що чекає українську армію

Історія Збройних сил України, з 1991 по 2014 рік пов'язана з безперервним скороченням чисельності та хронічним недофінансуванням. Це призвело до того, що у потрібний момент армія не змогла відбити агресію з боку Росії.

Починаючи з 2014, на армію почали виділяти більше коштів, але існуючий рівень фінансування ЗСУ як і раніше можна порівняти, наприклад, з найближчими сусідами України з НАТО і не дозволяє українській армії успішно переозброюватися. Тим не менш до військ активно надходить відремонтована і модернізована техніка.

Останні два роки Україна проводить успішні випробування нової ракетної зброї, яка може надійти у розпорядження армії у найближчі півтора року. Також у 2017 році в армії розпочнеться продовольча реформа, пов'язана з переведенням військ на нову систему харчування, яка відповідає стандартам НАТО.

Про те, якою була і якою буде українська армія - у матеріалі РБК-Україна.

Скорочення

Після розпаду СРСР, у 1991 році Україна отримала найпотужніше у Європі військове угруповання, чисельністю близько мільйона осіб. У розпорядженні України опинилися більше 20 тис. танків і бойових броньованих машин, близько 1500 бойових літаків, а також третій у світі за потужністю ядерний арсенал, що складається з 1272 боєголовок для міжконтинентальних балістичних ракет і близько 2500 одиниць тактичної ядерної зброї.

Вся історія Збройних сил України аж до російської агресії у 2014 році пов'язана з безперервним скороченням. Почалося воно з ядерної зброї та інфраструктури, призначеної для його застосування. Станом на 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодної ядерної боєголовки. Далі українська сторона почала позбавлятися від стратегічної авіації і носіїв ядерної зброї. Зокрема, до Росії були передані 575 крилатих ракет, 8 бомбардувальників Ту-160 і три Ту-95, на загальну суму 285 млн доларів у рахунок сплати боргів за газ. Ще десять Ту-160 були утилізовані, і лише один залишився у якості музею.

Восени 2001 року, в урочистій обстановці, шляхом підриву була знищена остання шахта для запуску міжконтинентальних балістичних ракет, яка перебувала у Первомайському районі Миколаївської області. Після цієї події ядерне роззброєння України повністю завершилося.

Паралельно відбувалося скорочення чисельності особового складу і звичайних озброєнь.

До початку війни з Росією, за офіційними даними, викладених у виданні Міноборони "Біла книга - 2013", українська армія налічувала 165 тис. військових і цивільних службовців, понад 2,5 тис. танків і бойових броньованих машин, понад 400 артилерійських систем, калібром понад 100 мм, близько 190 бойових і транспортних літаків, 80 гвинтокрилів різних типів, а також 22 бойових корабля.

Реформування

До 2014 року в Україні впроваджувалися три державні програми реформування і розвитку Збройних сил. Всі вони передбачали створення контрактної армії для локальних конфліктів, оскільки вважалося, що велика війна Україні не загрожує. І тим більше жодна з цих програм не припускала, що противником може стати Росія. Згідно із першою програмою, затвердженою у 2002 році, формування контрактної армії повинно було завершитися у 2015 році. У 2005 році ці терміни були скорочені до кінця 2011 року. Виконання другої програми було припинено у 2009 році через нестачу фінансування.

Наприкінці 2012 року РНБО затвердила нову концепцію реформування та розвитку ЗСУ до 2017 року. Починаючи з 2014 року, у рамках цієї концепції було скасовано призов на строкову військову службу, що дозволило заявити про перехід ЗСУ на повністю контрактний принцип комплектування. Однак у квітні 2014 року у зв'язку з початком російської інтервенції, призов на строкову військову службу був відновлений, а програма реформування ЗСУ, запущена у 2012 році, перервана. Україна провела шість хвиль часткової мобілізації, за допомогою яких вдалося створити резерв у кількості 100 тис. осіб. При цьому до лав збройних сил знову почали залучати контрактників, мотивуючи їх дзвінкою монетою: з 1 січня 2016 року вони почали отримувати зарплату у розмірі від 7 тис. гривень (майже втричі більше, ніж раніше).

Війна

Збільшення чисельності збройних сил привело до того, що до кінця 2016 року у лавах ЗСУ служили 250 тис. осіб. Українська армія зараз є єдиною у Європі і однією з небагатьох у світі, яка веде сухопутну війну. Це дозволяє отримувати унікальний бойовий досвід, пов'язаний з протистоянням "гібридній" агресії з боку РФ. Тим не менш Україна вдається до допомоги західних держав. Найбільш масштабну підтримку надають США. За даними Міноборони, з 2014 по 2017 рік з США до України надійшла допомога на суму близько 175 млн доларів. Вона носила "нелетальний" характер. Зокрема, американці направляли до України сучасні радіостанції Harris, медичне обладнання, прилади для розмінування місцевості, пристрої нічного бачення і тепловізори, бронежилети і кевларові шоломи, човни з жорстким корпусом WILLARD, РЛС контрбатарейної боротьби, позашляховики "Хаммер", а також обмундирування і сухі пайки. Крім того, до України з США надходило навчальне обладнання MILES, призначене для повної імітації бойових дій: солдати з повною викладкою стріляють один в одного холостими патронами, а спеціальна лазерна система фіксує "попадання".

Другою за значимістю є підтримка з боку Канади. З цієї країни також надходила "нелетальна" допомога, у вигляді радіостанцій Harris, обладнання для розмінування місцевості, приладів нічного бачення, бронежилетів, кевларових шоломів, амуніції та елементів обмундирування.

Однак найбільш помітну допомогу канадці надавали у рамках військової тренувальної місії Unifier, яка була розгорнута восени 2015 року на Яворівському полігоні. Тоді 200 військовослужбовців канадської армії почали навчати українських колег сучасним методам ведення бою, прийнятим у НАТО новим методам навігації, надання першої медичної допомоги. Також канадці намагаються поліпшити систему управління на рівні сержантського і молодшого офіцерського складу. У березні місія Unifier була продовжена до 2019 року.

І тим не менш, на думку директора інформаційно-консалтингової компанії Defence-Express Сергія Згурця, досвід, отриманий українськими бійцями у протистоянні з РФ, дозволяє їм самим навчати західних колег. "Український досвід активно вивчається представниками НАТО. Тому що, наприклад, війна в Іраку (у якій брали участь канадці, - ред.) - це війна з супротивником більш слабким у воєнному відношенні, ніж війна з Росією. Тут абсолютно різні підходи, тому іракський досвід малоефективний", - пояснив Згурець.

Фінансування

До початку війни збройні сили України фінансувалися за залишковим принципом, що й призвело до неготовності відбити агресію з боку РФ. У 2014 році армії почали виділяти більше грошей. Зараз військовий бюджет України постійно зростає. Наприклад, якщо у 2016 році фінансування Міноборони становило понад 55 млрд гривень, то у 2017 році - близько 65 млрд.

Тим не менш військовий бюджет України безпрецедентний лише для нашої країни. За словами члена парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Дмитра Тимчука, фінансування Міністерства оборони у 2016 році, наприклад, становило приблизно 2,46% від ВВП (за підсумками 2016 року ВВП України склав близько 2,4 трлн гривень). "У коаліційній угоді закладено показник у 3% від ВВП, і він повинен виконуватися", - зазначив Тимчук. Але і у 2017 році фінансування армії не дотягує до 3% ВВП, хоча загальний оборонний бюджет країни, куди входить фінансування всіх силових структур, включаючи Міноборони, МВС і СБУ, становить близько 130 млрд гривень. За словами президента Петра Порошенка, це вже більше 5% від ВВП.

І все ж, за словами Дмитра Тимчука, зараз фінансування ЗСУ приблизно відповідає показникам мирного часу для країн НАТО, у яких ВВП незрівнянно більше, ніж в Україні. Наприклад, військовий бюджет Польщі (країна, приблизно порівнянна з Україною за кількістю населенню) у 2017 році склав близько 9 млрд євро, при тому, що чисельність польської армії у два рази менша, ніж нинішньої української. А за словами Сергія Згурця, потреби армії повинні розраховуватися за формулою: 10 млрд доларів на 100 тис. військовослужбовців. Якщо слідувати цій формулі, то легко підрахувати, яким, відповідно до міжнародної практики, має бути фінансування 250-тисячної армії України.

Переозброєння і майбутнє

За існуючого рівня фінансування, Україні вигідніше оснащувати армію відремонтованою і модернізованою технікою, ніж розробляти і запускати в дію нові вироби. За словами Дмитра Тимчука, у розвинутих країнах 40% військового бюджету має йти на утримання армії, 30% - на бойову підготовку і 30% - на закупівлю нового озброєння. А у бюджеті 2017 року, тільки 10% фінансування (близько 6,5 млрд) йдуть на розвиток озброєнь. "Ми стаємо перед вибором: або один "Оплот" (новітній український танк БМ "Оплот", вартістю близько 5 млн доларів), або 10 глибоко модернізованих і капітально відремонтованих Т-64 або Т-80. Причому "Оплот" будується за 18 місяців, а цикл глибокої модернізації Т-80 становить 2,5 місяці... Нам необхідно, у першу чергу, 100-відсотково укомплектувати танкові підрозділи глибоко модернізованими, капітально відремонтованими машинами", - назвав послідовність дії президент Петро Порошенко під час засідання РНБО з питань переозброєння, яке відбулося 27 січня.

Тим не менш український ВПК готовий запропонувати армії нові зразки озброєнь. Насамперед, йдеться про ракетне озброєння, оскільки прийшла пора замінити застарілий оперативно-тактичний комплекс "Точка-У", який стоїть на озброєнні з 1975 року. Найближчим "кандидатом" є ракетний комплекс, створений на базі найбільш потужної 300-мм радянської реактивної системи залпового вогню "Смерч", який стріляє коригованою ракетою "Вільха". Дальність дії "Вільхи" порівнянна з дальністю дії "Точки-У", і становить приблизно 120 км. Випробування "Вільхи" почалися у березні 2016 року і кілька днів тому пройшли чергові стрільби. За оцінками експертів, враховуючи успішність випробувань, новий ракетний комплекс приблизно через півтора року може почати надходити до військ.

І, нарешті, ще одна важлива реформа, яка пройде у 2017 році у збройних силах, стосується харчування військовослужбовців. З квітня 25% особового складу ЗСУ будуть харчуватися за новою схеми, що відповідає стандартам НАТО. Вона являє собою "шведський стіл", на якому військовослужбовці можуть вибрати собі будь-які страви і будь-яку кількість їжі. Ідеологами продовольчої реформи були волонтери, що надійшли на роботу до Міністерства оборони. Спеціально для "шведських столів" був розроблений каталог з 348 продуктів, куди входили навіть фрукти і тістечка. Експеримент з новою системою було проведено у 2015-2016 роках у Львівській академії Сухопутних військ та на Західній військово-морській базі в Одесі. А повністю перевести армію на нову систему харчування планується у 2019 році.