Ж.М.П.Тейшейра: "Макрофінансова допомога Євросоюзу Україні буде надана після того, як ви відновите співпрацю з МВФ"
РБК-Україна: Як Ви вважаєте, які етапи залишилися в процесі переговорів з підписання угоди між Україною і Євросоюзом про ЗВТ? Коли Україна може розраховувати на підписання цієї угоди?
Жозе Мануель Пінту Тейшейра: На даний момент переговори йдуть вже близько півтора року. Загальна ідея полягає в максимальній лібералізації доступу на відповідні ринки. Власне кажучи, тому вона і називається - глибока і всеосяжна угода про ЗВТ.
На ваше запитання досить складно відповісти. Я не можу сказати, які побоювання і очікування є в української сторони в цьому контексті. Але, що стосується європейської сторони, то ідея полягає у вільному ринковому доступі продукції Євросоюзу на український ринок. Таким же чином, коли буде підписано угоду про ЗВТ, українські товари зможуть отримати аналогічний доступ до європейських ринків.
Ринок ЄС є найбільшим у світі і найвищим з точки зору споживчих властивостей. Якщо така угода підписана, то очікування Євросоюзу в тому, що Україна повинна відповідним чином провести реформи, трансформації, лібералізувати торгівлю.
Українська економіка повинна грунтуватися на чітко визначених правилах. Ми очікуємо, що рівень добробуту в Україні підвищиться і буде порівнянний з розвиненими європейськими країнами. Таким чином, незважаючи на той факт, що в чисельному вираженні український ринок становить менше 10% в порівнянні з європейським ринком, він все одно буде залишатися цікавим для європейців.
Цілком очевидно, що подібного роду угода призведе до більших реформ і перетворень в Україні ніж в ЄС, оскільки ринок Євросоюзу вже зараз є дуже конкурентним і базується на чітко визначених правилах. Якщо Україна не скористається цією можливістю, не проведе відповідних реформ, не зможе випускати продукцію необхідного рівня, то вона втратить можливості із залучення інвестицій, по створенню та розвитку підприємств, по створенню та розширенню бази з працевлаштування. Всі ці можливості сприяли б і в покращенні доступу українських продуктів і на ринки в інших частинах світу.
Якщо Україна не захоче що-небудь міняти, то ЗВТ особливо цікавим для неї не буде. Якщо ж Україна почне робити ці перетворення і діяти відповідним чином, то зможе приймати певні рішення, проводити реформи - і цей процес піде інтенсивніше. Від цього процесу Україна дуже серйозно виграє. Це завдання, яке стоїть перед групою експертів, які представляють Україну в цьому процесі. Вони повинні провести загальну оцінку, які сфери економіки будуть найбільш схильними до цих змін, які можливості з'являться в цих секторах економіки. Також слід розуміти, що будуть як переможці, так і переможені.
В подібному процесі переговорів зазвичай обидві сторони погоджують таке поняття, як «перехідний період». Особливо це стосується чутливих галузей та сфер економіки. В даному випадку, українська сторона повинна розглянути, на які промислові галузі при відкритті ринків буде надано миттєве вплив, і визначити, що потрібно зробити в перехідний період - у найближчі 5-10 років. З'являться нові інвестиції, які призведуть до створення нових підприємств і видів діяльності, і в такий спосіб, буде створено можливість компенсувати негативні явища.
Підводячи підсумок. Коли Україна зможе підписати цю угоду? Коли експерти і фахівці з української сторони, що відповідають за хід переговорів, зможуть провести всі оцінки і прийняти всередині України всі відповідні рішення. З підписанням ЗВТ Україна стане абсолютно іншою країною.
Можна подивитися на Європу, на найближчих сусідів України-країни, які ще 20 років тому були частиною т. зв. комуністичної економіки. Там проведені відповідні реформи. Так, були проблеми із зайнятістю, оскільки в комуністичній економіці було поняття «повна зайнятість». Але, в більшості своїй, це була штучно створена повна зайнятість. Тим не менше, після проведення реформ, рівень добробуту цих країн підвищився. Окремі країни мають економічні показники навіть вище, ніж у середньому по Євросоюзу.
РБК-Україна: Які етапи залишилися в процесі підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом? Чи може Україна розраховувати, що за президентства Віктора Януковича це угода буде не тільки підписана, але і ратифікована обома сторонами?
Ж.М.П.Т.: Угода про ЗВТ та Угода про асоціацію - це дві частини однієї великої угоди, хоча переговори про ЗВТ та про асоціацію ведуться окремо, враховуючи специфічність і складність питання з торгівлі. Також з різних компонентів ведуться переговори, які в більш широкому колі називаються угодою про ЗВТ. У будь-якому випадку, ця угода може бути підписана лише тоді, коли будуть зняті всі знаки запитання.
Умовою для підписання Угоди не є сам факт проведення певних реформ. Багато з цих реформ Україні потрібно провести в тому чи іншому випадку. Немає тих реформ, які повинні бути виконані перш, ніж буде підписано Угоду. Як тільки Україна погодиться з умовами Угоди і відчує, що воно може бути підписана - Угода може бути підписана. Як тільки вона підписана - з'явиться юридичне зобов'язання України до проведення протягом певного терміну зазначених реформ. Цей термін називається період виконання Угоди. Це може бути десять і більше років.
Підписання Угоди про асоціацію залежить від політичної волі української сторони. Цілком можливо, що Угода про асоціацію може бути підписана протягом каденції Віктора Януковича.
А процес ратифікації передбачає участь багатьох парламентів, але це не настільки довга процедура за часом. Також угода може передбачати таку можливість, коли його певні частини починають діяти ще до виконання всіх формальностей, пов'язаних з ратифікацією.
Слід нагадати, що співпраця Євросоюзу та України триває вже більше десяти років. Це співробітництво охоплює практично всі сектори, наприклад сектор судової реформи, охорона навколишнього середовища, агропромисловий комплекс, державне управління. Задіяні досить серйозні фінансові кошти і експертна допомога Євросоюзу. Цей процес реалізується за участі партнерів з української сторони, припускає передачу ноу-хау, надання технічної допомоги, участь у розробці законодавчої бази. Це не означає, що тільки після підписання Угоди українські партнери зможуть дізнатися, якими мають бути їхні дії. Вся робота, яка ведеться в даний момент, знаходиться в абсолютній відповідності до положень Угоди про асоціацію.
Зараз Україна має абсолютно всі інструменти, доступні країнам-кандидатам на членство в ЄС, таким, як, наприклад, Хорватія. Єдине, чого немає в України - це рішення чи відповідних законів, які зроблять ці інструменти, технічну допомогу найбільш ефективною.
Якщо привести в приклад футбольний чемпіонат, то Україна зараз користується послугами кращих тренерів. Коли вона прийме рішення про реальний участь у таких змаганнях, то вона зможе показати те, чого навчилася в цих кращих тренерів.
РБК-Україна: Як з переговорами про підписання цих Угод кореспондуються заяви нинішнього уряду України про ЄЕП і Митний союз?
Ж.М.П.Т.: Процес, пов'язаний з підписанням Угоди про асоціацію та ЗВТ жодним чином не сумісний з Митним союзом, оскільки жодна країна не може перебувати одночасно у двох митних союзах. Але може мати місце пільговий доступ, з точки зору торгівлі, до інших регіонів, - це не є невідповідністю.
Це деталі, які повинні дуже серйозно розглядати в контексті підготовки та проведення переговорів щодо ЗВТ.
РБК-Україна: Чи можна прогнозувати, що Україна підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом після Білорусі?
Ж.М.П.Т.: Теоретично - так, оскільки ми не можемо виключити ситуації, що Білорусь змінить свою політику і погляд на питання, пов'язані з політикою, демократією, правами людини, почне використовувати процес, передбачений для підписання Угоди про асоціацію. Ми не можемо виключити, що цей процес в Білорусії пройде швидше, ніж в Україні, оскільки кожна країна оцінюється за її конкретними заслугами.
Але Євросоюз ні зараз, ні в майбутньому не зможе сказати, що спочатку ми вирішимо питання з Україною і з Білоруссю, а потім будемо розглядати інші країни. Кожна країна розглядається за своїх заслуг.
Я на власному досвіді мав можливість бачити приклад, пов'язаний з Балканським регіоном. Македонія навіть підписала Угоду про асоціацію. На той момент у їхніх сусідів - хорватів - був ще авторитарний режим. Але після зміни режиму Хорватія провела всі необхідні реформи, стала відповідати всім вимогам ЄС. На даний момент Хорватія значно ближче до ЄС. Єдине питання, яке необхідно вирішити хорватам - визначити остаточну дату входження в Євросоюз.
Інший приклад, Молдова почала переговори про ту ж саму Угоду про асоціацію. Потім, у грудні минулого року Україна і Молдова приєдналися до Договору енергетичної спільноти ЄС. Обидві країни приєдналися за умови прийняття необхідних законодавчих актів. Ці закони вже прийняті у Молдові, вона є повноправним членом енергоспільноти, а в Україні ці закони досі не прийняті.
РБК-Україна: Які завдання ЄС і Єврокомісія вважають першочерговими для України на шляху руху до європейської спільноти?
Ж.М.П.Т.: Є необхідність просуватися поступово. Угода про асоціацію містить перелік вимог. Серед основних - політична стабільність, оскільки ми, ЄС, хочемо мати співрозмовника, який не тільки бере на себе певні зобов'язання, але і здатний їх реалізовувати, що абсолютно неможливо без політичної стабільності.
Також одні з основних вимог - встановлення та забезпечення верховенства права, створення повністю функціонуючої ринкової економіки. Це не один момент - це цілий спектр питань, який залежить від реформ, в контексті яких величезне значення має результат.
РБК-Україна: Наскільки можливий сценарій, про який раніше говорив нинішній віце-прем'єр Володимир Семиноженко, проводити євроінтеграцію України разом з Росією? Наскільки можлива інтеграція Росії до Євросоюзу?
Ж.М.П.Т.: Теоретично двері для Росії до Євросоюзу відкриті. Росія - європейська держава, а наш основний базовий принцип каже про те, що будь-яка європейська держава, яка відповідає відповідним критеріям, може претендувати на членство в ЄС. На даний момент, наскільки нам відомо, у Росії немає такого бажання. Можливо, ситуація в майбутньому зміниться.
Що стосується мого коментарю на заяву віце-прем'єра В.Семиноженко, якщо Україна цього справді хоче, то результат буде дуже нескоро. В даному питанні Україна повинна буде покладатися не тільки на власну волю, але і на волю когось іншого. Цієї волі на даний момент немає. Тобто, якщо це і буде відбуватися, то це (спільна інтеграція) буде проходити дуже повільно.
Але я не знаю, в якому контексті робив свою заяву В.Семиноженко. Може бути, навпаки, малося на увазі те, що Україна буде просуватися в ЄС тими ж темпами, що і зараз. А коли це відбудеться, то Росія подивиться, що в Україні краще живуть - і це стане приводом для Росії переглянути в цілому свої взаємини з Євросоюзом.
Є приклади економічної інтеграції з ЄС - без політичної. Це Норвегія і Швейцарія.
РБК-Україна: Чи готовий і на яких умовах Євросоюз взяти участь в модернізації української ГТС?
Ж.М.П.Т.: ЄС підписав спільно з Україною декларацію 23 березня 2009 р. з реформування української ГТС. Там абсолютно чітко прописані всі умови і реформи, які повинна провести у себе Україна, щоб мати можливість отримати кошти. Це пов'язано не тільки з питаннями транзиту газу, але з усією газової індустрією - транзит, споживання, постачання українським споживачам.
Основна ідея в тому, щоб зробити всі ці питання максимально прозорими, такими, що базуються на ринкових принципах, на конкретних правилах гри. Компанія НАК «Нафтогаз України» повинна вести прозору чітку і зрозумілу бухгалтерію: ось це доходи, отримані від транзиту газу, це - ціни, які були оплачені, це - витрати, це - ціни, які були сплачені за придбання газу, ці тарифи оплачують наші партнери за транзит газу. Все це покликано зробити газову індустрію, газовий сектор заможним і здатним до розвитку в подальшому.
РБК-Україна: Чи дійсно німецький енергетичний концерн RWE і австрійська компанія OMV зацікавлені в участі модернізації української ГТС? На яких умовах це можливо? Якщо буде прийнято рішення про участь Євросоюзу в модернізації, чи будуть висуватися вимоги по установці лічильників на газ на українсько-російському кордоні?
Ж.М.П.Т.: В першу чергу, ці компанії - найбільші оператори газового ринку в ЄС. Ми не маємо права диктувати їм, як вести свій бізнес, з ким співпрацювати. Це не "Газпром" і не "Нафтогаз", що належать, відповідно, урядам Росії і України.
Питання газових лічильників повинна вирішити сама Україна. Євросоюз не може вирішувати питання устанавкі лічильників на українській території. Але цей проект розвивається. Є спеціальна технічна група, до складу якої входять Еврокомміссія, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк і Світовий Банк - вони працюють разом з українськими партнерами. Спільні засідання проводяться регулярно.
РБК-Україна: Наскільки участь Європи у будівництві Північного і Південного потоків поєднується з модернізацією української ГТС і збільшення її пропускної здатності? Чи не побоюються Брюссель і Страсбург, що після участі в проектах "Газпрому" ЄС остаточно посадить себе на "російську енергоголку" і не поставить це хрест на переході ЄС на зріджений газ і альтернативні джерела енергії?
Ж.М.П.Т.: Південний та Північний трубопроводи - це не європейські проекти в тому сенсі, що вони не залучають кошти європейських платників податків. У реалізації цих проектів беруть участь приватні європейські компанії.
Якщо європейські і російські компанії діють безпосередньо між собою, то у них є певний обопільний інтерес. Інші питання можна дискутувати.
Звичайно, з реалізацією даного проекту обсяги транзиту газу через територію України можуть і знизитися, і збільшитись. На даний момент Україна постачає в Європу 80% від обсягів загального транзиту газу. 20% постачається через територію Білорусії. Наскільки ці обсяги зміняться в майбутньому - нам важко зараз спрогнозувати.
Альтернативні джерела енергії в Європі продовжують розвиватися. Є альтернативи газу - це і зріджений газ, і вітряна енергія, і гідроенергія, і ядерна енергетика. Це (перехід на альтернативні джерела енергії) також відбувається в контексті зниження обсягів споживання газу. Це обумовлено не тільки фінансовою стороною питання, а й тим, що більшої частини цих ресурсів (газу, зокрема) немає в країнах Євросоюзу.
Також це стосується і питання охорони природи, оскільки стоїть завдання боротьби зі зміною клімату і зниженням емміссій в атмосферу. Для цього нам потрібно розвивати оновлюються джерела енергії.
РБК-Україна: Шведські аналітики стверджують, що у Росії досить серйозне лобі і в Європарламенті, і у виконавчій владі ЄС. Наскільки це вірно і чи відчувається таке лобі?
Ж.М.П.Т.: Лобі, як такі, існують, цього ніхто не зможе заперечувати. Що стосується даного питання, то тут все залежить від того, що саме стоїть на порядку денному, оскільки є моменти, певні принципи, проти яких Євросоюз не піде ніколи. Важливо те, що ми приймаємо рішення, які базуються на наших цінностях і принципах.
РБК-Україна: Україна погодилася збільшити транзит нафти з Росії до Європи. Скільки додатково нафти, що поставляється через нашу державу, готові закуповувати структури, які працюють в Євросоюзі? Чи ЄС, як і раніше, зацікавлений в аверсі "Одеса - Броди"? Які кроки були зроблені в цьому напрямку за останні півроки?
Ж.М.П.Т.: Інституції Євросоюзу не купують нафту. На це питання повинні відповідати компанії, які купують нафту в РФ. Слід взяти до уваги економічні міркування - які маршрути постачання нафти є найбільш вигідними для даних компаній.
Це ж стосується і "Одеса - Броди". ЄС не фінансує цей проект. Якщо в остаточному підсумку його аверс виявиться економічно життєздатним, то, напевно, з'являться фінансові організації, які зможуть виділити потрібні кредити. А якщо виділяються кредити, то очікуються певні доходи від цієї діяльності і, таким чином, аверс "Одеса - Броди" зможе функціонувати.
РБК-Україна: Екс-віце-прем'єр Григорій Немиря говорив РБК-Україна про те, що європейські фінансові структури, зокрема ЄБРР, можуть надати Україні довгостроковий кредит в обсязі до 500 млн євро. Коли можна очікувати надходження цих коштів?
Ж.М.П.Т.: Якщо мова йде про ЄБРР, то у них свій процес прийняття рішень. Якщо ж мова про макрофінансової допомоги від Євросоюзу, яка буде додатковою до коштів МВФ, то вона буде надана після того, як Україна відновить свою співпрацю з Фондом. Ми минулого року готували виділення цієї допомоги для України, поки співпрацю з МВФ не було заморожено.
Спілкувалась Анастасія Горбенко
