О.Омельчук: "Ми сповідуємо і рекомендуємо клієнтам сповідувати довгострокову жадібність"
РБК-Україна: Нещодавно Phoenix Capital виступив андеррайтером IPO компанії «Агротон» на Варшавській фондовій біржі. Дане розміщення перевищило показники за передплатою в більш ніж 5 разів. У чому причина такого показника?
Олександр Омельчук: Є комплекс факторів. Але ключових - три.
Перший з них, зрозуміло, - адекватні активи компанії, яка існує з 1993 р. і є найбільшим в Україні виробником соняшника, а також третім виробником пшениці в країні за масштабом посівних площ. Перевага «Агротону» в очах інвесторів у тому, що компанія виникла й існувала як бізнес задовго до можливості відкриття ринків капіталу, а не була створена в останні 2-3 роки саме під залучення акціонерного капіталу.
Другий ключовий чинник - це адекватність оцінки. Розміщення відбулося нижче, ніж 6,5 EBITDA, що, в порівнянні з рекордами 2007-2008 рр., є дуже невисокою ціною. Але практично на всіх рекордних докризових розміщеннях інвестори втратили сотні мільйонів доларів, що й призвело до падіння ціни IPO. Тому наша пропозиція, по суті, з самого початку не завищений, призвело до підвищеного інтересу до IPO «Агротону».
РБК-Україна: Тобто, зігравши на зниження, ви отримали більш високий результат.
О.О.: Саме так. Замість того, щоб отримати максимальну короткострокове вливання, ми зробили ставку на довгострокову співпрацю, донісши до інвестора серйозні наміри компанії. Можливо, компанія буде робити SPO - і так же само прийде за грошима до інвестора. Те ж стосується і перспектив розміщення боргу. І інвестори повірили, що курс акцій буде рости.
Є жадібність короткострокова і довгострокова. Жадібність короткострокова дурна, а довгострокова - розумна. Ми сповідуємо і рекомендуємо клієнтам сповідувати довгострокову жадібність.
Крім того, структура розміщення серед приватних інвесторів, пенсійних фондів, а також міжнародних інвесторів, які у 2009 р. зайшли в «Агротон», призвела до формування стабільного пулу інвесторів - середньо- і довгострокових, і дрібних. Вишикувався міцний баланс інтересів.
РБК-Україна: Чому ваша компанія вибрала для клієнта саме Варшаву? Та й не тільки ваш клієнт, у вітчизняних аграріїв дуже популярна дана майданчик.
О.О.: Ось тут якраз і криється третій фактор - висока ліквідність польського ринку. Його регуляція, з моєї точки зору, дещо виходить за рамки правового поля Євросоюзу в тій частині, що польські фонди, особливо пенсійні, не можуть активно інвестувати за кордон і зобов'язані купувати акції на Варшавській фондовій біржі. Саме це і призвело до надмірності ліквідності.
РБК-Україна: Тобто, вітчизняні агрохолдинги йдуть до Варшави через надлишок ліквідності?
О.О.: Так, але не тільки. Там дуже добре сприймають наші сільськогосподарські холдинги, оскільки на всіх розміщеннях саме у Варшаві інвестори заробили. А на інших майданчиках фіксувалися втрати.
Після IPO «Агротон» має подвійний лістинг - на основному майданчику Варшавської фондової біржі та на Франкфуртській. На Варшавській торгуються акції, а на Франкфуртській - глобальні депозитарні розписки. І є можливість переливу акцій у розписки і назад в будь-яких кількостях.
РБК-Україна: Але все-таки криза знизила інтерес до акціонування. Чи були якісь особливі складнощі з IPO цього року?
О.О.: Найскладніше було переконати інвесторів знову подивитися на Україну всерйоз і з цікавістю, а також спілкуватися з українським брокером, як адекватним явищем. Справа в тому, що всі без винятку українські приватні розміщення з 2005 р. відбувалися на підставі історій, що через 2-3 роки будуть проведені IPO. Жодного такого IPO проведено не було - і криза тут абсолютно ні при чому. Але внаслідок таких дій довіра до українських брокерам і вітчизняному ринку істотно впало.
РБК-Україна: Старий принцип чесного слова?
О.О.: Так. Багатьма в Україні цей принципі сприймається зі скепсисом, але не на Заході. Так, Franklin Templeton, який був одним з найбільших інвесторів на приватному розміщенні в 2009 р., зайшов до IPO сверхпропорціонально підпискою - з коефіцієнтом два до додемісії. І ця компанія дуже жорстко вимагала продати їм все, що хотіла купити, без урізання.
РБК-Україна: Коли «Агротон» має намір проводити SPO і CLN?
О.О.: З акціонерним капіталом робити компанія поки нічого не має наміру, подальше дорозміщення призведе до розмиття контролю. Гроші від IPO підуть на реальні проекти і дадуть економічну віддачу до весни наступного року. Тому років 2-3 я б рекомендував звернути увагу на можливості боргового фінансування. Надліквідність в світі присутня, і розміститися з боргами можна.
РБК-Україна: Де ви рекомендуєте провести CLN?
О.О.: Або на Люксембурзькій, або на Ірландській фондових біржах. Ми дивимося на обидві структури паралельно.
РБК-Україна: Які ще до кінця року по лінії Phoenix Capital очікуються розміщення на західних майданчиках?
О.О.: CLN «Агротону» та ще два розміщення. Але про компанії та галузях поки говорити не буду, ринок може помінятися в саму несподівану сторону. Як, наприклад, регуляторні обмеження з експорту зерна: у даному випадку виграють ті, у кого є свої елеватори, а також інша інфраструктура у вигляді розвинених сельхозтехнологій. Ті, у кого цих потужностей немає, разом зі своїми інвесторами відчувають себе вкрай незатишно.
РБК-Україна: І якої суми сумарних розміщень українських компаній можна чекати до кінця року, саме за акціонерним капіталом?
О.О.: Сумарно, якщо складуться всі проекти, не більше 500 млн дол.
РБК-Україна: А на початку поточного року звучали прогнози про 3-6 млрд дол.
О.О.: Все просто. Оцінки компаній скоротилися в 3-5 разів. Кількість грошей в інвесторів скоротилося в середньому в 10 разів і ті, хто раніше давав заявку на 5-8 млн дол., зараз дають в середньому заявку 200-250 тис. Дол. Крім того, оновився склад інвесторів в Україні, а також зросли вимоги до якості роботи.
Плюс не варто забувати про борги вітчизняних компаній. Можливо, був розрахунок на те, що вдасться вийти на IPO і покрити цими надходженнями борги, але дана схема не спрацювала.
РБК-Україна: Давайте повернемося до аграрного сектору. Чи може земельна реформа, про яку нещодавно знову заговорили, вплинути на вартість активів агрохолдингів?
О.О.: Я так не думаю. Так, в Росії земля давно є товаром, а буму там не сталося - не більше третини земельних паїв поміняли власника, а найдорожча сільгоспземля коштує не більше 2000 дол. за гектар, причому ця ціна встановилася шляхом зростання за чотири роки з 500 дол.
Багато моїх співрозмовники стверджують, що в Україні ринок землі не особливо потрібний. У першу чергу, будуть викуповуватися паї, на яких є сенс проводити меліорацію і знімати по два врожаї на рік. Зараз вкладати гроші в меліорацію, на умовах оренди землі, сенсу немає. На умовах володіння землею - є. Але величезні степові площі, на яких поливу не зробиш, ніхто не буде рватися купувати. Покупки будуть точковими.
Незважаючи на це, в Україні і зараз немає проблем із землею. Але земля сама по собі нічого не варто - без інфраструктури, без людського ресурсу. А у нас сьогодні немає ні того, ні іншого. І найбільша проблема - з трудовим ресурсом. Важливість даного чинника колосально велика.
РБК-Україна: Але в країні надлишок власної робочої сили...
О.О.: ... яка не хоче працювати. Чому в Україні такі величезні агрохолдинги? Через брак кваліфікованого, який бажає працювати трудового ресурсу, а також через відсутність інфраструктури. Тому часто купується і більш дорога техніка, щоб заощадити на працівниках, яких просто немає в необхідній кількості. А з іншого боку, із-за перенаселення сільській місцевості ринки і холдинги не можуть розвиватися, оскільки село продуціорует величезна кількість дрібних виробників.
РБК-Україна: Повернімося до теми боргових паперів. На яку суму можна очікувати їх розміщення до кінця 2011 р.?
О.О.: Думаю, не більше 2 млрд дол. до кінця 2011 р., не вважаючи держави, чиї позики складно прогнозовані. Приватні компанії в кількості близько 15, можуть вийти на ринок CLN із залученням, грубо кажучи, по 150 млн дол. кожна, не більше. Це можуть бути ДТЕК, Ferrexpo і т.д. Що стосується квазісуверенів, то вони в цьому році вже провели розміщення і робити прогнози щодо їхніх планів складно. Хіба що «Укртелеком», якщо буде куплений вітчизняним інвестором, може з високою часткою ймовірності вийти на ринок боргових паперів.
РБК-Україна: І питання традиційне. Що слід зробити для розвитку фондового ринку в України, щоб гроші працювали тут?
О.О.: По пунктах. Перше - різко поліпшити інституційний клімат, прийнявши адекватний закон про акціонерні товариства, створивши зрозумілого і прозорого регулятора. Безумовно, ДКЦПФР початок правильні дії, позбавляючи ліцензій, чого, до речі, ніколи не було. Але цього мало. Створення акціонерних товариств, їх трансформація, випуск та реєстрація акцій повинні відбуватися на порядок швидше, ніж зараз.
Друге. Необхідна єдина центральна депозитарна структура під зрозумілим управлінням і з нормальною системою безпеки.
Третє. Це, звичайно, небезпечна зброя, якщо використовувати його не за призначенням. Але якщо підходити розумно - це жорстка сертифікація учасників ринку. Той рівень, який є зараз, не витримує ніякої критики.
Четверте. З тисячі торговців цінними паперами реально заробляють не більше 50. Це питання до системи оподаткування.
П'яте. Банальне і постійне - пенсійна реформа. Та ж Польща кожен місяць через свої пенсійні фонди викидає на фондовий ринок 600 млн євро. Без пенсійної реформи ринку внутрішнього капіталу не буде. Це аксіома. А те, що відбувається зараз, - це фінансування української економіки за рахунок чужих пенсійних грошей і спекулятивного капіталу.
Скажу річ неприємну, але без цього у нас нічого не вийде. Враховуючи, що солідарний дефіцит Пенсійного фонду росте і буде рости, єдиний спосіб вирішити це завдання - збільшити пенсійний вік до 70 років, одночасно встановивши, що люди у віці 25-45 років платять і до солідарної, і в свою власну накопичувальну систему. Розуміючи при цьому, що із солідарної системи вони не отримають нічого. Іншими способами завдання не вирішується.
Спілкувався Антон Подлуцький
