Захисник-універсал - новий етап у розвитку футбольної тактики
Двадцять восьмого травня 2011 року в фіналі Ліги чемпіонів УЄФА у "Барселони" в центрі оборони грав номінальний півзахисник Хав'єр Маскерано, зріст якого 170 сантиметрів. І цьому ніхто особливо не здивувався!
Чи сигналізує вибір Хосепа Гвардіоли і реакція публіки про те, що ламаються стереотипи про центрального захисника як про кремезного хлопця із квадратною щелепою, сталевими м'язами та пекучим бажанням збити будь-кого, хто насмілиться піти на нього з м'ячем, пише сайт УЄФА.
Багато топ-клубів Європи сьогодні використовують схему 4-2-3-1, де перед четвіркою захисників грають два хавбеки. Атакуючий квартет може дозволити собі більше свободи дій, ніж при жорсткій схемі 4-4-2. Чистий форвард може зміщуватися на фланги або відходити назад, звільняючи зони для інших гравців атаки. А якщо у суперника лише один футболіст на вістрі атаки - то чи не занадто великий шик тримати проти нього двох центральних захисників? Може, на одного з них варто покласти обов'язки з організації атак?
У серпні "Байєр" домігся нульової нічиєї з дортмундською "Боруссією", звівши кількість небезпечних моментів у чинного чемпіона Німеччини до мінімуму. Наставник леверкузенців Робін Дутт назвав центрального захисника Матса Гуммельса плеймейкером "Боруссії". І навіть повторив, щоб всі звернули увагу: "Так-так, не центральний захисник, а плеймейкер".
Тенденція чи тренерська примха? Колишній капітан збірної Шотландії і півзахисник "Ліверпуля" Гері Мак-Аллістер заявив: "Змінилося те, що команди починають створювати атаки ще на своїй половині поля і прагнуть йти лише вперед. Найяскравіший приклад - це "Барселона". Не раз ми бачили, як її центральні захисники йдуть на фланги, замість того щоб отримувати м'яч на кордоні свого штрафного, а, наприклад, Серхіо Бускетс відтягується у центр і страхує їх".
"У фіналі Маскерано відмінно проявив себе. Ніби все життя грав у центрі оборони, - продовжив він. - Як на мене, він ні разу не помилився у виборі позиції, не проґавив жодного пасу. Це багато значить, адже раніше він практично не грав центрального захисника".
При схемі 4-2-3-1 таким, як Маскерано, легше справлятися зі своїми завданнями, коли гравці відходять в оборону. Команди, що грають з двома опорними хавами, зазвичай, у пару до руйнівнику визначають більш творчого футболіста. Такого, як Бастіан Швайнштайгер або Джек Уїлшир, які раніше могли грати на позиції "під нападником".
Якщо півзахисників-диспетчерів ставлять в опорну зону, щоб починати підготовку атак на більш ранній стадії, то наступний логічний крок у тому ж напрямку - це відтягнути "опорника" у центр захисту.
"Центральний півзахисник у центрі оборони - це не революція. Просто гравця тимчасово ставлять на чужу позицію. Але футболіст - це не тільки місце на полі, це ціла низка ознак", - упевнений Майкл Кокс, автор присвяченого тактиці сайту zonalmarking.net.
Можливо, він правий. Найкращі європейські клуби тепер пресингують усією командою, разом із центральними захисниками. Така тактика повинна добре підходити настирливим хавбекам.
У вік комп'ютерів і статистики футболісти як на долоні - всі погрішності й помилки відразу стають очевидними. Аналіз компанії Opta Sports показав, що поряд із зростаючими вимогами до фізпідготовки вміння перехоплювати м'ячі стало для захисника цінуватися більше, ніж уміння грати у відборі.
"У тренерів є матеріал, щоб визначити слабкі місця гравців. Якщо тренер думає, що футболіст погано розпоряджається м'ячем, припускається багато браку в передачах, статистика може підтвердити або спростувати це", - повідомив представник Opta Метт Фернісс.
Статистика допомагає розпізнати центральних захисників, які здорово вміють читати гру - можуть зрозуміти, куди піде передача, ще до того, як вона буде виконана. "У минулій Лізі чемпіонів за цим показником були сильні Лусіо, Неманья Видич, Тьяго Сілва і Рікарду Карвалью, - сказав Фернісс. - Маскерано теж був на висоті. Можливо, тому Гвардіола довірив йому грати центрального захисника у фіналі проти "Манчестер Юнайтед", адже потрібно було відрізати від м'яча Хав'єра Ернандеса та Уейна Руні".
Кокс пропонує інше пояснення появі технічних гравців в обороні. "У минулій Лізі чемпіонів футбол був до абсурду відкритий. У чвертьфіналах і півфіналах ми бачили результати 5:0, 6:1, 7:3, 3:1, 3:1 і 6:1, - вказує він. - Можливо, у деяких парах сили суперників були нерівні. Однак іще кілька сезонів тому майже всі перемоги за підсумками двох матчів здобувалися з рахунком 2:1 або 1:0. Може, орієнтація хавбеків на центр захисту говорить про те, що футбол стає більш відкритим?"
Сьогодні легше, ніж 10-15 років тому, уявити центрального хавбека, такого штибу як Мак-Аллістер, який грає в обороні. Щоправда, з такими навичками плеймейкера йому більше підійшло б місце в лінії з трьох захисників, де поруч розташовувалися б два жорсткі стопери. Під схему 4-2-3-1 більше підходять мобільні, стрімкі гравці з великим запасом енергії - як Маскерано. Залишається тільки почекати, і ми побачимо, що це: віяння моди чи черговий крок еволюції.
