Замглави МінАП: "Рік-два-три і росіяни будуть на колінах просити, щоб ми їм робили сир"
Заступник міністра аграрної політики і продовольства України Андрій Дикун в інтерв'ю РБК-Україна розповів про те, які втрати поніс АПК України через анексію Криму і бої на Донбасі, яка зараз ситуація з експортом української аграрної продукції до Росії та ЄС, а також з якими країнами ще торгує Україна.
РБК-Україна: Яких збитків зазнав АПК України у зв'язку з анексією Криму?
Андрій Дикун: Це ніколи не був для нас якийсь надзвичайно важливий аграрний регіон. У Криму близько 1 млн га землі, і там вироблявся 1 млн тонн зерна. Цього року ми особливо втрат не відчули.
Ясна річ, номером один у Криму було наше виноробство - це найбільша втрата. Щоправда, тут питання: хто більше втратив - ми чи вони? Більше вони втратили, тому що Крим дуже багато продавав винної продукції за свої межі, а для того, щоб заводи могли експортувати продукцію, потрібен сертифікат походження. Крим зараз ніким у світі не визнана територія, тому сертифіката у них немає. Я не думаю, що Росія може щось запропонувати Криму в плані реалізації їх продукції. Хіба що внутрішній російський ринок. Усі ці підприємства - державні і були підпорядковані нашому міністерству. Зараз з ними жодних зв'язків немає, там все втрачено. Підприємства стоять, люди без роботи, і вони всі, так би мовити, "націоналізовані".
Дійсно, це найбільш значна втрата, якщо говорити про Крим, і ми це відчули. З іншого боку - ми дали шанс активізуватися нашим південним областям - Херсонській, Миколаївській, Одеській. В основному Україна годувала Крим. В Криму було пару заводів молочного скотарства, але вони більше працювали під сезон, а основну масу продукції завозили з материкової частини України. І ми продовжуємо возити їм всю молочну продукцію.
РБК-Україна: А які втрати на Донбасі?
Андрій Дикун: Щодо втрат - цього ніхто вам не порахує. У Донецькій області зібрано 96% прогнозованих площ під зерновими і зернобобовими культурами, і 70% площі в Луганській області - це дані по територіям, які контролюються Україною. Незважаючи на активні бойові дії, збиральна кампанія там триває.
Якщо говорити про ранні зернові, то в Донецькій і Луганській областях ми зібрали на 10% більше, ніж у минулому році. Що стосується пізніх зернових, то до цього часу в полі навіть стоїть кукурудза. З тієї інформації, яку ми отримуємо, на тих територіях, які контролюються Україною, врожайність не зменшувалася. По соняшнику, наприклад, у Луганській області навіть більше, ніж була у минулому році. В Донецькій області було обмолочено 373 тис. га соняшнику, та 202 тис. га - у Луганській області. Намолочено 653 тис. тонн і 374 тис. тонн соняшнику, відповідно. І якщо по Донецькій області врожайність соняшника практично збігається з показниками минулого року, то в Луганську вона збільшилася на 9%. Слава Богу, в цьому році були хороші погодні умови, тому врожайність в Україні на високому рівні.
РБК-Україна: Як зараз справи з експортом сільгосппродукції до Росії?
Андрій Дикун: У нас є продукція, яка експортується у велику кількість країн, і ми є лідерами в багатьох сегментах. А є продукція, яка у нас була заточена лише під російський ринок. Експорт української сільськогосподарської продукцію в РФ в період з січня по вересень 2014 року становив 884,5 млн дол., при цьому зменшившись майже на 554 млн дол. порівняно з цим же періодом минулого року.
Росіяни і українці звикли їсти тверді сири так званих голландської та російської груп. Їх ніхто в світі, крім нас, більше не вживає. Ми ці сири виготовляли в Україні і продавали в Росії, і зараз Росія заборонила ввезення цих сирів.
Заборонена ще плодоовочева, консервна продукція, і, за оцінками, якщо заборона на ввезення рослинної продукції діятиме до кінця поточного року, то втрати сільськогосподарських товаровиробників можуть становити до 17 млн дол. Можливі втрати в 2015 році можуть становити до 62 млн дол.
Звичайно, ми тут втрачаємо, але основний удар припав саме по молочній галузі, яка, в принципі, і так з усіх галузей тваринництва в Україні знаходилася в найскладнішому становищі, оскільки це найбільш капіталомістка галузь. Зрозуміло, що для нас ключове питання - це доступ на ринок Європейського союзу, тому що Європейський союз - це найбільший ринок молока в світі, і Європа йде нам назустріч.
Європейська комісія САНКО перевіряла наші підприємства, і, я так розумію, перші із заводів отримали позитивні відповіді. Офіційного рішення ми ще чекатимемо, на це піде час, поки це певні погодження, і думаю, що вже влітку наступного року ми зможемо продавати свою молочну продукцію в Європу.
Найголовніше, що це сигнал для нас, - ми дійсно можемо виробляти якісну продукцію. Якщо у нас є право на експорт у Європу, то, відповідно, це полегшує доступ на інші ринки. Ми отримали найвищий стандарт якості цієї продукції, і ми можемо її вробляти. Ми 23 роки навіть не мріяли про таке, а тут за півроку це вдалося зробити. Тому можна подякувати Росії.
Так, сьогодні ми дещо втрачаємо, може, навіть десь і людей скоротили, десь якісь заводи зменшили обсяги виробництва. Але це не критично, і найголовніше, що нам просто потрібно перепрофілюватися, і ми відкриємо інші ринки. Почнемо робити ту продукцію, яка буде продаватися в інших країнах.
Нам вдалося утримати ринки Казахстану, хоча вони є членом Митного союзу, і ми переживали, що у зв'язку з відмовою Росії вони теж відмовляться від нашої продукції. Тим більше транзит йде через територію РФ. Але нам вдалося їх утримати.
Рік-два-три і росіяни будуть на колінах стояти і просити, щоб ми їм робили сир, а ми цього робити не будемо, у мене складається таке враження. Тому що всі передумови, кліматичні умови, ціни, які склалися в Україні - все свідчить про те, що ми можемо виготовляти якісну молочну продукцію, і бути з нею конкурентними не тільки на російському ринку.
Напевно, це наша ментальність: поки дуже важко не стане - ми ворушитися не будемо. За цей час ми здійснили кілька торгових місій, возили наших бізнесменів в різні країни для відкриття нових ринків, і всім незрозуміло, чому ж раніше не було таких проектів, чому ми сиділи і чекали, що до нас хтось прийде і щось попросить. У Росії була така висока ціна, що нам навіть не хотілося кудись щось возити. Відверто кажучи, ми розслабилися і за це тепер покарані, тому що маємо певні втрати, але в довгостроковій перспективі - це великий плюс для України, надзвичайно великий плюс. І ми повинні подякувати росіянам за те, що вони зробили.
РБК-Україна: Які продукти Україна зараз експортує в ЄС?
Андрій Дикун: За період січень-серпень експорт з ЄС становив 3396 млн дол., що на 520,1 млн дол. більше ніж за аналогічний період минулого року. Експорт української сільськогосподарської продукції в ЄС за цей же період становив 11,39 млн тонн, що на 3,95 млн тонн більше, ніж у 2013 році.
Так, з моменту впровадження автономних преференційних заходів за травень-серпень, відповідно, до травня-серпня минулого року у нас збільшилися обсяги експорту молока і молочних продуктів в 38,5 рази; експорт олії соняшникової зріс у 3,6 рази, у 2,7 - залишки і відходи харчової промисловості, в 2,3 рази зріс експорт готових харчових продуктів з м'яса, в 2 рази - харчові жири рослинного і тваринного походження.
Експорт спирту збільшився на 60%, продукція борошномельно-круп'яної промисловості на 40%, а вироби із зерна хлібних злаків - на 27%. З цього року ми ще почали експортувати курятину. Галузь птахівництва у нас одна з найкращих у світі, я вважаю. Технологія виробництва, підприємства, які побудовані в Україні, неймовірно високого стандарту, і на європейський ринок ми вже почали відвантажувати курятину.
У грошовому вираженні за період січень-серпень Україна експортувала в ЄС такі сільськогосподарські продукції, як зернові злаки - 1409,9 млн дол., масло - 585,9 млн дол., насіння олійних культур - 459,9 млн дол., залишки і відходи харчової промисловості - 421,3 млн дол., соки - 94 млн дол., матеріали рослинного походження - 58,3 млн дол., плоди, горіхи та цедра - 55,7 млн дол., шкіра із шкури ВРХ та інших тварин - 49,9 млн дол., мед - 33,4 млн дол.
За рахунок скасування ставок мита на ввезення прогнозуємо, що обсяги експорту олійно-жирової продукції на ринки ЄС в 2014 році порівняно з 2013 можуть зрости в 5 разів, збільшившись при цьому на 1,9 млн тонн, або на 1,13 млрд дол., а кондитерські вироби - в 11 разів, збільшившись на 195,3 тис. тонн, або 457 млн дол.
Щодо квот, які ЄС надав Україні, то використана повністю квота на виноградний і яблучний сік - 10 тис. тонн, ячмінну крупу та борошно - загальна квота 6,3 тис. тонн, мед - 5 тис. тонн; на 97% використана на оброблені томати із загальною квотою 10 тис. тонн; на 28% солод, пшенична клейковина -7 тис. тонн, на 9% - висівки, відходи і залишки харчової продукції на 16 тис. тонн, і на 6% квота використана за обробленої продукції з цукру за загальною квотою 2 тис. тонн.
Крім того, ведуться переговори з пошуку контрагентів щодо поставок на ринки ЄС іншої продукції в межах тарифних квот. Зокрема, "Укрспиртом" ведуться переговори про постачання своєї продукції в Польщу. Укладені договори про постачання в країни ЄС вітчизняної крохмалопаточної продукції.
РБК-Україна: Які ще продукти Україна буде поставляти в ЄС?
Андрій Дикун: Що б ми хотіли дуже експортувати в ЄС - це, в першу чергу, молочну продукцію, потім - м'ясну продукцію.
На сьогоднішній день є всі передумови і перспективи розвитку галузі свинарства. Зараз на промислове виробництво йде десь 50%, а решта йде на, так званий, подвірний забій, який виробляє населення. З кожним роком частка, яку виробляє населення, скорочується, і є куди рости в промисловому виробництві свинини. Відповідні закони вже прийняті, а деякі підприємства вже готові.
Сьогодні існує питання ціни. Зараз на внутрішньому ринку у нас ціна десь на рівні європейської, а в попередні роки у нас ціна на м'ясо була дорожче, ніж в Європі. Це відбувалося тому, що у нас був дефіцит, у нас не вистачало м'яса, і відповідно в нас завжди була висока ціна. Зараз за рахунок того, що гривня обвалилася, наша ціна, якщо перевести в євро, з Європою вирівнялася, але, тим не менш, у нас все одно є дефіцит.
РБК-Україна: Куди ще зараз Україна експортує свою аграрну продукцію?
Андрій Дикун: Китайський ринок дуже цікавий і потужний. У Китаї 50 млн населення - це вважається середній клас. Тобто більше, ніж Україна, - це їх середній клас. У Китаї культура харчування зовсім відрізняється від нашої культури. Якщо ми звикли їсти молочні продукти з дитинства, то в них цього немає. За рахунок того, що вони були бідними все життя, вони не мали можливості вживати сир, і вони не знають, що таке твердий сир і багато інших молочних продуктів. Зараз потихеньку вони звикають, і ринок починає стрімко зростати.
Саудівська Аравія теж дуже цікавий ринок. Вони не так купують для себе, як купують у нас і відправляють цю продукцію в Африку, виконуючи якісь програми продовольчої безпеки.
Якщо по цифрах, то експорт продукції аграрного сектору за січень-липень становив 9,3 млрд доларів - це 27,8% від загального експорту України. Експорт у країни Азії становив 3146,2 млн дол., в країни СНД - 1650,8 млн дол., в африканські країни - 1338,2 млн дол.
Непогано на експорт у нас працює сільгосп- і машинобудування. У нас виробляють обладнання, яке продається в десятках країн світу, і воно дійсно користується попитом. Особливо у галузі тваринництва, млинів, елеваторів. Попит є і на пострадянському просторі, і в інших країнах, особливо в країнах Азії. Цей напрямок для нас дуже перспективний. Гріх було б не розвивати власне машинобудування, адже країна велика. Є країни набагато менші за розмірами землі, але які мають потужне машинобудування. Ми почали з ними активно спілкуватися, і вже створена окрема робоча група з імпортерів іноземних та українських виробників сільськогосподарської техніки для того, щоб зрозуміти, як правильно зараз створити умови, щоб ця галузь більше розвивалася в Україні.
Показово те, що аграрний сектор - це, напевно, єдиний сектор в економці України, який плюсує. Українську економіку витягне саме аграрний сектор, і людям, які в ньому працюють, велика похвала.
РБК-Україна: Який очікується прибуток від експортних поставок в ЄС та інші країни за підсумками 2014 року? І який прогноз на 2015 рік?
Андрій Дикун: Ми не знаємо, який прибуток, знаємо обсяги продажів. Ми в цьому році навіть не робили прогнозів, хоча знали, що буде висока врожайність. Враховуючи складну фінансову ситуацію, не займалися популізмом, за що нас дуже критикували, мовляв, міністерство не хоче робити прогнози, міністерство не компетентне і не каже, який буде врожай.
Попередні міністри завжди чомусь дуже любили на цьому піаритися: ось у цьому році у нас урожай буде ще кращий, а в наступному ще кращий, і в результаті, коли ти заявляєш з боку міністерства про великий врожай - це негативно впливає на ціну і ціна різко опускається. Це добре для тих, хто купує - для трейдерів, але негативно впливає на фермерів, які і так в цьому році в дуже складних фінансових умовах працюють.
У нас експорт щороку зростатиме, у нас немає виходу. Не було періоду, щоб сільське господарство зупинилося, і ми могли говорити, що в наступному році буде провал і виробництво впаде. Ми не будемо виробляти менше.
Навіть по Донецькій та Луганській областях, де поруч йде війна, люди сіють озимі. Який буде врожай, звичайно, залежатиме від погоди, але обсяг реалізації продукції не зменшується. Єдине, є мінус по компаніям, які торгують технікою, але це не страшно.
Ми будуємо і розвиваємо ферми. Сільське господарство рухатиметься далі, і продукцію потрібно кудись дівати. Є потенціал внутрішнього ринку, але враховуючи економічну ситуацію, говорити про те, що внутрішній ринок багато забиратиме, не можна. Нам потрібно приносити в країну валюту. Потрібно заробляти гроші, щоб країна могла жити. Сьогодні основне наше джерело - експорт. Тому ми будемо пробивати.
Незважаючи на те, що за останні півроку ми два рази пройшли вибори, у нас йде постійна війна, але за цей час нам вдалося створити й експортну раду, й організувати кілька торгових комісій. Торгувати треба, і ми торгуємо. Аграрний сектор плюсує, тому що по-іншому зараз ніяк. Від нас жодна компанія не пішла, ні німецька, ні голландська. І іноземні фермери, які працюють на землі, компанії, які займаються переробкою... У когось, може, впали обсяги, але реально з України жоден інвестор не пішов, що теж для нас дуже важливо.
Ми зіткнулися з великою проблемою навесні, коли розпочався проект "Новоросія" і те, що було тоді в Одесі, Миколаєві, Херсоні... З одного боку всі говорили, що Путін хоче зробити собі прохід до Придністров'я, але в мене трохи інша позиція з цього питання: йому не так потрібно було танки вести, скільки економічно нас посадити. Зайти з Миколаєва, Одеси, Херсона і забрати наші порти. Забери наші порти, і у нас не буде експорту. Немає експорту - немає валюти, немає грошей і все - країни немає.
Те, що зараз відбувається з нафтою, у світі падає ціна на нафту - Росії стає важко, так само хотіли зробити з нашим зерном. Слава богу, нам вдалося відстояти. Як раз в цей період представники посольств різних країн, особливо ті, які купують нашу продукцію, почали переживати, що Україна не зможе виконати свої контракти. Ми погодилися проводити такі речі, нестандартні для двадцятирічної роботи міністерства: ми збирали всіх послів, і розповідали їм, що ми сіємо, в яких обсягах, скільки зібрано, скільки оброблено. Люди переживали, тому що для їхніх країн це продовольча безпека, адже всі бачили, що сталося з Кримом. Слава Богу, що партнери, які купують нашу продукцію, повірили, і нам дійсно вдалося.
Так, можливо сьогодні не така висока ціна, як би хотілося аграріям, але сам факт - продукція виробляється і продається. Хотілося б, звичайно, краще, але я вважаю, що для тих умов, які сьогодні ми переживаємо, коли цілі сектори економіки просто стоять, тут дійсно потрібно людям ставити пам'ятник за те, що не побоялися.
Окуповані так званими ДНР і ЛНР території - не стільки аграрні, скільки індустріальні. Аграрний Донбас, як на Луганщині, так і в Донецькій області, з нами, а там, де індустріальна зона, - не так багато наших сільськогосподарських угідь. Але все одно там вже йде "націоналізація", забирають землі, вивезти нічого не можна. Ось там люди втратять, тому що немає сенсу йти в поле та витрачати кошти на збір, якщо знаєш, що "ополченці" все одно відберуть.
Люди на торгових місіях, на якихось форумах дивуються: "У вас же там війна!", а що поробиш, треба ж гроші заробляти. Немає грошей - немає армії.
РБК-Україна: Чи може Україна стати другим після США експортером зернових у світі за підсумками 2014 року? І взагалі, яка зараз розстановка сил в цьому аспекті і які прогнози на найближчі роки?
Андрій Дикун: За підсумками минулого 2013/14 маркетингового року з України було експортовано понад 33 млн тонн зернових культур. Для порівняння: з США - понад 88 млн тонн, з ЄС - понад 39 млн тонн. Водночас у минулому році країни Євросоюзу імпортували понад 14 млн тонн зерна. Таким чином, обсяги експорту зерна з України були на 2-му місці в світі. В цьому році з України буде експортовано понад 33 млн тонн, США - більше 75 млн тонн, з ЄС - понад 35 млн тонн. При цьому імпорт зерна в ЄС очікується на рівні 12 млн тонн.
Україна робить свої перші кроки. Ми номер один у світі, наприклад, по соняшнику і соняшникової олії. Також входимо в п'ятірку найбільших виробників картоплі у світі. Наш потенціал скажений, і це по всіх аграрних галузях.
Я не пишаюся тим, що ми з кожним роком експортуємо все більше зернових, відверто скажу. Зерно - це сировина, що потрібно переробляти тут. Краще це зерно віддавати на тваринництво: на курей, свиней, кроликів, гусей, на молоко, тоді ми будемо мати тваринництво. Мати знову-таки робочі місця і продукцію, яка піде на природне підприємство.
Потрібно експортувати готову продукцію, а не сировину. Так вигідніше. У нас близько 40 млн га землі, і більше її з кожним роком стає не буде, і краще ці гектари використовувати максимально. Виростити там зерно, переробити його на м'ясо, м'ясо переробити на кінцевий продукт, і уявіть, скільки ми створимо в Україні додаткових робочих місць і скільки ми створимо в країні додаткової доданої вартості, і в податках і у всьому, економіка буде працювати.
А так, якщо ми експортуватимемо сировинні придатки і рвати на собі сорочку, що ми експортуємо дуже багато одного зерна... Так, великий потенціал і він зростатиме. Ми з 30 млн тонн вийшли на 60 млн за десять років, тому, в принципі, за 8-10 років ми вийдемо на 100 млн тонн. Якщо є фінансування, то можна за два-три роки збільшити на відсотків 50-60-70% без проблем, але з фінансуванням велика проблема.
Якщо говорити про те, чому у нас тваринництво активно не розвивається, тому що птахівництво, наприклад, добре розвивається, і окупається за 2-3 роки, свинарство, більш-менш непогано йде - 4 роки, а м'ясне скотарство або молочне - 8-10 років.
Влада традиційно змінюється кожні 4 роки і інвестори бояться політичного ризику, тому що ніхто не знає, що буде завтра. Але, тим не менш, тваринництво вигідне, і воно розвивається. Люди це розуміють, тому збільшення в 1,5-2 рази обсяги зернових у країні - реальне, але потрібно взяти дешеві гроші, купити все, що необхідно для технології, і тоді воно дасть ефект.
Ніде взяти гроші для аграріїв - це найбільша проблема. 23 роки говорили, що немає села - немає України. Кожні вибори у нас всі так кажуть. Зараз це реально факт: не було б аграрного сектора країни б не було. Хочеш-не хочеш, а правда. Люди були задіяні, люди працювали, люди самі себе прогодували, прогодували армію, тому все в порядку.
Сподіваюся, що після цих виборів у нас стабілізується політична ситуація в країні, запрацює нормально вертикаль влади, і те, що сьогодні заявляють наші західні партнери - Європа, Америка, вони готові фінансувати, давати кредити аграрному сектору, але вони вимагають від України хоча б трохи політичної стабільності та припинення війни.
Сподіваюся, що, нарешті, через місяць ми матимемо коаліцію у Верховній Раді, і матимемо політичну стабільність. Війна вже нікому не вигідна: ні Путіну, ні нам, тому вона теж закінчиться, і десь вже навесні можна потроху розраховувати на допомогу заходу. Але, знову-таки, потрібно, щоб Верховна Рада приймала потрібні для аграріїв закони. Я думаю, що з цього року ставлення до аграрного сектору буде абсолютно змінено. Завжди були інші галузі у фаворі, хоча вони були реально супердотаційними, на відміну від АПК.
Розмовляла Христина Собко
