О.Плотніков: “Китай готовий профінансувати у нас все що завгодно, але під урядові гарантії”

РБК-Україна: Хотілося б розпочати нашу розмову з нинішнього стану інвестиційного клімату в країні в цілому.
Олексій Плотніков: В принципі, ми не є країною, яка страждає від відсутності інвестицій. Так, знизився обсяг, у попередні роки було більше, ніж цього року, але не можна сказати, що ми - країна, обділена інвестиціями. Ми можемо подивитися статистику, якісь емпіричні факти з повсякденній життя - в принципі, ця сфера не є критичною.
Що стосується того, яким чином вивести інвестиційні потоки на рівень минулого і позаминулого років, то це пов'язано і з факторами, коли світ нарешті повністю відійде від глобальної економічної кризи, тому що зниження інвестицій в країни, подібні України - це все-таки наслідки кризи.
Крім того, безумовно позитивний вплив на зростання інвестицій в Україні надасть робота нових економічних механізмів, пов'язаних з проанонсованою економічною реформою. Так що я думаю, що в 2011 р. буде більш істотне збільшення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.
РБК-Україна: А то, що стосується обіцяних китайських мільярдних інвестицій?
О.П.: За великим рахунком, Китай, як країна, яка активно розвивається і найменш постраждала від світової кризи, дуже зацікавлена в тому, щоб бути представленою в регіоні, в тому числі - в Україні. Китай досить активно пропонує просування своїх компаній і ресурсів в Україну.
Загальні принципи роботи китайських фінансових структур зводяться до того, що Китай готовий надавати абсолютно не обмежені за мірками Україна кредити під дуже низькі відсотки на дуже тривалий період за двох умов: Україна забезпечує урядові гарантії за цими кредитами та проекти виконують китайські фірми. Тобто китайська робоча сила, китайські технології. Тому, скажімо, той же China Development Bank і інші банки, а також структури готові дуже масштабно нас фінансувати, але знову ж таки за умови, що державні гарантії Україні та виконавцями повинні бути китайські компанії.
РБК-Україна: Під який відсоток?
О.П.: До 5% річних - це, в принципі, дуже хороший відсоток.
РБК-Україна: Це навіть нижче, ніж ставка Світового банку.
О.П.: Так. Тим більше не можна цей відсоток порівнювати з умовами міжнародного комерційного ринку.
РБК-Україна: У чому принципова відмінність?
О.П.: У тому, що Світовий банк не вимагає, скажімо, щоб його фірма виконувала якийсь підряд (з гумором, - РБК-Україна). А якщо серйозно, китайські ресурси - це фактично необмежені ресурси, навіть у порівнянні з такими міжнародними фінансовими структурами як Світовий банк. Природно, при виконанні зазначених умов.
РБК-Україна: Можливо, в цьому і полягає камінь спотикання? У тому, що ми не хочемо, щоб використовувалася тільки китайська робоча сила?
О.П.: Ні, я не бачу тут особливих перешкод, знову-таки можна привести приклад з метро до аеропорту «Бориспіль» - там процес зрушився і я думаю, що цей проект буде доведений до логічного завершення. Скажімо, якщо я не помиляюся, у нас запускається китайський народний автомобіль на АвтоЗАЗі, одна з модифікацій Cherry. Так що є певні зрушення, певний прогрес. А що стосується якихось політичних, не політичних чинників, то давайте цю тему коректно опустимо.
За масштабами Китаю Україна - країна цікава і перспективна, але це все-таки досить невеликий ринок. Скажімо, в тому ж China Development Bank Україна курирує людина, яка також займається Білоруссю і всіма країнами Балтії. Розумієте, який для Китаю масштаб цих всіх країн!? Адже тільки цим можна пояснити принцип подібного кураторства. Але я переконаний, що Китай зацікавлений, щоб розвивати в Україні свій економічний потенціал, зацікавлений у співпраці, а все інше залежить вже від України.
У нас повинні бути конкретні проекти, чітке розуміння, що нам це треба, що ми будемо робити з проектом по його завершенні, як буде забезпечуватися його виконання і т.д. Тобто якщо є чітке уявлення, що цей проект нам потрібен і ми згодні з тим, що його виконує китайська фірма на зазначених умовах, тоді ми цілком будемо успішно працювати.
РБК-Україна: Тобто в 2011 р. вже можна розраховувати на просування у цьому питанні?
О.П.: Я в принципі даю оцінку інвестиційного клімату і вірю, що в 2011 р. він буде набагато краще, ніж зараз. Але говорити, що буде китайський прорив... Давайте не будемо так конкретизувати.
РБК-Україна: Склалося враження, що для попередньої української влади Китаю на карті не існувало. Наскільки вдалося ліквідувати під час чотириденного вересневого візиту Президента Віктора Януковича наслідки такої «неуважності»?
О.П.: Дійсно, при попередньому Президенті з якихось політичних міркувань у нас не було з Китаєм контактів на високому рівні. У нас традиційно ігнорувалася КНР, тому що вважалося, що якщо наш пріоритет - Євросоюз, то ми не повинні мати ніяких відносин з Китаєм. Зараз відносини змінилися, це дійсно був візит безпрецедентний, це був вищий державний візит Президента України, який не відбувався раніше.
Україна дуже динамічно про себе заявила. Проявлено бажання китайської сторони розвиватися і працювати з Україною. Але знову-таки, є ще така китайська специфіка - це все-таки країна багатьох тисячоліть, і там не робиться все так - у вересні відбувся візит, а в грудні вже відкрилася брама. Це скоріше якийсь фундаментальний підготовчий період з китайської сторони.
РБК-Україна: Значить, складність в особливих ментальних традиціях? Цей фактор стримує динамізм процесу?
О.П.: Є певна ментальність, яка проявляється навіть на побутовому рівні. Є необхідність тривалого опрацювання питання. Це країна досить жорсткої адміністративної системи, країна, в якій дуже жорстко домінує підпорядкування, повага до ієрархії, до всього іншого.
Країна, яка дуже серйозно ставиться, в тому числі, і до України, у них існують інститути, які вивчають Україну. Але за мірками Китаю Україна - досить невелика держава. І я думаю, що в будь-якому випадку специфіку, ментальність, традиції, все те, що притаманне китайській культурі, китайському спадщини - це потрібно враховувати. Ми не можемо працювати з Китаєм, як можемо працювати з сусідньою Польщею або тим більше Російською Федерацією. У даному випадку інші акценти, інші традиції, інший, скажімо так, ритуал.
РБК-Україна: У чому полягає суть китайського ритуалу?
О.П.: Тут інше уявлення про зобов'язання, їх тут потрібно виконувати. Тут не може бути різночитань і якихось обіцянок, які потім не виконуються - все це нам обов'язково пригадають, і це позначиться в подальші наші кроки і контактах.
РБК-Україна: Коли Ви були в Китаї, якщо не помиляюся, провели там тиждень.
О.П.: Приблизно тиждень.
РБК-Україна: Встигли відкрити для себе секрет китайського економічного дива? Так, один мій колега, який побував в Шанхаї, відверто зізнався: я буду вважати дивом, коли у нас в Києві виростуть такі хмарочоси, як у Шанхаї.
О.П.: Ні, хмарочоси - це хмарочоси. І Шанхай - це не тільки хмарочоси, хоча, скажімо, у них немає пробок, незважаючи на 19 млн населення в місті, тому що у них багатоповерхові естакади, на рівні 12-го поверху. Будівництво дуже динамічне. І будується Шанхай дійсно дуже серйозно.
Дуже свято зберігається пам'ять про буддизм, буддистські храми, китайські традиції. Що запам'яталося - певна повільність. Для того щоб поселитися або виселитися з готелю, треба півгодини, хоча в будь-якій європейській країні не потрібно так багато часу на це. Є інші обставини, які просто списуєш на традицію, на те, що ми в Китаї, а не в Європі. Тому давайте будемо підходити більш серйозно до Китаю, з розумінням, що це не Європа, це інша цивілізація, інший світ, дуже динамічний, яскравий, який готовий співпрацювати і розвиватися, але це все-таки світ інший.
РБК-Україна: Скажіть, головний фактор китайського прориву полягає в дешевій робочій силі або в організації процесу?
О.П.: У них правляча Компартія, у них режим вважається комуністичним, але при цьому розвивається ринкова економіка. Досить жорстка адміністративна система, дуже жорсткі покарання за кримінальні злочини, корупцію. Ну а публічні страти - це за мірками Європи або США жахливо і неприпустимо. Тим не менше, там це допускається.
Певне обмеження свободи слова, що абсолютно немислимо навіть в Україну, в США, в Європі - там вважається, що це теж іде на користь справи. У мене в готелі було 16 телевізійних каналів, з них 14 - державного ТБ, один спортивний і один розважальний. Там прийнято, що 14 державних каналів - це нормально, і китайці не скаржаться.
Крім того, є ще моменти, які вимагають якогось іншого розуміння й осмислення. У будь-якому випадку китайський шлях - специфічний, бажати його України нереально. Вивчати досвід окремих організацій, якихось технологій - можливо, але скопіювати модель нереально.
РБК-Україна: Один з найвідоміших бізнесменів країни Олександр Кардаков якось досить відверто дав зрозуміти, що Китай нічого не винаходить. Грубо кажучи, вони купують автомобіль, розбирають його і роблять свій аналог. Можливо, і нам таким шляхом піти?
О.П.: Будь-яка країна, якщо десь з'явився новий автомобіль, а автомобілебудівному заводу він цікавий, намагається придбати цей автомобіль, розібрати, подивитися. У принципі, це нормально. Інше питання - як це буде втілюватися.
Якщо робити сліпу копію і намагатися це видати під своєю маркою - це некоректно, напевно, з точки зору авторських прав і всього іншого, для України це неприйнятно, відразу почнуться якісь санкції, обмеження і так далі. Але якщо ми будемо намагатися, опанувавши секретом нового двигуна, створити свій двигун - це абсолютно нормально. Або, якщо ми здобудемо секрети якоїсь електроніки і будемо виробляти свою електроніку з цього секрету під українською маркою. Тобто, якщо ми не робимо копію, а освоюємо ноу-хау, технологію, то методи встановлення не настільки важливі - шляхом промислового шпигунства або купівлі легальної ліцензії. У всьому світі так робиться.
РБК-Україна: Як можна в Україну влаштувати будівельний бум найближчим часом?
О.П.: Для початку, у нас немає таких фінансових ресурсів, як в Китаї, щоб держава стимулювала будівельний бум. Стимулювати приватні компанії можливо, залучаючи приватні інвестиції, створюючи преференції. Але такого, як у Китаї, ми не можемо зараз досягти: у нас проблеми з бюджетом, фінансовими ресурсами і т.д.
РБК-Україна: А технопарки?
О.П.: Ми можемо їх створювати, але тут потрібна насамперед державна воля, законодавче забезпечення, ну і способи стимулювання інвесторів. Якщо зараз у нас держава не йде на створення вільних економічних зон з тих чи інших причин, є можливість створювати індустріальні зони. В індустріальній зоні місцеві влади підводять комунікації у відкрите поле. За рахунок того, що там є комунікації, електроенергія, вода, зв'язок і все інше, туди йдуть підприємстві, компанії, які готові будуватися на загальних підставах, готові відкривати свій завод, тому що там є комунікації.
Ось форма стимулювання. Вони не пільгуються, не платять на загальних підставах податки, але у них є така форма стимулювання як наявність комунікацій. Давайте візьмемо за основу такий спосіб стимулювання.
РБК-Україна: Душан Кулка, відомий міжнародний експерт з питань залучення інвестицій проекту «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» Агенції міжнародного розвитку США, вважає, що величезний плюс Україна в тому, що вона має великий технічно компетентний трудовий ресурс, але проблема з відшкодуванням ПДВ відлякує іноземного інвестора від розміщення свого виробництва в Україну.
О.П.: Ну, це питання часткове - врегулювати ПДВ. Це не є питанням концептуальним, який визначав би можливість залучення інвесторів. У принципі, звичайно, потрібно створювати нормальну підприємницьке середовище.
Мова йде про проблему дерегуляції і активну боротьбу з корупцією. За всіма міжнародними рейтингами України залишається однією з найбільш зарегульованих країн у сфері підприємництва. Напевно, можна навіть не згадувати місце України в рейтингу корупції Transparency International. Воно свідомо непривабливе, що не може не позначитися на залученні інвесторів.
РБК-Україна: Наскільки до кінця цього року Україна стала більш привабливою для інвесторів?
О.П.: Думаю, після прийняття Податкового кодексу країна стала більш привабливою. Дуже багато хто чекав, коли він буде прийнятий. Представники західного бізнесу говорили: ну коли ж він у вас пройде, тому що ми вирішуємо - йти до вас, чи не йти, а у вас невизначеність. Вважаю, з прийняттям кодексу країна стала більш привабливою.
РБК-Україна: Скільки зараз інвестори готові вкласти в країну?
О.П.: Не хочу називати ці цифри, в такому стані stand-by дуже багато з них перебувають. Вони готові зробити наступний крок і прийти в країну, але щось їх стримує від цього кроку - то оприлюднення покрокової програми реформи, то до цього був Податковий кодекс. Думаю, не так вже й багато залишилося, щоб вони цей крок зробили.
РБК-Україна: А чим конкретно їм цікавий Податковий кодекс?
О.П.: Доки не було сформовано кодекс, то не було зрозуміло, на яких умовах вони йдуть - якими будуть ПДВ, податок на прибуток, репатріація прибутку і все інше. Коли в підвішеному стані знаходиться основний документ, природно, всі очікують. Зараз його прийняли, ясність з'явилася і, природно, з'явилася готовність вкладати гроші в країну.
Найстрашніше - йти в країну і не знати, як вас будуть обкладати податком. Тут вже є ясність. Вона хороша, погана - але вона є, вже можна працювати. Зараз піде реформа охорони здоров'я, реформи інших галузей - вже хтось піде в охорону здоров'я, хтось в іншу галузь. Буде дещо простіше, визначеність з'явиться.
РБК-Україна: Які країни більше інших готові інвестувати?
О.П.: Країни Євросоюзу - Німеччина, Франція, традиційний потік, який йде через Кіпр, ми його зараз опустимо. Готові розвернутися більш активно росіяни. Думаю, що до нас ось-ось підуть американці. Фонд OPIC дуже багато років не працював, влітку підписано угоду, що він повертається до України. Зараз в режимі очікування перебувають західні країни, але я думаю, що режим буде подолано.
РБК-Україна: І перші кроки можуть бути зроблені вже в наступному році?
О.П.: Початок року. 2011 р. - це рік пожвавлення даної сфери.

Спілкувався Андре Саваж, спеціально для РБК-Україна