Майже вільна країна: навіщо Україні диппредставництво у Курдистані

навіщо Україні диппредставництво у Курдистані
Курдистан був і залишається одним з головних джерел головного болю для політиків в Багдаді (Фото: flickr.com-kurdishstruggle)

Близьке до керівництва Іракського Курдистану інформаційне агентство Rudaw повідомило про готовність відразу двох держав вже найближчим часом відкрити свої дипломатичні представництва в регіоні. Мова йде про Шрі-Ланку, влада якої вела переговори про організацію консульства ще з 2013 року, і Україну, яка вперше запропонувала відкрити своє представництво менше року тому - у вересні 2016. Навіщо потрібно Києву відправити своїх дипломатів в один з найбільш проблемних регіонів світу – в матеріалі РБК-Україна.

У столиці Іракського Курдистану - місті Ербілі - вже діють консульства 38 держав, включаючи США, Францію і Німеччину. Саме консульства, так як посольства - головні дипломатичні представництва будь-якої держави - працюють в Багдаді.

Формально іракська столиця є адміністративним центром і Курдистану. Але лише формально. Регіон автономний настільки, наскільки це взагалі можливо: курди без оглядки на Багдад торгують видобутою у себе нафтою, живуть за законами, встановленими місцевим парламентом, і навіть військову службу проходять не в іракській армії, а в місцевих загонах ополчення-пешмерга. Державну арабську мову в Курдистані потихеньку вже забувають, все діловодство й викладання в школах і вузах йде курдською.

- Арабську пам'ятають лише ті, хто вчився в школі за Саддама Хусейна або служив тоді у війську. Молодь її вже не розуміє або майже не розуміє. Наші люди частіше бувають у курдських частинах Сирії або Туреччині, ніж в південних районах Іраку. Нас майже нічого не пов'язує з Іраком, крім валюти і посвідчень особи з гербом. Всім вже зрозуміло, що Курдистан - це не Ірак, - пояснює особливості взаємин регіону з іншою країною журналіст з Ербіля Дамга Дервіш.

Курдистан був і залишається одним з головних джерел головного болю для політиків в Багдаді. Курди, які залишилися без своєї національної держави за підсумками міжвоєнного розділу Близького Сходу, з таким становищем не змирилися. Збройні повстання і організований опір Багдаду змусили арабський уряд визнати курдське самоврядування на півночі країни і дозволити там використання курдської мови нарівні з арабською ще на початку 1970-х. Поступки, втім, не завадили Багдаду згодом труїти курдів газом і відправляти в концентраційні табори.

Тому цілком закономірно саме курди стали чи не головними регіональними союзниками американців спершу у боротьбі з вторгненням Саддама в Кувейт, а потім і в поваленні його режиму.

Роками цей регіон залишався найбільш безпечним в країні, роздертій міжрелігійним конфліктом. Шиїтські і сунітські загони ополчення, які нещадно знищували один одного, а часом і мирних жителів в центральних і південних районах країни, в Курдистані майже не показувалися. До появи в цих  краях "Ісламської держави" курдський регіон Іраку взагалі був однією з найбагатших територій цієї частини Близького Сходу. Затьмарювало достатньо забезпечене існування Курдистану лише внутрішнє протистояння між курдськими політичними партіями, що вилилося навіть в повномасштабну громадянську війну в середині 90-х.

Тертя між головними політичними силами Курдистану - Патріотичним союзом і Демократичною партією - зберігаються і донині, хоча і не в такій гарячій формі, як два десятиліття тому. Зараз практично всі партії та об'єднання зайняті не війною, а підготовкою до референдуму про незалежність Курдистану від решти Іраку.

Референдуму з заздалегідь відомим результатом - на попередньому такому голосуванні в 2005 році за повну незалежність висловилися 99% жителів регіону, але так і залишилося ніким не визнаним. Теж саме, судячи з усього, чекає і нинішній референдум, призначений на 25 вересня. Схожою буде і міжнародна реакція - ще не проведений референдум вже засудили не тільки в Багдаді, але і в Берліні, Вашингтоні та низці інших світових столиць.

- Ми вважаємо, що проведення такого голосування навіть якщо його результати не обов'язкові до виконання, буде відволікати від першочергових завдань, таких як перемога над ІДІЛ, стабілізація регіону, повернення біженців, боротьба з економічною кризою і вирішення внутрішніх політичних протиріч, - заявила в червні цього року офіційний представник Держдепу США Хізер Нойерт

Тобто, з урахуванням сепаратистських настроїв, триваючої боротьби з ІД, внутрішніх політичних протиріч, Україна замахнулася на відкриття свого диппредставництва не просто в проблемному регіоні, а, напевно, одному з найбільш проблемних в світі. Проте ігнорувати його - значить втрачати дуже і дуже багато. Іракський Курдистан виключно багатий нафтою. Це основна стаття його експорту, та що там - майже єдина. Нафти там так багато, що в одному лише місті Сулейманія число доларових мільйонерів з 2003 по 2006 рік зросло з 12 до 2000 осіб. Принаймні, про це заявляв екс-президент Іраку Джаляль Талабані. У будь-якому разі, ігнорувати такий багатий корисними копалинами регіон, готовий і далі збільшувати видобуток і обсяги продажу нафти на зовнішніх ринках, було б неправильно.

В обмін на нафту Україна може надати Курдистану продукти своєї промисловості. Не тільки зброю, хоча в країні майже поголовно озброєних людей тільки на ній одній можна заробити мільярди. Є попит на авіаційні комплектуючі, силові машини, вантажні автомобілі (КрАЗ, приміром, постачав свої машини іракській армії незабаром після падіння режиму Хусейна, дещо перепало і курдам), автоцистерни і величезна кількість інших речей, що виробляються українськими підприємствами.

І продажем нафти, і закупівлею промислових товарів Курдистан займається безпосередньо, минаючи Багдад. Тому цілком логічно було б відкрити своє диппредставництво ще й там.

Однак політичні і дипломатичні вигоди в перспективі можуть бути навіть більш вражаючими, ніж економічні. Зараз саме Курдистан став ядром антиіділовської коаліції, очолюваної США. Про важливість цього регіону для цивілізованого світу свідчить хоча б кількість країн, які направили своїх бійців і свою техніку в Іракський Курдистан заради перемоги над "Ісламською державою". Зараз там розгортається світова війна в мініатюрі з участю армій десятка європейських держав, частин країн Ближнього Сходу і навіть австралійців. Цей військово-політичний альянс має всі шанси пережити "Ісламську державу", як створене для протистояння з СРСР НАТО пережило Радянський Союз.

Україні зараз не до прямої збройної участі в конфлікті в Іраку, але на дипломатичному фронті саме в Ербілі зараз можна продемонструвати спільність українських цінностей і цінностей решти цивілізованого світу так, щоб це побачили та оцінили і на Заході і на Сході.

Ну і крім того, якщо раптом позиція США і Європи, які наполягають на єдності Іраку як держави, зміниться, то для встановлення дипвідносин з новою державою Україні достатньо буде лише змінити консульську табличку на ту, на якій написано "Посольство". Правда такий розвиток подій, незважаючи на десятиліття боротьби курдів за незалежність, все ще видається малоймовірним.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся