Дмитро Сологуб: Якщо програма МВФ не відновиться до липня, це не означає, що одразу все стане погано

У разі необхідності НБУ готовий знову застосовувати жорсткі заходи (прес-служба НБУ) У разі необхідності НБУ готовий знову застосовувати жорсткі заходи (прес-служба НБУ)

Заступник голови Нацбанку Дмитро Сологуб розповів в інтерв'ю РБК-Україна, чи зможе країна обійтися без програми МВФ, про те, що важливіше - курс валюти або інфляція, чи піде НБУ на посилення заходів регулювання та про прогнози для економіки.

В Національному банку вже кілька місяців говорять про необхідність нової програми з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Враховуючи, що країна входить в передвиборчу кампанію 2019 року, а значить - реформи уряду будуть даватися все складніше, у НБУ допускають, що нову угоду з кредитором буде досягнуто, можливо, новою владою вже до початку 2020 року. Тим не менш, за словами заступника голови НБУ Дмитра Сологуба, на даний момент куди важливіше завершити на мажорній ноті діючу програму розширеного фінансування, отримавши заплановані транші для поповнення золотовалютних резервів.

Це особливо важливо в світлі майбутніх великих виплат за державним боргом, а також намірів уряду залучати фінансування на зовнішніх ринках і макрофіндопомогу від ЄС, що без співпраці з Фондом виглядає вкрай малоймовірним. Але навіть і без МВФ в України є шанси пройти пік виплат, обійшовшись без реструктуризації, вважає заступник голови Нацбанку. Докладніше про те, як в НБУ бачать подальший розвиток економіки, про співпрацю з МВФ, валютні і інфляційні ризики - в інтерв'ю РБК-Україна розповів Дмитро Сологуб.

- Національний банк залишив облікову ставку на рівні 17% річних. У НБУ допускають пом'якшення монетарної політики до кінця 2018 року або поки для цього немає передумов?

- Монетарні умови на даний момент є досить жорсткими, щоб забезпечити виконання інфляційних цілей. З одного боку, економіка зростає, інфляція поступово знижується. Але, з іншого боку, є ризики, пов'язані з затримкою в реалізації структурних реформ, передбачених програмою співпраці з Міжнародним валютним фондом. Тому було прийнято рішення поки не змінювати ставку. Це було логічно і очікувано - за підсумками засідання монетарного комітету в квітні було сказано, що всі, крім одного члена комітету, поки що не бачать можливості для зниження ставок до кінця цього року.

Зараз у нас аналогічні очікування і на майбутнє. У понеділок, 28 травня, ми опублікували підсумки травневого засідання монетарного комітету, яке передувало останнім рішенням правління зберегти ставку на рівні 17%. У ньому зазначено, які ризики і які горизонти за ставками обговорювалися. Ми розглядали два різних сценарії, залежних від проведення структурних реформ і подальшої співпраці з МВФ. Один з них - базовий - передбачає, що реформи будуть здійснені і співпраця з Фондом продовжиться. В цьому випадку у нас буде можливість для валютної лібералізації, але малоймовірно, що нам вдасться зменшити ставку. Зараз вона на тому рівні, який сприяє зниженню інфляції до 8,9% на кінець цього року і повернення в цільовий діапазон в середині наступного року. Щоб ми знизили ставку, повинні з'явитися нові фактори, які будуть штовхати вниз інфляцію.

Альтернативний сценарій - без реформ і без фінансової підтримки офіційних кредиторів - і передбачає, що в разі посилення ризиків для зростання інфляції ми будемо змушені підвищувати облікову ставку. У хід можуть піти й інші інструменти, наприклад - валютні обмеження, хоча ця міра і є крайньою.

- Як підвищення облікової ставки з 12,5% у жовтні минулого року до 17% відбилося на банківських ставках за депозитами і кредитами?

- Ми бачимо, що в цілому монетарна трансмісія спрацювала: ряд наших рішень про підвищення ставки позначився на ставках, але в різних сегментах по-різному. Продовжує стовідсотково реагувати міжбанківський ринок короткострокових процентних ставок. Досить активно змінюються під впливом монетарної політики і ставки за короткостроковими депозитами та кредитами. Правда, короткострокові депозити - це, в першу чергу, депозити юридичних осіб. Депозити фізосіб реагують менш оперативно, з запізненням. Ми помітили цю асинхронність, коли ми знижували облікову ставку в першій половині минулого року. Тоді, всупереч нашій політиці, ставки за вкладами населення зростали або залишалися на тому ж рівні. І тільки через деякий час, ближче до кінця року, і ці ставки почали знижуватися.

Зараз ми бачимо, що депозитні ставки для фізосіб припинили зниження, і ряд банків почав їх підвищувати. Якщо подивитися на ситуацію річної давнини, то різниця між ставками в банках була досить великою. Група банків з іноземним капіталом платила за депозитами набагато менше, ніж ті ж державні банки. Зараз рівні ставок по депозитах приблизно однакові, і такого розкиду як було, ми не бачимо. Ринок держоблігацій також відреагував: ставки при первинному розміщенні та на вторинному ринку виросли.

- НБУ за допомогою облікової ставки впливає на інфляцію, в тому числі і через канал обмінного курсу. Що для НБУ все-таки пріоритетніше - курс або інфляція?

- Одне впливає на інше. Ми розуміємо, що стабілізувати інфляцію на прийнятному рівні, ігноруючи ситуацію на валютному ринку, неможливо. Але при цьому, як і раніше, політика Нацбанку спрямована не на підтримку фіксованого обмінного курсу, а на згладжування його волатильності і поповнення міжнародних резервів. В цьому році динаміку курсу визначало сезонна зміна обсягів експорту та імпорту, коливання попиту на готівкову валюту, а також посилення інтересу до українських боргових паперів. Але якщо подивитися на показники волатильності гривні, то вони незначні, і, наприклад, нижче, ніж стандартна волатильність долара до євро. Якщо подивитися, як себе в цьому році вели валюти emerging markets (ринки, що розвиваються, - ред.), то гривня, безумовно, виявилася менш волатильною. І не тому, що НБУ фіксує курс, а тому що ринок починає поступово відчувати і розуміти, що відбувається.

- Були побоювання, що нерезиденти, які скуповують короткий держборг на початку, чинитимуть тиск на валютний ринок, виводячи валюту при погашенні ОВДП. Цей сценарій все ще вірогідний?

- Близько 550 мільйонів доларів - пік обсягу українських гривневих держоблігацій, які були у власності нерезидентів. Це денний обсяг купівлі-продажу міжбанківського валютного ринку. Якщо нерезиденти в один день захочуть вийти і вивести всю суму, це буде мати значення. Але, якщо вони розтягнуть хоча б на тиждень, тоді ми вже будемо говорити про невеликі цифри. Нещодавно ми спостерігали, що в Аргентині в якийсь день було погашення цінних паперів, які купують нерезиденти, на 30 мільярдів. Наші ж обсяги не йдуть ні в яке порівняння, тому в нашій ситуації ми не бачимо проблем.

Більше того, режим плаваючого обмінного курсу дозволяє згладжувати такі моменти. Коли нерезиденти почали до нас приходити, відповідно, збільшилася пропозиція валюти, курс гривні став зміцнюватися. Нерезиденти почали для себе вважати, що якщо курс був один, а наступного тижня він зміцнився на три-п'ять відсотків, то має сенс ще заходити і купувати ОВДП. Сама політика плаваючого обмінного курсу в якійсь мірі потоки цих "гарячих грошей" регулює, допомагає не створювати великі дисбаланси.

У власності нерезидентів зараз ОВДП на суму 10,8 мільярдів гривень, а на піку в кінці березня, було 14,6 мільярдів. Ми бачимо, що майже 150 мільйонів доларів вже вийшли, і ніхто цього не помітив.

- Які короткострокові ризики для курсу гривні ви бачите?

- Якщо подивитися на динаміку курсу гривні і порівняти з іншими країнами, то в цьому році гривня була однією з найсильніших валют. Пояснення просте. Ми бачимо хороші умови торгівлі для України. Але при цьому все одно потрібна "подушка безпеки", якої, в тому числі є програма МВФ. Така "подушка" збільшує резерви, зменшує вартість боргових запозичень для уряду і допомагає застрахуватися від погіршення умов торгівлі. Адже якщо говорити про ризики, а не оцінювати їх вірогідність, то найбільш значні - це зміна умов зовнішньої торгівлі і зовнішні виплати за держборгом.

Поки ми бачимо, що навіть без грошей МВФ країна поступово справляється з погашенням боргів. І, в принципі, для цих цілей вистачить резервів. Але треба розуміти, що відсутність програми МВФ та іншої допомоги негативно впливає на економічні очікування, у тому числі привабливість України в очах іноземних інвесторів. І не те, щоб це впливало на економічні показники вже завтра, це, швидше, наслідки на середньострокову перспективу.

Дмитро Сологуб: "Поки ми бачимо, що навіть без грошей МВФ країна поступово справляється з погашенням боргів" (прес-служба НБУ)

- У липні НБУ планує переглянути свій макропрогноз на 2018 рік. Ваш прогноз інфляції на кінець року становить 8,9%. Вже зараз допускаєте відхилення від цього прогнозу? Які є сценарії?

- Ми кожен місяць робимо оцінку інфляції, вказуючи, де ми порівняно з тією траєкторією, яка була закладена у прогноз. За підсумками квітня ми йшли трохи вище траєкторії. За травень офіційних цифр Держстату ще немає, але дані, які ми отримуємо з допомогою веб-скреппінга (моніторинг цін онлайн, - ред.), показують, що в минулому місяці ситуація розгорнулася у зворотний бік. Головним чином, за рахунок гарного врожаю на ягоди і фрукти. Ціни на цю продукцію нижче, ніж у минулому році, що ми і заклали в прогноз. Фактичні цифри по травню, напевно, підуть трохи нижче нашої прогнозної траєкторії.

Глобально ніяких кардинальних відхилень від траєкторії поки не відбувається. В цілому все йде так, як ми і очікували. На тлі жорсткої монетарної політики на тлі уповільнення темпів зростання реальних заробітних плат інфляційний шок поступово згортається. Але внутрішній попит його ще підживлює.

У той же час ситуація на валютному ринку допомагає стримувати інфляцію - не тільки через ціни імпортних товарів, але й все-таки і через психологічні очікування. Ми розуміємо, що, незважаючи на плаваючий обмінний курс, незважаючи на те, що поступово ментальна прив'язка до долара знижується, все одно досить багато психологічного чинника ціноутворення залежить від динаміки курсу долара.

- Що підживлює внутрішній попит?

- Можна згадати, що після проведення пенсійної реформи у нас досить суттєво зросли пенсії. Минулого року реальна заробітна плата зросла на 19%. В умовах, коли ринок праці починає відчувати тиск, пов'язаний з міграцією, це веде до зростання зарплат, зростання доходів і стимулює внутрішній попит. Наші квартальні опитування підприємств показують, що в цілому економічну ситуацію та очікування бізнес оцінює позитивно. Це також впливає на попит в економіці.

- Закладав НБУ в свій прогноз інфляції підвищення тарифів на газ і, відповідно, ряд інших комунальних послуг?

- Ми закладали в прогноз зростання вартості газу на тому рівні, на якому це спочатку потрібно було зробити виходячи з домовленостей України з МВФ - на 17%. Як буде складатися ситуація далі, буде залежати від переговорів з МВФ і від того, яке рішення або компроміс буде прийнятий.

- Нещодавно вже екс-глава НКРЭКУ Дмитро Вовк говорив, що після встановлення ринкової ціни на газ для населення тарифи зростуть на 60-70%. Як це може позначитися на макропоказниках, зокрема на інфляції?

- Порахувати можна, помноживши частку газу на 60% при розрахунку індексу цін. Але це особиста думка Дмитра Вовка. Подивимося, як буде розвиватися ситуація, яке рішення прийме уряд і НКРЭКУ з новим керівником.

- Як у Нацбанку вибудовується комунікація з урядом? Мінфін не просить НБУ знизити облікову ставку, щоб їм було дешевше розміщувати ОВДП?

- У нас люди в Міністерстві фінансів грамотні, закон про Національний банк читали. З такими пропозиціями вони до нас не звертаються. Насправді, ми досить чітко їм показуємо і розповідаємо, як економіка розвивається, в чому причини того, що ми підвищуємо ставку і те, що без низької і стабільної інфляції говорити про стабільному економічному розвитку не можна.

У нас іноді плутають і думають, що бюджетна, фіскальна політика направлена лише на те, щоб всім зарплати перед виборами підняти. Насправді, фіскальна політика – це контрцикличный інструмент. Якщо в країні, наприклад, економічне зростання, то гроші потрібно зберігати, виплачувати борги. А коли проблеми, тоді можна тимчасово нарощувати бюджетні витрати, щоб надати економіці підтримку.

якраз минулого тижня ми провели спільно з центробанком Польщі третю щорічну міжнародну дослідницьку конференцію, присвячену координації монетарної і фіскальної політики. Це питання актуальне для всіх країн, і розвинених, і країн, хоча і з різних причин, і єдиного підходу немає. Одні вважають, що координація необхідна тільки в періоди криз, інші мають за плечима сумний досвід фіскального домінування і впевнені, що координація повинна бути, але в певних рамках. Я впевнений, що координація важлива в цьому і полягає в тому, щоб органи, які в принципі виконують різні завдання, знаходили між собою точки дотику щодо бюджетного дефіциту, державного боргу і так далі.

- У НБУ є можливість доносити до відома уряду, що, приміром, небезпечно підвищувати пенсії в умовах величезного дефіциту Пенсійного фонду?

- Ми доносимо і пояснюємо свою позицію. В економіці нічого не залишається без наслідків. Як кажуть економісти: there is no free lunch (досл. немає безкоштовного обіду, - ред.). Якщо зарплати ростуть вище, ніж зростання продуктивності, то це впливає на інфляцію, змушує центральний банк посилювати монетарну політику і, врешті-решт, призводить до уповільнення темпів економічного зростання. Це ніби як теорія, але насправді і на практиці це працює.

- Напередодні виборів у влади починається різке загострення соціальної справедливості, що відображається у вигляді зростання мінімальної зарплати, пенсій, різноманітних соціальних допомог. Чи Готова сьогодні українська економіка до передвиборної щедрості влади?

- Готова чи не готова? Немає однозначної відповіді. Підвищити можна, але яка буде ціна? Ми, наприклад, заклали у свій прогноз підвищення мінімальної зарплати до 4200 гривень з липня. Це дає 0,5 процентних пункту інфляції. При інших рівних, якщо цього не буде, інфляція буде 8,4%.

- Ви перестраховываетесь, закладаючи таке підвищення мінімальної зарплати у свій прогноз?

- Коли приймався держбюджет, тоді чітко говорилося про те, що за підсумками першого кварталу буде прийнято рішення про перегляд мінімальної зарплати. Тоді це здавалося дуже імовірним. В якійсь мірі ми вирішили консервативно підійти до цього питання і закласти підвищення до 4200 в нашому інфляційному прогнозі.

Повертаючись до питання готова чи не готова економіка. Якщо у вас люди не стали працювати продуктивніше, але ви в два рази підвищуєте зарплату, це позначається на конкурентоспроможності вашої компанії. Теж саме стосується і країни. Це не означає, що на наступний день після того, як ви це зробили, відразу щось змінилося. Немає, але, зрештою, це підірве конкурентоспроможність і компанії, і країни. Ми бачимо 3,4% зростання на цей рік, це набагато краще, ніж було кілька років тому, але це гірше, ніж в інших країнах Східної Європи. Якщо врахувати, що інфляція досить висока, ми бачимо, що, в принципі, при нинішній завантаженні виробничих потужностей та людських ресурсів зростання ВВП близький до потенційного. Що з цим можна зробити? В першу чергу, спробувати збільшити сам потенційний зростання. Для цього потрібно вирішувати проблеми з інфраструктурою, і з нестачею вагонів "Укрзалізниці", і з дорогами. Таких прикладів можна не те що десятки, а сотні набрати.

- Поясніть, чому НБУ перерахує до держбюджету на шість мільярдів гривень менше, ніж планував Мінфін?

- Все просто пояснюється, як і у будь-якої компанії. До останнього дня визначити підсумковий фінансовий результат складно, занадто багато факторів. Спочатку НБУ орієнтував Мінфін на 47,8 млрд гривень. Коли з'явилася цифра 50,5 мільярдів, відповідь НБУ був такий, що ми перерахуємо стільки, скільки реально буде показано в прибутку і скільки затвердить незалежний аудитор і Рада НБУ. За підсумками року ця цифра склала 44,6 мільярдів гривень. Волатильність курсу валют призвела до того, що результат коливався практично до останніх днів. Не можна перерахувати того, чого немає.

Дмитро Сологуб: "В економіці нічого не залишається без наслідків" (прес-служба НБУ)

- Непублічно чиновники говорять про те, що НБУ, знизивши суму прибутку до держбюджету, передав "привіт" уряду, давши зрозуміти, що з його думкою також потрібно рахуватися, в тому числі і в питаннях фіскальної політики...

- У нас в країні дуже люблять конспірологічні теорії. Є закон, є аудит. Я і мої колеги не граємо в політичні ігри. У нас все йде технократичним шляхом, причому прозоро. Процедури прийняття рішень в Національному банку говорять про те, що навіть, якщо б хтось сильно захотів підкласти Мінфіну свиню, то він не зміг би це зробити. Є чіткі і зрозумілі процедури, є департамент фінансового контролю, є правління, яке затверджує рішення колегіально.

- За час роботи в НБУ вам доводилося відчувати на собі тиск з боку урядових чиновників, депутатів і Адміністрації президента? Можливо, були вимоги або прохання утримати курс гривні на певному рівні або навпаки розігнати його, щоб був ресурс для збільшення доходів держбюджету?

- Особисто мені ніхто не дзвонив. З іншого боку, ми час від часу чуємо, що політики говорять про нас у ЗМІ. Як це розцінювати - тиск чи ні? Мені здається, що коли люди заявляють свою позицію через ЗМІ, а не намагаються дзвонити прямо, значить, вони не сильно розраховують на успіх. Думаю, набагато більш важливо підкреслити інше. Навряд чи хтось може сказати, навіть враховуючи всю любов у нашій країні до теорій змови, що в якийсь момент Національний банк вчинив так, як могло бути вигідно тим чи іншим політикам.

- Напередодні виборів політикам потрібен громовідвід, якийсь "козел відпущення", щоб пояснити людям невдачі в економіці, у високих цінах, низьких доходах і так далі. Не виключаєте, що політики будуть використовувати Нацбанк для цих цілей, в тому числі, щоб краще виглядати в очах виборців?

- В законі про Національний банк немає слова "вибори". У ньому написано, що мета Національного банку - підтримання цінової і фінансової стабільності. І там не вказано, що це має бути зроблено за два дні до виборів. Мова йде про те, що підтримуємо цінову і фінансову стабільність в середньостроковій перспективі - і до дати виборів, і після них. Прозорість і комунікації важливі, але ми робимо це не для того, щоб комусь сподобатися. У нас вже був досвід жорстких рішень, який ми приймали в банківській системі і стосовно монетарної політики. Ми їх приймали не для агітації, а для роз'яснення своїх дій. Надалі будемо робити так.

- Як політичні чинники, такі як, наприклад, майбутні вибори, впливають на девальваційні очікування бізнесу і населення?

- Порівнювати ситуацію 2014 року і теперішню не зовсім коректно. Тоді був фіксований курс. Тепер ринок почуває і веде себе по-іншому. Якщо хто-то починаємо говорити про те, що будуть вибори, і тому курс виросте, все одно є люди, які думають інакше. Якщо хтось хоче купити, то є і бажаючі продавати.

З іншого боку, говорити, що не може бути ніякого зв'язку між політикою та обмінним курсом, теж неправильно. Якщо подивитися на динаміку останніх чотирьох років, ми дійсно поступово відходимо від ментальної прив'язки до обмінним курсом, але вона все ще є. Немає чіткої формули, де девальвація 4,5% за місяць не впливає на очікування, а 5,2% - це вже погано. Допустимі параметри волатильності виявляються швидше досвідченим шляхом, ніж теоретичним. Але в цілому ми приблизно розуміємо і контролюємо ситуацію та настрій учасників ринку.

- НБУ в своїх публічних звітах постійно вказує, що ключова умова для фінансової стабільності - продовження співпраці з МВФ. До завершення програми розширеного фінансування залишилося менше року, і шанси на перегляд програми поки виглядають, м'яко кажучи, непереконливими через неузгодженого рішення по ціні на газ і зволікання зі створенням антикоррупцинного суду. Чи є, на вашу думку, "точка неповернення" у відносинах з МВФ? Є дедлайн, до якого програма повинна бути переглянута?

- У нинішніх прогнозах ми закладаємо отримання траншу в третьому кварталі. В першу чергу, це залежить від виконання Україною взятих на себе зобов'язань. Але є і чисто календарні речі, пов'язані з внутрішніми процедурами МВФ. Зазвичай від моменту виконання зобов'язань до прийняття рішення Радою директорів Фонду і виділення кредитних коштів проходить близько двох місяців.

Навіть якщо не буде перегляду програми до серпня, не можна говорити, що у вересні 100% нічого не буде. Кажуть, що у МВФ є неформальне правило не давати кредит за шість місяців до виборів. Але це ніде не прописано. Якщо країна готова виконувати умови програми, і якщо вона йде за програмою, Фонд може це зробити. Не можна говорити, що восени ми не побачимо транш. З практичної точки зору зрозуміло, що перед виборами важче буде виконати те, що не виконувалося раніше. Але як такої точки неповернення немає, хоча ймовірність отримання траншу, безумовно, з часом знижується.

- Чи є у Національного банку сценарій, якийсь план "Б" на випадок, якщо програма остаточно зупиниться?

- Ми розглядаємо альтернативні сценарії, вони різні. Якщо програма з МВФ не відновиться до липня, це не означає, що на наступний день все стане погано. Ми бачимо, що запас міцності у економіки є, ми бачимо поліпшення умов зовнішньої торгівлі. Мова йде скоріше про погіршення середньострокових перспектив і про підвищення чутливості економіки до раптових шоків, ніж про неминучих проблемах, які очікують уже завтра.

Треба говорити про те, що продовження програми з МВФ, приплив іноземних інвестицій, у перспективі більш м'яка монетарна політика НБУ сприяють збільшенню зростання економіки та мінімізації середньострокових ризиків, про які я казав раніше - міграція, наприклад. Мова йде швидше про це, а не про те, що є певний дискретний період, коли був МВФ, а потім раптом "світло вимкнули" - і МВФ вже немає.

- Під МВФ підв'язані транші макрофинпомощи від ЄС. Якщо не буде грошей ні від тих, ні від інших, очевидно, НБУ доведеться переглядати прогнози, в тому числі і за обсягом резервів. Є план "Б" на такий випадок? Можливо, будуть вводитися адміністративні обмеження...

- Ситуації ми моделюємо. У минулому у нас був досвід застосування жорстких заходів. Якщо буде потрібно, у Національного банку не здригнеться рука вводити жорсткі методи, щоб зберегти стабільність в країні в середньостроковій перспективі. І мова не стільки про програму МВФ, скільки про макроекономічних параметрах. А вони залежать і від подальшого співробітництва з МВФ, і від умов торгівлі, і від параметрів бюджету на цей і наступний роки, і від доступу України на міжнародні ринки капіталу. На сьогодні без програми МВФ говорити про доступ на зовнішні ринки важко. Але хто знає, може, у вересні ситуація зміниться. Головне, чого я навчився за три роки в НБУ - це те, що не треба заганяти себе в кут і говорити, що якщо трапиться "це", ми зробимо це". Занадто багато імовірнісних факторів. Але, з іншого боку, план дій у центрального банку є.

- Без продовження співпраці з Фондом, Україна зможе обійтися без реструктуризації зовнішнього боргу? Це питання зараз обговорюється?

- Якщо подивитися на резерви Національного банку і порівняти їх з майбутніми виплатами, то чисто математично їх вистачає. Розмови про дефолт і реструктуризацію - це більше спекуляція, ніж реальний сценарій. Але макроекономічно ми розглядаємо різні ситуації. Я вже говорив і повторю зараз. В України є всі можливості пройти цикл зовнішніх виплат безболісно. Ці можливості зберігаються, ймовірно, навіть без програми МВФ. Але ризики без МВФ вище.

- Є сенс говорити про нову програму з Фондом?

- Українська економіка пройшла великий позитивний шлях за чотири роки, це оцінюють інвестори. Але зовнішня Україні потрібна підтримка і з точки зору грошей, і з точки зору закріплення реформ. Якщо такі організації, як МВФ, надають таку підтримку, нерозумно її не використовувати.

Якщо зараз подивитися на програми, які МВФ має, наприклад, в Африці, Грузії і різних країнах, то це не програми кризи платіжного балансу. Це скоріше програми структурної довгострокової підтримки економіки. З одного боку, є умови програми – антикорупційні та інші реформи, з іншого - МВФ дає якісь гроші. Це допомагає платіжного балансу і покращує доступ до приватних ринків капіталу.

Виходячи з цієї логіки, Україна - очевидний кандидат на продовження співпраці, до переходу з кризового співробітництва на більш довгострокове. Безумовно, з точки зору здорового глузду доцільно починати переговори за новою програмою. Можливо, в рамках політичного циклу вони затягнуться. Тому ми реалістично, чисто з технічної точки зору, заклали, що початок нової програми найбільш ймовірно з першого кварталу 2020 року.

- Враховуючи, що програма розширеного фінансування закінчується в березні 2019 року, майже рік країна буде жити без МВФ?

- Це один зі сценаріїв.

- Вам відомо про випадки, коли країна проводила реструктуризацію боргу перед МВФ?

- Є кілька країн, які не платили взагалі, або просто розірвали відносини з МВФ. Наприклад, це Зімбабве, а також Аргентина в 2001 році. Але у нас зараз питання так не стоїть.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся