За що і з чим боролися у вівторок в Раді
Валентин Гладких, кандидат філософських наук, політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
Українська політика дедалі більше починає функціонувати за законами театрального дійства. Нестачу хліба можновладці щосили намагаються компенсувати великою кількістю видовищ, перетворюючи реальний політичний процес на нескінченне шоу, в якому внутрішній зміст затьмарюється зовнішнім антуражем. В результаті українці отримують вельми спотворене уявлення про події насправді. Причому останнім часом це стосується не тільки всіляких політичних шоу, в яких політикани, демагоги і популісти всіх мастей товчуть воду у ступі, "розтікаючись думками по древу". На жаль, закони театрального жанру - досить примітивної режисури - дедалі більше визначають і реальний політичний процес.
Один із ключових постулатів політтехнологій говорить: "Якщо не можеш чи не хочеш міняти соціальну дійсність, то потрібно змінити сприйняття цієї дійсності масами, помінявши ставлення людей до неї". Саме цим і займається, причому досить успішно, нинішня влада. Займається тим, що вводить людей в оману, використовуючи для цього настрої самих людей. Хочете люстрацію? Отримайте закон "Про очищення влади"! Хочете реформ? Отримайте "Стратегію-2020"! Хочете боротьбу з корупцією? Нате вам "антикорупційний пакет".
Пробним камінцем у нелегкій справі "зміни ставлення мас до соціальної дійсності, яку принципово не бажають змінювати можновладці", став перформанс, організований навколо закону "Про очищення влади".
"Активісти" під стінами парламенту, палаючі шини, полум'яні промови, а в результаті - закон, який сприяє очищенню влади, не більше ніж душ сприяє очищенню кровоносних судин. Адже не будь під стінами Ради всього цього "барвистого дійства", що "підштовхнуло депутатів до прийняття доленосного закону", люди, принаймні свідома їх частина, могли б поставити під сумнів тому, що закон, серед авторів якого було чимало тих, від кого, власне, і потрібно очистити владу, може вирішити задекларовану задачу. Ляльководи тихо посміюються.
Сьогодні схоже шоу було розіграно, як по нотах, навколо прийняття наступної порції "доленосних законів". Цього разу "антикорупційних".
Від самого ранку під стіни парламенту підтяглися "демонстранти", які притягли помідори і погрози "зробити з депутатів парламентську аджику" в разі відмови останніх підтримати "антикорупційні законопроекти". "Громадські активісти", "люстратори" і "борці з корупцією" поспішили широко анонсувати "захід" на своїх сторінках у соцмережах, "забувши", що інших справжніх корупціонерів, крім тих, разом з якими вони йдуть на вибори в одних списках, в Україні просто немає. Show must go on!
А далі все пройшло як по маслу. Депутати слухняно голосували за запропоновані законопроекти, представляти які не полінувався приїхати сам "європейський" прем'єр!
У підсумку маємо прийняті в першому читанні проекти законів України:
• про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції;
• про основи державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 - 2017 роки;
• про запобігання корупції; про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих одержувачів вигоди юридичних осіб та публічних діячів;
• про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення.
Дані законопроекти Рада вирішила підготувати за скороченою процедурою і остаточно прийняти вже 14 жовтня цього року.
Також маємо прийнятий у цілому закон "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо неминучості покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини".
А головне - маємо стійке враження, що виключно тиск з боку суспільства і "голос вулиці" змусили депутатів, всупереч їх бажанню, прийняти законопроекти, які нарешті зможуть побороти корупцію в Україні. Хоча насправді це враження глибоко помилкове - задовго до початку голосування було зрозуміло, що вищезазначені законопроекти будуть у будь-якому випадку прийняті, оскільки і Європейський союз, і США, і міжнародні організації чітко і недвозначно дали зрозуміти, що без реальної боротьби проти корупції української влади не варто розраховувати на фінансову допомогу.
Крім того, не варто переоцінювати значення прийнятих сьогодні в першому читанні законопроектів. По-перше, під час підготовки до другого читання там можуть з'явитися "деякі незначні зміни та поправки", які повністю можуть нівелювати "революційність" законів. По-друге, в Україні вистачає чудесних законів та уповноважених органів, метою яких є боротьба з корупцією, але, на жаль, корупції від цього менше не стає. Швидше навпаки, розміри корупції прямо пропорційні кількості органів, уповноважених проти неї боротися. Відтак немає найменших підстав розділяти оптимізм тих, хто впевнений, що Кабінет міністрів і Рада, які є головними розсадниками корупції, "раптом" під тиском "людей з помідорами" вирішили спиляти гілку, на якій так комфортно сидиться вискокопосадовцям і членам їх сімей.
Що стосується ще двох прийнятих сьогодні Верховною Радою проектів постанов про внесення змін до адміністративно-територіальний устрій Луганської області авторства Геннадія Москаля, який успішно, але з порушенням Конституції, суміщає повноваження народного депутата і "губернатора" Луганської області, то по суті вони всього лише "узаконили "ситуацію, яка склалася в результаті збройного конфлікту на Донбасі. Фактично, окремі населені пункти виводяться з підпорядкування місцевих рад, території яких непідконтрольні центральному уряду, і перепідпорядковується місцевим радам, території які звільнені від терористів. При всій суперечливості такого рішення необхідно визнати, що воно, безумовно, є виправданим і доцільним в нинішній ситуації.
В цілому, підбиваючи підсумок сьогоднішнього пленарного дня, не варто ні святкувати "перемогу над корупцією", ні посипати собі голову попелом, оплакуючи "втрату споконвічно українських територій".
