько-президентську модель республіки. Підвищилась роль парламенту, посилилась виконавча влада прем"єра. І не треба говорити, що роль Президента послабилась, правильно сказати, що ці зміни частково відмежували президентську гілку влади від внутрішньої політики. Адже внутрішніми справами, економікою, соціальним напрямком повинен займатися уряд. А Президент – гарант Конституції, головнокомандуючий військами, він контролює всі силові структури і зовнішню політику. Також у нього і контрольні функції, але не над кожним міністром, не над кожним віце-прем"єром, не над кожною галуззю і напрямком, а тільки особисто над прем"єром, і не нижче. І упаси бог, щоб Президент натиснув комусь кнопку крім прем"єра. Це може тільки принизити його. Якщо і у такому форматі нема порозуміння, то вихід один – внесення змін до Конституції. Треба або продовжувати конституційну реформу чітко парламентсько-президентську, або чисто парламентську. В європейській спільноті більше половини держав мають чисто парламентську або парламентсько-президентську форму правління, і живуть-процвітають.
РБК-Україна: Але для чого нам парламентська модель, якщо у нас не працює парламент?
О.О.: Парламент працює. Кожен депутат окремо працює, кожен комітет працює. І в секретаріаті парламенту напрацьовано проекти нових законів і поправки до діючих на півроку наперед законодавчої роботи. А відносини між Президентом, прем"єром і головою Верховної ради дестабілізують цю роботу. То блокували комуністи, і була причина. То блокували регіони, і у них була причина, об"єктивна причина. І блокування БЮТ теж має об"єктивні причини. Залишилось ще тільки визначити об"єктивні причини і заблокувати трибуну НУ-НС. І на цьому буде поставлена крапка. Умови, які створені для роботи в парламенті, вони не випадкові. В цьому зацікавлені найвищі політичні сили в Україні.
РБК-Україна: Хто ці сили? Яка їх мета?
О.О.: Перше. Секретаріату президента вигідно показати параліч парламенту, щоб в суспільстві формувати думку, що тільки сильний президент і узурпація влади в єдиній особі для України є "щитом і мечем". Уряду теж на руку нестабільність і бездіяльність парламенту. Бюджет не перезатверджений, програма уряду не затверджена. Тобто у уряду теж є свої причини. Але незрозуміла для мене позиція Арсенія Петровича Яценюка. Невже він не втомився самотужки бути спікером? Чому не пропонує для обрання собі першого заступника і заступника, для того щоби втрьох представляти різні політичні сили? В парламенті політизації бути не може. Голова парламенту і його заступники завжди представляють різні політичні сили, але вони - державні мужі, вони обрані всенародно, завжди прийти повинні до консенсусу, до єдиної позиції, і проводити цю позицію в стінах парламенту. А зараз ми що маємо? Виходить, що Арсенію Петровичу самому так зручно. Блокують трибуну – нема сесії, не блокують – є сесія. Голова Верховної ради у нас не керується почуттям відповідальності перед депутатами в залі, і перед тими, хто їх обирав. Хтось має дуже сильний вплив на пана Яценюка. І єдина особа яка має цей вплив – це Президент України. Парламент не працює не по вині народних депутатів , незалежно чи вони від коаліції, чи від опозиції. Всі депутати без винятку бажають працювати і по можливості працюють, навіть в тих умовах, які є.
РБК-Україна: Як Ви вважаєте чи є загроза, що знову буде розпущений парламент і призначені нові дострокові парламентські вибори?
О.О.: Коли був розпущений парламент 5-го скликання і відбулися позачергові вибори парламенту 6-го скликання, всі надіялися що в суспільстві відбудеться найважливіший і найнеобхідніший процес – процес об"єднання, єдності цілей, намірів, єдності національної, конфесійної, соціальної, територіальної. Але на жаль цього не відбулося, навпаки ми маємо посилення конфронтації і посилення розбіжностей цілей за всіма напрямками. В Криму – нема стабільності. Поділ на Схід, Захід, Центр, як був так і залишився. Немає єдиного бачення зовнішньої політики. І я думаю, що нові вибори не дадуть відповідей на ці запитання. Годі вже робити експерименти на власному народі. Це ж сором перед усіма сусідами - перед Білорусією, Польщею, Росією, найближчими сусідами, які з нами і ми з ними в загальному понятті європейської спільноти. Але соромно не за народ України, соромно за владу.
РБК-Україна: Який може бути логічний кінець цієї уже перманентної політичної кризи?
О.О.: Я бачу вихід з положення тільки в одному – завершити конституційну реформу. І завершити її в інтересах України і її народу, але не в інтересах команди Президента, команди голови уряду чи команди лідера опозиції. Якщо не вийде це зробити до липня, до канікул, то треба Ющенку, Яценюку,Тимошенко увійти в історію України, яка буде вивчатися багатьма поколіннями, і відмовитись добровільно від влади. Цим вони виконають свій громадянський обов"язок. Але для цього треба мати мужність. Непорозуміння і розлад у нас іде не між сумчанами, дніпропетровчанами, чернівчанами чи донеччанами, а всього лише між тими лідерами, яких дали Україні ці регіони.
Тому що сьогодні Секретаріат Президента разом з Народним союзом "Наша Україна" готує свій проект Конституції з посиленням ролі президента. БЮТ, політична сила, яку очолює Тимошенко, хоче рухатись в напрямку парламентської моделі. Партія регіонів, очолювана Януковичем – за парламентсько-президентську форму правління. Але три конституції не може бути. На сьогодні треба однозначно всім зрозуміти, що в Україні діє недосконала парламентсько-президентська модель, тому що є дві гілки виконавчої влади. А дві гілки виконавчої влади в державі бути не може. І це підтверджують 17 років української державності.
РБК-Україна: Зараз очевидно, що не тільки в коаліції, а і в самому НУ-НС вимальовується чіткий розкол. Наприклад представники групи, до якої і ви входите, "Народної самооборони", починають висловлюватися дуже лояльно до прем"єр-міністра, на відміну від представників "Нашої України"…
О.О.: Я зрозумів ваше питання. Ви по суті праві на сто відсотків, а по формі не зовсім. "Самооборонці", 18 депутатів які входять в НУ-НС не є в якомусь непорозумінні чи в стадії розколу, чи ближчі до Кабінету міністрів і до прізвища Тимошенко. Ми просто більш щирі, відкриті і об"єктивні даючи оцінку ситуації, яка склалася. Ми не є кнопкою натиску залежності від Секретаріату президента, а тим більше від уряду. У нас більше самостійного мислення і свободи, як у народних депутатів. Але ж і в інших політичних сил, що входять до НУ-НС, якщо ви поцікавитесь думкою їх лідерів, теж різні позиції з тих чи інших питань. Я не можу оцінити статистично, але практично із 72 депутатів НУ-НС понад 50 переконані, що роль голови Секретаріату президента негативно впливає на відносини Президента з головою уряду. Ну і я нічого нового вам не скажу, вивчіть ситуацію в Києві, в Україні, яка довіра є до Балоги, якою повагою і авторитетом він користується. Якщо він набере 2% симпатиків в Україні – це його вершина.
РБК-Україна: Який Ваш прогноз на президентські вибори? Кого буде підтримувати ваша політична сила?
О.О.: Якщо Президент, спікер, голова уряду і лідер опозиції не порозуміються на базі інтересів України як держави і української спільноти як нації, то може появитися нова особа. Час ще є. Знайдеться хтось з політиків середнього віку, від 40 до 60 років, який аналізує вже сьогодні, оцінює об"єктивно 17 років державності України і який поставить ціль і виконає її. І об"єднає націю в єдину велику сім"ю. Це єдина умова для глави держави. На жаль, за 17 років цього не відбулося.
РБК-Україна: Як Ви оцінюєте діяльність діючого Президента в цьому напрямку?
О.О.: Він може і намагається щось зробити, але де результати? Результат мав би уже бути в перші два роки його президентства. Якщо він ще не відбувся, то зараз може початись тільки зворотній процес. Коли Ющенко прийшов до влади, після прийняття присяги у січні 2005 р., він мав довіру населення по Україні 70%. Це був його рік. Вже в 2006 р. рівень довіри до Президента впав до 50%, а в 2007 – до 20%. Час уже втрачений.
Розмовляв Володимир Драбчук