"Шахтар" - "Дніпро": Особливості національного суддівства
Емоції і слова футболістів після топових футбольних матчів не завжди бувають продуманими, зв'язними і доречними. При великому бажанні знайти в мережі смішні, або ж навпаки, нестримані інтерв'ю, можна буквально за кілька секунд. Після матчу в Донецьку, де "Дніпро" програв "Шахтарю", Алієв дав інтерв'ю, за яке в Британії, наприклад, вже б оштрафували. Можна сміятись над Олександром, не поглянув у суть сказаного, звертаючи увагу лише на манеру говорити, а можна поставитися до слів футболіста як до своєрідного "крику душі", який повинен бути почутий.
Давайте визначимо із самого початку одну просту річ, без якої навіть ця стаття буде сприйматися як "пропаганда" або нав'язування власних поглядів: "Шахтар" зараз на піку, до якого йшов довгі роки. Команда Луческу в даний момент об'єктивно найсильніша в українському футболі. Будучи уболівальником київського "Динамо" з дитинства, писати подібні речі не дуже просто, але тим не менше, факт це річ незаперечна. Донецький клуб демонструє гру, яку справедливо можна порівняти з цим годинниковим механізмом, де кожна деталь працює саме так, як вона повинна працювати.
Читайте також: Шахтар - Дніпро: Дніпряни засмучені суддівством, а "гірники" задоволені результатом
Будь-який фол футболіста не сприймається як порушення, якщо цей футболіст грає у футболці улюбленого клубу. Ми, уболівальники, схильні виправдовувати гравців своїх команд навіть там, де гра не за правилами очевидна. Сумно, але створюється враження, що половина арбітрів в українському футболі - уболівальники донецького "Шахтаря", які як і ми не бачать цих фолів і грубих порушень.
Не потрібно бути прихильником ідеї світової змови для того, щоб побачити в українському суддівстві політику подвійних стандартів, завдяки якій правила гри змінюються в залежності від кольору футболки гравця, який знаходиться в епіцентрі подій. Звичайно, судять матчі судді, а судді теж люди, яким властиво помилятися, але тільки не тоді, коли ці помилки шикуються в ряд, що формує тенденцію.
Андрій Русол, який займає посаду спортивного директора "Дніпра", в інтерв'ю програмі "Профутбол" заявив про тиск на арбітрів, який здійснювали представники донецького клубу після першого тайму матчу. Трохи пізніше слова Русола підтвердив Ігор Суркіс, описавши ідентичну ситуацію, але вже в матчі "Шахтаря" і "Динамо". Навіть якщо не вірити заявам Суркіса і Русола, дуже складно пояснити, звідки береться ціла серія загадкових помилок судді, яка допомагає "Шахтарю" взяти три очки. Найдивніше при цьому те, що Сергій Бойко, який судив цю гру, хоч і молодий, але в матчах інших команд подібних помилок не допускає.
В тому випадку, якщо другий пенальті у ворота "Дніпра" справедливий, чи справедлива відсутність пенальті у ворота "Шахтаря" на останніх хвилинах за ідентичне порушення? Чому Фернандіньо не видалили за підкат ззаду в самому кінці матчу? Чому за гру прямою ногою Ротаню показали жовту картку, а Едуардо ні? Чи не був гол Мхітаряна забитий з офсайду? З таких "дрібниць" формується погляд на весь суддівський корпус, адже такий арбітраж явно не послідовний.
Говорячи про такі очевидні моменти, не можна не згадати явну провокацію Срни, який відверто кривляв гравця "Дніпра" перед тим, як пішов з'ясовувати стосунки з тренером дніпропетровського клубу. Незрозуміло, де покарання для Даріо за неспортивну поведінку, яку футбольні правила оцінюють жовтою карткою.
Подібні дії арбітра Мірча Луческу в післяматчевому інтерв'ю назвав коректними, погодившись навіть з попередженням Мхітаряна за симуляцію в першому таймі. Проте Луческу відзначив те, що Ротаня потрібно було виганяти за порушення проти Едуардо. Цікаво, Містер дійсно вважає подібне суддівство справедливим, або ж це тонкий гумор?
Найгірше в цій ситуації те, що "Шахтарю" ця допомога ззовні не потрібна. Команда Луческу і без підтримки суддів може обігравати серйозних суперників, адже, як уже було сказано, за рівнем гри "гірники" перевершують всіх в Україні. Подібна допомога від арбітрів може зіграти з "Шахтарем" злий жарт на європейській арені - адже там так тягнути не будуть.
Коли ти програєш в чесній боротьбі, ти поважаєш і суддю, і суперника. Напевно всі погодяться з тим, що дивитися футбольний спектакль, в якому є і безкомпромісна боротьба і справжня чоловіча взаємоповага куди приємніше, ніж дешевий цирк шапіто.
Іван Новіков для РБК-Україна
