150 млрд доларів інвестицій в Україну - це реально

Бізнесмен та власник агрохолдингу "Укрлендфармінг" Олег Бахматюк вважає, що ситуація на світових ринках зараз дуже сприятлива для України. У колонці для РБК-Україна він розповідає, як завдяки цьому Україна може залучити 150 млрд доларів інвестицій.

Завдяки сприятливим для нас тенденціям на світових ринках Україна як великий постачальник сировини вже цього року отримає позитивний торговельний баланс.

За моїми оцінками, десь 10-15 млрд грн в плюс. Це означає, що ми не будемо жити гірше. Але чи будемо ми жити краще? Будемо, якщо не просто проїдемо ці гроші, а залучимо інвестиції з країн Близького Сходу та Азії й підемо в перспективі від сировинної моделі економіки.

Зовнішня кон'юнктура зараз дуже сприятлива для України. Нам дуже пощастило: ми розвиваємо економіку, ми не займаємося здоровим протекціонізмом національного виробника. Але вже до кінця року Україна матиме профіцитний платіжний баланс, як мінімум 10-15 мільярдів доларів у нас буде "зайвих". Що ж відбувається?

А відбувається ось що: глобальна емісія, яка "підігріває" економіки розвинених країн. І кон'юнктура на підвищення цін на сировину на 10-15% щорічно стає реальністю.

Скільки коштуватиме руда або кукурудза через три роки? Для багатих країн Азії, чиї суверенні фонди заповнені величезними грошима, це не важливо.

Важлива стабільність поставок сировини: руди для економіки Китаю, продовольства для всіх країн ВРЕП, найбільшого економічного співтовариства, яке об'єднало економічними і логістичними зв'язками 32% світової економіки.

У найближчі кілька років тренд збережеться: ми можемо заробляти багато. Ці країни готові брати в України руди, зерна, соняшникову олію на рік на 15-20 мільярдів доларів. Але тренди рано чи пізно змінюються, а можливості дуже легко упускаються. Погодьтеся, завжди простіше нічого не робити, ніж докладати зусиль. Але такі зусилля окупляться, і ось чому.

Під контракти поставок сировини цим країнам Україна може вести переговори про інвестиції цих країн в економіку України. Тому що ці країни насправді зацікавлені в інвестиціях в Україну для забезпечення стабільності поставок. Вони зацікавлені в якісній логістиці. У стабільності правової системи. У зрозумілих правилах гри, врешті-решт. І саме про це повинні говорити емісари України представникам суверенних фондів країн-покупців нашої продукції.

І ось тут виникає проблема. Тобто це може бути проблемою, якщо не розглядати її як завдання. Посольство США в будь-якій країні є промоутером американських товаровиробників для місцевого ринку.

Грузія, коли проводила реформи, послала спеціальних представників до низки країн, яких розглядала як ключових партнерів, для презентації грузинських товаровиробників. Держава не повинна давати гроші бізнесу: держава повинна рекламувати український бізнес. Просувати українське зерно, українську руду, українську готову продукцію.

Що ми можемо просити під стабільні поставки протягом 10 років? Я оцінюю можливі інвестиції в 150 мільярдів доларів. Ми можемо запропонувати придбати облігації української позики на 50 мільярдів доларів. Фактично для нас це кредит під 2% річних.

Ми можемо просити кілька мільярдів доларів на інфраструктуру: на дороги, грубо кажучи, по яких буде їздити зерно і руда. Запропонувати інвестувати в українські порти, з яких сировина відправлятиметься покупцям. Це буде гарантією безперебійності поставок для імпортера. А головне, ми можемо запропонувати інвестувати не в поставки сировини, а в поставки готової продукції. Продукції з доданою вартістю. І ось чому.

Продукція з доданою вартістю для нас - це гарантія незалежності від сировинних трендів. Це створення виробничих і логістичних ланцюжків, на всіх етапах яких створюються нові робочі місця, генеруються податки, наповнюється економічним змістом конкретна територія, де розташовані виробничі об'єкти та інфраструктура. Ми скажемо: не купуйте у нас просто зерно: купуйте у нас яловичину. Купуйте куряче яйце. Купуйте м'ясо птиці. Вкладайте в це гроші, входьте з нами в кооперацію - це вигідно і вам, і нам. Чи можливо це? Звичайно. Я це вже робив на прикладі своєї компанії.

Сировина почне дешевшати рано чи пізно. Дефіциту сировини насправді і зараз немає. Але є, наприклад, дефіцит протеїну. 2,2 млрд людей з країн тільки економічного співтовариства, про який я говорив, ВРЕП, потребують харчові продукти. Ми цілком можемо їх такою продукцією забезпечити.

Нам для власного продовольчого балансу достатньо 20% виробленої продукції. Решту ми можемо і повинні експортувати. Багата країна, розвинена українська економіка, гідні зарплати, економічна і соціальна стабільність. Можливо? Цілком можливо.